Дитина і учень
Господь довіряє Своїм істинним учням. Він посилає підготовлених людей до Його підготовлених слуг.
Усі ми, хто вступив у завіт хрищення, пообіцяли ділитися євангелією з іншими1. Іноді страх відмови або образи виростає перед нами як непереборна перешкода. Але деякі члени Церкви з легкістю долають цей бар’єр. Я уважно спостерігав за ними під час своїх подорожей. Я можу розповісти про декого з них зараз.
Субота—це день торгівлі по всьому світі. У сільській місцевості Гани, Еквадорі, і на Філіппінських островах незліченна кількість людей приносять у цей день в місто на продаж продукти та інші товари власного виробництва. Вони розмовляють з тими, кого зустрічають на дорозі. І в очікуванні покупців вони спілкуються з тими, хто стоїть поруч. Більшість розмов—про негаразди життя, про те, як вийти з бідності та часом про небезпеку.
Серед тих, хто проходять крізь ряди і тих, що стоять на самих ринках, є святі останніх днів. Більшість їхніх розмов з тими, з ким вони зустрічаються, буде такими ж, як ви почули б будь-де у світі. «Звідки ви?» «Це ваш син?» «Скільки у вас дітей?» Але святі останніх днів відрізняються. Ця різниця помітна в їхніх очах, а також у їхніх словах. Вони слухають уважно, з поглядом людини, яку хвилюють відповіді на запитання і яка турбується про іншого.
Якщо розмова триває більше кількох хвилин, вона переростає в обговорення того, що хвилює обох співбесідників. Вони говоритимуть про те, що, на їхню думку, приносить щастя або смуток. І розмова виллється в надію на це життя й прийдешнє. Святий останніх днів висловить тиху впевненість. Не завжди, але іноді святого останніх днів запитують: «Чому ви такі спокійні?», «Чому ви так переконані в тому, що кажете?»
І тоді прийде смиренна відповідь. Можливо, вона буде про Небесного Батька та Його Сина Ісуса Христа, які явилися юному Джозефу Сміту. Можливо, йтиметься про милосердне служіння воскреслого Спасителя, як описано у Книзі Мормона, звичайним людям, які мали віру в Нього і які любили Його так, як і ми.
Якби ви почули таку розмову, яка торкається справ духовних, на ринку або на вулиці, то, можливо, запитали б: «Як мені це зробити? Як я можу навчитися ділитися своєю вірою з тими, хто ще не відчуває те, що відчуваю я?» Це запитання для всіх нас, членів Церкви. Це ж запитання непокоїть кожного єпископа і президента філії Церкви, які зараз відповідають за провідництво місіонерської роботи серед своїх людей. Відповідь на це запитання і стане причиною майбутніх жнив.
Я уважно і з молитвою вивчав історії деяких людей, які є дивовижно вірними й справжніми свідками Спасителя та Його Церкви. Ці історії надихають. Один смиренний чоловік був покликаний президентом маленької філії. Там було настільки мало членів Церкви, що він не міг уявити, як філія зможе існувати. Він пішов у гай помолитися. Він запитав у Бога, що повинен робити. Відповідь прийшла. Він і деякі члени Церкви почали запрошувати друзів приєднатися до них. Через рік сотні людей увійшли у води хрищення й стали співгромадянами Господньої Церкви.
Я знаю чоловіка, який майже кожного тижня їздить у відрядження. Ймовірно, що кожного дня десь у світі місіонери навчають того, кого він зустрів. Є й інший чоловік, якого не лякає те, з якою кількістю людей йому треба поговорити, поки хтось із них не висловить бажання зустрічатися з місіонерами. Він не зважає на ціну своїх зусиль, а тільки на щастя тих, чиї життя змінилися.
Не існує єдиної моделі того, як вони це роблять. Немає загальної технології цього процесу. Дехто завжди носить Книгу Мормона, щоб дати комусь іншому. Інший ставить дату, щоб знайти когось для навчання місіонерами. А ще хтось склав запитання, які спрямовують почуття до того, що має найбільшу цінність у житті людини. Кожен молився про те, щоб знати, як діяти. До кожного з них, здається, прийшла своя відповідь, що стосується саме його і людей, яких він зустрічає.
Усе ж в чомусь вони всі схожі. А саме: вони однаково бачать те, ким вони є. Вони можуть діяти за отриманим натхненням завдяки тому, ким вони є. Щоб робити те, що нам слід робити, ми повинні будемо стати схожими на них принаймні у двох речах. По-перше, вони відчувають, що є улюбленими дітьми люблячого Небесного Батька. Завдяки цьому вони часто і з легкістю звертаються до Нього в молитві. Вони очікують отримати Його особистий провід. Вони слухаються з лагідністю та смиренням, як діти досконалого батька. Він поруч з ними.
