Розповідь про проповідування Аарона, і Мулокія, і їхніх братів Ламанійцям.
Вміщено у розділах з 21 до 25.
Розділ 21
Аарон навчає Амалекійців про Христа і Його Спокуту—Аарона і його братів увʼязнено в Міддонії—Після свого визволення вони навчають у синагогах і мають багато навернених—Ламоній дарує релігійну свободу людям на землі Ізмаїла. Близько 90–77 рр. до р.х.
1 Тоді, коли Аммон і його браття розділилися на границі землі Ламанійців, ось, Аарон вирушив у мандрівку до землі, яку Ламанійці називали Єрусалимом, названої так на честь землі народження їхніх батьків; і це було далеко, поблизу границь Мормона.
2 Тож Ламанійці й Амалекійці і люди Амулона побудували велике місто, яке називалося Єрусалим.
3 Тож Ламанійці самі по собі були досить закамʼянілі, але Амалекійці й Амулонійці були ще більш закамʼянілими; отже, вони зробили так, що Ламанійці закамʼяніли своїми серцями, щоб посилити свою злочестивість і свої мерзоти.
4 І сталося, що Аарон прийшов у місто Єрусалим, і спочатку почав проповідувати Амалекійцям. І він почав проповідувати їм у їхніх синагогах, бо вони побудували синагоги за чином Негорів; бо багато Амалекійців і Амулонійців були за чином Негорів.
5 Отже, коли Аарон увійшов до однієї з їхніх синагог проповідувати людям, і коли він говорив з ними, ось, піднявся Амалекієць і почав сперечатися з ним, кажучи: Що то таке, про що ти свідчив? Чи ти бачив ангела? Чому ангели не являються нам? Дивись, хіба цей народ не такий хороший, як твій народ?
6 Ти також кажеш, що якщо ми не покаємося, ми загинемо. Звідки знаєш ти думки і наміри наших сердець? Звідки знаєш ти, що ми маємо причину каятися? Звідки знаєш ти, що ми не праведний народ? Дивись, ми побудували святилища, і ми збираємося разом, щоб поклонятися Богові. Ми віримо, що Бог спасе всіх людей.
7 Тоді Аарон сказав йому: Чи ти віриш, що Син Бога прийде, щоб викупити людство від їхніх гріхів?
8 І чоловік сказав йому: Ми не віримо, що ти знаєш щось таке. Ми не віримо в такі дурні легенди. Ми не віримо, що ти знаєш про те, що має статися, а також не віримо ми, що твої батьки і також наші батьки знали те, що вони говорили, про те, що має статися.
9 Тоді Аарон почав розкривати їм писання стосовно пришестя Христа, а також стосовно воскресіння мертвих, і про те, що не може бути викуплення для людства інакше, ніж через смерть і страждання Христа, і Спокуту Його кровʼю.
10 І сталося, що коли він почав розʼяснювати їм це, вони розсердилися на нього і почали насміхатися над ним; і вони не хотіли слухати слів, які він їм говорив.
11 Отже, коли він побачив, що вони не хочуть слухати його слів, він пішов з їхньої синагоги і попрямував до села, яке називалося Ані-Антій, і там він зустрів Мулокія, який проповідував їм Слово; а також Амму і його братів. І вони сперечалися з багатьма про Слово.
12 І сталося, що вони побачили, що люди камʼяніють серцями своїми, тому вони пішли звідти і попрямували до землі Міддонії. І вони проповідували Слово багатьом, і мало хто повірив словам, яким вони навчали.
13 Проте Аарона і певну кількість його братів було схоплено і кинуто до вʼязниці, а решта їх утекла з землі Міддонії до навколишніх країв.
14 А ті, кого було кинуто до вʼязниці, перестраждали багато, і їх було визволено рукою Ламонія й Аммона, і їх було нагодовано й одягнуто.
15 І вони знову пішли проголошувати Слово, і ось так їх було визволено вперше з вʼязниці; і ось так вони перестраждали.
16 І вони пішли туди, куди їх вів Дух Господа, проповідуючи слово Бога в кожній синагозі Амалекійців, або на кожному зібранні Ламанійців, куди їм дозволено було входити.
17 І сталося, що Господь почав благословляти їх, так що вони привели багатьох до пізнання істини; так, вони дійсно переконали багатьох в їхніх гріхах, і в традиціях їхніх батьків, що не були правильними.
18 І сталося, що Аммон і Ламоній повернулися з землі Міддонії на землю Ізмаїла, яка була землею їхнього успадкування.
19 І цар Ламоній не дозволив, щоб Аммон служив йому, тобто, щоб був його слугою.
20 Але він наказав, щоб синагоги було побудовано на землі Ізмаїла; і він наказав, щоб його люди, тобто люди, які були під його царюванням, збиралися разом.
21 І він зрадів за них, і він навчав їх багато чому. І він також проголошував їм, що вони є народом під його владою, і що вони є вільним народом, що вони вільні від гноблення царя, його батька; бо його батько обіцяв йому, що він може царювати над людьми, які жили на землі Ізмаїла, і на всій навколишній землі.
22 І він також проголосив їм, що вони можуть мати волю поклонятися Господеві Богу своєму відповідно до своїх бажань, в якому б місці вони не жили, аби тільки це було на землі, яка була під царюванням царя Ламонія.
23 І Аммон проповідував народові царя Ламонія; і сталося, що він навчав їх усьому, що стосується речей праведних. І він закликав їх щоденно, з усією старанністю; і вони зважили на його слова, і вони завзято виконували заповіді Бога.