Інститут
Розділ 20: Мосія 9–17

Розділ 20

Moсія 9–17

Вступ

В розділах з 9 по 24 у книзі Мосії розповідається про групу людей, яку Зениф привів із землі Зарагемля до землі Легія-Нефія. Літопис охоплює період у майже 80 років, приблизно з 200 року до Р.Х., який закінчується їхнім поверненням в землю Зарагемля приблизно у 121 році до Р.Х. Це був приблизно той самий період часу, коли цар Мосія1, Веніямин і Мосія2 царювали в землі Зарагемля, а Зениф, Ной і Лімгій царювали в землі Легія-Нефія.

Під час царювання царя Ноя пророк Авінадій закликав людей до покаяння. Він також пророкував про загрозу знищення, якщо люди відвернуться від Бога. Авінадій також навчав про божественність Спасителя, Його єдність з Батьком і велику жертву, яку Спаситель принесе у процесі Спокути. Вивчаючи слова Авінадія, ви можете оновити своє відчуття вдячності за жертву Спасителя і ще більше оцінити значення Викуплення.

Мученицька смерть Авінадія є виявом його великої сміливості. Свідчення Авінадія допомогло навернутися Алмі, однак це коштувало Авінадієві життя. Розмірковуючи над подіями служіння Авінадія, подумайте про те, який вплив може справити одна праведна людина на майбутні покоління. Завдяки єдиній людині, яку, як відомо, він навернув—Алмі—прийшли кілька поколінь пророків, які приготували народ до пришестя Ісуса Христа. Ви, подібно до Авінадія, можете справляти глибокий вплив на свою сім’ю та інших людей, свідчачи про істину та живучи праведно.

Коментар

Вставка перед розділом Мосія 9

  • Вставлений заголовок перед коротким змістом Мосія 9—це складова оригінального літопису, який було дано Джозефу Сміту (див. коментар “Перша Книга Нефія: його царювання і священнослужіння” на с. 11). Фразу “Вміщено в розділах з 9 по 22 включно” було додано у виданні Книги Мормона 1879 року, коли її було поділено на розділи.

Мосія 9. Літопис Зенифа

  • І в Мосія 9:1–4, і в книзі Омній 1:27–29 розповідається про першу експедицію Зенифа з метою повторного освоєння землі Легія-Нефія. Однак в Мосія 9:1–2 розповідається, чому під час першої експедиції відбувся внутрішній конфлікт і вона мала повернутися до Зарагемлі. Зенифові не подобалася війна і він хотів мирно жити серед ламанійців. Розділи Мосія 9–10 було написано Зенифом. Їх не було скорочено Мормоном, вони також не містять його коментарів. Зверніть увагу, що розділ Мосія 8 датовано 121 роком до Р.Х. Розділ Мосія 9 датовано 200 роком до Р.Х. Літопис повертається в часі на 80 років назад, щоб розповісти, що відбулося у землі Легія-Нефія за часів царювання у землі Зарагемлі Веніямина та Мосії.

Moсія 9:16–18; 10:10–11, 19. “З силою Господа”

  • Зениф описує, що вони билися “з силою Господа”, борючись з ламанійцями (див. Moсія 9:16–18; 10:10–11, 19). Хоча у Зенифа було набагато менше людей, вони перемогли ламанійських загарбників з порівняно невеликими втратами. Вони досягли успіху завдяки вірності Богові. Господь почув їхні волання і благословив силою. Упродовж усієї Книги Мормона ми бачимо, що одна з лагідних милостей Бога полягає в тому, що Він дає силу Своєму народові. Народ царя Веніямина в Зарагемлі здобував перемогу над ламанійцями тому, що вони боролися “в силі Господа” (Слова Мормона 1:14).

    У книзі Алми нефійські війська завдячують своїм успіхом здатності покладатися не на чисельність війська а на Бога, Який допомагав їм у битвах (див. Aлма 2:27–31; 43:49–51; 56:56). Хоча наші битви не обов’язково означають військовий конфлікт, фраза “в силі Господа” навчає нас, що ми також можемо просити допомоги в Бога, Який надасть силу перемагати наших ворогів.

