2016
Мандрівником Я був
попереднє наступне

“Мандрівником Я був”

З молитвою вирішіть, що ви можете робити—відповідно до наявного у вас часу і ваших обставин—для служіння біженцям, які живуть по сусідству і поблизу від вас.

У день, коли було організовано Товариство допомоги, Емма Сміт проголосила: “Ми вчинимо щось надзвичайне. … Ми чекаємо надзвичайних можливостей і невідкладних завдань”1. У таких невідкладних завданнях і надзвичайних можливостях часто виникала потреба як тоді, так і зараз.

Одне з них було поставлене на початку жовтневої генеральної конференції 1856 р., коли Президент Бригам Янг повідомив зібранню, що піонери з ручними візками все ще були в дорозі, а сезон добігав кінця. Він проголосив: “Ваша віра, релігія і сповідування релігії ніколи не спасуть душу жодного з вас в целестіальному царстві нашого Бога, якщо ви не будете дотримуватися саме тих принципів, яких я вас зараз навчаю. Рушайте і привезіть тих людей, що зараз на рівнинах, і дбайливо потурбуйтеся про ті речі, які ми звемо земними, … інакше ваша віра буде марною”2.

Ми з вдячним захопленням пам’ятаємо чоловіків, які вирушили на порятунок тих стражденних святих. Але, що робили сестри?

“Сестра [Люсі Мезерва] Сміт написала …, що після заклику Президента Янга присутні приступили до дій. … Жінки “скидали з себе нижні спідниці [які вони носили за модою того часу, а також для утеплення], панчохи, нічого не шкодували, прямо тут, у [старій] Скинії, і склали [все це] у фургони, щоб відвезти святим у горах”3.

Через кілька тижнів по тому, коли рятівники і загони з ручними візками вже наближалися до Солт-Лейк-Сіті, Президент Бригам Янг знову зібрав святих у старій Скинії. З великою наполегливістю він благав святих—особливо сестер—доглядати за стражденними, годувати їх і приймати їх, кажучи: “Дехто з вас побачить, що їхні стопи відморожені по щиколотку, у декого ноги відморожені по коліно і в декого відморожені руки. … Ми хочемо, щоб ви прийняли їх, наче власних дітей, і мали такі самі почуття до них”4.

Люсі Мезерва Сміт також писала:

“За допомогою чудових братів і сестер ми робили все, що було в наших силах, щоб втішити нужденних. … Їхні руки і ноги дуже відморожені. … Ми не припиняли своїх зусиль, доки всі не стали почуватися зручно. …

Я ніколи не отримувала більшого задоволення і, можу сказати, більшої радості від жодної роботи, яку мені довелося виконувати в житті, така панувала одностайність у наших почуттях. …

Яка є наступна робота для охочих рук?”5

Мої улюблені сестри, цю розповідь можна застосувати до наших днів і тих, хто страждає по всьому світу. Ще одна “надзвичайна можливість” торкається наших сердець.

Refugees
Refugees
Refugees
Refugees
Refugees
Refugees
Refugees

По всьому світу є понад 60 мільйонів біженців, зокрема вимушених переселенців. Половина з них діти6. “Ці люди зазнали страшних труднощів і заново починають своє життя у … нових для себе країнах і культурах. Хоча [іноді] там є організації, які допомагають їм з місцем проживання і задоволенням нагальних потреб, те що їм дійсно потрібно, це друг і товариш, який може допомогти їм [адаптуватися] в їхньому новому домі, людина, яка може допомогти їм опанувати мову, зрозуміти як все працює та відчути приналежність”7.

Bugingo, Yvette

Минулого року я познайомилася з сестрою Іветтою Бугінго, яка у віці 11 років втікала з одного місця до іншого після того, як її батька було вбито, а троє її братів загубилися у спустошеній війною частині світу. Іветта з рештою членів її сім’ї згодом прожили шість з половиною років як біженці в сусідній країні, доки не змогли переїхати до постійного місця проживання, де були благословенні піклуванням подружньої пари, яка допомагала з транспортом, навчанням та іншим. Вона сказала, що вони “по суті були відповіддю на наші молитви”8. Її чудова матір і чарівна маленька сестра з нами цього вечора, співають у хорі. Відтоді, як я зустріла цих прекрасних жінок, я багато думала: “А що якби їхня історія була моєю історією?”

