Генеральна конференція
Ви будете вільні
Квітнева генеральна конференція 2021 р.


Ви будете вільні

Ісус Христос є світочем, який ми повинні високо тримати навіть у темні часи нашого земного життя.

Мої дорогі брати і сестри! Я вдячний за привілей звертатися до вас з Африки. Яким благословенням у цей час є технології та можливість їх використовувати найефективнішим шляхом, щоб звертатися до вас, де б ви не були.

У вересні 2019 року ми з сестрою Мутомбо у якості провідників Мерілендської Балтиморської місії відвідували семінар для керівництва місій і мали привілей відвідати в Пальмірі, шт. Нью-Йорк, деякі місця, пов’язані з історією Церкви. Під кінець ми побували у Священному гаю. Ми приїхали до Священного гаю не для того, щоб здобути якісь особливі прояви чи видіння, але ми дійсно відчули присутність Бога у цьому священному місці. Наші серця сповнилися вдячністю за пророка Джозефа Сміта.

По дорозі додому сестра Мутомбо помітила, що, керуючи автівкою, я широко усміхаюся, тож вона запитала: “Чому ти так радієш?”

Я відповів: “Моя люба Наталі, істина завжди перемагатиме брехню, а темрява ніколи вже не буде вкривати землю, бо євангелію Ісуса Христа було відновлено”.

Бог Батько та Ісус Христос явилися юному Джозефу Сміту, щоб принести світло, яке було приховане, щоб ми могли отримати “знання про все суще як воно є, … як воно було і як воно буде” (Учення і Завіти 93:24).

Минуло більше двохсот років, а багато людей досі шукають істини, без яких неможливо звільнитися від тих традицій і брехні, які супротивник поширює по всьому світу. Багатьох “засліплено підступним лукавством людей” (Учення і Завіти 123:12). У своєму посланні до ефесян Павло навчав: “Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!” (Eфесянам 5:14). Спаситель пообіцяв, що Він буде світлом для всіх, хто чує Його слова (див. 2 Нефій 10:14).

Тридцять п’ять років тому мої батьки були також засліплені й відчайдушно хотіли пізнати істину та переймалися тим, де її знайти. Вони народилися в селі, де життя кожної людини і сімей міцно трималися на традиціях. Ще в молодому віці обоє моїх батьків поїхали з села до міста у пошуках кращого життя.

Вони одружилися і започаткували свою сім’ю за дуже скромних обставин. Нас було чоловік вісім у маленькому будиночку разом з батьками, мною, двома сестрами, та двоюрідним братом, який жив з нами. Я навіть не був певен, чи ми є справжньою сім’єю, оскільки нам не дозволялося їсти за одним столом з батьками. Коли батько повертався з роботи, то, як тільки він заходив у дім, нас просили вийти і піти на вулицю. Наші ночі були дуже короткими, оскільки ми не могли спати через брак порозуміння і справжньої любові у стосунках батьків. Наш дім був не лише маленьким за розмірами, але й похмурим місцем. До зустрічі з місіонерами ми кожної неділі ходили до різних церков. Було зрозуміло, що батьки шукали те, чого не міг дати світ.

Так тривало доти, доки ми не зустріли старійшину і сестру Хатчингз, перше літнє місіонерське подружжя, покликане служити в Заїрі (сьогодні це Демократична Республіка Конго або Конго-Кіншаса). Коли ми почали зустрічатися з цими чудовими місіонерами, подібними до ангелів, які прийшли від Бога, я помітив, що щось у нашій сім’ї почало змінюватися. Після хрищення завдяки відновленій євангелії ми поступово змінювали свій стиль життя на новий. Слова Христа почали наповнювати наші душі. Вони почали освітлювати наше розуміння і стали для нас приємними, оскільки отримані нами істини були зрозумілими і ми бачили світло. Те світло з кожним днем ставало все яскравішим.

Це усвідомлення того, чому необхідна євангелія, допомагало нам ставати більше подібними до Спасителя. Розмір нашого дому не змінився, так само як і наші соціальні умови. Але я бачив, як змінювалися серця моїх батьків, коли ми щодня молилися—вранці та ввечері. Ми вивчали Книгу Мормона, ми проводили домашні вечори, ми дійсно стали сім’єю. Кожної неділі ми прокидалися о шостій ранку, щоб підготуватися до відвідування церкви. І кожного тижня без жодних скарг ми подорожували годинами, щоб відвідати церковні збори. Було дивовижно спостерігати, що відбувалося з нами. Ми, хто раніше ходив у темряві, прогнали темряву з-посеред нас (див. Учення і Завіти 50:25) і побачили “велике світло” (2 Нефій 19:2).