Мосія 9–22. Історія Зенифа і його народу

  • Книга Мосії часто здається заплутаною через те, що в ній є багато сюжетних ліній та історичних ретроспекцій (зверніться до таблиці “Історичний огляд подій від Омнія до Мосії”, що в додатку на с. 425). Історія, що міститься з 9 по 22 розділи книги Мосії повертає нас назад приблизно на 80 років—у час, коли Зениф і невелика група його послідовників пішла із землі Зарагемлі, щоб повернутися у землю Нефія. Літопис містить історію царів Зенифа, Ноя і Лімгія. Потім читача знов повертають у той час в історії Книги Мормона, коли група людей під керівництвом Зенифа возз’єдналася з народом Зарагемлі в Мосія 25.

Moсія 10:11–17. Хибні традиції

  • Ламанійці прийняли за істину перекручену версію подій стосовно подорожі їхніх предків з Єрусалиму. Ці хибні традиції передавалися з покоління в покоління, створюючи упереджене ставлення або “вічну ненависть” серед ламанійців до нефійців (Moсія 10:17). В одкровенні останніх днів Господь застерігав, що Сатана використовує хибні традиції, аби забрати “світло та істину” (УЗ 93:39; див. також УЗ 123:7–8). Через ці традиції ламанійці вважали виправданими вбивства, пограбування і спроби знищити або поневолити нефійців (див. Moсія 10:17).

  • Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що ми повинні робити, коли сімейні або культурні традиції суперечать Божому плану чи Його нормам. Він радив нам ретельно дослідити своє життя, щоб визначити, які традиції не узгоджуються з ученнями Господа:

    “Ваш Небесний Батько призначив вам народитися в особливому родоводі, з якого ви отримали у спадщину расу, культуру і традиції. Цей родовід може дати багату спадщину і багато підстав для радості. І все ж ви маєте відповідальність визначити, чи є щось у тій спадщині таке, від чого потрібно відмовитися, тому що воно працює проти Господнього плану щастя. …

    Ви можете запитати, як можна визначити, коли традиція вступає в конфлікт з ученнями Господа і від неї слід відмовитися. Це нелегко зробити. Я побачив, як це важко, коли намагався перебороти деякі з моїх помилкових традицій. Звички і традиції стають невід’ємною складовою нашого єства. Їх нелегко оцінювати об’єктивно. Ретельно вивчайте Писання і поради пророків, щоб зрозуміти, яким Господь хоче бачити ваше життя. Потім оцініть кожну сторону свого життя і зробіть необхідні зміни. Шукайте допомоги тих, кого ви поважаєте і хто зміг відкинути деякі глибокі переконання або традиції, що не перебувають у гармонії з Господнім планом. …

    Чи у вас така культура, де чоловік проявляє свою деспотичність, авторитаризм, приймає всі важливі рішення за всю сім’ю? Таку модель потрібно змінити, щоб і чоловік, і дружина діяли як рівноправні партнери, приймаючи рішення у єдності для себе і для сім’ї. …

    Є й інші традиції, від яких слід відмовитися,—це будь-який аспект спадщини, що:

    призведе до порушення Слова Мудрості;

    ґрунтується на приневоленні інших підкорятися через владу свого становища, яке часто-густо успадковується;

    спонукає встановлення кастової системи;

    призводить до конфлікту з іншими культурами (у Conference Report, Apr. 1998, 112–13; або Ліягона, липень 1998, с. 91–92).

Moсія 11:2–19, 27. Ной ішов “за бажаннями свого власного серця”

  • Для обговорення питання щодо наложниць див. коментар до Кн. Якова 1:15 на с. 116.

  • Мормон яскраво описав злочестивість царя Ноя (див. Moсія 11:2–19, 27). Пізніше Мосія скористався прикладом царя Ноя як головною причиною для скасування царського правління: “Як багато беззаконня один злочестивий цар може вдіяти, так, і яке велике знищення! Так, згадайте царя Ноя” (Moсія 29:17–18). Надзвичайний егоїзм царя Ноя в гонитві за плотськими бажаннями є застереженням сучасним читачам стосовно долі таких людей.

Мосія 11:20. Пророк Авінадій

  • Старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, звернув увагу на сміливість Авінадія та Його готовність слухатися Господа: “Авінадій своїм сміливим свідченням про Господа Ісуса Христа розлютив злочестивого царя Ноя. Зрештою цей великий місіонер за своє свідчення і віру приніс найбільшу жертву, але не раніше, ніж його чисте свідчення торкнулося одного віруючого серця. Алма, один зі священиків царя Ноя, “покаявся у своїх гріхах, … [прийняв Ісуса як Христа] і пішов таємно серед людей, і почав навчати словам Авінадія” (Мосія 18:1). Багато людей було навернено до євангелії Ісуса Христа внаслідок безпосереднього впливу могутнього свідчення Авінадія про Спасителя, якому повірила лише одна душа—Алма” (у Conference Report, Oct. 2004, 43; або Ліягона, лист. 2004, с. 41).

