Інститут
Розділ 42: 3 Нефій 15–17

Розділ 42

3 Нефій 15–17

Вступ

За часів Мойсея діти Ізраїля були твердошиїм народом і закам’янілими серцем. Внаслідок цього вони втратили привілей жити за повнотою вищого закону (див. Мосія 13:29–31). Натомість до частин вищого закону, за яким їм все ж було дозволено жити, було додано закон Мойсея (менший закон), щоб допомогти їм прийти до Христа (див. УЗ 84:18–27). Після Свого воскресіння Ісус Христос навчав нефійців, що закон Мойсея був виконаний в Ньому (див. 3 Нефій 12:17–18). Він учив, що “старе відійшло” (3 Нефій 15:2–4), і що Він є “закон і світло”, і що треба наслідувати Його (3 Нефій 15:9).

Коли ви читатимете 3 Нефій 15–17, зверніть увагу на відмінність між невіруючими юдеями і старанними в навчанні нефійцями. Зазначте, які істини були утримані Спасителем від жителів Єрусалиму і які на противагу були дані у чудовому одкровенні в Америці. Зверніть увагу на те, що розуміння Його вчень вимагає віри, обдумування й молитви. Ви зрозумієте, як надзвичайно важливо сплатити цю ціну, коли читатимете про невимовну радість, яку відчули ці, більш вірні учні, та про чудесне життя їхніх віруючих дітей.

Коментар

3 Нефій 15:1–10. Ісус Христос дав закон Мойсея і виконав цей закон

  • Перші пророки з Книги Мормона навчали, що закон Мойсея зрештою буде виповнено. Нефій, Яків та Авінадій готували свій народ до того, щоб зрештою прийняти завершення дії закону Мойсея. Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, назвав причини, чому нефійці змогли залишити старий закон і сприйняти новий:

    “Очевидно, що нефійські віруючі зрозуміли це з більшою готовністю, ніж юдейський світ, частково завдяки тому, що нефійські пророки так старанно навчали про тимчасову природу закону. Авінадій сказав: “Необхідно, щоб ви все ж виконували закон Мойсея; але я кажу вам, що прийде час, коли вже не буде більше необхідності виконувати закон Мойсея”. [Мосія 13:27.] У тому самому дусі Нефій наголосив: “Ми кажемо про закон, щоб наші діти могли знати мертвість закону; і вони, знаючи мертвість закону, можуть чекати на те життя, яке у Христі, і знати, для якої цілі закон був даний. А щоб після того, як закон виповниться у Христі, їм не треба було робити свої серця закам’янілими проти Нього, коли закон слід буде відмінити” [2 Нефій 25:27; курсив додано].

    Подібне вчення—застереження від закам’яніння серця проти Христа у невігласному захисті закону Мойсея—могло б послужити (і спасти) так багато тих, хто жив тоді у Старому Світі, і тих, хто живе по всьому світі зараз” (Christ and the New Covenant [1997], 156–57).

3 Нефій 15:2–8. Закон Мойсея і вищий закон

  • Ісус сказав, що “старе відійшло і що все стало новим” (3 Нефій 15:3). Старійшина Джеффрі Р. Холланд пояснював: “Надзвичайно важливо зрозуміти, що закон Мойсея ґрунтувався на євангелії Ісуса Христа, яка існувала до нього і, таким чином, він охоплював багато її основних частин. Він не запроваджувався, щоб бути чимось відокремленим або самостійним і, звичайно, не чимось протилежним євангелії Ісуса Христа. … Його мета ніколи не відрізнялася від мети вищого закону. Обидва закони мали приводити людей до Христа” (Christ and the New Covenant, 147). Таким чином Ісус міг сказати: “Бо ось, завіт, який Я склав з Моїм власним народом, не весь виконано; але закон, який було дано Мойсеєві, має закінчення в Мені” (3 Нефій 15:8).

    За додатковою інформацією стосовно нефійців і закону Мойсея, див. коментар до Мосія 13:27–35 (с. 153).

