Алма 62
Завантаження
Уся книга (PDF)
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Розділ 62

Мороній вирушає на допомогу Пагоранові в землі Гедеона—Прихильників царя, які відмовляються захищати свою країну, віддають на смерть—Пагоран і Мороній знову захоплюють місто Нефійга—Багато Ламанійців приєднується до народу Аммона—Теанкум убиває Амморона, і його також убивають—Ламанійців виганяють з цієї землі, і мир відновлюється—Геламан повертається до священнослужіння і розбудовує церкву. Близько 62–57 рр. до р.х.

1 І ось сталося, що коли Мороній отримав це послання, його серце набралося мужності і сповнилося надзвичайно великою радістю через вірність Пагорана, що він не був теж азрадником свободи і справи своєї країни.

2 Але він також засмутився надзвичайно беззаконням тих, хто вигнав Пагорана з місця суду, так, у цілому через тих, хто повстав проти своєї країни, а також свого Бога.

3 І сталося, що Мороній взяв невелику кількість людей, відповідно до бажання Пагорана, і передав Легієві і Теанкумові командування рештою свого війська, і вирушив у похід до землі Гедеона.

4 І він піднімав апрапор бволі, в яке б місце він не входив, і збирав яку міг силу під час свого походу до землі Гедеона.

5 І сталося, що тисячі збиралися юрбою під його прапор і брали мечі на захист своєї свободи, щоб не потрапити у залежність.

6 І таким чином, коли Мороній зібрав разом усіх чоловіків, яких він міг зібрати у своєму поході, він прийшов на землю Гедеона; і зʼєднавшись своїми силами з силами Пагорана, вони стали надзвичайно сильними, навіть сильнішими від людей Пахуса, який був ацарем тих розкольників, які вигнали бприхильників свободи з землі Зарагемлі і заволоділи землею.

7 І сталося, що Мороній і Пагоран пішли зі своїм військом на землю Зарагемлі, і виступили проти міста, і зустріли людей Пахуса, так що вони вийшли на битву.

8 І ось, Пахуса було вбито, а його людей було взято в полон, і Пагорана було відновлено на його місці суду.

9 А люди Пахуса стали перед судом згідно з законом, а також і ті прихильники царя, яких було схоплено і кинуто до вʼязниці; і їх було астрачено згідно з законом; так, тих людей Пахуса і тих прихильників царя, усіх, хто не хотів брати зброю на захист своєї країни, але боровся проти неї, було віддано на смерть.

10 І таким чином стало необхідним, щоб цього закону суворо дотримувалися заради безпеки їхньої країни; так, і коли зʼясовувалося, що хтось заперечує їхню свободу, того негайно страчували згідно з законом.

11 І так закінчився тридцятий рік правління суддів над народом Нефія; Мороній і Пагоран відновили мир на землі Зарагемлі, серед свого власного народу, заподіявши смерть усім тим, хто не був вірним справі свободи.

12 І сталося на початку тридцять і першого року правління суддів над народом Нефія, Мороній негайно наказав, щоб провізію було відправлено, а також військо з шести тисяч чоловік було відправлено до Геламана, щоб допомогти йому в збереженні тієї частини землі.

13 І він також наказав, щоб військо з шести тисяч чоловік з достатньою кількістю їжі було відправлено до війська Легія і Теанкума. І сталося, що це було зроблено, щоб укріпити землю проти Ламанійців.

14 І сталося, що Мороній і Пагоран, залишивши великий загін на землі Зарагемлі, вирушили в похід з великим загоном до землі Нефійга, сповнені рішимості скинути Ламанійців у тому місті.

15 І сталося, що коли вони прямували до цієї землі, вони захопили великий загін Ламанійців, і вбили багатьох з них, і відібрали їхню провізію і їхню зброю війни.

16 І сталося після того як вони захопили їх, вони примусили їх увійти в завіт, за яким вони більше не будуть братися до зброї війни проти Нефійців.

