Книга Алми 26
    Footnotes

    Розділ 26

    Аммон пишається Господом—Вірних підсилює Господь і дає їм знання—Вірою люди можуть привести тисячі душ до покаяння—Бог має всю владу і розуміє все. Близько 90–77 рр. до р.х.

    1 І ось, це є слова Аммона до його братів, якими говориться таке: Мої братове і мої браття, слухайте, я кажу вам, яка велика причина є в нас, щоб радіти; бо хіба ми могли гадати, коли ми авийшли з землі Зарагемлі, що Бог дарує нам такі великі благословення?

    2 І ось, я питаю, якими великими благословеннями Він нас нагородив? Чи можете ви сказати?

    3 Слухайте, я відповім вам; наші браття, Ламанійці, були в темряві, так, саме в найтемнішій безодні, але слухайте, як абагато з них приведено побачити дивовижне світло Бога! І це є благословення, яке було даровано нам, щоб нас було зроблено бзнаряддям у руках Бога для виконання цієї великої роботи.

    4 Дивіться, атисячі з них утішаються, і їх приведено до пастви Бога.

    5 Дивіться, анива дозріла, і благословенні ви, бо ви встромили бсерпа і жали з усієї сили, так, цілісінький день ви трудилися; і подивіться на кількість вснопів! І їх буде зібрано у житницю, щоб вони не перевелися.

    6 Так, їх не побʼє бурею в останній день; так, і не будуть вони розвіяні вихорем; але коли абуря прийде, їх буде зібрано разом у їхньому місці, щоб буря не могла проникнути до них; так, і не будуть вони вигнані суворими вітрами туди, куди тільки ворог забажає віднести їх.

    7 Але знайте, вони в руках Господаря ажни́ва, і вони Його; і Він бпіднесе їх в останній день.

    8 Благословенне імʼя нашого Бога; давайте азаспіваємо Йому хвалу, так, давайте складемо бдяку Його святому імені, бо Він чинить праведність завжди.

    9 Бо якби ми не вийшли з землі Зарагемлі, ці наші ніжно любимі браття, які так ніжно люблять нас, досі ще б мучилися аненавистю до нас, так, і вони також були б незнайомцями для Бога.

    10 І сталося, що коли Аммон промовив ці слова, його брат Аарон докоряв йому, кажучи: Аммоне, я боюся, що твоя радість привела тебе аж до вихваляння.

    11 Але Аммон сказав йому: Я не авихваляюся ні своєю власною силою, ані своєю власною мудрістю; але знай, моя брадість повна, так, моє серце наповнене по вінця радістю, і я втішуся в моєму Богові.

    12 Авжеж, я знаю, що я ніщо; щодо моєї сили я слабкий; отже, я не буду авихвалятися собою, але я буду хвалитися моїм Богом, бо в Його бсилі я можу зробити все; так, знайте, багато сильних чудес ми вчинили на цій землі, за які ми будемо хвалити Його імʼя завжди.

    13 Знайте, скільки тисяч наших братів визволив Він від мук апекла; і вони приведені, щоб бспівати викупительну любов, і все це через силу Його слова, яка в нас, отже, хіба ми не маємо великої причини радіти?

    14 Так, ми маємо причину хвалити Його завжди, бо Він є Всевишній Бог, і звільнив наших братів від аланцюгів пекла.

    15 Так, вони були оточені вічною темрявою і знищенням; але бачите, Він привів їх до Свого вічного асвітла, так, до вічного спасіння; і вони оточені незрівнянною щедрістю Його любові; так, і ми були знаряддям у Його руках для виконання цієї величної і дивовижної роботи.

    16 Тому давайте апишатися, так, ми будемо бпишатися Господом; так, ми будемо втішатися, бо наша радість повна; так, ми будемо уславлювати нашого Бога завжди. Слухайте, хто може занадто багато пишатися Господом? Так, хто може сказати надто багато про Його велику силу, і про Його вмилість, і про Його довготерпіння щодо дітей людських? Слухайте, я кажу вам, я не можу висловити й найменшої частки того, що я відчуваю.

    17 Хто міг гадати, що наш Бог буде таким милосердним, щоб витягти нас з нашого жахливого, грішного і розбещеного стану?

    18 Дивіться, ми ходили всюди саме в гніві, з сильними погрозами, щоб азнищити Його церкву.

    19 О, тоді чому Він не призначив нас до жахливого знищення, так, чому Він не дозволив мечеві Його правосуддя впасти на нас, і не прирік нас на вічний відчай?

    20 О, моя душа нібито майже відлітає від цієї думки. Бачите, Він не застосував Своє правосуддя до нас, але у Своїй великій милості переніс нас через ту вічну апрірву смерті і нещастя, аж до спасіння наших душ.

    21 І ось слухайте, браття мої, яка атілесна людина тут є, що знає це? Я кажу вам, немає нікого, хто б бзнав це, за винятком тих, хто розкаюється.

