Інститут
Розділ 29: Алма 30–31

Розділ 29

Aлма 30–31

Вступ

У розділах 30–31 книги Алми описано людей, які виступають проти Ісуса Христа, а також їхні ідеї. Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) сказав:

“Книга Мормона веде людей до Христа двома основними способами. По-перше, вона ясно говорить про Христа і Його євангелію…

По-друге, Книга Мормона викриває ворогів Христа. Вона руйнує хибні вчення й покладає край розбратові. (Див. 2 Нефій 3:12). Вона зміцнює смиренних послідовників Христа проти злих намірів, дій і вчень диявола в наші дні. Відступники з Книги Мормона подібні до відступників, які є серед нас. Бог у Своєму безмежному передбаченні так уклав Книгу Мормона, щоб ми могли бачити помилки у хибних освітніх, політичних, релігійних і філософських концепціях у наш час і знати, як їм протистояти” (у Conference Report, Apr. 1975, 94–95; або Ensign, May 1975, 64).

Завдяки вивченню того, як Коригор прагнув знищити віру нефійців, ви почнете краще усвідомлювати ті самі руйнівні явища в наші дні. Вивчаючи відповідь Алми Коригору, ви станете більш підготовленими захищати себе та інших людей від тих, хто може зруйнувати вашу віру.

Коментар

Алма 30. Сучасні Коригори

  • Старійшина Джеральд Н. Ланд, колишній сімдесятник, сказав, що у Коригора є багато сучасних двійників:

    “Сьогоднішній світ просочений філософіями, схожими на ту, якої навчав Коригор. Ми читаємо їх у книгах, бачимо їх просування у фільмах і по телебаченню та чуємо, як їм навчають у класах, а іноді і в сучасних церквах…

    …Ми бачимо явний доказ натхнення, отриманого Мормоном, дати нам повну розповідь про Коригора і його вчення. Учення Коригора належить до давніх, однак його ідеї такі ж сучасні, як сьогоднішні надшвидкісні печатні машини та супутникові тарілки” (“Countering Korihor’s Philosophy,” Ensign, July 1992, 20).

Алма 30:6. Антихристи

  • У Путівнику по Писаннях сказано, що антихрист—це “будь-яка особа, яка підроблює істинний євангельський план спасіння і відкрито або таємно протидіє Христові. Великим антихристом є Люцифер, але він має також багато помічників—як серед духовних істот, так і серед людей” (“Антихрист”, с. 7).

    Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, продовжив цю думку: “Антихрист—це противник Христа; він той, хто протистоїть істинній євангелії, істинній Церкві та істинному плану спасіння. (1 Івана 2:19; 4:4–6). Він є тим, хто пропонує спасіння людям на зовсім інших умовах, ніж закладені Христом. Шерем (Кн. Якова 7:1 –23), Негор (Алма 1:2–16) і Коригор (Алма 30:6–60) були антихристами, які поширювали свої оманливі ідеї серед нефійців” (Mormon Doctrine, 2nd ed. [1966], 39–40).

Aлма 30:7, 11. “Ніякого закону проти людських вірувань”

  • Якщо не було “ніякого закону проти людських вірувань”, дехто може запитати, чому Коригора заарештували. Цар Мосія видав проголошення, в якому говорилося, що за законом нефійців “жоден невіруючий не повинен утискувати нікого з тих, хто належить до церкви Бога” (Мосія 27:2).

    Зрозуміло, що Коригор мав право на свої вірування, але коли він почав прагнути знищити Церкву, цим він порушив сказане в проголошенні царя Мосії. Цікаво відмітити, що тоді як багато хто в Зарагемлі прийняли Коригора і його вчення, народ Аммона, який більшість свого життя прожив саме за вченнями, схожими на Коригорові, “наказав, щоб його вивели з цієї землі” (Алма 30:21; див. також вірші 18–20). Вони зрозуміли небезпеку Коригорових учень.

