Алма 16
    Footnotes
    Theme

    Розділ 16

    Ламанійці знищують народ Аммонійги—Зорам веде Нефійців до перемоги над Ламанійцями—Алма й Амулек і багато інших проповідують Слово—Вони навчають, що після Свого воскресіння Христос явиться Нефійцям. Близько 81–77 рр. до р.х.

    1 І сталося одинадцятого року правління суддів над народом Нефія, пʼятого дня другого місяця, коли був великий мир на землі Зарагемлі, коли не було ніяких воєн, ані суперечок протягом певної кількості років, аж до пʼятого дня другого місяця на одинадцятий рік, почулася звістка про війну по всій землі.

    2 Бо ось, військо Ламанійців прийшло з боку пустині в границі цієї землі, аж до міста аАммонійга, і почало вбивати людей і руйнувати місто.

    3 І ось сталося, перш ніж Нефійці змогли зібрати достатнє військо, щоб вигнати їх геть з цієї землі, вони азнищили людей, які були в місті Аммонійга, а також частину людей біля границь Ноя, і взяли інших у полон у пустині.

    4 Тоді сталося, що Нефійці мали бажання повернути тих, кого було взято в полон у пустині.

    5 Отже, той, кого було призначено головним полководцем над військом Нефійців (і його імʼя було Зорам, і він мав двох синів, Легія й Агу),—тоді Зорам і його два сини, знаючи, що Алма був первосвящеником у церкві, і почувши, що він має дух пророцтва, тому вони пішли до нього і забажали від нього знати, чи Господь хотів би, аби вони пішли в пустиню у пошуках своїх братів, яких було забрано в полон Ламанійцями.

    6 І сталося, що Алма аспитав у Господа про це. І Алма повернувся і сказав їм: Знайте, Ламанійці перетинатимуть ріку Сидон у південній пустині, далеко від границь землі Мантія. І знайте, там ви зустрінете їх, на східному боці ріки Сидон, і там Господь визволить для вас ваших братів, яких було взято в полон Ламанійцями.

    7 І сталося, що Зорам і його сини перейшли ріку Сидон з своїм військом і попрямували аж до границь Мантія до південної пустині, яка була на східному боці ріки Сидон.

    8 І вони напали на військо Ламанійців, і Ламанійців було розсіяно і вигнано у пустиню; і вони взяли своїх братів, яких було взято в полон Ламанійцями, і жодна душа не була страчена з тих, кого було взято в полон. І їх було приведено їхніми братами, щоб вони володіли своїми власними землями.

    9 І так закінчився одинадцятий рік суддів, Ламанійців було вигнано з землі, і народ Аммонійги було азнищено; так, кожну живу душу з Аммонійгійців було бзнищено, а також і їхнє велике місто, яке, як вони сказали, Бог не може знищити через його велич.

    10 Але дивіться, аодного дня його було залишено спустошеним; і трупи було розшматовано собаками і дикими звірями з пустині.

    11 Проте через багато днів їхні мертві тіла нагромадили на лиці землі, і їх вкрили поверховим покровом. І ось таким сильним був сморід звідти, що люди не йшли туди володіти землею Аммонійги протягом багатьох років. І вона називалася Спустошення Негорів; бо вони були віросповідання аНегора, ті, яких було вбито; а їхні землі залишилися спустошеними.

    12 І Ламанійці не приходили знову з війною проти Нефійців аж до чотирнадцятого року правління суддів над народом Нефія. І так протягом трьох років народ Нефія мав постійний мир на всій землі.

    13 І Алма й Амулек пішли далі, проповідуючи покаяння людям в їхніх ахрамах, і в їхніх святилищах, і також у їхніх бсинагогах, які було збудовано у такий самий спосіб, як і в Юдеїв.

    14 І всім тим, хто хотів почути їхні слова, їм вони і передавали слово Бога, не азважаючи на те, хто вони були, постійно.

    15 І таким чином Алма й Амулек пішли, а також ще багато тих, хто був вибраний для цієї праці, проповідувати Слово по всій землі. І встановлення церкви стало загальним по всій землі, по всьому краю навколо, серед усього народу Нефійців.

    16 І не було аніякої нерівності серед них; Господь пролив Свій Дух по всьому лицю землі, щоб підготувати розум дітей людських, або щоб підготувати їхні бсерця сприймати Слово, якого мають навчати їх у час Його пришестя,—

    17 Так щоб вони не закамʼяніли проти Слова, щоб вони не зневірилися і не дійшли до знищення, але щоб вони могли отримати Слово з радістю, і, так як авіта прищеплюється до природної блози виноградної, так і вони можуть увійти у впокій Господа Бога свого.

    18 Ось ті асвященики, які пішли серед людей, проповідували проти всілякої неправди, і бобманів, і взаздрощів, і розбрату, і злоби, і образ, і крадіжок, розбою, пограбувань, убивства, вчинення перелюбу, і всілякої похітливості, волаючи, що всього цього не повинно бути—

    19 Розповідаючи про те, що має невдовзі прийти; так, розповідаючи про апришестя Сина Бога, Його страждання і смерть, і також про воскресіння мертвих.

    20 І багато людей питали про місце, куди Син Бога має прийти; і їх учили, що Він аявиться їм бпісля Свого воскресіння; і це люди почули з великою радістю і задоволенням.

    21 І ось після того як церкву було встановлено по всій землі—отримали аперемогу над дияволом, і слово Бога проповідувалося у своїй чистоті по всій цій землі, і Господь вилив Свої благословення на цей народ—так закінчився чотирнадцятий рік правління суддів над народом Нефія.