Пограбування, книга і свідчення
Я живу в Чилі і належу до Церкви з восьмирічного віку. Я завжди знала, що знаходжуся в істинній Церкві і відчувала, що маю свідчення про Книгу Мормона, але то було позичене свідчення. Хоча я дуже цього хотіла, однак ніколи не могла прочитати Книгу Мормона від початку до кінця. Я ніколи не просувалася далі книги 1 Нефій.
Ввечері 4 липня 2002 року ми з подругою були на занятті інституту релігії з вивчення Книги Мормона. Ми залишилися після заняття і розмовляли, поки не помітили, що вже досить пізно. Десь біля 10:15 вечора ми пішли додому, а коли дійшли до місця, де повинні були розійтися, то зупинилися й продовжували розмову.
Повз нас пройшло двоє чоловіків і запитали, котра година. Але ми настільки захопилися розмовою, що ледве звернули на них увагу. Раптом вони повернулися. Один з них рукою обхопив мене, приставивши ніж до шиї. Потім він відпустив мене і почав загрожувати подрузі. Інший чоловік запитав, чи є у нас гроші, а коли ми відповіли, що не маємо, вони розлютилися. Вони наказали нам віддати куртки і рюкзаки.
Я так давно хотіла мати таку куртку і нарешті змогла купити її місяць тому. І мені подобався мій рюкзак, який подарував мені старший брат. У подруги в рюкзаку було завдання, яке їй потрібно було здати наступного дня. Я була по-справжньому налякана. Я просто остовпіла на місці. Мене ніколи раніше не грабували.
Не вагаючись, ми віддали свої речі. Але раптом я сказала: “Почекайте! Будь ласка, дозвольте мені взяти мою Книгу Мормона! Це найбільш цінна для мене річ”. Грабіжник поглянув на мене з подивом і дозволив узяти книгу. Потім вони втекли.
Я обхопила книгу руками, і мене більше нічого не турбувало. Я відчувала мир, тому що врятувала цю дорогоцінну книгу від двох злочинців.
Того вечора я вирішила, що виявлю більшу вдячність до цього свого скарбу і до всіх жертв, які випали на долю людей, що явили цю книгу світові. Я почала читати її й відчула надзвичайний спокій і захоплюючу радість. Раптом книга набула для мене набагато більшої цінності. Через два місяці я прочитала її і нарешті отримала особисте свідчення про цю книгу.
Я й досі не знаю, звідки у мене взялася сміливість попросити про книгу, але я ніколи не жалкуватиму, що так зробила. Я не маю жодних поганих почуттів до тих чоловіків, тому що завдяки тому досвіду я здобула жадане свідчення.
Те свідчення стало поштовхом до служіння на місії. Зараз я повернулася додому після служіння в Аргентині, де я змогла розповідати людям про Книгу Мормона і ділитися тим, якою насправді чудовою є ця робота.