Алма 55
    Footnotes
    Theme

    Розділ 55

    Мороній відмовляється обмінювати полонених—Ламанійську охорону принаджують спʼяніти, і Нефійських полонених визволено—Місто Ґід узято без кровопролиття. Близько 63–62 рр. до р.х.

    1 Тоді сталося, що коли Мороній отримав це послання, він ще більше розсердився, тому що він знав, що Амморон мав досконале знання про свій аобман; так, він знав, що Амморон знав, що не була справедливою та причина, яка зробила так, що вони почали вести війну проти народу Нефія.

    2 І він сказав: Ось, я не буду обмінюватися полоненими з Аммороном, якщо він не відмовиться від свого замислу, як я вже заявив у моєму посланні; бо я не дозволю йому, щоб він мав більше влади, ніж він уже має.

    3 Ось, я знаю місце, де Ламанійці охороняють моїх людей, яких вони взяли в полон; і оскільки Амморон не погодився з тим, про що я прошу в моєму посланні, знайте, я зроблю йому згідно з моїми словами; так, я буду прагнути смерті їхньої, доки вони не благатимуть миру.

    4 І ось сталося, що коли Мороній промовив ці слова, він наказав, щоб було зроблено пошук серед його людей, щоб, можливо, він знайшов би серед них чоловіка, який був би нащадком Ламана.

    5 І сталося, що вони знайшли одного, чиє імʼя було Ламан; і він був аодним зі служителів царя, якого було вбито Амалікією.

    6 Тож Мороній наказав, аби Ламан і невелика кількість його людей пішли до охорони, яка була біля Нефійців.

    7 Тож Нефійців охороняли в місті Ґід; тому Мороній призначив Ламана і наказав, щоб невелика кількість людей пішла з ним.

    8 І коли настав вечір, Ламан пішов до охорони, яка була біля Нефійців, і ось вони побачили, що він іде, і вони озвалися до нього; але він каже їм: не бійтеся; бачите, я—Ламанієць. Дивіться, ми втекли від Нефійців, і вони сплять; і дивіться, ми взяли їхнього вина і принесли з собою.

    9 Тож коли Ламанійці почули ці слова, вони прийняли його з радістю; і вони сказали йому: Дай нам свого вина, щоб ми могли випити; ми дуже раді, що ти отак узяв вина з собою, бо ми втомлені.

    10 Але Ламан сказав їм: Збережімо наше вино, доки ми підемо битися з Нефійцями. Але ці слова тільки підсилили їхнє бажання випити вина;

    11 Бо сказали вони: Ми втомлені, тому випиймо вина, а незабаром ми отримаємо вино з нашою провізією, що зміцнить нас іти проти Нефійців.

    12 А Ламан сказав їм: Ви можете робити згідно з вашими бажаннями.

    13 І сталося, що вони пили вино досхочу; і воно було приємним на їхній смак, тому вони ще пили його досхочу; а воно було міцним, бо його було приготовлено міцним.

    14 І сталося, що вони випили і звеселилися, і невдовзі вони всі спʼяніли.

    15 І тоді, коли Ламан і його люди побачили, що ті всі спʼяніли, і були в глибокому сні, вони повернулися до Моронія і розповіли йому все, що трапилося.

    16 А це все було за планом Моронія. І Мороній приготував для своїх людей зброю війни; і він пішов до міста Ґід, поки Ламанійці були в глибокому сні і спʼянілі, і кинув зброю війни полоненим, так що їх усіх було озброєно;

    17 Так, навіть їхнім жінкам і всім тим з їхніх дітей, хто міг тримати зброю війни, коли Мороній озброїв усіх тих полонених; і все це було зроблено в повній тиші.

    18 Але якби вони і збудили Ламанійців, ось, були вони спʼянілі, і Нефійці могли б убити їх.

    19 Але ось, не це було бажанням Моронія; він не насолоджувався вбивством або акровопролиттям, але він насолоджувався врятуванням своїх людей від знищення; і заради цієї мети, щоб не брати на себе несправедливість, він не хотів нападати на Ламанійців і знищувати їх у стані спʼяніння.

    20 Але він домігся своїх бажань; бо він озброїв тих полонених Нефійців, які були в межах стіни міста, і дав їм силу заволодіти тими частинами, які були всередині стін.

    21 І тоді він наказав чоловікам, які були з ним, відійти на крок від них і оточити військо Ламанійців.

    22 Тож бачите, це було в нічний час, так що коли Ламанійці прокинулися вранці, вони побачили, що зовні їх було оточено Нефійцями, а зсередини їхні полонені були озброєні.

    23 І таким чином вони побачили, що Нефійці мають силу над ними; і за цих обставин вони зрозуміли, що воювати з Нефійцями недоцільно; отже, їхні головні полководці вимагали їхню зброю війни, і вони принесли її і кинули її до ніг Нефійців, благаючи милості.

    24 Тож бачите, таким було бажання Моронія. Він захопив їх як військовополонених, і оволодів містом, і наказав, щоб усіх полонених, які були Нефійцями було визволено; і вони приєдналися до війська Моронія, і були великою силою для його війська.

    25 І сталося, що він наказав Ламанійцям, яких він захопив у полон, що їм слід почати ароботу по зміцненню укріплень навколо міста Ґід.

    26 І сталося, що коли він укріпив місто Ґід відповідно до своїх бажань, він наказав, щоб його полонених було взято до міста Щедре; і він також охороняв те місто надзвичайно міцною силою.

    27 І сталося, що вони, незважаючи на всі підступи Ламанійців, таки утримали і захистили всіх полонених, яких вони захопили, і також відстояли всю територію і перевагу, яку вони здобули знову.

    28 І сталося, що Нефійці знову почали перемагати і відновлювати свої права і привілеї.

    29 Багато разів Ламанійці намагалися оточити їх уночі, але в цих намаганнях вони втратили багато полонених.

    30 І багато разів вони пробували дати їхнього вина Нефійцям, щоб вони могли знищити їх отрутою або спʼянінням.

    31 Але дивіться, Нефійці були не такими повільними азгадувати Господа Бога свого в цей час своїх скорбот. Їх не можна було піймати в пастку; так, вони не хотіли куштувати їхнього вина без того, щоб спочатку не дати трохи його Ламанійським полоненим.

    32 І вони були настільки обережними, що ніякої отрути не можна було їм дати; бо якби їхнє вино отруїло Ламанійця, воно також отруїло б і Нефійця; і таким чином вони перевіряли всі їхні напої.

    33 І ось сталося, що необхідним було Моронієві зробити приготування, щоб напасти на місто Моріантон; бо дивіться, Ламанійці своїми зусиллями укріпили місто Моріантон, так що воно стало надзвичайною фортецею.

    34 І вони постійно направляли нові сили в те місто, і також нові припаси провізії.

    35 І так закінчився двадцять і девʼятий рік правління суддів над народом Нефія.