Дар, гідний особливої турботи

Ніл Л. Андерсен

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Маючи всі благословення, які дала нам сучасна епоха, давайте все ж не відмовлятися від того, що сприяє роботі Святого Духа.

Зображення

Elder Neil L. Andersen

Це було більш як 50 років тому, але я все ще дуже чітко пам’ятаю різдвяний ранок 1959 року. З дитячим нетерпінням я відчайдушно сподівався отримати новий велосипед. Я й мої старші брат і сестра користувалися одним і тим самим велосипедом—старовинним, висотою 61 см, на якому кожний з нас навчився їздити. Він давно вже втратив свій вигляд, і я благав батьків про новий велосипед. Озираючись назад, я трохи ніяковію, бо не відчував тоді, чого коштував такий подарунок для сім’ї з обмеженими статками.

Настав різдвяний ранок, і я чимдуж помчав сходами вгору з нашої спальні, що знаходилась на цокольному поверсі. Забігши у вітальню, я марно шукав поглядом велосипед. Моє серце обірвалося, коли я побачив маленький подаруночок під своєю панчохою і намагався приховати своє розчарування.

Коли ми сім’єю сіли у вітальні, батько попросив мене сходити за ножем у прилеглу кухню, щоб ми могли відкрити ящик, в якому був подарунок для мого брата. Я пішов у маленьку кухоньку, намацав вимикач і включив світло, щоб видно було куди йти. Коли світло освітило кімнату, моєму захвату не було меж. Прямо переді мною стояв прекрасний чорний велосипед, висотою 66 см! Багато років я їздив на тому велосипеді, доглядав за ним, ставився до нього, як до друга,—це був подарунок, який я дуже цінував і яким дорожив.

Більший подарунок

Якраз за три місяці перед тим Різдвом я отримав ще один подарунок—набагато важливіший і значущіший за велосипед. Мене охристили й дарували дар Святого Духа. У ті юні роки і потім упродовж багатьох років я надто часто був схожим на ламанійців, про яких Спаситель сказав, що їх було “хрищено вогнем і Святим Духом, і вони не знали цього” (3 Нефій 9:20).

Ісус підкреслив незрівнянну цінність хрищення і дару Святого Духа: “Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Іван 3:5). І щоб учням було легше зрозуміти слова Спасителя про те, що невдовзі Він залишить їх, Він пообіцяв їм цей священний дар: “Пошлю вам [Утішителя]” (Іван 16:7).

Це є дар надзвичайної сили. З Писань ми дізнаємося про те, що саме цей дар дасть тим, хто з усією готовністю приймає його: “Свят[ий] Дух … несе свідчення про Батька й про Сина” (УЗ 20:27; див. також 1 Коринтянам 12:3; 3 Нефій 28:11; УЗ 42:17). Святий Дух навчає нас всьому і нагадає нам усе (див. Іван 14:26). Він спрямовує нас до істини і звістить нам те, що настане (див. Іван 16:13). Він просвітлює наш розум і сповнює нашу душу радістю (див. УЗ 11:13). Його силою ми можемо знати істину про все (див. Мороній 10:5). Він для нас розкриє таємниці Бога (див. 1 Нефій 10:19).

Він показує нам, що ми повинні робити (див. 1 Нефій 4:6; УЗ 8:2). Він надихає тих, кого ми навчаємо (див. 2 Нефій 33:1). А ще важливішим є те, що прощення наших гріхів приходить через Спокуту “хрищенням і вогнем, так, саме Святим Духом” (УЗ 19:31; див. також 2 Нефій 31:17), що дозволяє нам зрештою бути освяченими цим даром і постати перед Христом в останній день незаплямованими (див. 3 Нефій 27:20).

Цей дар постійного напарництва Святого Духа є доступним лише для тих, хто був охрищений і конфірмований у члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів¹. Святий Дух час від часу може впливати на всіх, хто шукає істину, але дар Святого Духа прибережений у всій його повноті лише для тих, хто взяв на себе завіти відновленої євангелії². Цей дар—реальний. Він є божественним благословенням для членів Церкви.

