Важлива роль місіонерської роботи членів Церкви
Ми повинні підготувати себе до того, щоб допомагати місіонерам знаходити тих дітей нашого Небесного Батька, які приймуть послання Відновлення.
Брати і сестри, Пасха—це час, коли християнський світ згадує і радіє Воскресінню нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Одна ця мить—і все назавжди змінено. Спаситель усунув усі перешкоди, які лежали на шляху нашого повернення до люблячого Небесного Батька. Натомість Він просить: «… Ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Матвій 28:19–20).
Більш особистісний варіант того ж послання записаний у євангелії від Івана. На березі Галілейського моря Ісус тричі запитав Петра: «Чи ти любиш Мене?» Кожного разу відповідь Петра була однаковою: «Відаєш Ти, що кохаю Тебе!» І кожного разу Спаситель наставляв Петра: «Паси ягнята Мої!.. Паси вівці Мої!.. Паси вівці Мої!» (Іван 21:15–17).
Проникливий заклик Спасителя «пасти Його овець» дійсний і сьогодні. Подібно до Петра і його братів у давнину, апостоли Господа Ісуса Христа сьогодні мають завдання нести євангелію всьому світу. Рідко коли це завдання залишає наші думки. Кожен Генеральний авторитет має обов’язок бути місіонером.
Але Спаситель звертався не лише до апостолів. Він також говорив до кожної особи, яка була благословенна почути євангелію і є членом Його Церкви. В одкровенні пророку Джозефу Сміту Господь дуже простими словами говорить про це: «Належить кожній людині, яку було попереджено, попередити свого ближнього» (див. УЗ 88:81).
Під час останньої Генеральної конференції ми закликали наших молодих людей краще готувати себе до служіння Господу Ісусу Христу. Ми попросили їх бути гідними, підготовленими, духовно бадьорими місіонерами. Через нестабільні умови, які існують зараз у світі, вони повинні бути «найвеличнішим поколінням місіонерів за всю історію Церкви» (див. М. Рассел Баллард, «Найвеличніше покоління місіонерів», Ліягона, листопад 2002, с. 46). Ми не очікуємо від них досконалості, але вони повинні мати велике бажання, готовність і таку відданість служити, щоб вони могли сягати нових рівнів духовності як учителі євангелії. Вони повинні знати послання Відновлення євангелії Ісуса Христа і навчати його з владою, своїми словами і під скеровуючим впливом Святого Духа.
По всій Церкві ми старанно працюємо, щоб допомогти всім нашим місіонерам стати більш зрілими духовно. Про ці всесвітні зусилля говорять як про «підняття планки» або «підняття норми». Ми вдячні вам, батьки, єпископи і президенти колів за вашу підтримку цих зусиль. Ми також вдячні вірній молоді Церкви за їхнє бажання жити у відповідності до Господніх норм. Нехай наш Небесний Батько продовжує благословляти вас у вашій підготовці служити Йому в цьому неспокійному світі.
Але оскільки ми підняли рівень вимог до служіння наших місіонерів, ми також повинні підняти рівень вимог до служіння всіх членів Церкви у виконанні наших місіонерських обов’язків. Нам потрібна ваша допомога, брати і сестри, щоб підтримувати і допомагати місіонерам знаходити і христити набагато більше дітей нашого Небесного Батька. Ви потрібні нам, щоб пильнувати, захищати і надихати місіонерів, які є слугами Господа. Якщо рівень вимог піднімається, він піднімається для всіх нас. Ми повинні бути більш вірними. Ми повинні бути більш духовно налаштованими. Ми повинні підготувати себе до того, щоб допомагати місіонерам знаходити тих дітей нашого Небесного Батька, які приймуть послання Відновлення.
Пам’ятайте, брати і сестри, ми не рекламуємо товар. Ми нічого не продаємо. Ми не намагаємося нікого вразити своїми цифрами або показниками зростання. Ми—члени Відновленої Церкви Ісуса Христа, вповноважені і послані Самим Господом знаходити, плекати і безпечно приводити у Його Церкву тих, хто прагне пізнати істину.
Якщо подивитися з цієї вічної перспективи, то те, що ми повинні робити, здається таким простим і ясним, але я знаю, що місіонерська робота членів Церкви може бути складною і іноді такою, що лякає. Дозвольте мені, будь ласка порадити вам три простих принципи, яких ми можемо дотримуватися, щоб допомагати у цьому божественно ввіреному нам обов’язку.
