Я знаю, що сім’ї можуть бути вічними
Я й досі пам’ятаю той день. То був би один з найгірших днів у моєму житті, якби я не мав євангелії Ісуса Христа. Це сталося 12 липня 2001 року. Моя мама померла від хвороби, яка вразила її вночі в неділю і забрала життя наступного четверга вранці. Тоді мені було 16 років. Я пропустив екзамени в школі, щоб бути разом із сім’єю на поховальній церемонії.
Я повернувся додому з цвинтаря, почуваючи себе повністю розбитим. У моєму серці ніби утворилася діра. Вона була настільки великою, що мені здавалося, вона ніколи не затягнеться. Я лежав на ліжку, ридаючи й запитуючи у себе: “Чому вона так швидко пішла? Чому вона залишила мене?”
Разом з 10-річним братом ми вирішили послухати спокійні церковні гімни. Я почував себе самотнім, сумним, безпорадним, і раптом мене огорнуло теплом. Я відчув великий мир і спокій. Сум зник з мого обличчя, а разом з ним і відчуття порожнечі в грудях.
Я все ще відчував цей втішаючий дух, коли разом із сім’єю пішов до церкви, де сумували мої родичі. Усі мої рідні були дуже сумні. Дехто з них починав гірко ридати. На їхніх обличчях відбився глибокий біль. Вони з подивом дивилися на нашу сім’ю, не розуміючи, чому нам не було так само погано, як і їм. Але моє серце спокійно билося, а все тіло сповнював спокій. Я знав, що Утішитель, Святий Дух, заспокоював наш біль. Він також свідчив, що Ісус Христос і Небесний Батько живуть і що це істинна Церква з вічними завітами.
Потім я зробив запис у щоденнику: “Наша мама не хотіла, щоб ми дуже плакали. Мені дійсно сумно, але в той же час я відчуваю глибокий мир. Я просто маю бути сильним і жити хорошим життям, щоб знову її побачити. Моя віра і свідчення зросли, так само й моє бажання служити Богові та ближнім на місії повного дня. Вона завжди буде поруч, допомагаючи мені залишатися на вірному шляху. Я знаю, що сім’ї можуть бути вічними. У день, схожий на сьогоднішній, 15 років тому моя сім’я разом зі мною запечаталася навіки в храмі, що в Лімі, Перу. Саме це і втішає мене”.
Моя сім’я, як і я, постійно має труднощі. Але кожного разу, коли моє свідчення починає хитатися, я згадую той час, коли Святий Дух втішав мене і свідчив про вічні істини євангелії.