Інститут
Розділ 26: Алма 13–16

Розділ 26

Aлма 13–16

Вступ

У доземному житті ви скористалися своєю свободою вибору, аби приймати правильні рішення і підготуватися до земного життя (див. Алма 13:3–5). Внаслідок вашої праведності в доземному житті для вас у смертному житті були підготовлені подальші благословення і можливості—згідно з вашою подальшою вірністю. Зверніть увагу, що Алма наголосив на тому, що ми маємо потребу бути освяченими в смертному житті і підготуватися до кінцевої мети—увійти в “покій Господа” (Алма 13:12).

Пам’ятайте, що Божа милість і правосуддя більші за злочестивість цього світу. У Аммонійзі ті, хто покаявся й прийняв учення Алми, отримали Господні благословення незважаючи на те, що багато з них були вигнані або знищені (див. пояснення до Алма 14:7–11 на с. 197). Амулек благав Алму просити Господа спасти праведних від вчинків злочестивих людей. Однак пояснення, яке Алма дав Амулеку, стверджує принцип свободи волі та благословення, які чекають на тих, хто переніс страждання заради євангелії. Злочестиві зазнають Божого правосуддя чи то в цьому житті, чи в прийдешньому.

Коментар

Aлма 13:1–2. Священики посвячені “за чином Його Сина”

  • Алма говорив про священиків, які були посвячені “за чином Його Сина” (Алма 13:1). Фраза за чином Його Сина вказує на Мелхиседекове священство. У сучасному одкровенні Господь сказав, що до часів Мелхиседека священство називалося “Святим священством за чином Сина Божого. Але через повагу і благоговіння до імені” Бога, назву було змінено на Мелхиседекове священство (УЗ 107:3–4).

    Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, чому в розділі Алма 13, як і в багатьох інших уривках у Книзі Мормона, не вказується різниця між священиками Ааронового священства й первосвящениками Мелхиседекового священства: “Пророки Книги Мормона називали священиками чини, які відомі в цьому розподілі як первосвященики. Це означає, що вони були священиками Мелхиседекового священства, або, як це висловив Алма, “Господь Бог посвятив священиків, за Своїм святим чином, який був за чином Його Сина” (Aлма 13:1–20)”. (Mormon Doctrine, 2nd ed. [1966], 599).

Aлма 13:3–5. Покликані і підготовлені від заснування світу

  • Пророк Джозеф Сміт (1805–1844) навчав, що ті, кого висвячено у покликання в земному житті були передвисвячені у це покликання у доземному житті: “Кожна людина, яка має покликання священнослужити мешканцям світу, була висвячена на це на Великій нараді небесній до початку цього світу. Я припускаю, що був висвячений в цей самий чин на тій Великій нараді” (History of the Church, 6:364).

  • Ті, хто були “покликаними і підготовленими від заснування світу”, були вибрані Богом у доземному житті через їхню “надзвичайну віру і добрі діяння” (Алма 13:3; див. також УЗ 138:55–56; Авраам 3:22–23).

    Президент Уілфорд Вудрафф (1807–1898) навчав, що всі старійшини Ізраїля, які мають Мелхиседекове священство, були передвисвячені так само, як і пророки: “Джозеф Сміт був призначений Господом ще до того, як народився, так само, як Єремія. …Отже я кажу, говорячи про Джозефа Сміта, що він отримав своє призначення ще до заснування світу, і він явився в належний час Господа, щоби встановити цю роботу на землі. І те ж саме стосується десятків тисяч старійшин Ізраїля. Всемогутній Господь дарував вам Святе священство й зробив вас знаряддям у Своїх руках для розбудови цього царства. Чи розмірковуємо ми про це як слід?” (Discourses of Wilford Woodruff, ed. G. Homer Durham [1990], 281–282; див. також Учення Президентів Церкви: Уілфорд Вудрафф [2004], с. 15).

  • Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) навчав того, що і чоловікам і жінкам були дані призначення у доземному житті: “У світі, в якому ми жили до того, як прийшли сюди, вірні жінки отримали певні призначення, у той час, як вірні чоловіки були передвисвячені для виконання певних завдань священства. Хоча ми не пам’ятаємо подробиць, це не змінює славетної дійсності того, на що ми у свій час погодилися. Ви несете відповідальність за те, що давно очікується від вас, так само як і від тих, кого ми підтримуємо як пророків і апостолів!” (“The Role of Righteous Women,” Ensign, Nov. 1979, 102).

  • Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, описав ті обов’язки, які мають Божі діти у смертному житті, незалежно від їхнього обраного становища у доземному житті: “Вчення про доземне буття існує не для того, щоб ми розслабилися. Для кожного з нас є вибір, який ми маємо робити, тривалі і важкі повсякденні справи, які ми маємо виконувати, лиха і напасті, які маємо пережити, час, який мусимо правильно проводити, таланти і дари, які маємо добре використовувати. Тільки тому, що нас було обрано “там і тоді”, ніяк не означає, що ми можемо бути пасивними “тут і зараз”. Чи то було висвячення наперед для чоловіків, чи попереднє призначення для жінок—ті, хто були покликані та підготовлені, повинні також довести, що вони “вибрані і вірні”. (Див. Об’явлення 17:14; УЗ 121:34–36)”. (у Conference Report, Oct. 1985, 21; або Ensign, Nov. 1985, 17).

  • Президент Гарольд Б. Лі (1899–1973) описав джерело деяких благословень, які ми отримуємо в цьому житті: “Усі ці винагороди очевидно були обіцяні, або завчасно визначені, до заснування світу. Звичайно, ці винагороди мали бути визначені тим, як ми жили у тому доземному духовному світі. Дехто може піддати сумніву такі припущення, але в той самий час вони без питань повірять у те, що кожен із нас буде судимий після того як ми залишимо цю землю відповідно до наших вчинків тут, у смертному житті. Чи ж не так само справедливо вірити, що отримане нами тут, у цьому земному [житті], було дано кожному з нас відповідно до заслуг нашої поведінки ще до нашого приходу сюди?” (у Conference Report, Oct. 1973, 7–8; або Ensign, Jan. 1974, 5).

Алма 13:4. Свобода вибору існувала у доземному світі

  • Як могли ті, що були у доземному світі, “заперечувати Дух Бога”? (див. Алма 13:4). Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) підтвердив вічний принцип свободи вибору відповіддю на таке запитання:

    “Бог дав Своїм дітям свободу вибору ще в [доземному] духовному світі, завдяки чому духи особисто мали привілей, так само як люди тут, вибирати добро й цуратися зла, або прийнявши зло, страждати через наслідки своїх гріхів. Внаслідок цього навіть там деякі були більш вірними у дотриманні заповідей Господа, ніж інші…

    Людські духи мали свою свободу вибору. … Людські духи не були однаковими. Можливо, вони мали однаковий старт, і ми знаємо, що спочатку всі вони були невинними; але право на свободу волі, яке було дано їм, дозволило декому з них перевершити інших, і таким чином протягом вічностей безсмертного існування стати розумнішими і вірнішими, оскільки в них була свобода діяти самостійно, мислити самостійно, і свобода прийняти істину або повстати проти неї” (Doctrines of Salvation, comp. Bruce R. McConkie, 3 vols. [1954–1956], 1:58–59).

  • Будучи духами у доземному житті, ми розвинули гідні якості, що проявилися в наших здібностях. Бог спостерігав за нашим розвитком і дав нам доручення відповідні до нашої вірності. Президент Джозеф Філдінг Сміт навчав: “Протягом віків, коли ми жили в доземному стані, ми не тільки розвивали різноманітні якості і проявляли свою гідність і здібності, або брак цього, але і були там, де за таким розвитком могли б спостерігати. Розумно припустити, що там була церковна організація. Небесні істоти жили в досконало організованому суспільстві. Кожна особа знала своє місце. Безсумнівно, дарувалося священство і вибиралися служити провідники. Було необхідно проводити обряди, що стосувалися того доземного існування, і скрізь панувала Божа любов. За таких умов Батькові було природно вирізнити і вибрати найбільш гідних, і зважити таланти кожного окремо. Він знав не тільки, що може зробити кожен із нас, а і те, що кожен із нас зробить, якщо нам дати випробування і обов’язок. Потім, коли настав час відправити нас на смертну землю, все було підготовлено, було обрано слуг Господа і висвячено на відповідні їм місії” (The Way to Perfection [1970], 50–51).