Aлма 30:12–18. Стратегії Коригора

  • Зображення
    Коригор

    Художник Скотт Сноу, © 1982 IRI

    Один дослідник євангелії пояснив, наскільки близька філософія Коригора до багатьох сучасних філософій: “Коригор наполягав на суто раціональному та науковому підході до всіх проблем, вважаючи усе інше лише “наслід[ком] божевільного розуму” (Алма 30:13–16); він боровся проти панування давніх традицій і примітивних забобонів, які призвели до того, що люди вірили у те, “що не є так” (Алма 30:16), закликаючи до звільнення від “дурн[их] традиц[ій] їхніх батьків” (Алма 30:31). Він закликав до нової моралі без обмежень старими віруваннями (Алма 30:17–18, 25). Він закликав до економічного звільнення від священницької експлуатації (Алма 30:27), вимагаючи того, аби всі були вільні “користуватися тим, що є їхнім власним” (Алма 30:28). Він проповідував суворий неухильний натуралізм: “Коли людина мертва, то настає кінець їй” (Алма 30:18) та його наслідок, а саме—суворий матеріалізм: “Кожній людині живеться в цьому житті згідно з умінням особи” (Алма 30:17). Звідси випливає чітка філософія невтручання: “Тому кожна людина процвітає відповідно до свого генія, і … кожна людина перемагає відповідно до своєї сили”, де добре і погане вимірюються лише за людським залізним правилом успіху чи невдачі: “І що б людина не зробила, то не є злочин” (Алма 30:17). Це був спосіб виживання, найбільш пристосований до людської поведінки, а знищення старих моральних і внутрішніх обмежень було гарною новиною для багатьох людей, “призводячи їх підняти голови свої у своїй злочестивості, так, ведучи багатьох… до вчинення розпусти” (Алма 30:18). Одночасно зі своїм прагненням “свободи” Коригор розвинув непереборну завзятість і нетерплячість до будь-якої опозиції, що було визначальною характеристикою його ідеології тих часів. Він називав усю опозицію “дурниц[ею]” (Алма 30:13–14), “дурними традиціями” (Алма 30:31) і доказом божевільного розуму (Алма 30:16). І тоді як для Алми вільне суспільство було тим, в якому кожен міг думати і казати все, що бажає (Алма 30:7–12), для Коригора єдиним вільним суспільством було те, в якому кожен думав точно так, як думав він (Алма 30:24)” (Hugh W. Nibley, Since Cumorah, 2nd ed. [1988], 379–80).

Aлма 30:15–16. Лжевчення Коригора

  • Учення Коригора про те, що “ви не можете знати про те, чого не бачите”, є філософією, суть якої в тому, що всі ідеї та знання є похідними від досвіду й можуть бути перевірені ним, а також що ми можемо знати лише те, що відчуваємо органами чуття: зором, нюхом, дотиком, слухом або смаком. Оскільки пізнання духовного, яке передбачає одкровення від Бога, рідко проходить через органи чуття, а саме зір, нюх, дотик, слух або смак; ті, хто сповідує філософію Коригора, вважають це за безглуздя.

    Президент Бойк К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьх Апостолів, описав пережиту ним подію, яка доводить факт того, що духовні справи, як правило, не пов’язані з п’ятьма відомими органами чуття:

    “Я розповім про випадок, що стався зі мною до того, як я став генеральним авторитетом, і справив на мене глибокий вплив. Я сидів у літаку поруч з переконаним атеїстом, який настільки відкрито заявляв, що не вірить у Бога, що я вирішив свідчити йому. “Ви не праві,—сказав я,—Бог існує. Я знаю: Він живе!”

    Той запротестував: “Ви не знаєте. Ніхто цього не знає! Ви не можете знати цього!” Оскільки я не відступав, то атеїст, який був адвокатом, поставив, мабуть, найголовніше запитання стосовно свідчення. “Добре,—сказав він глузливо і зверхньо,—ви кажете, що знаєте. Скажіть мені, як ви це знаєте”.

    Коли я спробував відповісти, незважаючи на те, що мав вищі академічні ступені, я не зміг нічого сказати.

    Іноді ви, молоді місіонери соромитеся, коли цинічна, скептична людина ставиться до вас із зневагою через те, що у вас немає готових відповідей на всі запитання. Аби не бути посміховиськом, дехто присоромлено відступає. (Пам’ятаєте жезл з заліза, простору будівлю й глузування? Див. 1 Неф. 8:28).

    Коли я використав такі слова, як Дух і свідчення, атеїст відповів: “Я не знаю, про що ви говорите”. Слова молитва, проникливість і віра так само не мали для нього ніякого значення. “Бачите,—сказав він,—насправді ви не знаєте. Якби ви знали, то змогли б сказати мені як ви це знаєте”.

