Послання Першого Президентства
Як ми можемо бачити Христа?
Одного вечора, коли дідусь читав своїй чотирирічній онучці оповідання, вона глянула вгору і сказала: “Дідусю, подивися на зірки!” Старий чоловік по-доброму всміхнувся і відповів: “Ми в кімнаті, серденько. Тут немає зірок”. Однак дитина вела своє: “У тебе в кімнаті є зірки! Подивись!”
Дідусь поглянув угору і, на свій подив, помітив, що стеля усіяна металевими блискітками. Більшість часу вони були непомітні, але коли світло потрапляло на них, то стеля справді ставала схожа на поле зірок. Щоб їх побачити, потрібні були очі дитини, але зірки все ж були. І відтоді, коли дідусь заходив у цю кімнату і дивився вгору, він міг бачити те, що не був здатний бачити до цього.
До нас приходить ще одна чудова Різдвяна пора, сповнена музики й вогнів, вечірок і подарунків. Але з-поміж усіх людей нам, членам цієї Церкви, яка носить ім’я Спасителя, потрібно дивитися, так би мовити, за фасад цієї пори і бачити високу істину і красу цього часу року.
Мені цікаво, скільки людей у Віфлеємі знали, що саме там, близько від них, народився Спаситель? Син Бога, довгоочікуваний і обіцяний Месія—Він був серед них!
Ви пам’ятаєте, що сказав ангел пастухам? “Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь”. І вони сказали собі: “Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там” (Лука 2:11, 15).
Нам потрібно сказати у своєму серці, як сказали ті пастухи в давнину: “Ходім і побачмо, що сталося там”. Нам потрібно відчути бажання у своєму серці. Дивімося на Святого Ізраїлевого в яслах, у храмі, на горі і на хресті. Як і пастухи, прославляймо Бога і хвалімо Його за звістку великої радості!
Іноді найважче побачити те, що ми весь час бачимо перед собою. Як і той дідусь, який не помічав зірки на стелі, ми іноді не можемо бачити те, що прямо перед нами.
Ми, хто почули славетне послання про пришестя Сина Божого, ми, хто взяли на себе Його ім’я і вступили в завіт ходити Його дорогою як Його учні,—ми повинні не схибити і відкрити своє серце та свій розум і справді побачити Його.
Дивовижність Різдвяної пори виявляється багатьма способами. Це пора щедрого виявлення доброти і братерської любові. Це пора, щоб більше поміркувати над власним життям і подумати про багато благословень, які маємо. Це пора, щоб прощати і бути прощеними. Це пора, щоб насолоджуватися музикою і вогнями, вечірками і подарунками. Однак блискітки цієї пори ніколи не повинні затьмарювати наше бачення й заважати нам по-справжньому бачити Князя Миру у Його величі.
Давайте всі зробимо цьогорічну Різдвяну пору часом радості й святкування, часом, коли ми усвідомлюємо диво того, що наш Усемогутній Бог послав Свого Єдинонародженого Сина, Ісуса Христа, викупити світ!
Фотоілюстрація Девіда Стакі; ілюстрація Джо Флореса
Зліва: Ілюстрація Пола Манна; зображення прикрас Джо Флореса; Христос піднімає дочку Яіра, художник Грег Олсен © 1990; Хлопчик Ісус у храмі, художник Грент Ромні Клоусон © IRI; Розп’яття, художник Гаррі Андерсон © IRI; ілюстрація Пола Манна; Він воскрес, художник Дел Парсон; Троє мудреців, художник Пол Манн