Алма 13:9. “Вони стають первосвящениками назавжди”

  • Через те, що Мелхиседекове священство є “без початку днів або без кінця років” (Алма 13:9; УЗ 84:17; див. також Євреям 7:3), ті, хто отримав священство на землі, продовжують використовувати його навіть після смерті. Таким чином, носії Мелхиседекового священства, які помирають праведними, “стають первосвящениками назавжди” (Алма 13:9).

    Президент Гарольд Б. Лі розповів про випадок, який дає зрозуміти, що кожний чин священства, який особа має в цьому житті, матиме вплив у прийдешньому світі:

    “Я реорганізовував президентство колу Ензайн. Ми покликали єпископа одного з приходів бути президентом колу…

    Через шість тижнів після того, як їх було підтримано, президент колу раптово помер.

    Тоді я почав отримувати шквал листів. Де, взагалі, було ваше натхнення, коли ви покликали чоловіка, якому Господь збирався дозволити померти через шість тижнів? Вони запросили мене виступити на його поховальній службі і, здавалося, дехто очікував від мене, що я спробую пояснити, чому я призначив чоловіка, якого Господь збирався забрати додому через шість тижнів.

    Президент Джозеф Філдінг Сміт сидів на трибуні і чув мої спроби задовольнити цих людей, і він сказав мені: “Нехай це тебе не турбує. Якщо ти покликав чоловіка на якусь посаду в цій Церкві, а він наступного дня помер, ця посада визначатиме те, що його буде покликано робити, коли він залишить цю землю”.

    Я вірю в це. Я вірю, що кожен Президент цієї Церкви, кожен апостол цієї Церкви, кожен єпископ, кожен президент колу—кожна головуюча посада визначатиме те, що людину буде покликано робити, коли вона залишить цю землю” (у Conference Report, Oct. 1972, 129–30; або Ensign, Jan. 1973, 107).

Aлма 13:10–13. Багатьох було покликано і передвисвячено

  • Алма навчав, що було багато тих, які були покликані у доземному житті внаслідок їхньої “надзвичайної віри” (Алма 13:10). Він благав своїх братів знову почати виявляти віру і “принес[ти] плід”, аби отримати свої благословення (Алма 13:13).

    Президент Гарольд Б. Лі пояснив, що хоча багатьох було покликано і передвисвячено у доземному житті завдяки їхній доблесті, під час смертного життя вони повинні виявляти віру й робити добрі справи, аби реалізувати повноту благословень свого покликання (див. УЗ 121:34):

    “Бог може покликати й обирати людей в духовному світі або в їхньому першому стані для виконання певної роботи, але чи зможуть прийняти вони це покликання тут й звеличити його відданим служінням та добрими справами у смертному житті—це те, що стосується їхнього права й привілею здійснювати вільний вибір між добром і злом.

    …Я боюся, що є багато серед нас таких, яких через їхню вірність у духовному світі було “покликано” виконувати велику роботу тут, але вони, як необачні марнотратці, використовують свою свободу волі на розгульне життя і втрачають своє первородство та благословення, які були б їхніми, якби вони довели вірність своїм покликанням. Отже, як сказав Господь, “багато покликаних, та вибраних мало” (Decisions for Successful Living [1973], 169).

Aлма 13:11–12. Освячення

  • Алма навчав, що багатьох було очищено через “кров Агнця” і було “освячено Святим Духом” (Алма 13:11–12; див. також Мороній 10:32–33). Будучи освяченими, вони “не могли дивитися на гріх інакше, як з огидою” (Алма 13:12; див. також 2 Нефій 4:31). Однак, навіть якщо людина була освячена і відчула себе очищеною Святим Духом, вона продовжуватиме зазнавати спокус протягом смертного життя. Сучасне одкровення застерігає: “Отже, нехай Церква звертає увагу і молиться завжди, щоб не впасти у спокусу; так, і нехай навіть ті, кого освячено, також звертають увагу” (УЗ 20:33–34).