    Я відчув, що мабуть, немудро було свідчити йому, і я в розгубленості не знав, що робити. Тоді сталося дещо! У мене виникла думка. І я хочу зараз згадати висловлювання пророка Джозефа Сміта: “Людині може бути корисно помітити найперші ж прояви духу одкровення. Наприклад, коли ви відчуваєте, як в вас проливається чистий розум, це може призвести до несподіваного потоку ідей… Отже, знаючи Дух Божий і розуміючи його, ви можете розвиватися в принципі одкровення, доки не станете досконалими в Христі Ісусі” (Teachings of the Prophet Joseph Smith, comp. Joseph Fielding Smith, Salt Lake City: Deseret Book Co., 1977, p. 151.)

    Отже, певна ідея осяяла мій розум, тож я сказав атеїстові: “Я хочу запитати, чи знаєте ви, яка на смак сіль?”

    “Звичайно ж, знаю”,—відповів той.

    “Коли ви востаннє куштували сіль?

    “Щойно я вечеряв у літаку”.

    “Ви тільки думаєте, що знаєте смак солі”,—сказав я.

    “Він наполягав: “Я знаю, яка сіль на смак так само добре, як я знаю будь-що інше”.

    “Якби я дав вам чашку солі і чашку цукру, дозволивши спробувати і те, і інше, чи змогли б ви відрізнити сіль від цукру?”

    “Ви що, знущаєтеся?!—була його реакція. —Звичайно ж, я в змозі їх відрізнити. Я знаю, яка сіль на смак. Я стикаюся з цим щодня—я знаю це так добре, як і все інше”.

    “Тоді,—сказав я,—припускаючи, що я ніколи не смакував солі, поясніть мені, яка вона на смак”.

    Трохи поміркувавши, він сказав: “Знаєте, я, ну, вона не солодка і не кисла”.

    “Ви сказали мені, якою вона не є, а тепер скажіть, яка ж вона є”.

    Звичайно ж, навіть після кількох спроб він не зміг цього зробити. Він не міг передати словами такий звичайний для нас смак солі. Я знову свідчив йому і сказав: “Я знаю, що є Бог. Ви висміяли те свідчення і сказали, що якби я справді знав, то зміг би вам точно пояснити, як я це знаю. Друже мій, якщо говорити духовною мовою, я спробував смак солі. Я більше не можу словами передати вам, яким чином моє знання прийшло до мене, так само, як ви не можете мені пояснити, як смакує сіль. Але я знову повторю вам: Бог є! Він живий! І лише тому, що ви цього не знаєте, не намагайтеся сказати мені, що і я не знаю, бо я це знаю!”

    Коли ми виходили, я чув, як він пробурмотів: “Обійдуся і без вашої релігії! Це мені не потрібно”.

    Відтоді я ніколи не почувався збентеженим або присоромленим з приводу того, що не міг пояснити лише словами все, що знаю духовно” (“The Candle of the Lord,” Ensign, Jan. 1983, 51–52).

Алма 30:17. Коригор навчав, що “що б людина не зробила”, то не є гріх

  • Незалежно від того, у що вірять люди у світі, євангелія навчає, що немає нічого подібного до відносної системи цінностей. Здається, що деякі культури дозволяють або навіть заохочують цей позбавлений цінностей підхід до життя, тонко потураючи витонченим формам нечесності в уряді, бізнесі й особистих стосунках. Однак Книга Мормона навчає нас, що є правильне і неправильне, й дає ключі для судження (див. Мороній 7:16–17 ).

  • Філософія Коригора, суть якої в тому, що людина процвітає “відповідно до свого генія, і що кожна людина перемагає відповідно до своєї сили”, усуває необхідність Бога в нашому житті. Його філософія того, що “що б людина не зробила, то не є злочин”, спрямована на створення в людини егоїстичної і відносної системи цінностей.

  • Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, викрив егоїстичність Коригорових учень:

    “Деякі егоїстичні особи помилково вважають, що ніякого божественного закону не існує і тому нема гріха (див. 2 Нефій 2:13). Таким чином для егоїстів духовний порядок визначається ситуативною етикою. Для них кожна людина процвітає відповідно до свого генія і перемагає відповідно до своєї сили, бо що б вона не зробила, то не є злочин (див. Алма 30:17).

    Отже, закономірно, що егоїзм призводить до того, що особа має помилкове сприйняття світу і поводить себе відповідно. Наприклад, Каїн, зіпсований своїми пошуками влади, сказав після того, як убив Авеля: “Я вільний” (Мойсей 5:33; див. також Мойсей 6:15).

