Паща диявола
Будь ласка, допоможіть нам підперти світ. Ми повинні вистояти проти вітру. Іноді треба не боятися втратити симпатії людей і просто сказати: «Це неправильно».
Мої дорогі брати у священстві, цього вечора я звертаюся до всіх вас, а особливо до молодих чоловіків. Моя мета—повідомити і застерегти про загрози, що чекають вас попереду, а також я хочу висловити вам свою любов і ту велику довіру, яку я маю до вас—підростаючого покоління.
У молодості я служив на місії в Бразилії. Там я здобув надзвичайний досвід. Одне із чудес світу, що знаходиться в цій країні, це водоспад Ікваку. Ніде у світі не падає у стрімнину більший об’єм води, ніж у паводковий період з цього водоспаду. Кожні кілька хвилин мільйони літрів води зриваються вниз у провалля. Та частина водоспаду, де потік найсильніший, називається Паща диявола.
Саме біля місця, де вода падає вниз у Пащу диявола, є кілька великих каменів. Сюди ще не так давно нерозсудливі сміливці привозили на каное охочих стати на ці камені й подивитися вниз у Пащу диявола. Зазвичай водяний потік у верхній частині водоспаду повільний і спокійний, ніщо навкруги не викликає занепокоєння. І тільки ревіння води внизу попереджає про небезпеку, що затаїлася майже поряд. Раптом, зовсім несподівано потік може підхопити каное і понести його через обрив прямо в Пащу диявола. Ті, хто були настільки нерозумні, що вилазили з каное, аби стати на ці ненадійні мокрі камені, могли дуже легко втратити точку опори і потрапляли у вир потоків, які зносили їх вниз.
Я розумію, що дехто з вас вважає себе сміливцем, якого майже ніщо не злякає. Проте такі екскурсії заради гострих відчуттів неминуче приведуть вас вниз—у Пащу диявола. Єдиний безпечний маршрут—той, що подалі від загроз Пащі диявола. Президент Джордж Альберт Сміт настійливо попереджав: «Якщо ви ступаєте через лінію на бік диявола хоча б на одну п’ядь, ви вже потрапляєте у владу спокусника, і якщо він доб’ється свого, то ви вже не здатні думати і навіть щось розуміти як слід, бо втрачаєте дух Господа».1
Дехто з вас, молоді чоловіки, можуть дозволяти іншим встановлювати для вас норми поведінки. Ви захищаєтеся, кажучи: «А хто сказав, що не можна робити це або те?» Існує так багато відтінків правильного і неправильного, що кожному з вас треба вирішити для себе, де ж проляже ця межа. Я наполегливо раджу вам: якщо у вашому розумі чи серці виникає хоч найменше питання стосовно вашої поведінки—правильно ви щось робите чи ні, то не робіть цього. Кожний з нас має моральну свободу вибору і дар Святого Духа, який дасть нам краще відчути, що є правильно, а що ні, що є правда, а що підробка. Відповідальність пророків Бога—навчати слову Бога, а не диктувати людині все від «а» до «я» в її поведінці. Якщо ми сумлінно намагаємося уникати не лише самого зла, але і його вигляду, то діяти будемо самі по собі, а не підпадати під чийсь вплив.2
Більшість з того, що йде від диявола, привабливе й спокусливе. Воно таке яскраве і принадне для тілесної людини. Те, що він нам каже, звучить так переконливо і виправдано. Звичайно його голос—улесливий та інтригуючий. Якби цей голос був грубий та неприємний, то ніхто б його не слухав, ніхто б не купився на це. Ось дещо з найпринаднішого, що каже диявол: «усі так роблять», «якщо це нікого не зачіпає, то поганого тут нічого немає», «якщо ви не відчуваєте в цьому нічого поганого, то все гаразд», «робити це—просто клас». Сатана—найвправніший імітатор, вправний шахрай, спритний обманщик і найбільший брехун в історії світу. Він приходить в наше життя, як злодій вночі. Він так маскується, що неможливо впізнати ні його самого, ні його методи. Він—вовк в овечій шкурі.