Святий Дух не є даром, прибереженим лише для небагатьох—патріарха, відданої візитної вчительки, натхненного друга,—ні, він обіцяний всім нам, якщо ми старанно шукаємо своєї дороги, щоб повернутися у наш небесний дім. Президент Уілфорд Вудрафф (1807–1898) наголошував, що кожному святому останніх днів потрібно мати Святого Духа: “Працюймо, щоб отримати Святого Духа. … Це Той Дух, Якого ми повинні мати, щоб здійснювати цілі Божі на землі. Ми потребуємо Його більше за будь-який інший дар. … Ми повинні молитися Господу, доки ми не отримаємо Втішителя. Це те, що обіцяно нам, коли ми охрищуємося. Це дух світла, істини і одкровення, і він може бути з усіма нами у той самий час”³.

Потреба в особистому натхненні

Ми живемо в час, коли засоби транспорту і зв’язку та доступ до інформації є надзвичайно розвинутими у порівнянні з минулим. А ось моральні питання, такі як чесність, цнотливість, дотримання у святості Суботи, відповідальність у сім’ї і навіть священність життя—питання, в яких раніше сходилися у поглядах і люди в світі, і святі останніх днів,—тепер вже тлумачаться по-різному і є відкритими для дискутування (див. УЗ 1:16).

Коли сучасний світ розвитком технологій і комунікацій як ніколи раніше тисне на нас, бути у світі, але не від світу, вимагає, щоб ми постійно робили вибір і приймали рішення (див. Іван 17:14). Духовна проникливість є першочерговою. Як послідовники Христа, ми повинні зробити так, щоб дар Святого Духа став усвідомленою, щоденною частиною нашого життя, що супроводжується молитвою. Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Нікому з нас не вижити у сьогоднішньому світі, а тим більше у тому світі, яким він невдовзі стане, без особистого натхнення”⁴.

Як нам використовувати цей небесний дар в якості необхідного компаса у наших щоденних вчинках? Ми повинні вірити, що навіть у своїх слабкостях ми можемо відчувати тихий лагідний голос, що йде від Батька. Ми повинні молитися, запитувати, прагнути, а потім не боятися, коли у наше серце і наш розум приходять відповіді. Повірте, вони—божественні. Так, божественні.

У лютому 1847 року пророк Джозеф Сміт явився Бригаму Янгу уві сні, або видінні. Президент Янг спитав Пророка, чи є в того послання для членів Церкви. Пророк відповів: “Скажи людям, щоб були смиренними й вірними і не забували триматися Духа Господа, і Він поведе їх правильним шляхом. Будьте уважними, щоб не відвернути цей негучний, спокійний голос; він навчатиме їх тому, що слід робити і куди йти; він буде приносити плоди Царства. Скажи братам тримати серця відкритими для переконання, щоб коли Святий Дух прийде до них, їхні серця були готові прийняти Його”⁵.

Віра в те, що одкровення буде приходити до вас, як воно приходить і до інших, тримає ваше серце відкритим для переконання.

Як працює Святий Дух

Є безліч прикладів того, як Святий Дух щодня працює в житті членів Церкви, і приклади ці є надихаючими. Більшість з них—неяскраві й особисті і розцінюються як вражаючі тільки тоді, коли ми згадуємо зміни, які вони принесли. Подумайте про ваш власний досвід, коли будете читати приклади, якими інші люди поділилися зі мною.