    Тому одним з найгірших наслідків серйозного егоїзму є глибока втрата відчуття пропорційності, як відціджування комара і ковтання верблюда (див. Матвій 23:24). Сьогодні, наприклад, є такі, хто переймається виловлюванням різноманітних маленьких мошок, але ковтає практику абортів на великих термінах вагітності. Тому не дивно, що егоїзм роздуває сочевичне вариво у бенкет і робить 30 срібняків схожими на справжній скарб” (Ліягона, лип. 1999, с. 27).

Aлма 30:20–23. Учення духовних провідників

  • Первосвященик Ґіддона протистояв Коригору й запитував його, чому той висловлювався проти пророків і проти реальності Ісуса Христа. Коригор проігнорував запитання й розпочав словесну атаку на віруючих і їхніх провідників. Він намагався подати це як дурість—коли люди слідують за своїми духовними провідниками. Президент Генрі Б. Айрінг, з Першого Президентства, навчав протилежного:

    “Коригор сперечався, як помилково сперечалися від початку світу чоловіки і жінки про те, чи приймати пораду від слуг Бога означає поступитися даними Богом правами на незалежність. Та цей спір марний, тому що перекручує реальність. Коли ми заперечуємо пораду, яка йде від Бога, то не вибираємо незалежність від зовнішнього впливу. Ми обираємо інший вплив. Ми відмовляємося від захисту досконало люблячого, всемогутнього, всезнаючого Небесного Батька, чия цілковита мета, як і Його Улюбленого Сина, дати нам вічне життя; дати нам все, що має Він, і привести нас сім’ями знову додому у руки Його любові. Заперечуючи Його пораду, ми вибираємо вплив іншої сили, чия мета—зробити нас нещасними і чий мотив—ненависть. У нас є моральна свобода вибору, як дар від Бога. Це не стільки право вибирати, аби бути взагалі вільними від впливу як такого, а невід’ємне право самим підкоритися будь-якій вибраній нами силі.

    Інша помилка—вірити, що вибір прийняти або не прийняти пораду пророків—це не більше, ніж рішення прийняти чи ні гарну пораду й отримати переваги від цього або ж залишитися на тому ж самому місці. Але вибір не приймати пророчої поради має вирішальний вплив на наше життя. Він стає більш небезпечним. Зневажання порадою пророка зменшує нашу силу приймати натхненну пораду у майбутньому. Найкращий час для прийняття рішення допомогти Ною будувати ковчег був тоді, коли він вперше про це попросив. Кожна відмова на кожне наступне його прохання, зменшувала чутливість до Духа. І з кожним разом його прохання здавалося все більш безглуздим, доки не пішов дощ. А тоді вже було надто пізно” (у Conference Report, Apr. 1997, 33; або Ensign, May 1997, 25).

    Зображення
    Сім’я дивиться на зображення Джозефа Сміта і Президента Хінклі

    © 2000 Стів Бандерсон

Алма 30:25. Антихристи часто використовують напівправду

  • Загальноприйнятна тактика, якою користуються ті, хто намагається знищити віру, називається аргументом “солом’яного опудала”. Він полягає у встановленні хибного образу істини—солом’яного опудала—і подальшого нападу на цей хибний образ задля переконання інших в тому, що справжній образ є хибним. Простий приклад цього—дитина, яка звинувачує батьків, які не дозволяють їй гратися, доки вона не виконає своє завдання, в тому, що вони позбавляють її всіх задоволень. Це хибне міркування, але його часто використовують для обману інших.

    Іноді люди стверджують, що святі останніх днів вірять у те, в що ми насправді не віримо. Вони заявляють, що хибне вірування є хибним, а тоді доводять його хибність. Це не має нічого спільного з тим, у що ми в дійсності віримо, але є спробою показати, що ми помиляємося. Коригор вдався до цього [в розмові] з Ґіддоною: “Цей аргумент має назву “солом’яне опудало”. А саме—він приписав Ґіддоні те, у що той не вірив—ідею, що діти успадковують гріх через провину Адама. Коригор знав, що він не міг чесно змагатися з істиною і вийти переможцем, тому він приписав Ґіддоні перекручені вчення, “солом’яне опудало”, якому він міг завдати серйозної словесної поразки” (Joseph Fielding McConkie and Robert L. Millet, Sustaining and Defending the Faith [1985], 90).