Ми, сестри, являємо собою понад половину резерву Господньої комори призначеного, щоб допомогти дітям Небесного Батька. Його комора—це не лише товари, але також і час, таланти, навички і наша божественна природа. Сестра Розмарі М. Уіксом навчала: “Божественна природа всередині нас запалює наше бажання допомагати іншим і спонукає нас діяти”9.

Визнаючи нашу божественну природу, президент Рассел М. Нельсон закликав:

“Нам потрібні жінки, які знають, як своєю вірою просувати виконання важливих справ, і хто є сміливими захисницями моралі та сімей у світі, зараженому гріхом … ; жінки, які знають, як прикликати сили небес для захисту та зміцнення дітей і сімей. …

… Заміжні чи незаміжні, ви, сестри, володієте значним потенціалом та особливою інтуїцією, які ви отримали як дари від Бога. Ми, брати, не можемо точно відтворити ваш унікальний вплив”10.

У листі від Першого Президентства, надісланого Церкві 27 жовтня 2015 р., висловлено велике занепокоєння і співчуття до мільйонів людей, які полишили свої домівки у пошуках порятунку від громадянських конфліктів та інших труднощів. Перше Президентство закликало людей, сім’ї та церковні підрозділи брати участь у служінні, подібному до Христового, в місцевих проектах з надання допомоги біженцям і робити внески в Гуманітарний фонд Церкви, де це доцільно.

Генеральні президентства Товариства допомоги, Товариства молодих жінок і Початкового товариства думали над тим, як відгукнутися на заклик Першого Президентства. Ми знаємо, що ви, наші улюблені сестри різного віку, займаєте різне місце в суспільстві та живете у різних умовах. Кожна з членів цього всесвітнього сестринства святих під час хрищення уклала завіт “співчувати тим, хто потребує співчуття”11. Втім, нам слід пам’ятати, що жодній з нас не слід бігти швидше, ніж нам під силу12.

Думаючи про ці істини, ми організували зусилля з допомоги, назване “Мандрівником Я був”. Ми сподіваємося, що ви з молитвою вирішите, що ви можете робити—відповідно до наявного у вас часу і ваших обставин—для служіння біженцям, які живуть по сусідству і поблизу від вас. Це нагода служити одна одній особисто, сім’ями та як організації, щоб запропонувати дружбу, наставництво та інші види служіння, подібного до Христового, і це один з багатьох способів, у які можуть служити сестри.

Під час всіх наших молитовних зусиль, нам слід застосовувати мудру пораду царя Веніямина, яку той дав своєму народові, закликавши їх піклуватися про нужденних: “Стежте за тим, щоб усе це робилося з мудрістю і за порядком”13.

Сестри, ми знаємо, що Господу важливо аби ми з любов’ю простягали руки допомоги іншим. Обміркуйте ці увіщування з Писань:

“Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами, і ти будеш любити його, як самого себе”14.

“Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів”15.

І Спаситель сказав:

“Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.

Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали”16.

Jesus Christ. Widow's Mite

Спаситель з любов’ю визнав заслугу вдови, чий внесок становив лише дві лепти, оскільки вона зробила те, що могла17. Він також розповів притчу про доброго самарянина, яку завершив такими словами: “Іди, і роби так і ти!”18 Іноді простягати руку допомоги незручно. Але, коли ми працюємо разом в любові та єдності, ми можемо розраховувати на допомогу небес.

На поховальній службі для однієї чудової дочки Бога, хтось розповів, що ця сестра, служачи президентом Товариства допомоги колу, працювала з іншими людьми в її колі, аби пожертвувати стьобані ковдри, щоб зігріти стражденних людей у Косові в 1990-ті роки. І, подібно до доброго самарянина, вона доклала додаткових зусиль, щоб зробити більше: вона разом з дочкою повела вантажівку, наповнену тими стьобаними ковдрами, з Лондона до Косова. Під час подорожі додому вона отримала безпомилкове духовне враження, яке глибоко проникло в її серце. Враження було таким: “Те, що ти зробила,—дуже добра справа. А зараз повертайся додому, перейди через дорогу і послужи своїй сусідці!”19

На поховальній службі пролунали й інші надихаючі розповіді про те, як ця віддана жінка розпізнавала надзвичайні та невідкладні виклики і реагувала на них, а також на звичайні випадки, які були у сфері її впливу. Наприклад, вона відкривала двері свого дому і своє серце для допомоги стражденній молоді у будь-яку годину—вдень чи вночі.