Одна жінка роздумувала, на яку саме роботу вона могла б піти працювати, коли її діти знову почнуть ходити до школи. Коли вона сиділа на причасних зборах, президент колу підвівся, щоб свідчити. Він прочитав вірш із Писань: “Не прагни ні багатств, ні марних речей цього світу; бо знай, ти не можеш узяти їх з собою” (Алма 39:14). У той Суботній день цей вірш глибоко запав їй в душу як духовне підтвердження того, чим вона має займатися наступного року.
Восьмирічну дитину охристили, а потім конфірмували у члени Церкви і вона отримала дар Святого Духа під руками її батька і діда. Коли цей радісний хлопчик встав, щоб поділитися своїм свідченням, то несподівано відчув такі сильні почуття, що навіть не зміг говорити. Брат, розповідаючи про той випадок, сказав: “Я тоді дуже сильно відчув Духа”.
Місіонер зі своїм напарником постукали у двері однієї із зацікавлених Церквою, якій вони раніше дали Книгу Мормона. Коли ця літня жінка відгукнулася із-за дверей, місіонер відчув сильне почуття. Жінка радо привітала місіонерів і сказала, що вона читала і повірила тому, чого вони навчали її. Юний місіонер був настільки вражений тим своїм почуттям, що в молитві сказав: “Дорогий Батьку, будь ласка, дай мені ніколи не забути почуття, яке я відчув сьогодні”.
Юна студентка коледжу, перебуваючи далеко від домівки, почала відчувати страшенну самотність. Вона благала у своїх молитвах, щоб їй прийшла якась допомога в цьому її критичному стані. Одного ранку на заняттях вона відчула надзвичайне почуття заспокоєння. До неї прийшла думка: “Ти ніколи не самотня”. На її молитви було дано відповідь, і туга за домівкою зникла.
Сумлінний батько намагався допомогти своєму сину, який вже кілька разів робив неправильний вибір і тепер мав відчувати на собі наслідки свого вибору. У довгі тихі години мовчання, страждаючи через помилки сина, цей батько молився, щоб достукатися до його серця. І тоді в розумі цього батька ясно й зрозуміло з’явилася така думка: “Він також і Мій син”.
16-літня молода жінка з класу “Лавр”, сидячи на уроці Недільної школи, слухала вчителя. Це було на Великдень; учитель підготував урок про Спокуту. Розказуючи про муки, які відстраждав Спаситель, він розповів, як це, коли кров виступає з кожної пори, коли бичують, і яких мук зазнає людина на хресті. Ця молода жінка ніколи не думала про Спокуту в таких деталях. Це залишило в її пам’яті зримий образ. Більш як через 25 років вона зворушено розповідала про той випадок: “У той день Святий Дух свідчив мені, що Ісус є Христос”.

Важливість слухняності

Ми живемо у вік, коли нас оточують найбільш руйнівні сили зла. Комунікаційні технології, які приносять у наше життя багато чудового, також заповнюють наші громади—і навіть наші домівки, якщо ми необережні,—тим, що може швидко зробити нас несприйнятливими до дару Святого Духа. Ми повинні бути пильними до того, чому ми дозволяємо впливати на наш дух.

Якщо ви хочете ясніше зрозуміти тихий, лагідний голос і вірити йому, то кращих ліків для цього, ніж більша слухняність, не існує. Ісус сказав Своїм учням: “Коли хоче хто йти вслід за Мною,—хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною” (Матвій 16:24).

Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), другий радник у Першому Президентстві, запропонував просте рішення, як правильно вибрати той голос, до якого слід дослухатися: “Слуха[йте] голос Духа і дослухайтеся до нього. Це старе, давнє рішення, навіть вічне, і воно може бути непопулярним у суспільстві, що завжди шукає чогось нового. Це рішення вимагає терпіння у світі, що вимагає миттєвого виконання бажань. Це рішення тихе, спокійне і непомітне у світі, зачарованому всім гучним, безперервним, швидко мінливим, надмірно яскравим і грубим. Це рішення вимагає, щоб ви були вдумливими. … Це рішення вимагає, щоб ми жили вірою у світі, який керується тим, що бачить”⁶.

Cпокійний час для розмірковування

Часом я думаю, наскільки відрізняється життя моїх дітей від мого життя, коли я зростав на маленькій сімейній фермі на півдні Айдахо в 1950–1960-х роках. То були довгі дні, коли ми з батьком зводили огорожу, тихі години, коли ми влаштовували поливання картоплі на полях; дім з одним телевізором, який приймав тільки три канали, ні комп’ютера, ні MP3-плеєра, ні мобільних телефонів; кілька поїздок до найближчих містечок, мало розваг, багато часу в колі сім’ї—на цьому виростало багато людей з мого покоління.