Алма 30:29. Уникати суперечок і сперечань

  • Пророк Джозеф Сміт (1805–1844) навчав, що нам слід уникати суперечок: “Нехай старійшини будуть особливо уважними, щоб зайвий раз не зачіпати і не терзати почуття людей. Пам’ятайте, що ваша справа—проповідувати євангелію зі всім смиренням і лагідністю й застерігати грішників, аби вони покаялися і прийшли до Христа. Уникайте суперечок і марних дискусій з “обізнаними” людьми, які не бажають пізнати істину. Пам’ятайте, що “це день попередження, а не день багатослів’я”. Якщо вони не приймають вашого свідчення в одному місці, прямуйте до іншого, пам’ятаючи, аби не накласти засудження, ані випалити ніяких гірких слів. Якщо ви виконуєте свій обов’язок, з вами все буде добре: так, ніби всі люди прийняли євангелію” (History of the Church, 1:468).

Алма 30:39. Сила особистого свідчення

  • Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив один із способів надання відповіді антихристу:

    “Коригор висміював “безглузді … [і] дурні традиції” вірування в Христа, Який має прийти.

    Доводи Коригора звучать дуже сучасно для нинішнього читача, але Алма скористався позачасовою та цілковито беззаперечною зброєю у відповідь—силою особистого свідчення. Розсердившись, що Коригор і подібні йому по суті своїй не бажали щастя, Ґіддона запитав: “Навіщо ти вчиш цей народ, що не буде ніякого Христа, щоб перервати їхні радощі?” [Алма 30:22]. А Алма сказав: “Я знаю що Бог є”.” (Christ and the New Covenant [1997], 121).

Алма 30:40. “Які докази ти маєш, що немає Бога”?

  • Старійшина Джеральд Н. Ланд пояснив неможливість довести те, що Бога немає:

    “Коли Коригора запитали, він категорично заперечував, що вірує в Бога. Тоді Алма запитав: “Які докази ти маєш, що немає Бога або що Христос не прийде? Я кажу тобі, що в тебе немає ніяких, крім твого тільки слова” (Алма 30:40).

    Це була натхненна думка, яка прийшла до Алми. Коригор був непослідовним у своїх судженнях. Якщо ми дійсно можемо знати тільки те, щодо чого маємо практичні докази, тоді ми не можемо навчати, що немає Бога, доки не матимемо доказу цієї віри. І Коригор не мав жодних доказів.

    Коригор сприймав лише ті докази, які можна осягнути органами чуття. За такої схеми набагато легше довести, що Бог є, ніж те, що Бога немає. Аби довести, що Бог є—все, що для цього потрібно—аби одна людина побачила, почула або пізнала Бога на іншому досвіді, і після цього існування Бога вже не може бути спростоване. Але ось що потрібно для того, аби довести, що Бога немає: оскільки пересування Бога не обмежується цією землею, нам потрібно буде шукати Його по всьому всесвіту. Ми припускаємо, що Бог може переміщатися, тому буде не досить почати з пункту А у всесвіті й шукати до пункту Я. А що, якщо після того, як ми залишили пункт А, Бог перемістився туди і залишатиметься там увесь час нашого пошуку?

    Іншими словами, для того, щоб Коригор міг сказати, що Бога немає, основуючись на встановленому ним самим критерії, йому потрібно буде одночасно дослідити кожен кубічний метр всесвіту. Це викликає парадокс: для того, щоб Коригор міг довести, що Бога немає, йому самому потрібно бути богом! Отже, проголошуючи, що Бога немає, він діє за принципом “віри”, тим самим принципом, який він так різко висміює у релігійних провідників!” (“Countering Korihor’s Philosophy,” Ensign, July 1992, 21).

Алма 30:41. “Я маю все як свідчення, що це істина”

  • Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) говорив про здатність Божих створінь зміцнювати свідчення:

    “Чи може хтось, хто ходив ввечері під зірками, чи може той, хто бачив дотик весни на землі, сумніватися в тому, що сотворіння здійснене божественною рукою? Спостерігаючи за красотами землі, людині хочеться промовити разом із псалмоспівцем: “Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід. Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку” (Пс. 19:1–2).

    Уся краса землі несе в собі відбиток пальців Верховного Творця” (у Conference Report, Apr. 1978, 90; або Ensign, May 1978, 59).

Алма 30:48. Шукачі ознак

  • Пророк Джозеф Сміт навчав: “Коли ви бачите чоловіка, який прагне ознаки, ви можете бути певні, що він перелюбник” (History of the Church, 3:385).