3 Нефій 15:5–8. Завіт не весь виконано

  • Для обговорення того, що мав на увазі Ісус, коли сказав: “Я не знищую пророків” (3 Нефій 15:6), див. коментар до 3 Нефія 12:17–20, 46–47 (с. 312).

    Що мав на увазі Ісус, коли сказав: “Завіт, який я склав з Моїм власним народом, не весь виконано”? (3 Нефій 15:8). Єгова у давнину склав завіт з Авраамом. Аврааму було обіцяно: (1) вічне потомство, (2) земля, яка зрештою буде целестіальним царством, та (3) влада священства Бога. Ці обіцяння також отримали нащадки Авраама (див. УЗ 132:30–31) і вони будуть здійснені в майбутньому.

3 Нефій 15:11–13. “Це є земля вашого успадкування”

  • Кожне з дванадцяти колін Ізраїля отримало територію для успадкування в землі Ханаан. Окрім території, отриманої у Святій Землі, нащадкам Йосипа була також обіцяна земля Америки, як частина їх спадку. Спаситель сказав дванадцятьом нефійським учням, що вони і їхній народ були “залишком дому Йосипа” (3 Нефій 15:12) і “це є земля вашого успадкування” (вірш 13).

  • Старійшина Орсон Ф. Уітні (1855–1931), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так описав землю успадкування: “Ще одна назва Америки, право на викорастання якої дає Книга Мормона,—це земля Йосипа, як її називали патріарх Яків, благословляючи своїх дванадцятьох синів (Буття 49:22–26), і пророк Мойсей у своєму прощальному благословенні дванадцятьох колін Ізраїля (Повторення Закону 33:13–15). Символічне порівняння Яковом Йосипа з “вітк[ою] родюч[ою] над джерелом, [чиє] віття по муру спинається”, здійснилося, коли Легій і його супутники переселилися з Азії до Америки через Тихий океан. Навряд чи треба додавати, що однією з головних особливостей цих західних континентів є величні горні хребти—Анди та Скелясті гори,—які єврейський патріарх влучно назвав “відвічн[ими] пагорк[ами]”. Скарби природи, якими є золото, срібло та інші корисні копалини, він описав словами “дар землі”, а “дарами з неба” назвав священні літописи, які вже відкрито, та інші, які ще з’являться” (“The Book of Mormon: Historical and Prophetic Phases,” Improvement Era, Sept. 1927, 944–45).

3 Нефій 15:17. “Один пастир”

  • Ісуса Христа часто називають добрим пастирeм (див. УЗ 50:44; Іван 10:7–18; Алма 5:38–60; Геламан 7:18). Метафора про пастира і його ставлення до своїх овець має на меті показати особисту турботу й піклування. Один сучасний тлумач говорив про особисту турботу, яка притаманна роботі пастиря:

    Зображення
    Христос—добрий пастир

    “Пастир завжди зі своїми вівцями—і вдень, і вночі. … Така необхідність мала місце через відкритість тієї місцевості та наявність небезпеки нападу диких тварин та грабіжників. Одним з найзвичайніших і найпрекрасніших видовищ на Сході є те, як пастир веде своїх овець на пасовисько. … Він довіряє вівцям, що вони йтимуть за ним, а вони в свою чергу очікують, що він ніколи не залишить їх. …

    …Оскільки пастир завжди з ними і так сильно ними опікується, він дуже добре знає своїх овець. … Якось один місіонер, зустрівши пастуха в одній з найвідлюдніших частин Лівану, розпитав його про його овець. І одним із запитать було: чи рахує він їх щовечора. Отримавши заперечну відповідь, він спитав його, як він знав, що всі вони вдома. Відповідь пастуха була такою: “Пане, якби ви зав’язали мені очі і підвели до мене будь-яку вівцю, дозволивши мені лише покласти свої долоні на її голівку, я міг би тієї ж миті сказати, чи моя вона, чи ні” (George M. Mackie, Bible Manners and Customs [n.d.], 33, 35).

  • Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, говорячи про це особисте піклування, сказав:

    “Ставлення Ісуса до піклування й навчання є дуже особистим! …

    …Ісус знає кожного й піклується про кожного; Він уважно стежить за найдрібнішими, здавалось би, речами” (That Ye May Believe [1992], 204–205).

3 Нефій 16:1–3. Інші вівці

  • У віршах 1–3 в 3 Нефії 16 ясно говориться, що, крім нефійців, є й “інші вівці” і що Спаситель планував і їх відвідати. У 3 Нефії 17:4 нам сказано, що ці інші вівці—це “загублен[і] коліна Ізраїля”. Добрий Пастир наглядає за всіма Своїми паствами, піклуючись про них, коли виникає потреба.

3 Нефій 16:3–13. Збирання Ізраїля

3 Нефій 16:4–7. Книга Мормона приведе нас до пізнання Христа

  • Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив, що головна мета Книги Мормона—допомогти привести нас до пізнання Ісуса як Христа:

    “Основна мета Книги Мормона—свідчити про Ісуса Христа. З понад 6000 віршів у Книзі Мормона більше половини безпосередньо говорять про Нього.

    Отже “ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа, і ми записуємо наші пророцтва, щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів” (2 Нефій 25:26)” (у Conference Report, Apr. 2005, 8; або Ліягона, трав. 2005, сс. 8–9).

3 Нефій 16:4–13. Хто такі іновірці?

  • В більшості випадків у Книзі Мормона словом іновірець описується кожний, хто не є юдеєм. Юдеями були всі нащадки Юди та всі, хто були виходцями із землі Єрусалима, подібно до дітей Легія. Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) пояснив, що згідно з цим визначенням багато іновірців мали ізраїльську кров: “У цьому розподілі повноти часів, євангелія спершу прийшла до іновірців, а потім має прийти до юдеїв. [Див. УЗ 19:27.] Втім іновірці, які отримують євангелію, у більшості є іновірцями, в чиїх венах тече ізраїльська кров” (Answers to Gospel Questions, comp. Joseph Fielding Smith Jr., 5 vols. [1957–66], 4:39).

    Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, також говорив про це: “До цього часу юдеями ми називали тих, хто належить до царства Юди та їхніх прямих нащадків, і все це не враховуючи належності до колін. І, відповідно до цього визначення термінів, ми також сказали, що всі інші люди є іновірцями, включаючи загублені й розсіяні залишки царства Ізраїля, в чиїх венах дійсно тече дорогоцінна кров людини, яку називали Ізраїлем. Таким чином Джозеф Сміт, який походить від коліна Єфрема, головного й найпершого коліна всього Ізраїля, був іновірцем, рукою якого була явлена Книга Мормона. А члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, які мають євангелію і походять від Ізраїля по крові, є іновірцями, котрі несуть спасіння ламанійцям і юдеям” (The Millennial Messiah [1982], 233).

3 Нефій 17:1–3. “Подумайте над тим, що Я сказав”

  • Вивчаючи євангелію, дехто може вважати, що досить просто читати Писання або слухати слова пророків. Однак Спаситель учив нефійців не лише слухати Його слова, але й “[піти] до своїх домівок, і подума[ти] над тим, що Я сказав” (3 Нефій 17:3). Він учив, що це допоможе їм зрозуміти і підготує їхній “розум до завтра”, коли Він повернеться (вірш 3). Це узгоджується з іншими уривками з Писань, в яких нам заповідано думати над тим, що ми читаємо, дивимося і чуємо. Мороній вважав обдумування однією з найважливіших складових здобуття свідчення про Книгу Мормона (див. Mороній 10:3). Нефій сказав своїм читачам: “Моя душа втішається діяннями Господа; і серце моє постійно обдумує те, що я побачив і почув” (2 Нефій 4:16).

