Алма 22
    Footnotes

    Розділ 22

    Аарон навчає Ламонієвого батька про Сотворіння, Падіння Адама і план викуплення через Христа—Царя і всіх його домочадців навернено—Пояснюється розподіл землі між Нефійцями і Ламанійцями. Близько 90–77 рр. до р.х.

    1 Ось, оскільки Аммон так учив людей Ламонія постійно, ми повернемося до розповіді Аарона і його братів; бо після того як він залишив землю Міддонію, його було априведено Духом на землю Нефія, саме до дому царя, який був над усією цією землею, бкрім землі Ізмаїла; і він був батьком Ламонія.

    2 І сталося, що він увійшов до нього у царевий палац з своїми братами, і вклонився перед царем, і сказав йому: Дивись, о царю, ми—браття Аммона, яких ти авизволив з вʼязниці.

    3 І ось, о царю, якщо ти збережеш нам життя, ми будемо твоїми слугами. І цар сказав їм: Устаньте, бо я дарую вам ваше життя, і я не дозволю, щоб ви були моїми слугами; але я наполягатиму, щоб ви навчали мене; бо я дещо стурбований в душі через щедрість і великодушність слів твого брата Аммона; і я хотів би знати причину, чому він не прийшов з вами з Міддонії.

    4 І Аарон сказав цареві: Знай, Дух Господа покликав його на інший шлях; він пішов на землю Ізмаїла вчити людей Ламонія.

    5 Тоді цар сказав їм: Що означає те, що ти сказав про Дух Господа? Ось, саме це турбує мене.

    6 І ще, що означає те, що сказав Аммон—аЯкщо ви покаєтеся, ви будете спасенними, а якщо ви не покаєтеся, то будете знехтувані в останній день?

    7 І Аарон відповідав йому і сказав йому: Чи віриш ти, що Бог є? І цар сказав: Я знаю, що Амалекійці кажуть, що Бог є, і я дозволив їм, щоб вони будували святилища, щоб вони могли збиратися разом, щоб ушановувати Його. І якщо ти тепер скажеш, що Бог є, знай, я аповірю.

    8 І тоді, коли Аарон почув це, його серце почало радіти, і він сказав: Слухай, так вірно, як те, що ти живеш, о царю, так і Бог є.

    9 І цар сказав: Чи Бог є Той аВеликий Дух, Який вивів наших батьків з землі Єрусалима?

    10 І Аарон сказав йому: Так, Він і є Той Великий Дух, і Він астворив усе на небесах і на землі. Чи ти віриш у це?

    11 І він сказав: Так, я вірю, що Великий Дух створив усе, і я хочу, щоб ти розповів мені про все це, і я аповірю твоїм словам.

    12 І сталося, що коли Аарон зрозумів, що цар повірить його словам, він почав від сотворіння Адама, ачитаючи цареві писання—як Бог створив людину за Своєю подобою, і що Бог дав їй заповіді, і що через провину людина пала.

    13 І Аарон розʼяснював йому писання від асотворіння Адама, тлумачачи йому падіння людини, і їхній тілесний стан і також бплан викуплення, який був підготовлений ввід заснування світу, через Христа для всіх, хто повірить в Його імʼя.

    14 І оскільки людина апала, вона не могла бздобути нічого сама по собі; але страждання і смерть Христа вспокутували їхні гріхи, через віру і покаяння і таке інше; і що Він розірвав пута смерті, щоб гмогила не мала ніякої перемоги, і щоб жало смерті було поглинуто надіями слави; і Аарон розʼяснював усе це цареві.

    15 І сталося, що після того як Аарон розʼяснив йому це, цар сказав: аЩо мені треба робити, щоб я міг мати це вічне життя, про яке ти розповів? Так, що мені треба робити, щоб я міг бнародитися від Бога, вирвавши з коренем цей злочестивий дух з моїх грудей, і, отримавши Його Дух, щоб я міг сповнитися радості, щоб мене не було знехтувано в останній день? Слухай, сказав він, я віддам вусе, що маю, так, я відмовлюся від мого царства, щоб я міг отримати цю велику радість.

    16 Але Аарон сказав йому: Якщо ти ахочеш цього, якщо ти вклонишся Богові, так, якщо ти покаєшся в усіх своїх гріхах і вклонишся перед Богом, і звертатимешся до Його імені з вірою, віруючи, що ти отримаєш, тоді ти отримаєш бнадію, якої ти бажаєш.

    17 І сталося, що коли Аарон сказав ці слова, цар ауклонився Господеві, на колінах; так, він навіть простерся на землі і бзаволав гучно, кажучи:

    18 О Боже, Аарон сказав мені, що Бог є; і якщо Бог є, і якщо Ти є Бог, зроби так, щоб я знав про Тебе, і я відмовлюся від усіх своїх гріхів, щоб тільки знати Тебе, і щоб я міг встати з мертвих, і бути спасенним в останній день. І ось коли цар промовив ці слова, він був уражений і став наче мертвий.