    Зображення
    Авінадій на суді перед царем Ноєм

  • Під час свого служіння сімдесятником старійшина Крі-Л Коффорд так сказав про вплив і приклад Авінадія: “Що робило Авінадія таким особливим? Мабуть, його повний послух, коли він, несучи слово Господа і закликаючи народ до покаяння, ішов, імовірно один, серед людей, які, як він мав це знати, вб’ють його. Можливо, сам факт, що ми знаємо про нього так мало, а може простота, з якою він сприймав труднощі, що виникали в його житті так явно і відкрито. Якою б не була причина, Авінадій був і залишається особливим. Хоча він жив так давно, однак його життя все ще має силу збуджувати розум і змушувати серце битися частіше” (“Abinadi,” у Heroes from the Book of Mormon [1995], 69–70). Ми знаємо, що Авінадій був чоловіком, який вийшов зі свого народу, а не з іншого суспільства. Безсумнівно, він був праведним чоловіком, покликаним застерігати свій народ про те, що відмова людей покаятися призведе їх до полону і знищення.

Moсія 11:21; 12:1–2, 8. Застереження Авінадія

  • Через те, що народ царя Ноя не дослухався до першого застереження Авінадія (див. Moсія 11:21), він змушений був звернутися до них зі ще більш серйозним застереженням, коли повернувся через два роки. Внаслідок непослуху на них чекав полон, а якщо вони не покаються, то будуть знищені (див. Moсія 12:1–2, 8). Так часто стається і в житті—коли ми не слухаємося пророка чи зволікаємо з тим, щоб іти за ним, то накликаємо на себе набагато тяжчі наслідки.

Moсія 12:15–24. “Хто приносить добру новину”

  • Один зі злочестивих священиків царя Ноя запитав у Авінадія: “Що означають слова: … Які прекрасні на горах ноги того, хто приносить добру новину; хто проголошує мир; хто приносить добру новину про добро”? (Moсія 12:20–21). Коли ви читатимете Мосія 12–15, зверніть увагу на те, як ґрунтовно Авінадій відповів на це запитання.

Moсія 12:34–36; 13:11–26. Десять заповідей

  • Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) проголосив, що Десять заповідей (див. Вихід 20:3–17 ) є важливою складовою євангелії Ісуса Христа для кожного покоління: “Десять заповідей були написані перстом Єгови на кам’яних таблицях заради спасіння й безпеки, заради захисту й щастя дітей Ізраїля і заради всіх поколінь, які мали прийти після них” (у Conference Report, Oct. 1991, 71; або Ensign, Nov. 1991, 51).

Мосія 13:28. “Спасіння не приходить тільки через закон”

  • Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, свідчив про те, що ми вкрай потребуємо Ісуса Христа, навіть якщо живемо праведно: “Безсумнівно, що чоловіки й жінки мають надзвичайні здібності й можуть досягти великих звершень. Але навіть беручи до уваги весь наш послух і добрі справи, ми не можемо спасти себе від смерті або наслідків особистих гріхів без благодаті, яка приходить через Спокуту Ісуса Христа. Книга Мормона чітко дає це зрозуміти. Вона навчає, що “спасіння не приходить тільки через закон” (Moсія 13:28). Іншими словами, спасіння не приходить лише завдяки дотриманню заповідей. “За цим законом жодна плоть не може бути виправдана” (2 Нефій 2:5). Навіть ті, хто намагається слухатися Бога і служити Йому всім серцем, могуттю, розумом і силою, є “нічого не вартими слугами” (Moсія 2:21). Людина не може заслужити своє особисте спасіння” (“Another Testament of Jesus Christ,” Ensign, Mar. 1994, 67).