У світі завжди існувало дві протиборні сили. Це протиборство почалося ще до створення світу. Сили, що протистоять одна одній,—це добро і зло. Кожний з нас може бути на боці однієї з цих двох могутніх сил, наче в перетягуванні канату. Простіше кажучи, те, що є добро, приходить від Бога, а те, що є зло, приходить від диявола.3 Ви просто не можете бути по два боки одночасно і знайти справжнє щастя; дехто намагається, та зрештою всі вони зазнають поразки. Якщо ви, молоді чоловіки, думаєте, що зможете бути одночасно по обидва боки, то ви обманюєте себе. Так не буває. Так ніколи не було. Так ніколи не буде.
Мої дорогі юні друзі, є ще одна велика істина, яку, ви, молоді чоловіки, повинні знати. За все треба платити. Треба платити за успіх, звершення, досягнення і радість. Ніщо не дається задарма. Якщо ви не платите за успіх, то заплатите за поразку. Щоб досягти успіху і знайти щастя необхідні праця, навчання і служіння. Непослух і недостатня підготовка призведуть до страшних наслідків. Як носії священства Церкви, ми частково повинні платити цю ціну своїм способом життя—не жити так, як живе цей світ. Ми—володарі і охоронці цієї домінуючої сили, яка може зменшити і зменшує силу Сатани на землі. Усім серцем закликаю вас, будь ласка, допоможіть нам підперти світ. Ми повинні вистояти проти вітру. Іноді треба не боятися втратити симпатії людей і просто сказати: «Це неправильно».
Кожному з нас хочеться знати, хто ж ми є і де наше місце у світі. Дехто з вас, молоді люди, намагається визначитися, відмовляючись від цінностей своїх батьків і сімей. Бог зробив так, що кожний з нас несхожий ні на кого іншого у світі, як і наша ДНК і наші відбитки пальців. Вам нічого не треба робити, щоб відрізнятися від інших; ви вже й так відрізняєтесь.
Дехто з молодих людей бунтує проти обмежень. Хтось із вас думає, що треба бути тупим, щоб слухатися своїх батьків і приймати пораду єпископа чи президента кворуму. Єпископ Річард С. Еджлі розповів про випадок з його юності, коли він відчув наслідки своєї нерозсудливості і непослушності:
«Я був підлітком; наш сарай і сусідський стояли дуже близько, десь за півтора метри один від одного. Сусідський сарай був дуже старий і напіврозвалений, дошки там були виламані. Іноді я залазив на наш сарай і розважався тим, що стрибав з нього на сусідський, а з нього—на наш. Батько сказав мені: «Не підходь до сараїв!», а я не послухав. Одного дня, так граючись, я стрибнув з нашого сараю на сусідський і, провалившись вниз, дуже обдер собі спину й ноги. Відчуваючи, що винний сам, бо не послухався, я нерозумно вирішив: нікому не скажу, що поранився. Зайшовши в хату, я помив обдерті місця й подряпини, як зміг, а ось на спині дістати і помазати йодом чи хоча б промити свої рани мені не вдалося. Кілька днів я був у ярмі болю, хвилювання (ой, чи немає там зараження!) і покарання, аж поки рани не почали заживати»4.
Як хтось сказав: «Чи не найкраще на світі бути хлопчиком; для цього не треба нічого вміти, а лише практикуватися в хорошому»5.
Дехто обманює себе, думаючи знайти гострі відчуття, бавлячись наркотиками, алкоголем, порнографією, ранніми статевими стосунками. Я застерігаю вас: гострі відчуття, які вони приносять, схожі на ті слизькі й небезпечні камені біля Пащі диявола; вони приведуть вас тільки на територію Сатани. Дорога назад від такої небезпеки важка, і після неї залишаються обдерті місця й подряпини набагато болючіші.
Ви, молоді чоловіки, будете домагатися своєї вічної долі в цікавий час. У майбутньому дедалі більше буде відкриттів та винаходів, які для багатьох зроблять життя зручнішим і легшим. Безсумнівно, медицина буде знаходити нові засоби й ліки, які на сьогодні невідомі. А з іншого боку, так само буде посилюватися і вплив зла, люди ставатимуть більш піддатливими облуді та звабі Сатани. Вам, молодим людям, потрібно буде ставати духовно й морально міцнішими, щоб не піддатися спокусам світу і не потрапити в його пастки. Може тому такі сильні духи були прибережені, щоб вам прийти у світ саме у цей час.