17 І коли вони увійшли в цей завіт, вони відправили їх жити з людьми Аммона, і було їх числом близько чотирьох тисяч, кого не було вбито.

18 І сталося, що коли вони відправили їх, вони продовжили свій похід до землі Нефійги. І сталося, що коли вони прийшли у місто Нефійга, вони поставили свої намети в долинах Нефійги, що поруч з містом Нефійга.

19 Тож Мороній мав бажання, щоб Ламанійці вийшли на битву проти них, на долинах; але Ламанійці, знаючи про їхню надзвичайну хоробрість і побачивши величезність їхнього числа, отже, вони не наважувалися вийти проти них; тому вони не вийшли на битву того дня.

20 А коли настала ніч, Мороній пішов у темряві ночі і забрався на верх стіни, щоб дізнатися, в якій частині міста Ламанійці розташувалися табором зі своїм військом.

21 І сталося, що вони були на сході, біля входу; і вони всі спали. І тоді Мороній повернувся до свого війська, і наказав, щоб вони спішно підготували міцні мотузки і драбини, щоб спустити їх з верху стіни по внутрішній стороні стіни.

22 І сталося, що Мороній наказав, щоб його люди пішли і забралися на верх стіни, і спустилися в ту частину міста, так, саме на заході, де Ламанійці не розташувалися табором зі своїм військом.

23 І сталося, що вони всі спустилися в місто вночі за допомогою своїх мотузок і драбин; таким чином, коли настав ранок, вони всі були всередині в стінах міста.

24 І ось, коли Ламанійці прокинулися і побачили, що військо Моронія всередині в стінах міста, вони злякалися надзвичайно, так, що втекли через прохід.

25 І ось, коли Мороній побачив, що вони тікають від нього, він зробив так, що його люди виступили проти них, і вбили багатьох, і оточили багато інших, і взяли їх у полон; а решта їх утекла на землю Моронія, яка була в межах біля узбережжя.

26 Таким чином Мороній і Пагоран оволоділи містом Нефійга, не втративши жодної душі; а Ламанійців було вбито багато.

27 Тоді сталося, що багато Ламанійців, які були полоненими, мали бажання приєднатися до алюдей Аммона і стати свободним народом.

28 І сталося, що всім, хто мав це бажання, їм було даровано за їхніми бажаннями.

29 Отже, всі полонені серед Ламанійців приєдналися до народу Аммона, і почали трудитися надзвичайно, обробляючи землю, вирощуючи всіляке зерно, і отари, і стада різного виду; і так Нефійців було звільнено від великого тягаря; так, їх було позбавлено всіх полонених Ламанійців.

30 Тоді сталося, що Мороній, після того як він оволодів містом Нефійга, захопивши багато полонених, що надзвичайно зменшило військо Ламанійців, і визволивши багато Нефійців, яких було взято в полон, що надзвичайно зміцнило військо Моронія; отже, Мороній пішов з землі Нефійги на землю Легія.

31 І сталося, що коли Ламанійці побачили, що Мороній наступає на них, вони знову злякалися і втекли від війська Моронія.

32 І сталося, що Мороній і його військо переслідували їх з міста до міста, доки їх не зустріли Легій і Теанкум; і Ламанійці втекли від Легія і Теанкума, аж до меж біля узбережжя, доки вони не прийшли на землю Моронія.

33 І військо Ламанійців усе зібралося разом, так що всі вони були одним загоном на землі Моронія. Тож Амморон, цар Ламанійців, був також з ними.

34 І сталося, що Мороній, і Легій, і Теанкум розташувалися табором зі своїм військом повсюди вздовж границь землі Моронія, так що Ламанійців було оточено вздовж меж біля пустині на півдні і вздовж меж біля пустині на сході.

