Гендель і дар Месії

Старійшина Спенсер Дж. Конді

Служив сімдесятником з 1989 по 2010 р.

Наприкінці визначених нам Богом днів, разом з Генделем, визнаймо, що Бог відвідав нас.

Зображення

Elder Spencer J. Condie

Георг Фрідерік Гендель, здається, музикантом вже народився. Юнаком в Німеччині він став вправним і скрипалем, і органістом. Після написання своєї першої опери у Німеччині він переїздить до Італії, оперного центру світу, щоб спробувати свій талант у написанні музики в італійському стилі. Тут він здобув певний успіх у написанні опер та камерної музики.

У 1711 році, коли Генделю було 26 років, він вирішив переїхати до Англії, де його опери й ораторії спочатку були прийняті схвально. Але наприкінці 1730-х років британська аудиторія стала з меншим захватом слухати опери, які виконувалися німецькою або італійською мовою; їм більше до душі були комедійні вистави, на зразок The Beggar’s Opera (Опери жебрака). Тому впродовж кількох років Генделю доводилося всіляко уникати “вовків”—своїх кредиторів.

У 1737 році, виснаживши свої фізичні сили написанням чотирьох опер за 12 місяців, 52-річний композитор пережив інсульт, внаслідок якого права його рука певний час залишалась паралізованою. Лікар сказав вірному секретарю Генделя: “Людину ми можемо врятувати,—але музиканта втратили назавжди. Мені здається, його мозок зазнав незворотних змін”¹.

Композитор не підкорився такому діагнозу. З часом, завдяки лікуванню в термальних мінеральних водах джерел у Аікс-ла-Чапелль (Ахен, Німеччина), його організм зміцнів, він одужав і набрався сили. Гендель, перевіривши у розташованому неподалік кафедральному соборі, чи зможе він грати на органі, радісно вигукнув: “Я повернувся з царства мертвих”².

Коли він повернувся в Лондон і знову взявся за написання опер, його творчість не була добре сприйнята і кредитори знову почали полювати на нього. Переживаючи глибокий відчай, він почав замислюватися: “Невже Бог дозволив мені воскреснути лише для того, щоб дати моїм переслідувачам знову поховати мене?”³. У квітні 1741 року Гендель дав концерт, який, на його думку, мав би стати прощальним. Його здатність творити згасла. Біограф написав: “Нічим було ні починати, ні закінчувати. Гендель постав перед пустотою”⁴.

Наприкінці одного серпневого дня того ж року, повернувшись з тривалої та стомливої прогулянки, Гендель дізнався, що Чарльз Дженненс, поет і його колишній співавтор, залишив для нього рукопис. У цьому лібрето було дуже багато цитат з Писань, особливо слів Ісаї, який передрік народження Ісуса Христа й описав Його служіння, Розп’яття і Воскресіння. Це був матеріал для ораторії. Пригнічений попередніми невдачами, Гендель, почавши читати цей текст, сповнився передчуттями.

“Утішайте, втішайте”—ці перші слова рукопису, здавалося, просто кинулись йому в очі з аркуша. Вони розвіяли темні хмари, які важко і так довго нависали над Генделем. Його пригнічення послабшало, а почуття дедалі сильнішали—від зацікавленості до захоплення, коли він продовжував читати ангельське проголошення про народження Спасителя і пророцтва Ісаї про Месію, Який мав прийти на землю, щоб народитися, як і всі інші смертні немовлята. Знайома мелодія, яку Гендель написав раніше, зазвучала в його розумі, коли він прочитав “Бо Дитя народилося нам”. Звуки мелодії приходили в його розум швидше, ніж він міг олівцем записувати їх нотами на папері, відтворюючи образ люблячого Доброго Пастиря в арії, названій “Він отару Свою буде пасти”. Потім з’явилося відчуття непереборного тріумфу, яке прозвучало в хорі “Алілуя!”, за яким далі йшло лагідне, божественне свідчення “Я знаю, що мій Викупитель живий”. Твір закінчувався величною заключною частиною—“Достойний Агнець”.

Гендель, який написав за своє життя багато творів, зрештою стане широковідомим завдяки лише єдиному своєму твору—ораторії Месія, яка в основному була написана усього за три тижні наприкінці літа 1741 року. Після написання цього твору він смиренно визнавав: “Бог відвідав мене”⁵. Ті, хто відчувають дотик Святого Духа, коли слухають могутнє свідчення Генделевого Месії, погодяться з цим.

Спонсорам першого виконання ораторії Гендель поставив умову, що прибутки від цього та всіх подальших виконань Месії мають “бути пожертвувані для в’язнів, сиріт та хворих. Я сам був дуже хворим, а тепер одужав,—сказав він їм.—Я був в’язнем, а тепер звільнений”⁶.

Після першого виконання Месії в Лондоні, один слухач поздоровив Генделя з успіхом і подякував за прекрасну “розвагу”.

“Мій пане, я маю сумувати, якщо я лише розважив їх,—смиренно відповів Гендель—Я хочу зробити їх кращими”⁷.