По-друге, вони є вдячними учнями воскреслого Ісуса Христа. Вони мають особисте знання про реальність Спокути і її важливість для всіх людей. Вони були очищені через хрищення, здійснене тими, хто має на це владу, і через отримання Святого Духа. А ще, завдяки відчутому ними спокою, вони стали схожими на синів Мосії, які «мали бажання, аби спасіння могло бути проголошено кожній живій істоті, бо вони не могли знести, щоб яка-небудь людська душа загинула; так, навіть самі думки про те, що яка-небудь душа буде терпіти нескінченну муку, спричиняли їх дрижати й тремтіти»2.
Ті, хто часто і з легкістю говорять про відновлену Церкву, високо цінують те, що вона їм дала. Вони часто думають про це велике благословення. Саме пам’ять про отриманий ними дар підштовхує їх ділитися ним з іншими. Вони відчули любов Спасителя. Для них ці слова стали щоденною, щогодинною реальністю:
«Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові. Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив»3.
Навіть з цією любов’ю істинний учень іноді має побоювання. Апостол Іван чітко сказав про це: страх зникне, коли ми станемо досконалими в любові. Ми можемо молитися про цей дар досконалої любові. Ми можемо молитися з впевненістю, що відчуємо любов Спасителя до нас і до всіх тих, кого зустрічаємо. Він любив нас і їх настільки, що сплатив ціну за всі наші гріхи. Одна справа—вірити в це. Набагато більша—змінити наші серця і відчувати це кожної миті. Заповідь молитися, щоб відчувати любов Спасителя, також є обіцянням. Послухайте:
«Отже, мої улюблені браття, якщо ви не маєте милосердя, ви ніщо, бо милосердя ніколи не минає. Отже, залишайтеся вірними милосердю, яке величніше над усе, бо все минає—
Але милосердя є чиста любов Христа, і воно витерпить назавжди; і той, хто матиме його в останній день, з ним усе буде добре.
Отже, мої улюблені браття, моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любов’ю, яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа; щоб ви могли стати синами Бога; щоб коли Він явиться, ми могли бути такими, як Він, бо ми побачимо Його таким, як Він є; щоб ми могли мати цю надію; щоб нас було очищено саме так, як Він є чистим»4.
Господь довіряє Своїм істинним учням. Він посилає підготовлених людей до Його підготовлених слуг. Ви так само, як і я зустрічалися з людьми і мали переконання, що ця зустріч не була випадковою.
У мене є друг, який молиться кожного дня, щоб зустріти когось, хто готовий прийняти євангелію. Він носить з собою Книгу Мормона. Нещодавно, якось ввечері перед тим, як відбути у коротке відрядження, він вирішив не брати з собою книгу, а замість цього взяти те, що ми називаємо запрошенням. Але вранці він почув духовний голос: «Візьми з собою Книгу Мормона». Він поклав книгу в сумку.
У літаку знайома йому жінка сіла поруч з ним і він подумав: «Це вона?» На зворотному напрямі вона знову летіла з ним. Тепер він подумав: «Як мені заговорити про євангелію?»
Замість нього, запитала вона: «Ви платите десятину вашій Церкві?» Він сказав, що платить. Вона сказала, що теж мала платити десятину у своїй церкві, але не робила цього. Тоді вона запитала: «А що це таке—Книга Мормона?» Він пояснив, що це Писання, ще одне свідчення про Ісуса Христа, перекладене пророком Джозефом Смітом. Здавалося, вона зацікавилася. Отже, він опустив руку в сумку і сказав: «Мені було підказано взяти цю книгу з собою. Гадаю, вона для вас».
Вона почала її читати. На прощання вона сказала: «Ми з вами ще поговоримо про це». Те, чого мій друг не міг знати—але знав Бог—що вона шукала церкву. Бог знав, що вона спостерігала за моїм другом і думала, що є такого в його церкві, що робить його таким щасливим. Бог знав, що вона запитає про Книгу Мормона і Він знав, що вона захоче зустрічатися з місіонерами. Вона була підготовлена. А також і мій друг. І так само можемо бути готовими ви і я.
Ваше обличчя й очі сяятимуть бажанням і здатністю ділитися євангелією з іншими. Ви будете з ентузіазмом говорити про Господню Церкву і Його роботу, і інші будуть це бачити. Ви будете Його учнем 24 години на день у кожній конкретній ситуації. Вам не потрібно буде збиратися з мужністю для того, щоб провести одну важливу розмову і на цьому зупинитися. Факт того, що більшість людей не цікавить відновлена євангелія, матиме дуже незначний вплив на те, що ви робите або кажете. Ваші слова про те, у кого ви вірите, стануть складовою того, ким ви є.