    22 Авжеж, той хто арозкаюється, і діє згідно з бвірою, і творить добрі діла, і молиться постійно й безупинно—таким дано пізнати втаємниці Бога; авжеж, таким буде дано відкрити те, що ніколи не було відкрито; так, і таким буде дано привести тисячі душ до покаяння, саме так, як це було дано нам привести цих наших братів до покаяння.

    23 Тож чи памʼятаєте ви, мої браття, як ми сказали нашим браттям на землі Зарагемлі, що ми йдемо на землю Нефія проповідувати нашим браттям, Ламанійцям, і вони насміхалися з нас з презирством?

    24 Бо вони казали нам: Чи припускаєте ви, що можете привести Ламанійців до пізнання істини? Чи припускаєте ви, що можете переконати Ламанійців у неправильності атрадицій їхніх батьків, коли вони такий бтвердошиїй народ; чиї серця втішаються у кровопролитті; чиї дні було проведено у найбільших беззаконнях; чиї шляхи були шляхами грішника від початку? Тож мої браття, ви памʼятаєте, що такою була їхня розмова.

    25 І більш того, вони сказали: Давайте візьмемо зброю проти них, щоб знищити їх і їхні беззаконня з цієї землі, доки вони не напали на нас і не знищили нас.

    26 Але бачите, мої улюблені браття, ми прийшли в пустиню не з наміром знищити наших братів, але з наміром, що можливо ми можемо спасти кілька їхніх душ.

    27 Тож коли наші серця були пригнічені, і ми вже збиралися повернути назад, ось, Господь азаспокоїв нас і сказав: Ідіть до ваших братів, Ламанійців, і зносьте з бтерпінням ваші встраждання, і Я дам вам успіх.

    28 І ось бачите, ми прийшли і пішли серед них; і ми були терплячими в наших стражданнях, і ми перестраждали всі злидні; так, ми мандрували від хати до хати, покладаючись на милості світу—не тільки на милості одного світу, але й на милості Бога.

    29 І ми входили в їхні доми і вчили їх, і ми вчили їх на їхніх вулицях; так, і ми вчили їх на їхніх пагорбах; і ми також входили в їхні храми і в їхні синагоги і вчили їх; і нас виганяли, і з нас сміялися, і на нас плювали, і били нас по щоках; і в нас кидали камінням, і хапали нас і звʼязували міцними мотузками, і кидали до вʼязниці; і через силу і мудрість Бога нас було знову визволено.

    30 І ми знесли всілякі скорботи, і все це, щоб, можливо, бути засобом спасіння якоїсь душі; і ми гадаємо, що наша арадість була б повною, якби, можливо, ми могли бути засобом спасіння якоїсь душі.

    31 Тож бачите, ми можемо подивитися і побачити плоди наших зусиль; і хіба їх мало? Я кажу вам: Ні, їх абагато; так, і ми можемо свідчити про їхню щирість, через їхню любов до своїх братів, і також до нас.

    32 Бо знайте, вони б краще апожертвували своїм життям, ніж позбавили життя свого ворога; і вони бпоховали свою зброю війни глибоко в землю через їхню любов до своїх братів.

    33 І ось слухайте, я кажу вам, чи була така велика любов на усій землі? Слухайте, я скажу вам: Ні, не було, навіть серед Нефійців.

    34 Бо знайте, вони хотіли взяти зброю проти своїх братів; вони не хотіли дозволити, щоб їх самих було вбито. Але подивіться, як багато з цих віддали своє життя; і ми знаємо, що вони відійшли до свого Бога через їхню любов і через їхню ненависть до гріха.

    35 Тож чи не маємо ми причини радіти? Так, я кажу вам, ніколи не було людей, у яких була така велика причина радіти, як у нас, з тих пір як світ почався; так, і моя радість підлітає аж до вихваляння через мого Бога; бо Він має всю асилу, всю мудрість, і все розуміння; Він брозуміє все, і Він вмилостива Істота, навіть до спасіння, для тих, хто покається і повірить в Його імʼя.

    36 Тож якщо це вихваляння, тоді я буду вихвалятися; бо це моє життя і моє світло, моя радість і моє спасіння, і моє викуплення від вічного горя. Так, благословенне імʼя мого Бога, Який був дбайливим до цього народу, який є авітою дерева Ізраїля, і був загублений від його тіла в чужу землю; так, я кажу, благословенне імʼя Бога мого, Який був дбайливим до нас, бмандрівників у чужій землі.

    37 Тож мої браття, ми бачимо, що Бог є дбайливим до кожного анароду, на якій би землі вони не були; так, Він рахує Свій народ, і Його надра милості є над усією землею. Тож це і є моя радість і моя велика молитва подяки; так, і я буду складати дяку моєму Богові завжди. Амінь.