У сьогоднішньому світі ми повинні слідкувати за тим, щоб у наших дітей був спокійний час для роздумів, і повинні навчати їх, як слухати тихий, лагідний голос. Маючи всі благословення, які нам дала сучасна епоха, давайте не відкидати те, що сприяє роботі Святого Духа: час на самоті для молитви, роздумів, міркувань і читання Писань; і час з сім’єю, не потривожений шумом, відволіканнями і надто багатьма заходами.

Реагування на спонукання

Якщо ми діємо за почуттями, що приходять до нас, то вчимося довіряти тому, що вони справді приходять від нашого Батька. Ми зростаємо (див. УЗ 109:15) у вмінні розпізнавати цей голос.

Президент Томас С. Монсон радив нам ніколи не зволікати, відчувши спонукання: “Ми спостерігаємо. Ми чекаємо. Ми слухаємо той тихий, лагідний голос,—сказав він на генеральній конференції.—Коли він говорить, мудрі чоловіки і жінки дослухаються до нього. Ми не відкладаємо на потім те, що спонукає нас зробити Дух”.

Потім Президент Монсон розповів про випадок з його другом на ім’я Стен, який через хворобу залишився частково паралізованим. Незважаючи на найкраще лікування і молитви сім’ї та друзів, Стен залишався прикутим до ліжка і почав занепадати духом.

“Якось наприкінці дня у басейні спортивного комплексу Deseret я плавав на спині туди-сюди доріжкою, дивлячись у стелю,—пригадував Президент Монсон.—І тут тихо, але як ніколи чітко, в мій розум приходить думка: “Ти тут плаваєш майже без жодного зусилля, а в цей час твій друг Стен слабне на своєму ліжку в лікарні, і не може рухатися”. Я відчув спонукання: “Їдь у лікарню і дай йому благословення”.

Я припинив плавати, одягнувся, поспішив до лікарні й зайшов у Стенову палату. Його ліжко було пусте. Медсестра сказала, що він у своєму інвалідному візку був біля плавального басейну, готуючись до лікування. Я поспішив туди, Стен був там, зовсім один, на самому краю найглибшої частини басейну. Ми привіталися і повернулися до його палати, де я дав йому благословення священства”.

З часом його сили відновилися, ноги вже могли рухатися і він знову навчився ходити. Президент Монсон продовжував: “Де з ким [Стен] ділиться своїми похмурими думками відчаю, який охопив його того дня, коли він сидів у своєму інвалідному візку на краю басейну, здавалось, приречений на життя, сповнене відчаю. Він розповідає, як роздумував над альтернативою. Так легко було б штовхнути ненависний інвалідний візок у тихі води глибокого басейну. І тоді б життя закінчилося. Але саме у цей момент він побачив мене, свого друга. Того дня Стен у буквальному розумінні дізнався, що ми ніколи не ходимо на самоті. Того дня засвоїв урок і я: Ніколи, ніколи, ніколи не зволікай робити те, що відчуваєш спонукання зробити”⁷.

Господь, кажучи про Своє Друге пришестя, наголосив, що Його святі мають дуже сильно відчувати, як діє дар Святого Духа: “Бо тих, хто є мудрими й отримали істину, і взяли Святого Духа собі за свого провідника, і кого не було обмануто—істинно Я кажу вам, їх не буде зрубано і кинуто у вогонь, але вони переживуть той день” (УЗ 45:57).

Ми живемо у прекрасну добу можливостей, навчання й процвітання. Однак з цими чудесами приходять також й обмани супротивника, що ведуть до деградації, бо їх мета—вплинути на сам устрій нашого життя, вони навіть пробують, так би мовити, прорити собі нори у безпечний прихисток наших домівок. Якщо Святий Дух буде нам за провідника і ми будемо мудрими, знаючи про цей дар й оберігаючи його та зміцнюючись завдяки йому, обманути нас буде неможливо. А оскільки зло посилюється у світі, на протидію йому праведні матимуть силу—дар Святого Духа.

Якщо ми будемо більше дбати про цей божественний дар, то “пережив[емо] той день” і знову будемо жити з нашим Небесним Батьком.

Дар, художник Уолтер Рейн, копіювання заборонено

Картина Уолтера Рейна

Навчайте їх розуміти художник Уолтер Рейн, з люб’язного дозволу Музею церковної історії