По-перше, ми повинні виявляти нашу віру і молитися окремо і сім’ями, щоб просити про допомогу у знаходженні способів, щоб ділитися відновленою євангелією Ісуса Христа. Просіть Господа відкрити шлях. Помолившись, сім’єю поставте дату, до якої хочете знайти когось, кого місіонери можуть навчати у вашому домі. Пам’ятайте, брати і сестри, це Господня Церква. Нехай Він скеровує вас через постійну молитву. З молитвою в серці розмовляйте за можливістю з кожною людиною. Не робіть завчасних висновків. Не приховуйте ні від кого добру новину. Говоріть з усіма і довіряйте обіцяній силі Духа, який дасть вам слова, що потрібно буде сказати. Дозвольте їм самим прийняти рішення: погодитися чи не погодитися на ваше запрошення. З часом Господь поставить на ваш шлях тих, хто шукає істину. Він—Пастир Добрий. Він знає Своїх овець, і вони впізнають Його голос, сказаний через вас, і вони підуть за Ним (див. Іван 10).
Президент Гордон Б. Хінклі недавно сказав: «То буде надзвичайний день, коли наші люди не тільки молитимуться за місіонерів у світі, але й проситимуть Господа благословити їх бути помічниками для місіонерів, що працюють у їхньому ж приході» («Місіонерське служіння», Перші всесвітні збори навчання провідників, січень 2003, с. 19).
По-друге, провідники повинні вести прикладом. Дух буде спонукати і вести вас, щоб ви знайшли зацікавлених нашим посланням. Ваша особиста гідність дасть вам мужність і духовну силу надихати ваших членів Церкви активно допомагати місіонерам.
Кілька років тому вірного новонаверненого брата Джорджа Маклафліна було покликано очолити маленьку філію з 20 членів Церкви у Фармінгделі, штат Мейн. Він був скромною людиною, заробляючи на життя тим, що водив молоковоз. Завдяки його посту і щирій молитві Дух підказав йому, що саме він і члени його філії повинні робити, щоб допомогти Церкві в їхній місцевості зростати. Завдяки своїй великій вірі, постійній молитві і впливовому прикладу він навчав членів Церкви ділитися євангелією. Це дивовижна історія, одна з величних місіонерських історій цього розподілу. Лише через рік у тій філії христилося 450 новонавернених. Наступного року додалося ще 200 новонавернених. Президент Маклафлін зазначив: «Моя робота як президента філії полягала в тому, щоб навчати [новонавернених], як бути мормонами. Я повинен був навчати їх, як виступати і вести уроки в церкві. Я повинен був розповісти їм, як навчати євангелії своїх дітей. Я навчав нових членів Церкви, як стати сильними». Ось так—нічого складного.
Усього через п’ять років у Мейні був організований Огастський кіл. Більшість провідництва того нового колу складали ті, хто були навернені у філії Фармінгделі. Сьогодні нам хочеться запитати, чому тоді був такий великий успіх, і можлива відповідь,—що існувала невідкладна потреба у зміцнені Церкви. Дозвольте мені запевнити вас, що ця сама потреба є такою ж невідкладною в усіх підрозділах Церкви сьогодні, як це було в той час.
Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів дали чітко зрозуміти, що місіонерська робота повинна бути зосереджена в приході. Президенти колів і єпископи мають обов’язок і несуть відповідальність допомагати членам Церкви знаходити чистих серцем і готувати їх до хрищення і до сповненого служінням життя в межах їхніх приходів і колів. Президент Хінклі також сказав: «Я хотів би запропонувати кожному єпископові у Церкві звернутися до своїх людей з таким гаслом: «Давайте всі працювати, щоб зростати приходу» («Шукайте ягнят, годуйте овець», Ліягона, липень 1999, с. 119).
Один єпископ у штаті Вашингтон з молитвою прислухався до цієї поради. Ось що він робить. Через провідників священства і допоміжних організацій рада приходу координує місіонерську роботу в приході. Місіонерів запрошують на збори ради приходу для обговорення їхньої роботи. Членів Церкви призначають відвідувати слухачів разом з місіонерами. Члени Церкви і місіонери також відвідують разом менш активних членів Церкви, а також сім’ї, де не всі є членами Церкви. Минулого року у цьому приході було охрищено і конфірмовано 46 нових членів Церкви, і показник їхнього утримання дуже високий. Ті, хто приходять у Церкву, або хто повертається до активності у цьому приході, вже мають друзів завдяки тому, що до процесу навернення, який скеровується єпископом через раду приходу, залучені священство і допоміжні організації (див. “Ward Council Is Secret of Centralia Ward Success,” Church News, 1 Feb. 2003, 5).