Нарешті він звільнився від невгамовного прагнення слави, вдачі і загального визнання, але сталося це лише після написання ним його вінцевого твору для слухачів, серед яких були не лише ті, хто жили на цій землі. Те, що мало найбільше значення, не залежало більше від того, що мало найменше значення. Гендель, невгамовний композитор, нарешті знайшов спокій.

Уроки з життя Генделя

Які уроки ми можемо засвоїти з життя Георга Фрідеріка Генделя та з історії написання цього музичного твору, який назавжди духовно його змінив?

Ми повинні розвивати впевненість у власних здібностях і навчитися жити, критично оцінюючи свою роботу. Як сказав поет Редьярд Кіплінг: “Довіряй собі, коли всі навколо в тобі сумніваються, але погоджуйся з тим, що і їхні сумніви можуть бути не безпідставними”⁸.
Кількість не замінює якості й різноманіття. Ранні опери Генделя у більшості своїй вже забуті. Їхні передбачувані, стереотипні лібрето просто не могли надихати; кожна опера була дуже схожа на інші, написані ним.
Коли ми діємо за натхненням, то виконуємо роботу небес. Ми не можемо змушувати Духа, але коли приходять натхнення й одкровення, ми повинні прислухатися і діяти за цими підказками. Господь сказав, що “сила Мого Духа оживлює все” (УЗ 33:16).
Ми повинні усвідомлювати, звідки приходить до нас натхнення і одкровення. Ми лише є знаряддям в роботі, яку виконуємо і яка благословляє інших людей. Ми повинні усвідомити, що це “Бог відвідав [нас]”, як це усвідомив Гендель, коли відмовився приймати вшанування свого досягнення.
Ми ніколи не повинні недооцінювати силу слова. У слові Бога є сила, яка набагато перевершує сказане найобдарованішими авторами цього світу (див. Алма 31:5).
Справжнє духовне значення в роботі передається через свідчення Святого Духа. “Коли [людина говорить чи співає] силою Святого Духа, сила Святого Духа доносить це до сердець дітей людських” (2 Нефій 33:1).
Сила—в Богові і Його трудах, а не в наших словах. Говорячи про сповідників релігії того часу, Спаситель сказав Джозефу Сміту: “Вони наближаються до Мене своїми вустами, але їхні серця далеко ухилилися від Мене, … мають тільки вигляд божественності, але заперечують саму силу її” (Джозеф Сміт—Історія 1:19). Гендель написав й інші ораторії та опери на біблійні тексти, але форма його музики не відповідала силі Писань—могутнім пророцтвам Ісаї про народження Спасителя та Його служіння або здійсненню пророцтв, що знаходяться в Об’явленні і Євангеліях від Луки та Івана. У Месії Генделя ми знаходимо і вигляд божественності і силу її. У Месії вуста і серця наближаються ближче до небес.

Кожний з нас, як і Георг Фрідерік Гендель, залучений до творчої духовної справи в цьому житті. І гарний фізичний стан у смертному житті, і праведне життя в наші дні на землі є духовними досягненнями. Я молюся, щоб ми могли бути чутливими до натхнення згори, щоб ми могли бути натхненними таким чином, щоб плоди нашої праці надихали інших. Коли ми прагнемо рятувати інших, не обмежуймося шаблонами, які закріплені часом, і уявленнями, які ми самі для себе встановили, що обмежують нашу духовну здатність творити і відсікають нас від одкровень.

У своїй епічній поемі Аврора Лі Елізабет Берретт Браунінг красномовно висловила цю думку:

“Земля сповнена небес,
і кожний звичайний кущ горить вогнем від Бога;
Та лише той, хто бачить це, взуття своє знімає;
Решта ж обсяде його та й ожину збирає”9.

Нехай же кожний з нас зніме своє взуття й сповнить свій труд суттю небес, і нехай жодного з нас не буде знайдено збираючим ожину в той час, як набагато важливіший, величніший труд потребує свого виконання.

Наприкінці визначених нам Богом днів, разом з Генделем, визнаймо, що Бог відвідав нас у нашому труді.

Портрет Генделя, авторство приписується Балтазару Деннеру © Getty Images; фотографія скрипки Меттью Рієра; ФОТОІЛЮСТРАЦІЯ ДЖЕДА КЛАРКА © IRI

НАРОДЖЕННЯ ІСУСА, ХУДОЖНИК КАРЛ ГЕНРІХ БЛОХ, ВИКОРИСТАНО З ДОЗВОЛУ НАЦІОНАЛЬНОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ У ФРЕДЕРІКСБОРЗІ В ГІЛЕРОДІ, ДАНІЯ; Христос навчає Марію і Марту, художник Сорен Едсберг, копіювання заборонено; Христос зцілює сліпого, художник Карл Генріх Блох, використано з дозволу Національного історичного музею у Фредеріксборзі в Гіллероді, Данія, копіювання заборонено; фотографії Річарда М. Ромні.

Зречення Петра, художник Карл Генріх Блох, фотографія Чарлі Берда з оригіналу, що знаходиться в Національному історичному музеї у Фредеріксборзі в Гіллероді, Данія; Три Марії біля гробниці © SuperStock, копіювання заборонено; фотоілюстрації Меттью Рієра, Крейга Дімонда, Крістіни СМІТ, ДЖОНА ЛЮКА ТА ХУН ГУ ЛІ