    Президент Бригам Янг (1801–1877) дав таке визначення освяченню:

    “Я вкладу у термін освячення своє власне визначення і скажу, що воно полягає в тому, аби здолати кожен гріх і підкорити все закону Христа. Бог заклав у нас чистий дух; коли правління цього [духа] переважає, без перешкод та завад, перемагає плоть і править, керує й контролює …—це я називаю благословенням освячення. Чи буде гріх знищений повністю? Ні, не буде, бо так не призначено в устрої небес.

    Не сподівайтеся, що колись у плоті ми будемо позбавлені спокус грішити. Деякі сподіваються, що у плоті вони зможуть освятитися тілом і духом та стати настільки чистими, що вони вже ніколи не зазнають впливу сили ворога істини. Якби людині було можливо досягти такого рівня досконалості у плоті, вона б не могла ані померти, ані залишитися у світі, де домінує гріх. Гріх увійшов у світ, а смерть приходить через гріх. [Римл. 5:12]. Я гадаю, що поки ми живемо, то певною мірою будемо відчувати наслідки гріха, і зрештою будемо змушені пройти тяжке випробування смерті” (у Daniel H. Ludlow, A Companion to Your Study of the Book of Mormon [1976], 2:248–424).

Aлма 13:13–19. Мелхиседек, великий первосвященик

  • Первосвященик Мелхиседек глибоко вшановується святими останніх днів. Алма зазначив важливу роль Мелхиседека, коли сказав, що “ніхто не був величнішим за нього” (Алма 13:19). Ким був цей великий пророк? Мелхиседек жив близько 2000 р. до Р.Х. і був первосвящеником і царем Салиму (Єрусалиму; див. Буття 14:18). Він був представником верховної влади священства у свій час і був тим, кому Авраам платив десятину (див. Буття 14:20). Коли Мелхиседек був дитиною, “він боявся Бога, і пащі левам загороджував, і силу огненну гасив” (ПДС, Буття 14:26). Хоча в Біблії тільки коротко згадується про нього, сучасне одкровення підтверджує, що він був людиною великої віри. Завдяки праведності Мелхиседека, його священнослужіння провіщало служіння Ісуса Христа й таким чином на честь нього було названо вище священство (див. Євреям 7:15; УЗ 107:2–4).

Алма 13:16. “Покій Господа”

  • У віршах Алма 13:6, 12–13, 16, 29 згадується “покій Господа” (див. також УЗ 84:24). Президент Джозеф Ф. Сміт (1838–1918) так прокоментував значення цієї фрази: “Що означає—“ввійти до Господнього спокою”? Для мене це означає, що завдяки Божій любові я схилився до Нього і відчуваю спокій у Христі, не переймаючись жодним доктринальним віянням чи хитрістю й лукавством людей, за допомогою яких вони чекають, як вас обманути; це означає, що я вкоренився в пізнанні Ісуса Христа і свідченні про Нього, і жодна сила не зіб’є мене з прямої й вузької стежки, що є дорогою повернення в Божу присутність, дорогою здобуття піднесення в Його славетному царстві; це означає, що віднині я насолоджуватимуся цим спокоєм, доки не спочину з Ним на небесах” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Ф. Сміт [1999], с. 424).

Алма 13:20. Що означає “перекручувати” Писання?

  • Англійський тлумачний словник визначає термін перекручувати так: “Спотворювати. … Викривляти; повертати проти істини чи перевертати його природне значення … ; хибно тлумачити” (Noah Webster’s First Edition of an American Dictionary of the English Language, 1828 [1967]). Таким чином ті, хто перекручує Писання, змінюють або викривляють їхнє справжнє значення, аби вони відповідали їхній власній думці або тлумаченню. Ті, хто викривляють зміст Писань, спонукаючи до суперечок, надихаються Сатаною (див. Алма 12:1–6; 14:6–7). Кінець тих, хто перекручує Писання—їхнє власне знищення (див. Алма 13:20).