35 І таким чином вони розташувалися табором на ніч. Бо ось Нефійці і Ламанійці також були втомлені тривалістю свого походу; отже, вони не зважилися ні на яку хитрість у нічний час, крім Теанкума; бо він був надзвичайно сердитий на Амморона, так, бо він вважав, що Амморон і його брат Амалікія стали апричиною цієї великої і тривалої війни між ними і Ламанійцями, що стало причиною такої сильної боротьби і кровопролиття, так, і такого великого голоду.

36 І сталося, що Теанкум у своєму гніві пішов у табір Ламанійців і переліз через стіни міста. І він ходив з мотузкою, від місця до місця, доки нарешті він не знайшов царя; і він аметнув у нього спис, який проткнув його біля серця. Але ось, цар розбудив своїх служителів перед тим як померти, так що вони переслідували Теанкума і вбили його.

37 Тоді сталося, що коли Легій і Мороній дізналися, що Теанкум мертвий, вони надзвичайно опечалилися; бо ось, був він людиною, яка доблесно боролася за свою країну, так, істинним другом волі; і він зніс дуже багато надзвичайно тяжких скорбот. Але ось він був мертвим і пройшов дорогою всієї землі.

38 Тоді сталося, що Мороній наступного дня виступив уперед і напав на Ламанійців, так що вони стали вбивати їх великим убивством; і вони вигнали їх з цієї землі; і вони втекли, так що навіть і не повернулися того разу проти Нефійців.

39 І так закінчився тридцять і перший рік правління суддів над народом Нефія; і таким чином вони мали війни, і кровопролиття, і голод, і скорботи протягом багатьох років.

40 І були вбивства, і суперечки, і розколи, і всілякі беззаконня серед людей Нефія; проте, заради аправедних, так, завдяки молитвам праведних, їх було помилувано.

41 Але ось, через надзвичайно довгу тривалість війни між Нефійцями і Ламанійцями, багато хто став закамʼянілим, через надзвичайно довгу тривалість війни; і багато хто став мʼякшим через свої аскорботи, так що вони упокорилися перед Богом, до самих глибин покірності.

42 І сталося, що після того як Мороній укріпив ті частини землі, які найбільше були піддані нападам Ламанійців, так що вони стали достатньо міцними, він повернувся до міста Зарагемля; і також Геламан повернувся до місця свого успадкування; і знову було встановлено мир серед людей Нефія.

43 І Мороній передав командування своїм військом в руки свого сина, чиє імʼя було Моронійга; а сам він повернувся до свого власного дому, щоб провести там решту своїх днів у спокої.

44 А Пагоран повернувся до свого місця суду; а Геламан знову взявся до проповідування серед людей слова Бога; бо через таку велику кількість воєн і суперечок стало необхідним, щоб знову було встановлено порядок у церкві.

45 Отже, Геламан і його брати пішли і проголошували слово Бога з великою силою, так, що апереконали багатьох людей у їхній злочестивості, що зробило так, що вони покаялися у своїх гріхах і були хрищеними Господеві Богу їхньому.

46 І сталося, що вони знов організували церкву Бога по всій землі.

47 Так, і порядок було встановлено за законом. І їхніх асуддів, і їхніх головних суддів було обрано.

48 І люди Нефія почали апроцвітати знову на цій землі, і почали розмножуватися і ставали надзвичайно сильними знову на цій землі. І вони ставали надзвичайно багатими.

49 Але, незважаючи на їхні багатства, або їхню силу, або їхнє процвітання, вони не підносилися в гордовитості своїх очей; і не так швидко вони забували Господа Бога свого; але вони надзвичайно упокорилися перед Ним.

50 Авжеж, вони памʼятали, які великі справи Господь звершив для них, що Він визволив їх від смерті, і від пут, і від вʼязниць, і від усіляких скорбот, і Він визволив їх з рук їхніх ворогів.

51 І вони молилися Господеві Богу своєму постійно, так що Господь благословив їх, згідно зі Своїм словом, так що вони ставали сильними і процвітали на цій землі.

52 І сталося, що все це було здійснено. І Геламан помер у тридцять і пʼятому році правління суддів над народом Нефія.