Єпископи, залучіть до проповідування євангелії цілий приход! Ви побачите, що Господь благословить вас і ваших членів Церкви більшою кількістю новонавернених і тих, хто повернеться до повної активності. Місіонерська робота повинна бути не лише на порядку денному ради приходу, але й на порядку денному зборів кворуму старійшин, Товариства допомоги та інших кворумів, груп і допоміжних організацій. Наголос повинен ставитися на тому, щоб христити у Церкві й утримувати активними батьків і матерів разом з їхніми дітьми. Таким чином, місіонерська робота провідників священства і допоміжних організацій повинна узгоджуватися провідником місіонерської роботи приходу та єпископом за допомогою ради приходу. Завдяки цьому навернені залишатимуться активними членами Церкви у своїх приходах.
Зараз у членів Церкви є особлива можливість ділитися євангелією за допомогою DVD (цифрового відеодиску) Знайти віру в Христа, який було додано до ваших примірників журналу Ensign за квітень 2003 року. Під час цих Пасхальних свят запросіть ваших сусідів і друзів провести з вами вечір, вивчаючи разом життя, священнослужіння і славетне Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа. Також буде прийнятно, якщо до вас прийдуть місіонери і розкажуть про те, як Господь відновив Свою Церкву через пророка Джозефа Сміта.
По-третє, місіонерська робота членів Церкви не вимагає розвитку якихось стратегій або мудрувань. Вона вимагає віри—справжньої віри і надії на Господа. Вона також вимагає непідробної любові. Перша велика заповідь—«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм і всією душею своєю, і всією своєю думкою… А друга однакова з нею: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвій 22:37, 39).
Отже, нехай сила любові скеровує нас, коли ми будемо ділитися євангелією з членами сім’ї, друзями, сусідами, колегами по роботі та усіма іншими людьми, яких ми зустрічаємо, йдучи дорогою життя. Майже кожен хоче насолоджуватися спокоєм і щастям. Це природне бажання людини. Люди прагнуть знайти відповіді на ті проблеми, які постають перед ними. Це набуває все більшої істинності у світі, в якому ми зараз живемо.
Успішна кар’єра, зростання доходів, кращі будинки, новіші машини або засоби для відпочинку не принесуть тривалого спокою і щастя. Щастя приходить від розуміння Бога і знання того, що у Нього є план для нашої вічної радості та спокою. Щастя приходить від того, що ми знаємо і любимо Спасителя, а також живемо згідно з Його вченнями. Щастя приходить від сильної сім’ї і наших стосунків у Церкві, які основані на євангельських цінностях.
Деякі члени Церкви кажуть: «Я боюся ділитися євангелією, тому що можу когось образити». Досвід показує, що люди не ображаються, коли цей процес мотивований духом любові й турботи. Як хтось може образитися, якщо ми скажемо щось на зразок цього: «Мені подобається, як моя церква мені допомагає», а тоді додати слова, підказані Духом. Ми ображаємо інших тільки тоді, коли виглядаємо так, наче виконуємо завдання і не виявляємо справжньої зацікавленості і любові. Ніколи не забувайте, брати і сестри, що ви і я маємо у нашому розпорядженні саме те вчення, яке приведе людей до Господа. Відновлена євангелія Ісуса Христа містить у собі силу принести глибоке і тривале щастя людській душі—те, що ми будемо цінувати і плекати решту життя і всю вічність. Ми не просто намагаємося схилити людей до того, аби вони приєдналися до нашої Церкви; ми ділимося з ними повнотою відновленої євангелії Ісуса Христа. Але незважаючи на всю силу нашого послання, його не можна нав’язувати людям і до нього не можна примушувати. Ним можна тільки ділитися—від серця до серця, від душі до душі, від духа до духа—будучи добрими, турботливими і люблячими ближніми. Нам слід бути уважними одне до одного і допомагати одне одному. Таким чином ми будемо випромінювати євангелію нашим життям, а вона буде випромінювати людям свої благословення.
Давайте прислухаємося до заклику пророка Джозефа Сміта: «Після всього, що було сказано, наш найбільший і найважливіший обов’язок—проголошувати євангелію» (History of the Church, 2:478).
Ми можемо і повинні робити краще, брати і сестри. Я молюся, щоб Господь дарував кожному з нас віру і мужність, щоб більше залучатися до підтримки наших місіонерів повного дня, коли вони діляться відновленою євангелією з усіма Божими дітьми по всьому світу. В ім’я Ісуса Христа, амінь.