Aлма 13:22–26. Реальність ангелів

  • Книга Мормона свідчить про реальність і призначення ангелів (див. Алма 13:22–26; 32:23; 3 Нефій 17:24; Мороній 7:29–31; УЗ 20:10). Стосовно реальності ангелів старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав:

    “Я переконаний, що однією з глибинних тем Книги Мормона є роль, поширення і важлива участь ангелів в історії євангелії…

    З часом серед того, що набуватиме все більшої важливості у нашому житті, буде реальність ангелів, їхня робота і священнослужіння. Я кажу зараз не тільки про ангела Моронія, а й про тих більш особистих ангелів-служителів, які з нами і навколо нас, уповноважені допомагати нам, і які дійсно допомагають (див. 3 Нефій 7:18; Мороній 7:29–32, 37; УЗ 107:20). …

    Зображення
    Піднесення Христа

    Художник Гері Андерсон, © IRI

    Я вірю, що нам належить більше, ніж ми це іноді робимо, говорити про служіння ангелів, вірити в них і свідчити про них. Вони є одним із величних Божих способів свідчення через завісу, і жоден документ у всьому цьому світі не навчає даного принципу настільки ясно і переконливо, як Книга Мормона” (“For a Wise Purpose,” Ensign, Jan. 1996, 16–17).

Алма 13:28. Ви не будете спокушені “понад те, що ви можете витримати”

  • Президент Бригам Янг навчав про постійну боротьбу, яку ми ведемо проти Сатани і гріха: “Чоловіки і жінки, які бажають зайняти місця у целестіальному царстві, дізнаються, що вони повинні щодня боротися [з ворогом усієї праведності]” (Discourses of Brigham Young, sel. John A. Widtsoe [1954], 392). Кожен із нас повинен свідомо вирішувати уникати спокуси і протистояти їй.

    Алма навчав, що нам належить “пильнувати і молитися постійно”, аби уникати того, щоб бути спокушеними “понад те, що ви можете витримати” (див. Алма 13:28). Апостол Павло також проголосив, що “вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її” (1 Коринтянам 10:13). Дотримуючись поради Алми у Алма 13:28, ми завжди зможемо протистояти спокусі.

Aлма 14:7–11. Мученицька смерть праведних

  • Завдяки владі священства, яку мав Алма, а також його вірі, він був спроможний звільнити праведних жінок і дітей Аммонійги від їхньої жахливої смерті. Однак Господь не дозволив йому цього зробити (див. Алма 14:11). Алма пояснив Амулеку, що Господь прийме праведних мучеників до Себе як свідчення проти злих вчинків їхніх переслідувачів (див. Aлма 14:11; 60:13).

    Служачи сімдесятником, старійшина Рональд Е. Поелмен підтвердив, що часом Господь дозволяє праведним страждати, коли інші неправедно використовують свободу вибору: “Лихо в житті слухняних і вірних може бути наслідком хвороби, випадкової травми, незнання або впливу супротивника. Аби зберегти свободу вибору, Господь часом дозволяє праведним страждати і через наслідки злих вчинків інших людей (див. 1 Нефій 18:16)” (у Conference Report, Apr. 1989, 29; або Ensign, May 1989, 23).

  • Звичайно ми з сумом сприймаємо смерть праведних, які постраждали від рук злочестивих. Але ми радіємо, знаючи про їхні винагороди у духовному світі (див. Алма 40:12), а також знаючи про їхнє кінцеве становище у целестіальному царстві (див. УЗ 76:50–70). Учення і Завіти 42:46 нагадують нам: “Ті, хто вмирають у Мені, не відчують смаку смерті, бо вона буде солодкою для них”. Це не означає, що під час смерті праведних не буде місцю болю, а що вічні винагороди для них настільки великі, що в порівнянні з ними їхні болі нічого не значать.