Мосія 13:34. “Бог Сам прийде до дітей людських”

  • Слово Бог, як правило, стосується нашого Небесного Батька, і, в кінцевому результаті, ми поклоняємося саме Йому. Правдивим є й те, що Ісус Христос також є Богом. Святі часів Старого Завіту знали Його як Єгову, Бога Авраама, Ісака і Якова. Старійшина Джеймс Е. Талмейдж (1862–1933), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що Писання допомагають нам зрозуміти божественність Ісуса Христа і Його роль як Бога: “Покладаючись на Писання, ми стверджуємо, що Ісус Христос був і є Богом-Творцем, Богом, Який явив Себе Адаму, Еноху та всім патріархам і пророкам, які жили ще до потопу, і аж до Ноя; Богом Авраама, Ісака і Якова; Богом Ізраїля як об’єднаного народу, і Богом Єфрема та Юди після розділення єврейського народу; Богом, Який являв Себе пророкам від Мойсея до Малахії; Богом Старого Завіту і Богом нефійців. Ми стверджуємо, що Ісус Христос був і є Єговою, Вічним” (Jesus the Christ, 3rd ed. [1916], 32).

Moсія 13:27–35. Закон Мойсея та Ісус Христос

  • Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, як закон Мойсея співвідноситься з євангелією Ісуса Христа:

    “Сучасний читач не повинен дивитися на закон Мойсея—з огляду минулих часів чи сьогодення— лише як на нудний набір ритуалів, які сліпо (а іноді й під суворим наглядом) виконувалися твердошиїм народом, що не приймав Христа і Його євангелію. Цей історичний завіт, даний рукою Самого Бога … був … путівником, що вів до духовності, воротами, що відкривали шлях до Христа. …

    …Дуже важливо зрозуміти, що закон Мойсея був накладений на багато важливих частин євангелії Ісуса Христа, які існували до нього, таким чином включаючи їх в себе. Він ніколи не призначався для того, щоб бути чимось окремим чи відділеним від євангелії Ісуса Христа і, звичайно ж, не був чимось, що суперечить їй. …Його мета ніколи не відрізнялася від вищого закону. Обидва вони повинні були вести людей до Христа” (Christ and the New Covenant [1997], 136–37, 147).

Moсія 14:1–12. Пророцтво Ісаї про Месію

  • Щоб із силою навчати про важливість Спокути, Авінадій цитував книгу Ісаї. Старійшина Джеффрі Р. Холланд пояснював значення 53-го розділу книги Ісаї (Moсія 14) як свідчення про призначену Спасителю роль: “Звичайно ж, найбільш грандіозне, об’ємне і поетичне проголошення про життя, смерть і викупительну жертву Господа Ісуса Христа міститься в 53-му розділі книги Ісаї, який повністю цитується у Книзі Мормона Авінадієм, коли він стояв перед царем Ноєм” (Christ and the New Covenant, 89).

Moсія 14:5. “Його бичуванням ми зцілені”

  • Кажучи про страждання Ісуса Христа під час Спокути та її зцілюючу силу, старійшина М. Рассел Баллард ділиться наступними думками:

    “Яким заспокоєнням, якою втіхою є цей великий дар, що приходить через любляче милосердя Ісуса Христа, Спасителя і Викупителя всього людства. …

    …Хоча Його життя було чистим і безгрішним, Він переніс максимальну кару за гріх—ваш, мій і кожного, хто будь-коли жив. Його розумові, емоційні і духовні муки були настільки великими, що краплі крові сочилися з кожної Його пори (див. Лука 22:44; УЗ 19:18). Крім того, Ісус страждав з готовністю, щоб усі ми мали можливість бути вимитими дочиста—через нашу віру в Нього. … Без спокути Господа жодне з цих благословень не було б досяжним для нас, і ми не змогли б стати гідними і підготовленими повернутися й жити в присутності Бога” (у Conference Report, Apr. 2004, 86–87; або Ліягона, травень 2004, сс. 84–85).

Moсія 15:1–7. Як Христос є і Батьком, і Сином

  • Іноді в Писаннях Ісус Христос згадується з титулом “Батько”. Старійшина М. Рассел Баллард пояснив, чому Ісуса Христа іноді називають і Батьком, і Сином:

    “Як може Ісус Христос бути і Батьком, і Сином? Насправді це не так складно, як здається. Хоча Він є Сином Бога, Він очолює Церкву, яка є сім’єю віруючих. Коли ми духовно народжуємося знову, нас приймають до Його сім’ї. Він стає нашим Батьком або провідником. …

    Це вчення жодним чином не применшує ролі Бога Батька. Натомість ми віримо, що воно посилює наше розуміння ролі Бога Сина, нашого Спасителя Ісуса Христа. Бог, наш Небесний Батько, є Батьком наших духів; ми говоримо про Бога Сина як про Батька праведних. Його називають “Батьком” завдяки стосункам між Ним і тими, хто приймає Його євангелію, таким чином стаючи спадкоємцями вічного життя. І третій член Божества, Бог Святий Дух, має особливу місію навчати і свідчити про істину, як вона стосується божественності обох: Бога Батька й Бога Сина” (“Building Bridges of Understanding,” Ensign, June 1998, 66–67).

