Алма 49
Завантаження
Уся книга (PDF)
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Розділ 49

Ламанійці, які вторгаються, не можуть узяти укріплені міста Аммонійга і Ной—Амалікія проклинає Бога і клянеться випити кров Моронія—Геламан і його брати продовжують зміцнювати Церкву. Близько 72 р. до р.х.

1 І ось сталося одинадцятого місяця девʼятнадцятого року, на десятий день місяця, були помічені війська Ламанійців, що наближалися до землі Аммонійга.

2 І дивіться, місто було перебудовано, і Мороній поставив військо біля границь міста, і вони накидали землі навколо, щоб захистити себе від стріл і каміння Ламанійців; бо знайте, вони воювали камінням і стрілами.

3 Дивіться, я сказав, що місто аАммонійга було перебудовано. Я кажу вам, так, що воно було частково перебудовано; і через те, що Ламанійці вже руйнували його одного разу через беззаконня народу, вони вважали, що воно знову стане легкою здобиччю для них.

4 Але дивіться, яким великим було їхнє розчарування; бо знайте, Нефійці насипали вал з землі навколо себе, який був таким високим, що Ламанійці не могли докинути своє каміння і свої стріли до них, щоб ті досягали цілі, не могли вони й наступати на них інакше, як через місце їхнього входу.

5 Тож у цей час головні полководці Ламанійців були вражені надзвичайно мудрістю Нефійців у приготуванні своїх місць безпеки.

6 Тож вожді Ламанійців вважали, завдяки великій їхній кількості, так, вони вважали, що в них буде перевага нападати на них так, як вони досі робили; так, і вони ще підготували себе щитами і нагрудниками; і вони також підготували себе одягом з шкіри, так, дуже товстим одягом, що прикривав їхню наготу.

7 І будучи підготовленими таким чином, вони вважали, що вони зможуть легко перемогти і підкорити своїх братів ярмом залежності, або вбивати і різати їх за своїм бажанням.

8 Але дивіться, на їхній крайній подив, вони були апідготовлені до них, у такий спосіб, який ніколи не був відомим серед дітей Легія. Тож вони були підготовлені до Ламанійців, щоб битися за наказами Моронія.

9 І сталося, що Ламанійці, або Амалікійці, були надзвичайно здивовані їхнім способом приготування до війни.

10 Тож якби цар Амалікія прийшов з аземлі Нефія на чолі свого війська, можливо, він наказав би Ламанійцям напасти на Нефійців поблизу міста Аммонійга; бо бачите, він не шкодував крові своїх людей.

11 Але дивіться, Амалікія сам не прийшов битися. І дивіться, його головні полководці не наважилися напасти на Нефійців поблизу міста Аммонійга, бо Мороній змінив ведення дій серед Нефійців, так що Ламанійці були розчаровані в їхніх місцях схову, і вони не могли напасти на них.

12 Отже, вони відступили в пустиню, і зняли свій табір, і попрямували до землі Ноя, гадаючи, що то є друге найкраще місце для них, щоб напасти на Нефійців.

13 Бо вони не знали, що Мороній укріпив, тобто побудував афорти безпеки для всіх міст на всій цій землі; тому вони попрямували до землі Ноя з твердою рішучістю; так, їхні головні полководці вийшли наперед і поклялися, що вони знищать людей того міста.

14 Але ось, на їхній подив, місто Ной, яке досі було слабким місцем, стало тепер завдяки Моронієві сильним, так, навіть переважило силу міста Аммонійга.

15 І ось, дивіться, у цьому була мудрість Моронія; бо він розумів, що вони будуть налякані містом Аммонійга; а оскільки місто Ной було найслабшим місцем цієї землі, отже, вони попрямують битися туди; і це було якраз те, чого він прагнув.

16 І ось, Мороній призначив Легія бути головним полководцем над людьми того міста; і то був той асамий Легій, який боровся з Ламанійцями в долині на сході від ріки Сидон.

17 І тоді ось сталося, що коли Ламанійці дізналися, що Легій командує містом, вони знову були розчаровані, бо надзвичайно боялися Легія; проте, їхні головні полководці поклялися клятвою напасти на місто; тому вони просували своє військо.

18 Тоді ось, Ламанійці не могли дістатися до їхніх фортів безпеки ніяким іншим способом, як тільки через вхід, завдяки висоті насипу, який було накидано, і глибині рову, який було викопано кругом, за винятком входу.

19 І так Нефійці підготувалися знищувати всіх тих, хто спробує лізти нагору, щоб увійти у форт якимось іншим шляхом, кидаючи в них каміння і стріли.

20 Таким чином були вони підготовлені, так, загін їхніх найсильніших чоловіків, з їхніми мечами і їхніми пращами, вбивати всіх, хто спробує дістатися їхнього місця безпеки через місце входу; і таким чином вони підготувалися захищатися від Ламанійців.

21 І сталося, що полководці Ламанійців привели свої війська до місця входу і почали битися з Нефійцями, щоб дістатися до їхнього місця безпеки; але ось, їх відкидали назад раз за разом, так що їх було вбито величезним убивством.

22 Тож коли вони зрозуміли, що не можуть подолати Нефійців через місце входу, вони почали розкопувати їхні насипи з землі, щоб зробити прохід для свого війська, аби мати рівні можливості битися; але ось, у цих спробах їх було зметено камінням і стрілами, якими їх було закидано; і замість того, щоб заповнити їхні рови, скидаючи насипи з землі, їх майже заповнили їхні мертві і поранені тіла.

23 Таким чином Нефійці мали повну перевагу над своїми ворогами; і таким чином Ламанійці намагалися знищити Нефійців, доки всіх їхніх головних полководців не було вбито; так, і більше ніж тисячу Ламанійців було вбито; тоді як з іншого боку, жодної душі з Нефійців не було вбито.

24 Було близько пʼятдесяти поранених, яких було піддано стрілам Ламанійців крізь вхід, але їх захищали щити, і їхні нагрудники, і їхні головні пластинки, так що їхні рани були на ногах, і багато з них були дуже тяжкими.

25 І сталося, що коли Ламанійці побачили, що їхніх головних полководців усіх убито, вони втекли в пустиню. І сталося, що вони повернулися на землю Нефія повідомити їхнього царя Амалікію, який був Нефійцем від народження, про їхні великі втрати.

26 І сталося, що він був надзвичайно сердитий на своїх людей, тому що він не домігся свого щодо Нефійців; він не підкорив їх ярмом залежності.

27 Так, він був надзвичайно розгніваний, і він апрокляв Бога, а також Моронія, клянучись бклятвою, що він випʼє його кров; і все це тому, що Мороній виконав накази Бога, забезпечуючи безпеку свого народу.

28 І сталося, що з іншого боку, люди Нефія адякували Господеві Богові своєму за Його незрівнянну силу у визволенні їх з рук їхніх ворогів.

29 І так закінчився девʼятнадцятий рік правління суддів над народом Нефія.

30 Так, і був тривалий мир серед них, і надзвичайно велике процвітання в церкві, завдяки їхній увазі й старанності, що вони їх приділяли слову Бога, яке було проголошено їм Геламаном, і Шиблоном, і Коріантоном, і Аммоном з його братами, так, і всіма тими, кого було посвячено за асвятим чином Бога, кого було хрищено на покаяння, і послано проповідувати серед народу.