Я також думаю, що в майбутньому протистояння Сатани буде і прихованішим, і відвертішим. У чомусь він буде виявлятися більш очевидно, а в іншому буде маскуватися, вдаючись до перекручень й хитрості. Нам буде потрібно більше духовності, щоб розпізнавати всі форми зла, і більше сили, щоб протистояти йому.
Багато країн відчувають небезпеку, що йде від тероризму. Війна загрожує людям не лише тілесними ушкодженнями, але й моральними. Ті з нас, хто служив у війську під час війни, добре знають, яка в житті утворюється розколина, коли ти відірваний від дому й сім’ї, благотворного спілкування з іншими, не відчуваєш впливу організованої Церкви. Тих, хто зараз на військовій службі або збирається на неї, я попереджаю про пастку, якою можуть стати такі розколини. Вони можуть підштовхнути нас у самісіньке жерло Пащі диявола.
У багатьох випадках ви будете залучатися в групові дії, де ви не можете вибирати, з ким вам бути. Але ви можете вибирати для себе моральні норми. У війську ви належите до певного підрозділу, сила якого залежить від єдності його особового складу. Вам треба добре ставитися до всіх у вашому підрозділі, бо той, хто поряд з вами, завтра може врятувати вам життя! Але це не означає, що ви повинні занижувати свої моральні норми. Можливо, виникне ситуація, коли буде необхідно одному або кільком встати і сказати: «Те, що ми робимо,—неправильно». І це вимагатиме моральної сміливості!
Нещодавно Церква перевидала підручник для військовослужбовців Принципи Євангелії для всіх членів Церкви, які служать у військах по всьому світу. Поки цей підручник є тільки англійською мовою, з часом його буде перекладено й іншими мовами. У цій прекрасній книзі вміщено настанови, як проводити Церковні заходи, носити храмову білизну, виконувати обряди і благословляти, а також викладено євангельські принципи та надруковано кілька вибраних гімнів. Такий підручник мали ті з нас, хто служив під час ІІ світової війни. Я вважаю його неоціненним.
І зараз відбувається просівання. Згадаймо притчу про пшеницю і кукіль. У цій притчі Господь сказав: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм», а коли він спав, прийшов його ворог і насіяв між пшеницею кукіль, а коли пшениця виросла та викинула колос, виріс і кукіль. Раби того чоловіка не розуміли, звідки ж взявся той кукіль на полі, і спитали, може їм його повиривати. А господар їм відповів «ні», бо вириваючи кукіль, вони можуть вирвати й пшеницю. Він порадив їм залишити і кукіль, і пшеницю рости разом до жнив, коли кукіль буде пов’язано у снопи окремо від пшениці6.
Учні Ісуса попросили роз’яснити їм цю притчу і Спаситель відповів: «Хто добре насіння посіяв був,—це Син Людський,
а поле—це світ, добре ж насіння—це сини Царства, а кукіль—сини лукавого;
а ворог, що всіяв його—це диявол, жнива—кінець віку, а женці—Анголи.
І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього»7.
Ця притча підтверджує слова Алми, які я хочу повторити: «Усе, що є добро, походить від Бога, а все, що є зло, походить від диявола»8.
Брати, ми живемо у дуже складний час, це час, коли ми повинні стояти твердо й непохитно, виконуючи свої обов’язки в сім’ї і священстві. Ми не повинні сумніватися і бути подібні до тієї «морської хвилі, яку жене й кидає вітер»9. Ми повинні йти вперед в дусі віри і не боятися нічого, остерігайтеся лише надто близько підходити до Пащі диявола. Ми будемо зміцнені й захищені, якщо прислухаємося до порад і настанов Президента Гордона Б. Хінклі, який стоїть біля керма. У мене є особливе свідчення, що він—наш пророк, провидець і одкровитель.
Він є вустами Бога на землі сьогодні. Я молюся, щоб Господні благословення були з усіма нами, в ім’я Ісуса Христа, амінь.