  • 30 червня 1916 року під провідництвом Президента Джозефа Ф. Сміта Брати видали заяву з докладною інформацією про Батька і Сина, що мала назву “Батько і Син: доктринальне роз’яснення Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох Апостолів”. В одній частині цього роз’яснення йдеться про те, чому Ісус Христос у Писаннях називається “Сином”, а іноді “Батьком”:

    Він називається “Батьком” як Творець. … Уривки з Писань, де йдеться про Бога як про Батька небес і землі, слід розуміти як такі, що розповідають про Бога Будівничого, Організатора, Творця небес і землі.

    У цьому розумінні, як видно кожного разу з контексту, Єгова, тобто Ісус Христос, Син Елогима, називається “Батьком”, “Самим Вічним Батьком небес і землі” [див. Eтер 4:7; Aлма 11:38–39; Moсія 15:4; 16:15]. …

    Ісус Христос є “Батьком” усіх тих, хто перебуває в Його євангелії. Ісуса Христа називають “Батьком” ще в [одному] значенні—коли йдеться про стосунки між Ним і тими, хто приймають Його євангелію і таким чином стають спадкоємцями вічного життя. …

    Своїм вірним служителям цього розподілу Господь сказав: “Не бійтеся, малі діти, бо ви Мої, а Я подолав світ, і ви з тих, кого Мій Батько дав Мені” (УЗ 50:41). …

    Ісус Христос є “Батьком” завдяки божественно наданим повноваженням. …Ісус як Син уособлював і досі уособлює Свого Батька Елогима в силі й повноваженнях. …Таким чином, Батько передав Своє ім’я Синові; а Ісус Христос говорив і священнослужив в ім’я Батька і від імені Батька; і якщо говорити про силу, повноваження і божественність, Його слова та дії були і є словами та діями Батька” (“The Father and The Son,” Ensign, Apr. 2002, 14–15, 17).

Moсія 15:10–13. Cім’я Христа

  • Старійшина Даллін Х. Оукс пояснював, як людина може стати сином або дочкою Ісуса Христа: “У цих величних віршах з Книги Мормона ми дізнаємося, що Ісус Христос понесе гріхи тих, кого визнано гідними завдяки їхній вірі, покаянню й дотриманню законів та обрядів євангелії. У духовному й образному розумінні вони стануть синами й дочками Христа, спадкоємцями Його царства. Саме їх називатимуть Його іменем в останній день” (у Conference Report, Apr. 1985, 104; або Ensign, May 1985, 82).

  • Під час свого служіння верховним єпископом старійшина Мерріл Дж. Бейтман описував, як Ісус побачить Своє сім’я: “Спаситель, як член Божества, знає особисто кожного з нас. Ісая і пророк Авінадій сказали, що коли Христос “душу Свою покладе… як жертву за гріх, то побачить насіння” (Iсая 53:10; порівняйте Moсія 15:10). Авінадій пояснює, що “Його сім’я”—це праведні, ті, хто йшов за пророками (див. Moсія 15:11). У [Гефсиманському] саду й на хресті Ісус бачив кожного з нас і не лише поніс наші гріхи, але також пережив наші найглибші почуття, щоб знати, як утішити й зміцнити нас” (у Conference Report, Apr. 1995, 15–16; або Ensign, May 1995, 14).

Moсія 15:13–20. Які прекрасні ноги

  • Перефразовуючи Ісаю, Авінадій віддавав хвалу великим благословенням, які отримували й отримають усі святі пророки, що проповідують мир (див. Moсія 15:15–17), а також Спасителю, “Хто є засновником миру” (див. Moсія 15:18). Це послання миру полягає в тому, що Викупитель прийде, а насправді вже прийшов, щоб викупити Свій народ від гріхів і принести воскресіння померлим (див. Moсія 15:18, 20).