    Пізніше Пророк записав: “Коли я проповідував у Філадельфії, один квакер вимагав ознаку. Я сказав йому заспокоїтися. Після проповіді він знову просив ознаку. Я сказав зібранню, що цей чоловік—перелюбник; що лукаві і перелюбні шукають ознаку; і що Господь сказав мені в одкровенні, що будь-яка людина, яка прагне ознаку, є перелюбною. “Це правда,—закричав хтось,—бо я зловив його на гарячому”,—що згодом і визнав цей чоловік, коли був охрищений” (History of the Church, 5:268).

  • Президент Джозеф Ф. Сміт (1838–1918) дав додаткове пояснення про небезпеку покладатися на чудеса в нашій вірі: “Покажіть мені святих останніх днів, яких потрібно “годувати” чудесами, ознаками та видіннями, аби утримувати міцними в Церкві, і я покажу вам членів Церкви, становище яких перед Богом є незавидним і які ходять слизькими стежками” (Gospel Doctrine, 5th ed. [1939], 7).

Алма 30:52. Обман та брехня

  • Аби краще зрозуміти зло, спричинене обманом, Роберт Дж. Меттьюз, колишній декан релігійного факультету УБЯ, пояснив, що “серйозність обману вимірюється не лише шкодою або болем, спричиненими тому, кого обмануто. Обман здійснює спустошуючий вплив і на винуватця. Він краде у брехуна самоповагу і притупляє його здатність розрізняти між істиною та помилкою. Коли обман повторюється досить часто, навіть той, хто знає про нього і поширив його, може почати вірити в нього. Саме так було у випадку з антихристом Коригором у Книзі Мормона (див. Алма 30:52–53)” (“Thou Shalt Not Bear False Witness,” Ensign, Oct. 1994, 56).

  • Пророк Джозеф Сміт говорив про трагедію таких людей, як Коригор: “Немає більшої травми для людських дітей, ніж бути під впливом хибного духа і вважати, що вони мають Дух Бога” (History of the Church, 4:573).

Алма 30:53. Обман диявола і плотський розум

  • Мати плотський розум означає зосереджуватися на фізичних задоволеннях або матеріальних речах, а не на тому, що від Духа. Людям з плотським розумом важко відчути вплив Духа. Старійшина Ніл А. Максвелл відмітив, що вони “поза почуттям”, заспокоє[ні] задоволенням плотських бажань” (Ліягона, лип. 1999, с. 27).

Алма 31:3, 8–29. Хибна теологія зорамійців

  • Хоча зорамійці і вбили Коригора, вони, здається, перейняли схожу систему вірувань. Зверніть увагу на такі фрази з Алма 31, що описують вірування зорамійців:

    Зображення
    Чоловік, який поклоняється ідолу

    Художник Джеррі Томпсон, © IRI

    “Вони впали у великі помилки” (вірш 9).

    Вони зреклися традицій, які на їхній розсуд були “передані… через легковажність їхніх батьків” (вірш 16).

    Вони не бажали “бути відведеними геть дурними традиціями [їхніх] братів, які зв’язують себе вірою в Христа” (вірш 17).

    Вони відмовилися “повірити в те, що прийде, про що вони нічого не знали” (вірш 22).

  • Старійшина Джеффрі Р. Холланд розповів про вплив Коригора на хибні вчення зорамійців:

    “Клеймо [Коригорових] учень неминуче мало свій вплив на деяких менш відданих людей, які, як і сусіди-зорамійці вже “перекручували шляхи Господа”.

    Зорам і його послідовники є однією з найбільш пам’ятних відступницьких груп, про які згадується у Книзі Мормона, головним чином через те, що вони вважали себе надзвичайно праведними. …Раз на тиждень вони ставали на верхівку башти для молитви, названої Рамеумптом, і завжди використовуючи “таку саму молитву”, дякували Богу, що вони були кращими за усіх інших, “вибраним і святим народом”, який Бог “обрав”, щоб вони були спасенними, тоді як усі навколо них були так само “обрані” бути скинутими до пекла. Маючи обнадійливий захист від усього цього, їх також було збережено від будь-якої віри в такі “дур[ні] традиц[ії]” (тут проявляється очевидність Коригорового спадку), як віра в Спасителя, бо їм було “повідомлено”, що Христа не буде…

    Алмі не треба було довго думати, аби протиставити такій огидній молитві і такій же нечестивій теології власну молитву про божественну допомогу проти такої форми злочестивого самослужіння, яке призвело до того, що йому в буквальному розумінні стало погано з серцем” (Christ and the New Covenant, 121–122).

