Вечір відкритих дверей
“Усі ті, які були істинно віруючими в Христа, взяли на себе з радістю ім’я Христа, тобто [їх називали] Християни” (Алма 46:15).
Елісон із захопленням слухала, як єпископ оголосив, що їхній приход цього року проведе різдвяний вечір відкритих дверей. “Ми хочемо, щоб це стало особливим вечором,—сказав він.—Це буде чудова нагода запросити друзів та сусідів”.
Елісон любила різдвяні свята. Їй подобалося ходити по магазинах, щоб купувати подарунки для своєї сім’ї та друзів і співати різдвяні пісні. Також вона любила читати історію про народження Ісуса і думати про Нього як про маленьке немовля.
Наступні слова єпископа привернули її увагу. “Оскільки ми будемо проводити вечір відкритих дверей, то цього року у нас у приході не буде традиційного різдвяного вечора”.
Елісон спохмурніла. “Не буде вечора?”—тихенько запитала вона у своєї мами. Різдвяний вечір у приході був улюбленою частиною цієї святкової пори.
Мама притулила палець до своїх вуст.
“Дехто з наших друзів і сусідів не розуміє, що ми—християни,—продовжував єпископ.—Ми хочемо, аби вони знали, що ми віримо в Ісуса Христа”.
Елісон замислилась над цим. Вона згадала, що її найкраща подруга, Еріка, казала, що мормони—не християни. Вона не зрозуміла, що мала на увазі Еріка, тому запитала про це у батьків.
“Багато людей зосереджуються на імені “Мормон” або словах “Святих Останніх Днів”,—пояснила тоді мама.—Вони забувають, що наша Церква названа іменем Ісуса Христа”.
Наступного дня у школі Елісон розказала Еріці перше уложення віри: “Ми віримо в Бога, Вічного Батька, і в Його Сина Ісуса Христа, і в Святого Духа”.
Але Еріка лише знизала плечима. “Тоді чому люди називають вас мормонами, а не християнами?”—спитала вона.
Елісон знову почала слухати єпископа.
“Вечір відкритих дверей буде присвячено Ісусу Христу,—сказав він.—Ми просимо сім’ї принести набори різдвяних фігурок, а ще у нас буде театралізоване відтворення подій Різдва”.
З наближенням вечора відкритих дверей Елісон дедалі більше хвилювалась. Мама і тато запросили літнього сусіда прийти на вечір відкритих дверей. Елісон запросила Еріку.
У вечір відкритих дверей Елісон допомогла мамі загорнути обидва їхні набори різдвяних фігурок у газети. Потім мама і тато повезли її, щоб забрати Еріку.
Зайшовши в церкву, Елісон і Еріка побачили набори різдвяних фігурок з Японії, Австрії, Філіппін та багатьох інших країн.
Потім дівчатка вийшли з будинку, а там молоді чоловіки і молоді жінки розігрували різдвяну сценку. Там були живі корови, вівці і навіть козеня. “Усі, крім верблюда”,—сказала Елісон.
Єпископ запросив усіх зібратися в каплиці. Елісон та Еріка сіли разом з дітьми Початкового товариства. Діти заспівали “Picture a Christmas”1 і “Різдвяну пісню”2, а приходський хор виконав частини з ораторії Месія.
“Так було здорово!,—сказала Еріка, коли вони їхали додому.—Я б хотіла, щоб і мої батьки там побули”.
“Можливо, наступного року”,—сказала Елісон, посміхаючись. Вона думала про цей вечір відкритих дверей і зрозуміла, що вона ніскілечки не сумувала, що не проводився різдвяний вечір.
Ілюстрація Грега Ньюболда