  • Під час свого служіння сімдесятником старійшина Карлос Е. Есей (1926–1999) поділився думкою стосовно образів, використаних у цьому висловлюванні Ісаї:

    “Немає нікого прекраснішого або більш благословенного за тих, хто служить Богові, проповідуючи істину словом і стилем життя. Це найсвященніша і найпрекрасніша робота з усіх! …

    Ноги, голос, обличчя і все єство цих проповідників, які розповідають про спасительну істину, завжди будуть дорогоцінними і прекрасними для новонавернених, особливо для тих, хто страждав через свої гріхи. Люди, які здобули знання про Христа і про Його спасительну силу, вбачають дуже мало недоліків, якщо взагалі знаходять їх, у тих місіонерах, які пройшли багато доріг, аби принести євангельське послання” (The Seven M’s of Missionary Service [1996], 135–36).

Moсія 15:20–31. Перше воскресіння

  • Ісус Христос був першою на землі особою, яка воскресла. Таким чином, період часу, який називається у Писаннях Першим воскресінням, почався з Його перемоги над могилою, і продовжуватиметься упродовж Тисячоліття. Авінадій навчав, що серед людей, які встануть у Першому воскресінні, будуть “пророки і всі ті, хто повірив їхнім словам” (див. Moсія 15:22), ті, хто померли в незнанні, “для кого спасіння не було проголошено” (див. Moсія 15:24; див. також УЗ 45:54), і малі діти, які померли до віку підзвітності (див. Moсія 15:25; Moроній 8:1–24).

    Зображення
    Chart of Order of the Resurrection

    Порядок воскресіння

    Зображення
    Таблиця “Порядок воскресіння”

    Воскресіння целестіальних людей

    Воскресіння Христа

    Воскресіння террестріальних людей

    Початок Тисячоліття

    Воскресіння телестіальних людей

    Воскресіння синів загибелі

    Кінець воскресіння праведних

    Кінець Тисячоліття

    Початок воскресіння неправедних

    Брайян Д. Гарнер, Search These Things Diligently (2003), 151.

Мосія 15:25. Маленькі діти мають вічне життя

  • Щодо спасіння маленьких дітей пророк Джозеф Сміт (1805–1844) навчав: “Діти будуть сидіти на троні в присутності Бога і Агнця …; вони будуть насолоджуватися там повнотою світла, слави і розуму, які приготовані для целестіального царства” (History of the Church, 4:555–56).

Moсія 17:6–20. Приклад Авінадія

  • Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, наголошував, що необхідно наслідувати приклад сміливості, з якою Авінадій дотримувався заповідей:

    “Яким великим прикладом має бути для нас Авінадій! Він сміливо виконував Господні заповіді навіть тоді, коли це коштувало йому життя!

    Пророки всіх розподілів добровільно віддавали своє життя і сміливо виконували волю Бога й проголошували Його слово.

    Пророк Джозеф Сміт пішов як “ягня на заклання” (УЗ 135:4). Він завжди непохитно виконував заповіді Господа.

    І пригадаймо приклад Спасителя. …Він витерпів до кінця, виконуючи Свою божественну місію та завершуючи спокутну жертву для всього людства.

    …Наслідуймо приклад нашого Господа Ісуса Христа і Його пророків колишніх та сучасних. Мабуть, від нас не вимагатиметься віддавати своє життя, як від багатьох пророків. Що від нас вимагається—це послух Господнім заповідям і відданість завітам, які ми з ним уклали” (у Conference Report, Apr. 1996, 49; або Ensign, May 1996, 35).

Обдумайте

  • Що, на вашу думку, означає, мати Господні заповіді, “записані у ваших серцях” (Мосія 13:11).

  • Чому важливо знати, що Спаситель був і є Богом? Як це знання має впливати на нашу віру в те, що Він може спасти нас?

  • Як ви можете прожити праведне життя, незважаючи на злочестивість, яка вас оточує?

Запропоновані завдання

  • Коли ви будете читати Moсія 12:34–13:24, знаходьте і позначайте кожну з десяти заповідей. Вирішіть, якої із цих заповідей ви будете дотримуватися більш ретельно. Напишіть у своєму щоденнику, як ви цього досягнете.

  • Прочитайте Moсія 14 і порівняйте з Moсія 3:7–8. Стисло опишіть своїми словами зміст розділу Moсія 14 (обсягом в одну сторінку) або напишіть свідчення (обсягом в одну сторінку) про те, що означає для вас Спаситель.