Мороній завершує свій літопис, розглядаючи зі своїми читачами три важливі принципи. Перший з них стосується потреби дізнатися про істини, які знаходяться в цьому священному літописі, і отримати свідчення про них. Другий—це заклик зрозуміти й набути доступні нам духовні дари. Зрештою, він благає кожного з нас прийти до Христа і вдосконалитися в Ньому.
Завершуючи цей курс вивчення Книги Мормона, знайдіть ці принципи. Пізнайте для себе істинність цієї книги, дотримавшись поради, що міститься в обіцянні Моронія (див. Mороній 10:3–5). Дізнайтеся про дари Духа і прагніть розвинути ті з них, які Господь дав вам. Зрештою, прагніть довести своїми діями, що ви щоденно намагаєтеся прийти до Христа.
Пам’ятайте, що пророк Джозеф Сміт (1805–1844) проголосив: “Я говорив браттям, що Книга Мормона найбільш правильна з усіх книг на світі і є ключевим каменем нашої релігії, і людина буде ближча до Бога, твердо дотримуючись її заповідей, ніж будь-якої іншої книги” (History of the Church, 4:461; Книга Мормона: Вступ).
Старійшина Джин Р. Кук, служачи сімдесятником, говорив про те, як важливо думати про благодать Бога, як засіб для зміцнення віри і упокорення:
“Останні п’ять слів в [Moроній 10:3] є важливою вказівкою—“обдумати це в серцях своїх”. На що посилається слово “це”? Що нам слід обдумати? Нам слід обдумати те, “наскільки милостивим був Господь до дітей людських від сотворіння Адама аж до тих пір, коли ви отримаєте [ці Писання]”. Нам слід пам’ятати, Яким люблячим, Яким завбачливим, Яким добрим був до нас Небесний Батько, і як Він прощав нам.
Що зазвичай відбувається, коли ми починаємо думати, наскільки милосердним був Господь до людства і до нас особисто? Що відбувається, коли ми згадуємо свої благословення і, можливо, гріхи, за які повинні просити прощення, і визнавати Його руку в нашому особистому житті? Чи не привертаються наші серця до Господа з любов’ю й подякою? Чи не зміцнюється наша віра і чи не стає сильнішою покора? Так, і це, на мою думку, відбувається завдяки впливу 3-го вірша, бо, коли ми дотримуємося поради, яка міститься в ньому, це допомагає нам стати більш смиренними, більш старанними й готовими охоче отримувати нову інформацію і знання” (“Moroni’s Promise,” Ensign, Apr. 1994, 12).
Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповів про процес отримання духовного свідчення про Книгу Мормона, через який він пройшов:
“Коли я вперше прочитав Книгу Мормона від палітурки до палітурки, то знайшов обіцяння, що якщо я запитаю у Бога, Вічного Батька, в ім’я Христа, чи не істинне те, що я прочитав; і якщо я питатиму з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа, Він явить мені правду про це силою Святого Духа” (Moроній 10:4). Я спробував виконати ці настанови, наскільки розумів їх.
Якщо я сподівався одразу ж побачити славетне явлення, надзвичайні прояви, то цього не сталося. Однак почуття в мене були хороші, і я почав вірити. …
Я дізнався, що хто завгодно і де завгодно може читати Книгу Мормона й відчувати натхнення. …
Мій досвід доводить, що свідчення не виникає в одну мить. Натомість воно зростає. …
Не впадайте у відчай, якщо ви прочитали і знову прочитали її, але досі не отримали міцного свідчення. Можливо, ви дещо схожі на учнів, про яких говориться в Книзі Мормона і які були сповнені силою Божою у великій славі “і вони не знали цього” (3 Нефій 9:20).
“Книга Мормона: ще одне свідчення про Ісуса Христа—просте й цінне” (у Conference Report, Apr. 2005, 5–7; або Ліягона, трав. 2005, сс. 6–8).
Старішина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, дав ще одну пораду стосовно того, як отримати свідчення про Книгу Мормона, обдумуючи якесь питання під час читання:
“Існує інший, простіший тест, яким можуть скористатися всі, хто прагне пізнати істину. У ньому від нас вимагається просто читати, обдумувати і молитися, роблячи все це в дусі віри і без упереджень. Щоб зосереджуватися на питаннях, які стоять перед нами,—коли ми читаємо, обдумуємо і молимось—ми мусимо тисячі разів питати себе: “Чи могла написати цю книгу якась людина?”
І цілком гарантовано, що колись, між першим і тисячним разом, коли ми поставимо це запитання, кожний щирий шукач істини пізнає силою Духа, що Книга Мормона є істинною, що вона є думкою, волею і голосом Господа для всього світу в наш час” (у Conference Report, Oct. 1983, 106; або Ensign, Nov. 1983, 73–74).
Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) звернувся до читачів Книги Мормона з таким закликом і обіцянням:
“Я закликаю членів Церкви по всьому світу, а також наших друзів, де б вони не жили, читати і перечитувати Книгу Мормона.
Я обіцяю вам беззастережно, що якщо кожен з вас буде дотримуватися цього простого плану, незалежно від того, скільки разів ви читали Книгу Мормона раніше, у ваше життя і домівку прийде більше Духа Божого, зміцниться ваша рішучість слухатися Його заповідей і зросте свідчення про реальність Сина Божого (“Живе й правдиве свідчення”, Ліягона, серп. 2005, с. 6).
Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, висловився стосовно умови мати справжній намір, яка міститься в обіцянні Моронія: “Мороній не обіцяв підтвердження істинності Книги Мормона через Святого Духа тим, хто прагне дізнатися, чи це так з суто гіпотетичних або пізнавальних причин, навіть, якщо вони питають “із щирим серцем”. Обіцяння Моронія звернене до тих, хто у своєму серці готовий діяти відповідно до підтвердження, якщо отримає його. На молитви, обумовлені будь-якими іншими мотивами, не поширюється обіцяння, оскільки вони промовляються не зі “справжнім наміром” (Pure in Heart [1988], 19–20).
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі описав мету духовних дарів і те, чому слід їх отримати:
“[Мета духовних дарів]—освічувати, заохочувати та напучувати вірних таким чином, щоб вони успадкували мир у цьому житті і направлялися до вічного життя у світі прийдешньому. Їхня наявність свідчить про божественність Господньої роботи; там, де їх немає, немає і Церкви та Божого царства. Обіцяння полягає в тому, що їх ніколи не буде забрано, доки земля існуватиме в її теперішньому стані, хіба що через зневіру (Mороній 10:19), але, коли настане досконалий день і святі будуть піднесені, в дарах більше не буде потреби. Як про це висловився Павло: “Коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне”. (1 Кор. 13).
Від відданих людей очікується, що вони шукатимуть дари Духа всім своїм серцем. Вони мусять “дбати ревно про ліпші дари” (1 Кор. 12:31; УЗ 46:8), “про духовне пильнувати” (1 Кор. 14:1), “запитувати в Бога, Який дає вільно”. (УЗ 46:7; Матвій 7:7–8). Деякі люди отримають один дар; інші—інший; а “декому було дано мати всі ці дари, аби міг бути глава, щоб кожний член Церкви міг мати користь від того”. (УЗ 46:29.)” (Mormon Doctrine, 2nd ed. [1966], 314).
Старійшина Марвін Дж. Ештон (1915–1994), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповів про особливі дари Духа, “які не завжди очевидні або помітні, але які є дуже важливими. Серед них можуть бути й ваші дари, які не такі явні, але, незважаючи на це, справжні й цінні.
Давайте розглянемо деякі з цих менш видимих дарів: дар ставити запитання, дар слухати, дар чути тихий спокійний голос та дар говорити тихим, спокійним голосом, дар уміти плакати, дар уникати суперечок, дар уміти погоджуватися, дар уникати непотрібних повторень, дар прагнути того, що є праведним, дар не судити, дар звертатися до Бога за проводом, дар бути учнем, дар піклуватися про інших, дар уміти розмірковувати, дар молитися, дар приносити сильне свідчення й дар отримати Святого Духа” (у Conference Report, Oct. 1987, 23; або Ensign, Nov. 1987, 20).
Президент Бойд К. Пекер дав пораду стосовно здобуття духовних дарів:
“Я мушу підкреслити, що слово “дар” є дуже важливим, бо дар не можна вимагати, оскільки тоді він вже не буде даром. Його можна отримати лише тоді, коли його пропонують.
Беручи до уваги те, що духовні дари—це дари, умови, за якими ми можемо отримати їх, встановлюються тим, хто їх нам дарує. Духовні дари не можна взяти силою, бо дар має бути подарунком. Я повторюю, що їх не можна взяти силою, купити, заробити, тобто придбати за гроші, і очікувати, що вони автоматично з’являться, коли ми того самі забажаємо.
Є люди, які шукають цих дарів з такою наполегливістю, що кожна їхня дія лише віддаляє їх від цих дарів. І через свою упертість та рішучість вони потрапляють в духовну небезпеку. Для нас буде краще, якщо ми будемо гідні дарів і вони з’являтимуться відповідно до волі Господа.
У свою добу Бригам Янг сказав дещо таке, що безсумнівно стосується й нашого часу:
“Немає сумніву, що коли людина живе згідно з одкровеннями, даними народу Бога, вона може мати Дух Господа, який передає Його волю, веде й спрямовує людину у виконанні її обов’язків у її земних і духовних справах. Однак, в цьому сенсі, я переконаний, що ми живемо так, що користуємося далеко не в повній мірі нашими привілеями” (Discourses of Brigham Young, p. 32).