    Президент Джозеф Ф. Сміт казав: Насправді я досить слабкий і плачу, коли помирають мої друзі і рідні. Я можу плакати, зіткнувшись з горем інших людей. Моя душа співчуває дітям людським. Я плачу разом з ними, я радію разом з ними, але я не маю причин плакатися чи сумувати через те, що в цей світ приходить смерть. … Увесь страх, пов’язаний з цією смертю, був забраний від святих останніх днів. У них немає страху перед тимчасовою смертю, тому що вони знають, що так само, як смерть прийшла до них через провину Адама, через праведність Ісуса Христа до них прийде життя, і хоч вони і помруть, але житимуть знову. Маючи це знання, вони радіють навіть у смерті, бо знають, що піднімуться знову і знову побачаться за межами могили” (у Conference Report, Oct. 1899, 70).

  • Коли страждають праведні та невинні, дехто починає критикувати або втрачає віру. Президент Спенсер В. Кімбол запропонував таку пораду на випадок, коли ми стаємо свідками страждань:

    “Якби ми дивилися на земне життя як на все існування, то біль, смуток, помилки і нетривалість життя були б для нас катастрофою. Але якщо ми дивимося на життя як на щось вічне, що простягається далеко в доземне минуле і у вічне майбутнє після смерті, тоді все, що трапляється, може завиднітися в справжній перспективі.

    Хіба немає мудрості в тому, що Він дає нам випробування, аби ми піднімалися над ними, обов’язки, аби ми могли досягати, працю, щоб зміцнювати м’язи, смуток, щоб випробовувати душу? Чи не для того нас піддано спокусам, щоб перевірити нашу силу, хворобі—щоб ми могли навчитися терпінню, смерті—щоб стати безсмертними і прославленими?

    Якби всі хворі, про яких ми молимося, зцілилися, якби всі праведні були захищені, а злочестиві знищені, вся програма Батька була б зведена нанівець, а основний принцип євангелії—свобода волі—був би знищений. Жодній людині не треба було б жити вірою.

    Якби радість, мир і нагороди одразу ж давалися тим, хто чинить добро, то не було б зла—всі робили б добро, але не тому, що добро робити праведно. Не було б ані перевірки сили, ані розвинення характеру, ані зміцнення сили, ані свободи волі—лише диявольський контроль.

    Якби на всі молитви негайно приходила відповідь відповідно до наших егоїстичних бажань і обмеженого розуміння, то було б небагато або зовсім не було б страждання, смутку, розчарування чи навіть смерті, а якби цього не було, то не було б і радості, успіху, воскресіння, вічного життя і божественності” (Faith Precedes the Miracle [1973], 97).

Aлма 14:25–28. Звільнення Алми і Амулека

  • Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, на прикладі історії Алми і Амулека проілюстрував те, що Господь звільнить нас від наших страждань, але тільки після того, як ми доведемо свою віру, підкорившись Його волі:

    “Допомога від Господа завжди підкоряється вічному закону. Чим краще ви розумієте цей закон, тим легше отримати Його допомогу…

    …Приклад Алми і Амулека проливає світло щодо цього. Намагаючись робити добро серед людей Аммонійги, вони були ув’язнені. Амулек довірився своєму більш досвідченому напарнику, Алмі, який вселив у нього більшу довіру до Господа. Змушені бути очевидцями того, як жінки і діти були поглинуті вогнем, Амулек сказав: “Можливо, вони нас теж спалять”. Алма відповів: “Нехай станеться відповідно до волі Господа”—це життєво важливий принцип. “Але, бачиш, нашу роботу ще не закінчено; тому вони не спалять нас” [Алма 14:12–13; курсив додано].

    Головний суддя та інші протягом багатьох днів били їх, плювали на них, змушували голодувати, допитували їх і знущалися з них висміюваннями і погрозами. Хоча їм наказували говорити, вони відмовилися, вони були в путах і голі, мовчки і з терпінням чекаючи, коли Господь надихне їх діяти. Тоді “сила Бога була з Алмою й Амулеком, і вони підвелися і стали на ноги”. Алма заволав: “Дай нам силу згідно з нашою вірою, яка є вірою в Христа, аж до того, щоб визволитися. І вони розірвали пута, якими вони були зв’язані” [Алма 14:26; курсив додано; див. вірші 15–26]. Земля затряслася; мури в’язниці розкололися. Усі, хто бив Алму і Амулека, були вбиті, а [Алма й Амулек] визволені…

    …Господь надасть допомогу з божественною силою, якщо ви прагнете звільнення зі смиренням і вірою в Ісуса Христа” (у Conference Report, Apr. 1994, 7–8; або Ensign, May 1994, 7–8).

