Алма 42
Завантаження
Уся книга (PDF)
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Розділ 42

Смертне життя є часом випробування, щоб надати людині можливість покаятися і служити Богові—Падіння принесло фізичну і духовну смерть усьому людству—Викуплення приходить через покаяння—Бог Сам спокутує гріхи світу—Милість є для тих, хто кається—Всі інші підлягають Божій справедливості—Милість приходить через Спокуту—Тільки ті, хто щиро кається, є спасенними. Близько 74 р. до р.х.

1 А тепер, сину мій, я відчуваю, що є ще щось, що бентежить твій розум, чого ти не можеш зрозуміти—що стосується асправедливості Бога у покаранні грішника; бо ти намагаєшся думати, що то є несправедливість, щоб грішника було призначено до стану нещастя.

2 Тож дивися, сину мій, я поясню це тобі. Бо ось, після того як Господь Бог авідправив наших перших батьків геть з саду бЕденського обробляти землю, з якої вони були взяті,—так, Він вивів чоловіка, і Він поставив на східному кінці саду Еденського вхерувимів і палаючий меч, який повертався в усі боки, щоб охороняти гдерево життя,—

3 Тож ми бачимо, що чоловік став як Бог, знаючи добро і зло; і щоб він не простяг руку свою, і не взяв також з дерева життя, і не зʼїв би, і не жив вічно, Господь Бог поставив херувимів і палаючий меч, щоб він не міг скуштувати плоду,—

4 І таким чином, ми бачимо, що був час, даний людині для покаяння, так, час авипробування, час покаяння і служіння Богові.

5 Бо ось, якби Адам простяг свою руку негайно і скуштував з дерева життя, то він би жив вічно, відповідно до слова Бога, не маючи часу для покаяння; так, і також слово Бога було б недійсним, і великий план спасіння було б зірвано.

6 Але ось, людині було призначено апомерти—тому, оскільки вони були відсічені від дерева життя, вони повинні були бути відсіченими з лиця землі—і людина стала загубленою назавжди, авжеж, вони стали бзанепалою людиною.

7 І ось, ти бачиш, через те, що наші перші батьки були авідсічені фізично і духовно від присутності Господа; і так ми бачимо, що вони стали владні слідувати за своєю власною бволею.

8 Тож бачиш, було недоцільно, аби людину було позбавлено тієї фізичної смерті, бо це б знищило великий аплан щастя.

9 Тому, оскільки душа ніколи не може вмерти, а ападіння принесло всьому людству духовну смерть, так само як і фізичну, тобто їх було відсічено від присутності Господа, було доцільно, щоб людство було позбавлено цієї духовної смерті.

10 Отже, оскільки вони стали атілесними, хтивими і диявольськими від бприроди, цей стан ввипробування став для них станом підготовки; він став підготовчим станом.

11 А тепер запамʼятай, сину мій, якби не план викуплення, (відкладемо його в сторону), як тільки вони вмирали б, їхні душі були б анещасні, будучи відсіченими від присутності Господа.

12 І ось, не було б ніякого способу спасти людей від того занепалого стану, який людина принесла на себе через свою власну неслухняність;

13 Отже, відповідно до справедливості, аплан викуплення не міг бути виконаний, якби не умови бпокаяння людей у цьому стані випробування, так, цьому підготовчому стані; бо якби не ці умови, милість не мала б впливу без того, щоб не знищити дію справедливості. А дію справедливості не може бути знищено; якщо так буде, Бог вперестане бути Богом.

14 І так ми бачимо, що все людство було азанепалим, і вони були в обіймах бсправедливості; так, справедливості Бога, Який призначив їм назавжди бути відсіченими від Його присутності.

15 І ось, план милості не міг би бути виконаним, якби Спокуту не було здійснено; отже, Бог Сам аспокутує гріхи світу, щоб виконати план бмилості, щоб удовольнити вимоги всправедливості, щоб Бог міг бути гдосконалим, справедливим Богом, і милосердним Богом також.

16 Тож покаяння не могло прийти до людей, якби не було покарання, яке також було авічним, як і життя душі має бути,—приєднана протилежність до плану щастя, яке було так само вічним, як і життя душі.

17 Тож як могла людина покаятися, якби вона не агрішила? Як вона могла грішити, якби не було бзакону? Як міг бути закон, якби не було покарання?

18 Тож покарання було додано, і справедливий закон дано, що принесло муки асумління людині.

19 Тож якби не було дано закону—якщо людина авбиває, вона повинна вмерти—чи боялася б вона, що помре, якщо вбиватиме?

20 І ще, якби не було дано закону проти гріха, люди не боялися б грішити.

21 І якби ане було дано закону, якби люди грішили, що б могла справедливість вдіяти, або милість також, бо вони ж не мали б ніякого права на особу?

22 Але є даний закон, і покарання додано, і апокаяння даровано; покаяння, якого вимагає милість; інакше, справедливість предʼявляє права на особу і виконує закон, а закон накладає покарання; якби було не так, діяння справедливості було б знищено, і Бог перестав би бути Богом.

23 Але Бог не перестає бути Богом, і амилість предʼявляє права на тих, хто кається, а милість приходить через бспокуту; а спокута приводить до ввоскресіння померлих; а воскресіння померлих приводить людей гназад у присутність Бога; і таким чином їх відновлено у Його присутність, щоб їх було дсуджено відповідно до їхніх діянь, відповідно до закону і справедливості.

24 Бо знай, справедливість виконує всі свої вимоги, і також милість предʼявляє права на все своє; і таким чином, ніхто, окрім тих, хто істинно покаявся, не буде спасенним.

25 Що, хіба ти вважаєш, що милість може пограбувати асправедливість? Я кажу тобі: Ні; зовсім ні. Якби це було так, Бог перестав би бути Богом.

26 І таким чином Бог виконує Свої великі і вічні анаміри, які були уготовані бвід заснування світу. І таким чином приходить спасіння і викуплення людей, а також їхнє знищення і нещастя.

27 Тому, сину мій, атой, хто хоче, може прийти і скуштувати з вод життя вільно; а той, хто не хоче, того не примушено приходити; але в останній день йому буде бвідновлено відповідно до його ввчинків.

28 Якщо він хотів чинити азло і не покаявся у свої дні, дивися, зло буде зроблено йому, відповідно до відновлення від Бога.

29 А тепер, сину мій, я бажаю, щоб це вже не бентежило тебе більше, і нехай тільки гріхи твої бентежать тебе, таким збентеженням, яке приведе тебе до покаяння.

30 О сину мій, я бажаю, щоб ти більше не заперечував справедливості Бога. Не намагайся виправдовувати себе анітрохи через свої гріхи, заперечуючи справедливість Бога; але нехай справедливість Бога, і Його милість, і Його довготерпіння повністю керують у твоєму серці; і нехай це принизить тебе аж до праху у апокірливості.

31 А тепер, о сину мій, ти покликаний Богом проповідувати Слово цим людям. А тепер, сину мій, іди своїм шляхом, проголошуй Слово з істиною і розсудливістю, щоб ти міг привести душі до покаяння, щоб великий план милості міг поширюватися на них. І нехай Бог дарує тобі відповідно до моїх слів. Амінь.