  • Президент Меріон Дж. Ромні (1897–1988), з Першого Президентства, описував силу обдумування:

    “Читаючи Писання, я замислився над значенням слова обдумувати, яке так часто використовується в Книзі Мормона. У словнику говориться, що обдумувати означає “зважувати в розумі, глибоко замислюватися, обмірковувати, думати”. …

    Обдумування, на мій погляд, є різновидом молитви. Принаймні у багатьох випадках воно наближало до Духа Господа. Нефій розповідає нам про один такий випадок:

    Він писав: “І сталося після того, як я захотів знати все, що бачив мій батько, і з вірою в те, що Господь мав змогу зробити це відомим мені, сидів я, обдумуючи це у серці своїм, і віднесло мене Духом Господнім, так, на дуже високу гору…” (1 Нефій 11:1. Курсив додано).

    Далі йде розповідь Нефія про велике видіння, яке було явлено йому Духом Господнім, оскільки він вірив словам свого батька-пророка і мав таке велике бажання знати більше, що обдумував ці слова і молився про них” (у Conference Report, Apr. 1973, 117–18; або Ensign, July 1973, 90).

  • Коли ми обдумуємо діяння Бога, це допомагає нам уникнути благодушності у нашому ставленні до Нього. Старійшина Ніл А. Максвелл пояснив у чому полягає небезпека, якщо людина регулярно не робить євангелію невід’ємною частиною свого внутрішнього єства: “Люди, які поклонялися Богові на Рамеумптомі, до такої міри перетворили свою релігію на ритуал, що ніколи не говорили знову про свого Бога, “доки вони не збиралися разом” тиждень потому біля святого місця. (Алма 31:23). Зверніть увагу на відмінність між цим і тим, як Ісус навчав Своїх послідовників на цій [західній] півкулі: [3 Нефій 17:3.] Подивіться як Господар зосереджує увагу на сім’ї—на спільних обдумуванні, молитві та підготовці! Якщо ми перетворюємо свою релігію на рутинне заняття і не робимо своїм найвищим пріоритетом розбудову царства, нам не треба дивуватися, якщо наше серце й розум цілком природно будуть поглинуті іншими речами” (Wherefore, Ye Must Press Forward [1977], 30–31).

3 Нефій 17:4. Розсіяний Ізраїль не загублений для Батька

  • Хоча місцезнаходження розсіяних колін Ізраїля є невідомим для людей, вони не загублені для Бога. Він знає, де вони знаходяться, “адже Він знає, куди Він їх привів” (3 Нефій 17:4). Те, що Він знає про них, а також відвідування Спасителем загублених колін Ізраїля, говорить про можливість того, що одного дня ми зможемо отримати інші розповіді про відвідування Ісусом Його овець.

    Старійшина Ніл А. Максвелл зазначив: “Серед скарбів, які ще буде явлено, будуть загублені книги. Понад два десятки з них згадані в існуючих Писаннях. Можливо найбільш приголомшливими і великими за обсягом будуть літописи загублених колін Ізраїля (див. 2 Нефій 29:13). Ми навіть і не знали б про третього, майбутнього, свідка Христа, якби не дорогоцінна Книга Мормона—другий свідок Христа! Таким чином, цей третій комплект священних літописів завершить тріаду істини. І тоді станеться саме так, як сказав Досконалий Пастир: “Моє слово також буде зібране в одне” (вірш 14). І буде “одна отара і один пастир” (1 Нефій 22:25), об’єднавши разом усі християнські розподіли людської історії (див. УЗ 128:18)” (у Conference Report, Oct. 1986, 70; або Ensign, Nov. 1986, 52).