Мої улюблені сестри, ми можемо отримати запевнення в тому, що Небесний Батько допоможе нам, коли стаємо навколішки і просимо божественного скерування, щоб благословити Його дітей. Небесний Батько, наш Спаситель Ісус Христос і Святий Дух готові допомогти.

Президент Генрі Б. Айрінг виголосив своє могутнє свідчення жінкам Церкви:

“Небесний Батько чує ваші сповнені віри молитви про скерування і допомогу, щоб витерпіти у своєму служінні Йому, і відповідає на них.

До вас і тих, кому ви допомагаєте, послано Святого Духа. Вас буде зміцнено і ви отримаєте натхнення знати межі та міру вашої здатності служити. Дух втішатиме вас, коли ви, можливо, будете думати: “Чи достатньо я зробила?”20

Обмірковуючи “невідкладні завдання” тих, хто потребує нашої допомоги, давайте спитаємо себе: “А що якби їхня історія була моєю історією?” Давайте ж тоді прагнути натхнення, діяти за отриманими враженнями і простягати у єдності руку допомоги нужденним, як тільки ми здатні й натхнені це робити. Можливо тоді про нас може бути сказано, як Спаситель сказав про люблячу сестру, яка служила Йому: “Вона добрий учинок зробила. … Що могла, те зробила вона”21. Я називаю це надзвичайним! В ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання

  1. Емма Сміт, у Дочки в Моєму Царстві: Історія і спадок Товариства допомоги (2011), с. 14.

  2. Бригам Янг, у Дочки в Моєму Царстві, с. 39.

  3. Дочки в Моєму Царстві, с. 39–40.

  4. Brigham Young, in James E. Faust, “Go Bring Them in from the Plains,” Liahona, Nov. 1997, 7; див. також LeRoy R. and Ann W. Hafen, Handcarts to Zion: The Story of a Unique Western Migration 1856–1860 (1960), 139.

  5. Lucy Meserve Smith, in Jill Mulvay Derr and others, eds., The First Fifty Years of Relief Society: Key Documents in Latter-day Saint Women’s History (2016), 217, 218, правопис і пунктуацію стандартизовано; див. також Дочки у Моєму Царстві, с. 37.

  6. Див. “Facts and Figures about Refugees,” unhcr.org.uk/about-us/key-facts-and-figures.html.

  7. 40 Ways to Help Refugees in Your Community,” Sept. 9, 2015, mormonchannel.org.

  8. Лист, отриманий електронною поштою від Іветти Бугінго, 12 бер. 2016 р.

  9. Розмарі М. Уіксом, “Відкрити божественність всередині”, Ліягона, лист. 2015, с. 8. Емілія Вудмансі, одна з тих людей із загону з ручними візками під проводом Уіллі, кого було врятовано у 1856 р., так описала божественну природу (я трохи змінила цей текст):

    Цю ангельську місію нам доручили,

    Отримать цей дар мають право жінки:

    Нехай [як Спаситель] ми з мудрістю й в силі,

    [В ім’я Його] в світ додамо доброти (“Ми сестри в Сіоні”, Гімни, № 195).

  10. Рассел М. Нельсон, “Благання до моїх сестер”, Ліягона, лист. 2015, сс. 96, 97.

  11. Мосія 18:9.

  12. Див. Мосія 4:27.

  13. Мосія 4:27.

  14. Левит 19:34.

  15. Євреям 13:2.

  16. Матвій 25:35–36.

  17. Див. Лука 21:1–4.

  18. Лука 10:37.

  19. Поховальна служба для Розмарі Кертіс Нейдер, січ. 2015 р.

  20. Генрі Б. Айрінг, “Ті, хто надає допомогу”, Ліягона, лист. 2012, с. 124.

  21. Марк 14:6, 8.