Таким був мій батько. Він був ученим. Він читав лекції в аудиторіях по всьому світі. Одного разу я прочитав виступ, з яким він звертався до великого зібрання вчених. У ньому, говорячи про свою наукову діяльність, він посилався на сотворіння і Творця. Я знав, що тільки кілька людей у тому залі поділяли його віру. Отже, насторожено і з захопленням я сказав йому: «Тато, ти поділився своїм свідченням». Він здивовано глянув на мене і сказав: «Справді?!»
Він навіть не знав, що проявив сміливість. Він просто сказав те, про істинність чого він знав. Коли він ділився свідченням, навіть ті, хто не сприймали його, знали, що це не було заплановано, але це було частиною того, ким він був. Він був сам собою, всюди.
Це риса кожної людини, яка смілива й успішна, коли ділиться євангелією. Вони вбачають себе дітьми люблячого живого Небесного Батька. І вони вважають себе учнями Ісуса Христа. Їм не потрібно докладати особливих зусиль, щоб помолитися. У них це виходить природно. Їм не важко пам’ятати Спасителя. З ними завжди є Його любов до них і їхня до Нього. Такі вони є, і так вони бачать себе і оточуючих.
Нам може здатися, що це вимагає великої зміни, але ми можемо бути певні, що вона станеться. Зміна в окремих членах Церкви відбувається по всій Церкві в кожному народі. Це величний час, бачений пророками з періоду Сотворіння. Відновлена євангелія дістанеться кожного народу. Спаситель дав пророку Джозефу Сміту такі слова:
«… Я послав Мого ангела, який летить серед неба, і має вічну євангелію, який являвся декому і ввірив її людині, який явиться багатьом, які живуть на землі.
І цю євангелію буде проповідувано кожному народу, і коліну, і язику, і людям»5.
Які б не виникали безладдя, ми можемо знати, що Бог поставить обмеження, щоб виконати Свої обіцяння. Він, а не люди, має вищий контроль над народами і подіями, щоб Його цілі могли здійснитися. Серед усіх людей і кожного народу постануть ті, які служитимуть з цілковитою впевненістю, що вони діти Бога, і які стануть очищеними учнями воскреслого Христа в Його Церкві.
Кілька років тому я звертався до місіонерів в Центрі підготовки в Японії. Тоді я пообіцяв їм, що настане ранок нового дня для того народу. Я сказав, що дуже зросте кількість членів Церкви, які будуть активно ділитися своїми свідченнями відновленої євангелії з тими, кого зустрічатимуть. Тоді я думав, що сміливість говорити прийде від зростаючої поваги, яку Церква здобуде в тій землі. Зараз я знаю, що велике диво, могутня зміна станеться всередині членів Церкви, а не у світі навколо них.
Вони і члени Церкви в усьому світі будуть любити, слухати, говорити і свідчити з усією силою змінених сердець. Єпископи і президенти філій вестимуть їх власним прикладом. Великим буде врожай душ, і його буде збережено Господніми руками6.
Щоб бути причетним до цього дива, ви не повинні чекати, доки відчуєте себе ближче до Небесного Батька або будете певні, що очищені через Спокуту Ісуса Христа. Моліться, щоб мати шанс зустріти людей, які відчуватимуть, що в їхньому житті може бути щось краще. Моліться, щоб знати, як ви повинні їм допомогти. На ваші молитви прийдуть відповіді. Ви зустрінете людей, підготовлених Господом. Ви побачите, що можете відчувати і говорити те, що перевищує набутий вами в минулому досвід. І з часом ви будете відчувати, як наближаєтеся до Небесного Батька, відчувати очищення і прощення, які Спаситель обіцяє Його вірним свідкам. І тоді ви будете відчувати Його схвалення, знаючи, що зробили все, про що Він вас попросив, тому що любить вас і вам довіряє.
Я вдячний за те, що живу в такий час. Я вдячний, що знаю, що ви і я є улюбленими дітьми прославленого Небесного Батька. Я свідчу, що Ісус є Христос, що Він—мій і ваш Спаситель, а також Спаситель усіх людей, з якими ви коли-небудь будете зустрічатися. Батько і Син зійшли до пророка Джозефа Сміта. Ключі священства були відновлені, і почалося останнє велике збирання. Я знаю, що це істина.
В ім’я Ісуса Христа, амінь.