2016
Найкращі провідники є найкращими послідовниками
попереднє наступне

Найкращі провідники є найкращими послідовниками

Настануть часи, коли шлях попереду буде здаватися темним, але продовжуйте йти за Спасителем. Він знає шлях. Насправді, Він—це шлях.

Коли мені було 12 років, батько взяв мене на полювання в гори. Ми прокинулися о 3-й ранку, осідлали наших коней і в повній темряві почали підйом лісистим схилом гори. Як би сильно я не любив полювати з моїм татом, у той момент я почувався трохи неспокійно. Ніколи раніше я не бував у цих горах, і я не міг бачити дорогу—чи будь-що інше. Єдине, що я міг бачити,—це як маленький ліхтарик мого тата ледь висвітлював сосни попереду нас. А що, як мій кінь послизнеться і впаде—чи міг він навіть бачити куди він ішов? Та мене втішала одна думка: “Тато знає, куди він іде. Якщо я йтиму за ним, усе буде добре”.

І все було добре. Зрештою вийшло сонце і ми провели разом чудовий день. Коли ми почали рух у напрямку домівки, мій тато вказав на верхівку крутої гори, яка виділялася з-поміж інших. “Це Вінді Рідж,—сказав він.—Ось де добре полювати”. І я відразу ж зрозумів, що колись хочу повернутися і піднятися на Вінді Рідж.

Протягом наступних років я часто чув, як мій тато говорив про Вінді Рідж, але ми ніколи не поверталися—поки одного дня, через 20 років, я не подзвонив батьку і не сказав: “Давай поїдемо на Вінді”. Ми знову осідлали наших коней і почали підйом схилом гори. Тепер, коли мені було за тридцять, і я вже був досвідченим вершником, мене все ж здивувало повернення того самого занепокоєння, яке я відчував дванадцятирічним хлопчиком. Та мій батько знав дорогу і я йшов за ним.

Зрештою ми дісталися верхівки Вінді. Панорама захоплювала дух, і в мене виникло непереборне бажання повернутися, та цього разу не для себе, а для дружини і дітей. Я хотів, щоб і вони відчули те, що відчував я.

Протягом років у мене було багато можливостей вести моїх синів та інших молодих чоловіків у гори, так само як мене вів мій батько. Цей досвід надихнув мене замислитися над тим, що означає вести, і що означає наслідувати.

Ісус Христос—найкращий провідник і найкращий послідовник

Якби я у вас запитав: “Хто є найкращим провідником з усіх, хто будь-коли жив на світі?”,—що б ви сказали? Відповідь, звичайно ж, була б—Ісус Христос. Він втілює досконалий зразок кожної притаманної провіднику якості, яку лише можна уявити.

Та якби я запитав вас: “Хто є найкращим послідовником з усіх, хто будь-коли жив на світі?”,—чи не була б відповідь та сама—Ісус Христос? Він є найкращим провідником завдяки тому, що Він є найкращим послідовником. Він досконало наслідує Свого Батька в усьому.

Світ навчає нас, що провідники повинні бути могутніми; Господь навчає, що вони повинні бути смиренними. Мирські провідники здобувають силу і вплив завдяки своєму таланту, навичкам і багатству. Провідники, подібні до Христа, здобувають силу і вплив “через переконання, довготерпіння, м’якість, і лагідність, і любов нелицемірну”1.

В очах Бога найкращі провідники завжди були найкращими послідовниками.

Дозвольте мені розповісти вам дві історії з мого недавнього спілкування з молодими чоловіками Церкви, в яких я навчався, що таке бути провідником, і що таке бути послідовником.

Всі ми—провідники

Недавно ми з дружиною відвідували причасні збори далеко від рідного приходу. Перед самим початком зборів до мене підійшов молодий чоловік і запитав, чи не допоміг би я розносити причастя. Я відповів: “Із задоволенням”.

Я сів поряд з іншими дияконами і запитав того, хто сидів поруч: “Яке моє завдання?” Він сказав, що мені треба почати розносити з останніх рядів залу середньої секції, а він буде з іншого боку в тій самій секції і разом ми будемо рухатися до перших рядів.

Я сказав: “Я вже давно цього не робив”.

Він відповів: “Це нічого. Ви впораєтеся. Я відчував те саме коли тільки починав”.

Пізніше наймолодший диякон кворуму, висвячений лише за кілька тижнів до того, виступив на причасних зборах. Після зборів інші диякони обступили його, щоб сказати, як вони пишаються своїм товаришем з кворуму.

Поспілкувавшись з ними того дня, я дізнався, що кожного тижня члени усіх кворумів Ааронового священства того приходу відвідували інших молодих чоловіків і запрошували їх приєднуватися до своїх кворумів.

Ці молоді чоловіки усі були чудовими провідниками. І було зрозуміло, що за ними стояли деякі чудові носії Мелхиседекового священства, батьки та інші, хто навчав їх їхнім обов’язкам. Такі турботливі дорослі бачать цих молодих чоловіків не лише такими, якими вони є, але якими вони можуть стати. Коли вони говорять з цими молодими чоловіками чи про них, вони не зосереджуються на їхніх недоліках. Замість цього вони наголошують на тих чудових якостях провідників, які вони демонструють.