Духовні дари належать Церкві і їхнє існування—це одне з великих і непохитних свідчень про істинність євангелії. Вони дійсно обов’язково є у Церкві. Мороній навчав, що, якби їх не було, тоді “жахливим [було б] становище людини”.
Ми повинні прагнути бути гідними отримання цих дарів у спосіб, зазначений Господом.
Я знову повторюю—ми повинні прагнути духовних дарів у спосіб, зазначений Господом” (“Gifts of the Spirit” [unpublished remarks at a 16-stake fireside, Brigham Young University, Jan. 4, 1987], 5–6).
Старійшина Джин Р. Кук говорив про дану кожній людині спроможність виявляти отримані нею духовні дари і користуватися ними: “Один з величних процесів, що відбуваються з нами протягом всього життя, полягає в тому, щоб відкрити себе, знайти ті дари і здібності, які Бог дав вам. Він дав вам чудові таланти, невеликою часткою з яких ви тільки-но почали користуватися. Довіртеся Господу, щоб Він допоміг вам розкрити в собі ці дари. Дехто з нас створили у своєму розумі уявні обмеження. Кожен з нас буквально є нерозкритим генієм. Ніколи не дозволяйте жодній людині переконати вас, що це не так” (“Trust in the Lord,” in Hope [1988], 90–91).
Старійшина Парлі П. Пратт (1807–1857), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навів кілька прикладів того, як дари Духа діють у нашому житті: “Дар Святого Духа пристосовується до всіх частин тіла або властивостей людини. Він пробуджує усі розумові здібності, підсилює, поглиблює, підносить та очищує усі природні пристрасті й почуття і, за допомогою дару мудрості, пристосовує їх, щоб вони використовувалися у належний для них спосіб. Він сповнює натхненням, розвиває, зміцнює та робить яскравими усі витончені симпатії, радості, смаки, родинні почуття та уподобання нашого єства. Він надихає на чесність, доброту, милість, ніжність, лагідність та милосердя. Він розкриває красу людини, її зовнішності та характеру. Він додає здоров’я, енергійності, наснаги та товариських почуттів. Він активізує усі фізичні й розумові здібності людини. Він зміцнює і дає силу нервам. Коротше кажучи, він був і є життєвою силою для кісток, радістю для серця, світлом для очей, музикою для вух і життям для всього живого” (Key to the Science of Theology [1979], 61).
Старійшина Джозеф Б. Віртлін (1917–2008), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, описав розвиток віри, надії і милосердя, як процес, що відбувається крок за кроком:
“Коли ми дотримуємося заповідей Господа, віра, надія і милосердя перебувають з нами. Ці чесноти “зроша[ють нашу] душу, як роса з неба” [УЗ 121:45], і ми готуємося, щоб постати з впевненістю перед нашим Господом і Спасителем, Ісусом Христом, “непорочними і чистими” [див. 1 Петра 1:19]. …
Такими є ці чеснотні, чудові, гідні похвали якості, яких ми прагнемо. Усім нам добре відомі слова Павла: “Ніколи любов не перестає!” [1 Коринтянам 13:8]. Нам неодмінно потрібна незгасаюча духовна сила в нашому житті. Мороній записав одкровення “що віра, надія і милосердя ведуть [нас] до [Господа]—джерела всієї праведності” [Eтер 12:28].
Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів—відновлена у наш час Церква Господа на землі—-веде нас до Спасителя і допомагає нам розвивати, живити та зміцнювати ці божественні якості” (у Conference Report, Oct. 1998, 32; або Ліягона, січ. 1999, с. 26).
Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) розповів про необхідність чинити добро, щоб уникнути відчаю: “У Книзі Мормона ми читаємо, що “відчай приходить через беззаконня”. (Морон. 10:22.) Авраам Лінкольн сказав: “Коли мої вчинки добрі, я почуваюся добре, а коли мої вчинки недобрі, то й почуваюся я недобре”. Гріх зводить людину до смутку та відчаю. Незважаючи на те, що людина може знаходити якесь тимчасове задоволення у гріху, кінцевим наслідком буде нещастя. “Злочестивість ніколи не була щастям”. (Алма 41:10.) Гріх спричиняє дисгармонію у стосунках з Богом і пригноблює дух. Отже, людина робитиме правильно, перевіряючи себе, щоб пересвідчитися, що вона перебуває в гармонії з усіма Божими законами. Дотримання кожного окремого закону приносить певне благословення. Порушення кожного окремого закону приносить певний душевний біль. Люди, обтяжені ярмом відчаю, повинні прийти до Господа, бо Його ярмо—любе і Його тягар легкий. (Див. Матвій 11:28–30.)” (“Do Not Despair,” Ensign, Oct. 1986, 2).