Пам’ятаю, як одного дня мені не хотілося прокидатися рано-вранці на нашу сімейну молитву. Я незадоволено пробурчав своїм сестрам: “Ніби дійсно нема чого робити в цій хаті, крім як молитися, молитися й молитися”. Тато почув мої слова. Пам’ятаю його реакцію, коли він з любов’ю, але твердо навчав мене: “Поки ти будеш жити у цьому домі, ти будеш молитися, молитися, молитися”.

Слова мого батька щодня звучали в моїх вухах. А що, як ви думаєте, ми з сестрою Мутомбо щодня робимо з нашими дітьми? Ми молимося, молимося і молимося. Це наш спадок.

Сліпий від народження чоловік, якого зцілив Ісус Христос, так сказав, відповідаючи сусідам і фарисеям, які надокучали йому:

“Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Сілоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити. …

Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу” (Іван 9:11, 25).

Ми також були сліпі, а тепер бачимо. Відновлена євангелія з того часу справила на нашу сім’ю величезний вплив. Розуміння того, навіщо потрібна євангелія, принесло благословення трьом поколінням моєї сім’ї і буде благословляти багато прийдешніх поколінь.

Ісус Христос є світлом, яке сяє у темряві. Той, хто йде за Ним “не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя” (Іван 8:12).

Майже рік, між 2016 і 2017 роком, люди в регіоні Касаї були свідками жахливої трагедії. То був дуже темний період для народу через конфлікт між місцевими озброєними угрупуваннями і урядовими військами. Насильство заполонило міста в центральній частині Касаї і поширилося по всій провінції Касаї. Багато людей повтікали зі своїх домівок через небезпеку і ховалися у чагарниках. У них не було ні їжі, ні води і взагалі нічого; серед них були члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у регіоні Кананга. Деякі члени Церкви загинули від рук бойовиків.

Брат Хоноре Мулумба з приходу Нганза в Кананзі і його сім’я були серед небагатьох, які ховалися у своїх домівках, не знаючи, куди йти, бо вулиці перетворилися на стрільбища. Одного дня бойовики, які розташувалися неподалік, помітили брата Мулумбу і його сім’ю, коли вони одного вечора вийшли з дому, намагаючись знайти у своєму городі якісь овочі для харчування. Група бойовиків увійшла до їхнього будинку й витягла їх на вулицю та наказала вибирати: або вони чинитимуть так, як бойовики, або їх уб’ють.

Брат Мулумба відважно їм відповів: “Я—член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Ми з сім’єю прийняли Ісуса Христа і віримо в Нього. Ми залишимося вірними своїм завітам і виберемо смерть”.

Бойовики сказали: “Оскільки ви вибрали Ісуса Христа, ваші тіла з’їдять пси” і пообіцяли повернутися знову. Але вони так ніколи й не повернулися, сім’я залишалася там ще два місяці але тих бойовиків більше ніколи вже не бачила. Брат Мулумба і його сім’я не згасили факел своєї віри. Вони пам’ятали свої завіти і мали захист.

Ісус Христос є світочем, який ми повинні високо тримати навіть у темні часи нашого земного життя (див. 3 Нефій 18:24). Коли ми обираємо йти за Христом, ми обираємо зміни. Людина, яка змінюється заради Христа, буде скерована Христом; ми будемо запитувати, як колись Павло: “Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?” (Дії 9:6). Ми будемо ходити “слідами Його” (1 Петра 2:21). Ми будемо “поводитись так, як поводився Він” (1 Івана 2:6). (Див. Ezra Taft Benson, “Born of God”, Tambuli, Oct. 1989, 2, 6.)

Я свідчу про Нього, що Він помер, був похований і воскрес на третій день та піднісся на небеса, аби ми з вами могли отримати благословення безсмертя і піднесення. Він є “світло, … життя і істина” (Eтер 4:12). Він є протиотрутою і ліками від безладдя у світі. Він є взірцем досконалості для піднесення, саме Ісус Христос. В ім’я Ісуса Христа, амінь.