Алма 31:5. Сила Слова

  • Ефективність або сила слова Бога частково пояснюється тим, що воно супроводжується свідченням Духа. Господь сказав, що коли Його слова передані Його Духом, то вони є Його голосом (див. УЗ 18:34–36). Алма вважав за належне вдатися до проповідування слова відступникам зорамійцям, незважаючи на те, що вони вже його чули і зреклися (див. Алма 31:8–9).

    Президент Бойд К. Пекер пояснив одну з причин того, навіщо ми повинні пізнавати вчення Царства:

    “Істинне вчення, якщо воно засвоєне, змінює ставлення й поведінку.

    Вивчення євангельського вчення змінить на краще поведінку швидше, ніж це зробить вивчення поведінки. …Саме тому ми настільки сильно наголошуємо на вивченні євангельського вчення” (у Conference Report, Oct. 1986, 20; або Ensign, Nov. 1986, 17).

  • Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) говорив, що сила Писань у тому, аби допомогти нам наблизитися до Бога: “Я зрозумів, що коли недбало ставлюся до стосунків з Божеством, коли, здається, небесне вухо не чує і небесний голос мовчить, то я знаходжуся дуже, дуже далеко. Якщо ж я заглиблююсь у Писання, відстань зменшується і духовність повертається. Я відчуваю, що починаю все палкіше любити тих, кого мені належить любити усім своїм серцем, розумом і силою. Я відчуваю, що мені легше дослухатися їхньої поради” (“What I Hope You Will Teach My Grandchildren and All Others of the Youth of Zion” [address to Church Educational System religious educators, July 11, 1966], 4).

  • Президент Езра Тефт Бенсон пояснив, наскільки сильно Писання можуть благословити нас і відповісти на складні запитання життя: “Часто ми докладаємо величезних зусиль, намагаючись підвищити рівень активності у наших колах. Ми старанно працюємо, щоб збільшити показник відвідуваності причасних зборів. Ми трудимося, щоб сягнути кращого показника кількості молодих людей, що їдуть на місію. Ми намагаємося збільшити кількість тих, хто одружується в храмі. Усе це— варті похвали зусилля, важливі для зростання царства. Але коли окремі члени Церкви і сім’ї будуть заглиблюватися в Писання регулярно і послідовно, усі інші аспекти роботи спрацюють автоматично. Свідчення зростуть. Зобов’язання будуть краще виконуватися. Сім’ї зміцняться. Прийдуть особисті одкровення” (“The Power of the Word,” Ensign, May 1986, 81).

Aлма 31:9–11. Уникати причин відступництва

  • В Антіонумі місіонерська група Алми і його напарників зустрілася з групою нефійських розкольників, відомих як зорамійці. Мормон не лише записав, що зорамійцям раніше було проповідувано слово Бога, а й визначив причину їхнього відступництва: вони не дотримувалися заповідей, вони більше не зверталися до Господа щоденно в молитві, вони перекручували шляхи Господа, й ті молитви, які вони підносили Господу, були марними і безглуздими. Вони знехтували такими основами, як мати звичку щоденно і змістовно молитися й вивчати Писання.

    Старійшина Дональд Л. Стейлі, сімдесятник, наголосив на важливості щоденного слідування основам євангелії:

    “Щоденні палкі молитви, в яких шукають прощення і особливої допомоги та проводу, є життєво важливими для нашого життя і підживлення наших свідчень. Коли ми починаємо поспішати, повторювати те саме, ставати недбалими або забувати [важливе] у наших молитвах, ми втрачаємо близькість з Духом. Ця наближеність Духа дуже важлива для постійного спрямування, якого ми потребуємо, щоб успішно долати проблеми нашого щоденного життя. Сімейні молитви кожного ранку і вечора приносять додаткові благословення і силу в наші особисті молитви і свідчення.

    Особисте і щире заглиблення в Писання породжує віру, надію і рішення наших щоденних проблем. Регулярне читання, обдумування і застосування на практиці уроків з Писань, поєднане з молитвою, стає незамінною частиною здобуття і утримання сильного, живого свідчення” (Ліягона, лист. 2004, с. 39).