Мороній 10:27. “Ви побачите мене біля місця суду Бога”
Деякі пророки відчули спонукання свідчити читачам Книги Мормона, що вони побачать нас у день суду, коли Господь засвідчить нам про істинність їхніх слів. У Книзі Мормона подібні свідчення залишили Нефій (див. 2 Нефій 33:10–14), Яків (див. Кн. Якова 6:12–13) і Мормон (див. Mормон 3:20–22).
Мороній 10:31–32. “Прийдіть до Христа, і вдосконалюйтеся в ньому”
Коли старійшина Уільям Р. Бредфорд служив сімдесятником, він висловив думку, чому ми повинні дотримуватися заключної поради Моронія:
“Це велика радість і щастя—намагатися жити праведно. Просто кажучи, план Бога для Його дітей полягає в тому, щоб вони прийшли на цю землю та зробили все можливе, щоб вчитися й жити, дотримуючись Його законів. Тоді, після того, як вони зроблять все, що від них залежить, викупительна робота Спасителя, Ісуса Христа, завершить те, що вони самі не змогли б зробити.
Прагнення жити праведно означає намагатися слухняно робити все, що від нас залежить. Із цим приходить внутрішній спокій і втіха від того, що, коли ми зробили все, що могли, план Бога буде здійснено на нашу користь. Жодне інше почуття в душі людини не може принести таку радість і щастя, як усвідомлення того, що ти робиш все можливе, щоб стати праведним” (у Conference Report, Oct. 1999, 110; або Ліягона, січ. 2000, сс. 103–104).
Наприкінці генеральної конференції Президент Гордон Б. Хінклі наголосив, що ми маємо прийти до Спасителя, живучи так, щоб наше життя стало благословенням для інших: “Я молюся, щоб побачене й почуте вами змінило ваше життя. Я молюся, щоб кожен з нас став трохи добрішим, більш уважним, більш ввічливим. Я молюся, щоб ми стримували свій язик і не дозволяли собі в гніві кидатися словами, про які потім пожалкуємо. Я молюся, щоб у нас були сили й бажання підставити іншу щоку, пройти зайву милю, підтримуючи слабкі коліна тих, хто страждає” (у Conference Report, Oct. 2003, 109; або Ліягона, лист. 2003, с. 103).
Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що добрі справи мають супроводжуватися благодаттю Христа: “Люди можуть долати наслідки поганого вибору тільки через нескінченну Спокуту Ісуса Христа. … Як би тяжко ми не працювали, якими б слухняними ми не були, скільки б хороших справ ми не робили в цьому житті, цього не було б достатньо, якби не Ісус Христос і Його ніжна благодать. Щоб ми не робили, ми не можемо досягти царства Бога самотужки. На жаль, в Церкві є такі люди, які настільки переймаються виконанням добрих справ, що забувають, що ці справи—якими б хорошими вони не були—пусті, якщо при їх виконанні людина цілковито не покладається на Христа” (“Building Bridges of Understanding,” Ensign, June 1998, 65).
На титульній сторінці Книги Мормона зазначено, що одна з цілей Книги Мормона—переконати “Юдея й Іновірця, що Ісус є Христос”. Як заключне свідчення з цього приводу, давайте розглянемо наступний факт: з 6607 віршів—такою є загальна кількість віршів у Книзі Мормона—3925 посилаються на Ісуса Христа. Це означає, що про Христа, у різний спосіб, згадується приблизно через кожні 1,7 вірша (див. Susan Ward Easton, “Names of Christ in the Book of Mormon,” Ensign, July 1978, 60–61).
Зображення
Воскреслий Христос разом з трьома нефійцями
Обдумайте
Які дари Духа, на ваш погляд, найбільше потрібні вам у цей час вашого життя? Що ви можете робити, щоб розвинути або отримати ці дари, обіцяні вашим Небесним Батьком?
Як читання Книги Мормона допоможе вам бути “ближч[е] до Бога”? (Вступ до Книги Мормона). Зробіть перелік уривків, які були найбільш значущими для вас.
У чому полягає зв’язок між благодаттю Христа і нашою метою набути досконалості?
Запропоновані завдання
Визначте час і складіть розклад тематичного або послідовного щоденного вивчення Книги Мормона.
Прочитайте своє патріарше благословення. Потім зустріньтеся з тими, хто знає вас найкраще, наприклад, з членами своєї сім’ї, і попросіть їх назвати духовні дари, якими, на їхній погляд, Небесний Батько наділив вас. Складіть плани, як розвити ці та інші дари, яких ви прагнете. (Примітка: Ваше патріарше благословення є особистим і, зазвичай, про його зміст не розповідають друзям).