3 Нефій 17:5–10. Ісус зцілив і благословив народ

  • Свідчення великого співчуття Ісуса, яке Він відчував до людей, Його братів і сестер, наводиться в 3 Нефії 17:5–10. Він попросив, щоб до Нього привели хворих і всіх їх зцілив. Старійшина Джеффрі Р. Холланд звернув увагу на цей духовний момент: “Скликаючи хворих і сліпих, кульгавих і скалічених, прокажених і сухоруких, або “яких інших стражденних”, Христос попросив, щоб їх привели, аби Він міг зцілити їх. …Відчуваючи завдяки божественній проникливості, що ці люди бажали побачити чудеса, які Він чинив серед їхніх братів і сестер в Єрусалимі, і відразу усвідомивши, що їхня віра була достатньою, щоб вони зцілилися, Христос відгукнувся на кожну потребу людей з натовпу “і Він зцілив кожного з тих, кого було приведено до Нього”. У відповідь на такий вилив співчуття й милості все зібрання, як зцілені, так і здорові, “схилилися до Його ніг і поклонялися Йому; і всі, хто зміг підійти,… цілували Йому ноги, так що омили Його ноги сльозами” [3 Нефій 17:5–7, 9–10.]” (Christ and the New Covenant, 268–69).

3 Нефій 17:11–24. “Дивіться на своїх маленьких”

  • Служачи генеральним президентом Початкового товариства, сестра Мішелін П. Гресслі говорила про здатність дітей отримувати духовний досвід:

    “Для мене значущим є те, що … Спаситель надав найбільш священні вчення лише дітям, а потім розв’язав їм язики, щоб вони могли навчати натовп. (Див. 3 Нефій 26:14).

    Зображення
    Христос з нефійськими дітьми

    © 1995 художник Дел Парсон

    Чи варто дивуватись, що після відвідування Спасителем нефійців, вони жили в мирі й праведності дві сотні років? Завдяки дивовижним настановам, благословенням та увазі, які отримали вони та їхні діти, праведність зберігалася дітьми їхніх дітей протягом багатьох поколінь.

    Давайте не будемо недооцінювати здатність і потенціал сьогоднішніх дітей зберігати праведність. Жодна група людей в Церкві не є такою сприйнятливою до істини” (“Behold Your Little Ones,” Ensign, Nov. 1992, 92–94).

  • Члени Церкви в Чилі мали подібний досвід, коли Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) відвідав їх: “Одним з найвеличніших виявів любові до дітей, який я будь-коли бачив, стався, коли я служив президентом колу в Чилі. Президент Спенсер В. Кімбол приїхав до Чилі, щоб відвідати конференцію території. Члени Церкви з чотирьох країн зустрілися разом на стадіоні, який вміщував близько п’ятнадцяти тисяч людей. Ми спитали Президента Кімбола, що він хотів би зробити після конференції. З очами повними сліз він сказав: “Я хотів би побачитися з дітьми”. Один з провідників священства по мікрофону оголосив, що Президент Кімбол хотів би потиснути руку кожної дитини на стадіоні або благословити її. Люди були вражені—запанувала мертва тиша. Зі сльозами на очах, Президент Кімбол по черзі привітався з майже двома тисячами дітей, потискаючи їм руки, або цілуючи їх, або покладаючи свої руки на їхні голови і благословляючи їх. Діти з великим благоговінням дивилися на нього і також плакали. Він сказав, що ніколи в житті не відчував такого Духа. То був приголомшливий момент в житті всіх членів Церкви, що були там” (Janet Peterson and Eduardo Ayala, “Friend to Friend,” Friend, Mar. 1996, 6–7).

Обдумайте

  • Що, на вашу думку, Спаситель мав на увазі, коли сказав: “Ось, Я є закон і світло”? (3 Нефій 15:9).

  • Чому, на вашу думку, Ісус Христос сказав людям обдумати те, про що Він учив їх, і попросити у Небесного Батька розуміння? Чому цей процес був важливим для їхньої підготовки до Його наступного відвідування?

  • Наскільки для вас важливо розуміти завіти в Книзі Мормона?

Запропоновані завдання

  • Розкажіть другу або члену сім’ї, хто такі “інші вівці”, про яких згадується в Іван 10:16.

  • Обговоріть з другом, що мали відчувати свідки дивовижних чудес і подій, описаних в 3 Нефії 15–17.