Молоді чоловіки, саме так вас бачить Господь. Я запрошую вас дивитися на себе так само. У вашому житті буде час, коли вас покличуть вести. Іншим разом від вас очікуватиметься, що ви будете послідовниками. Але моє послання до вас сьогодні таке—незалежно від вашого покликання, ви завжди—провідник і ви завжди—послідовник. Провідництво—це вияв учнівства—це просто різновид допомоги іншим прийти до Христа, що і роблять справжні учні. Якщо ви намагаєтеся бути послідовником Христа, тоді ви можете допомагати іншим іти за Ним і ви можете бути провідником.

Ваша здатність вести не пов’язана із вродженою комунікабельністю, з навичкою мотивувати або навіть з талантом виступати перед аудиторією. Вона йде від вашого зобов’язання наслідувати Ісуса Христа. Вона йде від вашого бажання бути, за словами Авраама, “кращим послідовником праведності”2. Якщо ви можете це, навіть якщо ви недосконалі в цьому, але намагаєтеся покращуватися, тоді ви є провідником.

Служіння у священстві—це провідництво

В іншій ситуації я був у Новій Зеландії і відвідував домівку самотньої матері з трьома дітьми-підлітками. Найстаршому сину було 18 років і лише минулої неділі він отримав Мелхиседекове священство. Я запитав, чи була вже у нього можливість застосовувати священство. Він сказав: “Я не впевнений, що знаю, що це означає”.

Я сказав йому, що відтепер у нього є повноваження надавати благословення утішення чи зцілення. Я подивився на його матір, поруч з якою протягом багатьох років не було носія Мелхиседекового священства. “Я думаю, було б чудово,—сказав я,—якби ти дав своїй мамі благословення”.

Він відповів: “Я не знаю як”.

Я пояснив, що він може покласти руки на голову своєї матері, назвати її ім’я, зауважити, що повноваженням Мелхиседекового священства він дає їй благословення, і сказати усе, що б Дух не вклав у його розум і серце, та закінчити в ім’я Ісуса Христа.

Наступного дня я отримав від нього електронного листа. Серед іншого, там було сказано: “Сьогодні увечері я благословив мою маму. … Я був дуже знервований і мав почуття невідповідності, тому я довго молився, щоб зі мною був Дух, оскільки без цього я не зміг би дати благословення. Коли я почав, то повністю забув про себе і про мої слабкості. … Я [не очікував], що відчуватиму таку величезну духовну та емоційну силу. … Після цього дух любові зійшов на мене з такою силою, що я не міг контролювати свої емоції, тому я обняв свою маму і плакав як дитина. … Навіть зараз, коли я пишу це, [я відчуваю] Духа [з такою силою, що] ніколи знову не хочу грішити. … Я люблю цю євангелію”3.

Чи це не надихає—бачити, як на перший погляд звичайний молодий чоловік може досягти величних результатів завдяки служінню у священстві, навіть якщо він має почуття невідповідності? Я недавно дізнався, що цей молодий старійшина отримав місіонерське покликання і наступного місяця прибуде до Центру підготовки місіонерів. Я вірю, що він приведе багато душ до Христа, оскільки він дізнався, як наслідувати Христа у своєму служінні у священстві, починаючи з власної домівки, де його приклад має величезний вплив на його 14-літнього брата.

Брати, усвідомлюємо ми це чи ні, на нас дивляться люди, члени сім’ї, друзі і навіть незнайомці. Як для носіїв священства, для нас недостатньо лише прийти до Христа, наш обов’язок тепер—“запрошувати всіх прийти до Христа”4. Ми не можемо задовольнитися духовними благословеннями лише для себе, нам треба вести людей, яких ми любимо, до тих самих благословень, і, як учням Ісуса Христа, нам треба любити всіх. Доручення, яке Спаситель дав Петру—це також Його доручення всім нам: “Ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою”5.

Йдіть за чоловіком з Галілеї

Настануть часи, коли шлях попереду буде здаватися темним, але продовжуйте йти за Спасителем. Він знає шлях. Насправді, Він—це шлях6. Чим старанніше ви будете приходити до Христа, тим глибшим буде ваше бажання допомогти іншим відчути те, що відчули ви. Ще одне слово для цього почуття—це милосердя, яке “[Батько] дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа”7. Потім ви зрозумієте, що самим фактом того, що ви наслідуєте Ісуса Христа, ви також ведете до Нього інших, бо, за словами Президента Томаса С. Moнсона, “Якщо ми йдемо за тим чоловіком із Галілеї, а саме за Господом Ісусом Христом, то в усіх місцях і в усіх покликаннях наш особистий вплив буде спрямований на добро”8.

Я приношу свідчення, що це Христова істинна Церква. Нас веде пророк Бога, Президент Монсон—величний провідник, який також є істинним послідовником Спасителя. В ім’я Ісуса Христа, амінь.