Aлма 15:2–3. Зизром

  • Переміна, яка відбулася із Зизромом, демонструє любов Бога до кожного з Його дітей і показує Його готовність пробачити тих, хто вступає в завіт іти за Його Сином. Зизром був підступним законником у місті Аммонійга, який скористався своєю посадою, аби звинуватити Алму й Амулека та знищити те, що було добрим (див. Алма 10:13, 31; 11:21). Однак обман Зизрома було розкрито, і він почав “тремтіти від усвідомлення своєї провини” (Алма 12:1, 7). Він перетворився з супротивника на щирого шукача істини (див. Алма 12:8). Коли Алма і Амулек прийшли до міста Сидом, вони знайшли Зизрома, який мучився “великими стражданнями його свідомості через його злочестивість” (Алма 15:3). Але як віруючий, який покаявся, Зизром був зцілений згідно зі своєю вірою в Христа, охрищений і відтоді став могутнім проповідником (див. Алма 15:6–12). Через кілька років Зизром разом з Алмою й Амулеком служив на місії серед Зорамійців (див. Алма 31:6).

Aлма 15:3–5. Гріхи терзали розум Зизрома

  • Зизром, каючись і шукаючи прощення, терзався духом і розумом, “доки це не стало надзвичайно тяжко” (Алма 15:3). Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, говорив про реальність духовних розладів, які можуть викликати важкі страждання:

    “Існує інша частина нас самих, не така відчутна на дотик, але настільки ж реальна, як і наше фізичне тіло. Ця невідчутна частина нас самих описується як розум, почуття, інтелект, темперамент і багато іншого. Дуже рідко її описують як духовну [складову].

    Та в людині є дух; ігнорувати який означає ігнорувати дійсність. Також існують духовні розлади і духовні недуги, які можуть викликати серйозні страждання.

    Тіло і дух людини пов’язані між собою. Часто, дуже часто, коли виникають розлади, надто важко розрізнити чого саме вони стосуються” (у Conference Report, Oct. 1977, 89; або Ensign, Nov. 1977, 59).

Aлма 16:2–3, 9–10. Усі слова Алми були виповнені

  • Алма молився з “великою тривогою” з “глибин” свого серця, щоб люди Аммонійги покаялися (Алма 13:27). Будучи їхнім пророком, Алма попередив їх про необхідність покаяння, інакше вони будуть повністю знищені “з лиця землі” (Алма 9:12). Господь пообіцяв виконувати всі слова Своїх пророків (див. УЗ 1:37–38). Вірші у Алма 16:2–3, 9–10 підтверджують виповнення слів Алми, тому що містять запис про знищення тих, хто виганяв пророків і страчував безвинних.

Обдумайте

  • Яким чином чоловіки у доземному житті показали, що вони були гідні висвячення наперед на отримання Мелхиседекового священства? (Див. Алма 13:3–5).

  • Чому іноді Господь дозволяє невинним страждати від рук злочестивих? (Див. Алма 14:9–11).

  • Чого вас може навчити переміна, яка сталася із Зизромом: він перетворився з підступного законника на могутнього проповідника?

Запропоновані завдання

  • Чому Алма сказав такі слова стосовно Мелхиседека: “Тож було багато перед ним, і ще було багато після нього, але ніхто не був величнішим за нього; тому про нього вони більш докладно згадують”? (Алма 13:19). Дайте відповідь на це запитання, дослідивши такі вірші і визначивши, чому Алма звеличував важливість місії Мелхиседека: Алма 13:14–19; Буття 14:18–20; ПДС, Буття 14:25–40; ПДС, Євреям 7:3; Учення і Завіти 107:2–4.

  • За допомогою уривка з Алма 14 і матеріалів з коментаря до Алма 14:7–11 (с. 197) напишіть коротенький нарис, в якому дайте відповіді на такі запитання: Чому трагедії трапляються в житті праведних людей? Як на трагедії смертного життя впливають Божа милість і правосуддя?