    19 І сталося, що його слуги побігли і розповіли цариці про все, що сталося з царем. І вона увійшла до царя; і коли вона побачила, що він лежав, наче мертвий, а також Аарона і його братів, які стояли так, нібито вони були причиною його падіння, вона розгнівалася на них, і наказала, щоб її слуги, тобто слуги царя, схопили їх і вбили.

    20 А слуги бачили причину царевого падіння; тому вони не наважилися накласти руки на Аарона і його братів; і вони благали царицю, кажучи: Чому ти наказуєш нам, що ми повинні вбити цю людину, коли, дивись, один з них асильніший від нас усіх? Тому ми впадемо перед ним.

    21 Тоді, коли цариця побачила переляк слуг, вона теж перелякалася надзвичайно, щоб яке-небудь лихо не зійшло на неї. І вона наказала своїм слугам, щоб вони пішли і покликали людей, щоб вони могли вбити Аарона і його братів.

    22 Тоді, коли Аарон побачив рішучість цариці, він, знаючи також закамʼянілість сердець людей, боявся, що безліч людей збереться разом, і буде велика суперечка і заворушення серед них; тому він простер руку свою і підняв царя з землі, і сказав йому: Вставай. І він встав на ноги, отримавши свою силу.

    23 Тож це було зроблено у присутності цариці і багатьох слуг. І коли вони побачили це, вони дуже здивувалися і злякалися. І цар вийшов наперед і став апроповідувати їм. І він проповідував їм так, що всі до єдиного його домочадці були бнавернуті до Господа.

    24 Тож безліч народу зібралася разом за наказом цариці, і почалися великі ремствування серед них через Аарона і його братів.

    25 Але цар вийшов до них і служив їм. І вони вгамували свій гнів на Аарона і тих, хто був з ним.

    26 І сталося, що коли цар побачив, що люди вгамувалися, він сказав, щоб Аарон і його браття вийшли наперед з натовпу, і щоб вони проповідували їм Слово.

    27 І сталося, що цар розіслав апроголошення по всій землі серед усіх своїх людей, які жили на всій його землі, які були в усіх краях навколо, що виходили аж до моря, на сході і на заході, і які були відділені від землі бЗарагемлі вузькою смужкою пустині, яка бігла від моря на сході аж до моря на заході, і навколо біля меж морського узбережжя, і меж пустині, яка була на півночі від землі Зарагемлі, через границі Мантія, повз верхівʼя ріки Сидон, що тече зі сходу на захід,—і таким чином було розділено Ламанійців і Нефійців.

    28 Тож, більш аледача частина Ламанійців жила в пустині, і мешкала в наметах; і вони розселилися по всій пустині на заході, на землі Нефія; так, а також на захід від землі Зарагемлі, у межах біля морського узбережжя, і на захід на землі Нефія, на місці першого успадкування їхніх батьків, і таким чином, маючи границі вздовж морського узбережжя.

    29 І ще було багато Ламанійців на сході поблизу морського узбережжя, куди Нефійці вигнали їх. І таким чином, Нефійці були майже оточені Ламанійцями; проте Нефійці заволоділи всіма північними ділянками землі, межуючими з пустинею, у верхівʼї ріки Сидон, зі сходу на захід, усюди з боку пустині; на півночі вони дійшли аж до землі, яку вони називали аЩедрою.

    30 І вона межувала з землею, яку вони називали аСпустошення, бо вона була так далеко на північ, що доходила до землі, яка була колись заселеною і зруйнованою, про чиї бкістки ми говорили, яку було відкрито людьми Зарагемлі і яка була впершим місцем їхньої висадки.

    31 І вони пішли звідти до південної пустині. Таким чином земля на півночі називалася аСпустошення, а земля на півдні називалася Щедра, будучи пустинею, наповненою усілякими дикими звірями всіх видів, частина яких прийшла з землі, що на півночі, по їжу.

    32 Так ось, це була авідстань тільки півтораденної мандрівки для Нефійця вздовж землі Щедрої і землі Спустошення, з східного моря до західного моря; і таким чином земля Нефія і земля Зарагемлі були майже оточені водою, маючи тільки маленький бперешийок землі між землею на півночі і землею на півдні.

    33 І сталося, що Нефійці заселили землю Щедру, аж з східного моря до західного моря, і таким чином Нефійці у своїй мудрості, з своїми гвардією і військом, відтіснили Ламанійців на південь, так щоб вони не могли більше мати володінь на півночі, аби вони не могли перебігати на землю на півночі.

    34 Тому Ламанійці не могли мати інших володінь, окрім землі Нефія і пустині навколо. Тож це була мудрість Нефійців—оскільки Ламанійці були їхніми ворогами, вони не хотіли зазнавати їхні скорботи з кожного боку, і також, щоб вони могли мати землю, куди вони могли б переходити згідно з своїми бажаннями.

    35 І ось я після того як сказав це, повертаюся знову до розповіді про Аммона й Аарона, Омнера і Гімнія, і їхніх братів.