Aлма 31:6–38. Відступники зорамійці

  • У Алма 30:59 говориться про те, що зорамійці відокремилися від нефійців. Їхнім керівником був чоловік на ім’я Зорам. Далі подається підсумок того, що ми знаємо про їхні відступницькі вірування й звичаї:

    Вони не дотримувалися закону Мойсея (див. Алма 31:9).

    Вони відмовилися від щоденної молитви (див. вірш 10).

    Вони перекручували шляхи Господа (див. вірш 11).

    Вони будували синагоги, щоб збиратися для поклоніння в один день тижня (див. вірш 12).

    Сьогодні також є ті, хто піддався схожій хибній практиці. Якщо ми не будемо з усіх сил запобігати цьому, ми також можемо потрапити у деякі схожі пастки шаблонних молитов, служачи тільки раз на тиждень протягом тригодинної служби і не згадуючи більше про Бога протягом тижня, молячись лише у встановленому місці або стаючи матеріалістичними й гордовитими.

Aлма 31:26–35. Молитва Алми заради зорамійців

  • Алма усвідомлював, що душі зорамійців-відступників були дорогоцінними для Бога. Тож Алма молився про силу й мудрість, аби привести їх знову до Господа. Молитва Алми служить зразком ставлення, яке повинні розвивати всі члени Церкви й місіонери. Усі люди мають велику цінність, і завдяки силі Бога вони можуть бути знову приведені до Нього.

    Служачи членом кворуму сімдесятників, старійшина Карлос Е. Есей (1926–1999) навчав, що всі люди є дорогоцінними для Бога й мають бути такими ж для нас:

    “Душі наших братів і сестер, які можуть здаватися більш слабкими й менш шанованими, є дорогоцінними. Церква потребує їх. Ми повинні докласти всіх зусиль, аби познайомитися з ними і допомогти їм отримати повноту благословень і радість у євангелії Ісуса Христа. Наші молитви мають бути такими ж, як і у Алми: “Дай Ти нам, о Господи, силу і мудрість, щоб ми могли привести цих наших братів знову до Тебе”. (Див. Алма 31:35).

    Ми повинні пам’ятати, що наше спасіння переплітається зі спасінням інших. Ми повинні більше піклуватися про тих, хто, здається, менш піклується про свою віру” (“Nurturing the Less Active,” Ensign, Oct. 1986, 15).

Aлма 31:31–33. Заспокоєння у скорботах

  • Президент Лоренцо Сноу (1814–1901) говорив про благословення, які приходять внаслідок лиха:

    “Гадаю, я звертаюся до тих, хто зазнав мук і лиха, сердечного болю й гонінь, і часом були змушені думати про те, що вони ніколи не очікували, що їм доведеться стільки перетерпіти. Але за всі ваші страждання, за все, що трапилося з вами, і що в той момент сприймалося вами як горе, ви отримаєте вчетверо більшу винагороду, і те страждання буде з метою зробити вас краще і сильніше й допомогти усвідомити ваші благословення. Коли ви озирнетеся на все пережите вами, то побачите, що розвинулися набагато більше і піднялися на кілька кругів вище гвинтовими сходами до піднесення і слави…

    Чи то кожен окремо, чи всі разом, ми страждали і нам ще доведеться страждати; а чому? Тому що Господь вимагає цього від нас задля нашого освячення” (The Teachings of Lorenzo Snow, comp. Clyde J. Williams [1984], 117–18).

Обдумайте

  • Чому вчення Коригора здаються привабливими для певних людей? Які існують приклади таких учень сьогодні?

  • Здається, що в бажанні виправити зорамійців Алма керувався любов’ю до Бога і любов’ю до зорамійців. Як ми можемо розвинути таку ж любов?

  • Чим відрізнялася молитва Алми від молитви зорамійців? У чому наші молитви можуть бути схожими на молитви зорамійців? (Див. Алма 31:15–18). Як вони можуть бути подібними до молитов Алми? (Див. Алма 31:30–35).

Запропоновані завдання

  • Назвіть кілька хибних учень Коригора. Поясніть другові, чому ці аргументи зрештою виявляються хибними (див. Алма 30:13–18).

  • Коли Коригор просив ознаки про існування Бога, які ознаки навів Алма як доказ того, що Бог живий? (Див. Алма 30:44). Як ці докази допомогли зміцнити вашу віру? Напишіть коротке пояснення, як будова і порядок Всесвіту доводять існування Бога.