2016
Будь смиренним
попереднє наступне

Будь смиренним

Смирення допомагає нам бути кращими батьками, синами і дочками, чоловіками і дружинами, сусідами і друзями.

Ми благословенні у Церкві тим, що маємо збірку гімнів, які допомагають нам поклонятися за допомогою пісень. На наших церковних зборах “гімни запрошують Духа Господа, викликають почуття благоговіння, об’єднують нас як членів Церкви і дають можливість принести хвалу Господу. Деякі з найвеличніших проповідей виголошуються саме через спів гімнів”1.

Лише через кілька місяців після організації Церкви, пророк Джозеф Сміт отримав одкровення для своєї дружини Емми. Господь доручив їй “скласти збірку священних гімнів, як це буде дано тобі, і це приємно Мені, щоб вони були в Моїй Церкві”2.

Емма Сміт склала збірник гімнів, які спочатку з’явилися у Кертлендському збірнику церковних гімнів від 1836 року3. У тій брошурі було лише 90 пісень. Багато з них були взяті з протестантських церков. Принаймні 26 з них були написані Уільямом У. Фелпсом, який пізніше підготував збірник гімнів і допоміг його надрукувати. Там містився лише текст, без супроводу нот. Цей смиренний маленький збірник гімнів став великим благословенням для перших членів Церкви.

||
Hymnal 1835: A collection of sacred hymns, for the Church of the Latter Day Saints / selected by Emma Smith

Найпізніше видання збірника церковних гімнів англійською мовою було опубліковано у 1985 році. Багато гімнів, вибраних Еммою багато років тому, і досі включені у наш збірник гімнів, як наприклад, “Живе, живе Спокутар мій” і “Святі, вашій вірі не буде кінця”4.

Одна з таких нових нових пісень у виданні 1985 року—це “Будь у слабкостях смиренним”5. Цей спокійний гімн написала Ґріт’є Тербург Роулі, яка померла минулого року. Вона приєдналася до Церкви у 1950 році на Гавайях, де викладала у школі. Сестра Роулі служила у Генеральному музичному комітеті і допомагала адаптувати гімни для багатьох мов. За основу для свого тексту гімну “Будь у слабкостях смиренним” вона взяла два вірші з Писань: Учення і Завіти 112:10 й Eтер 12:27. Вірш з Етер звучить так: “І якщо люди прийдуть до Мене, Я покажу їм їхню слабкість. Я даю людям слабкість, щоб вони були покірними; … бо якщо вони упокорюються переді Мною і мають віру в Мене, то Я вчиню так, щоб слабке стало сильним для них”.

Як і всі церковні гімни, “Будь у слабкостях смиренним” навчає чистим і простим істинам. Він навчає, що якщо ми будемо смиренними, то отримаємо відповіді на наші молитви, будемо насолоджуватися спокоєм розуму, більш ефективно служити у наших покликаннях, і, якщо ми і надалі будемо вірними, то зрештою повернемося у присутність нашого Небесного Батька.

Спаситель навчав Своїх послідовників, що вони мають упокоритися, як малі діти, щоб увійти у царство небесне6. Виховуючи наших власних дітей, нам треба допомагати їм залишатися смиренними під час їх дорослішання. Ми не робимо цього, ламаючи їхній дух жорстокістю або занадто суворою дисципліною. У той час, як ми підживлюємо їхню впевненість у собі і самоповагу, нам треба навчати їх якостям безкорисливості, доброти, слухняності, відсутності гордині, вихованості і скромності. Нам треба, щоб вони навчилися радіти успіхам своїх братів, сестер і друзів. Президент Говард У. Хантер навчав, що “нам слід бути щиро зацікавленими в тому, щоб інші були успішними”7. Якщо це буде не так, вони можуть бути занадто зацикленими на самозвеличенні і перемозі над іншими. Успіх однолітків викликатиме у них заздрощі й образи. Я вдячний за мою матір, яка бачачи, що я занадто заносився в гордовитості, казала: “Сину, трошки смирення саме зараз принесе тобі велику користь у майбутньому”.

Але смирення це не щось таке, чого треба навчати лише дітей. Нам усім слід прагнути стати більш смиренними. Смирення необхідне для отримання євангельських благословень. Смирення дає нам змогу мати скрушене серце, коли ми грішимо чи допускаємо помилки, й уможливлює наше покаяння. Смирення допомагає нам бути кращими батьками, синами і дочками, чоловіками і дружинами, сусідами і друзями.

З іншого боку, надлишкова гординя може зруйнувати сімейні стосунки, шлюби і знищити дружбу. Особливо важливо пам’ятати про смирення, коли у вас вдома виникають суперечки. Подумайте про увесь сердечний біль, якого ви можете уникнути, якщо будете достатньо смиренними, щоб сказати: “Пробач”, ”То було легковажно з мого боку”, “А що ти хочеш зробити?”, “Я просто не подумав” або “Я дуже пишаюся тобою”. Якби ми смиренно використовували ці маленькі фрази, у наших домівках було б менше суперечок і більше спокою.

Саме життя може бути досвідом, який навчає смиренню. Нещасні випадки і хвороба, смерть близьких людей, проблеми у стосунках, навіть фінансові проблеми можуть поставити нас на коліна. Коли ці складні обставини виникають не з нашої вини або через наші неправильні рішення і неправильне судження, такі випробування додають смирення. Якщо ми виберемо отримувати духовний супровід і залишатися смиренними і відкритими до навчання, наші молитви стануть щирішими, а віра і свідчення зростатимуть у міру подолання нами викликів смертного життя. Усі ми з нетерпінням чекаємо на піднесення, але до того, як ми його отримаємо, нам слід наполегливо йти шляхом, який називали “долиною смирення”8.

Багато років тому наш 15-літній син Ерік отримав серйозну травму голови. Те, що він був у комі понад тиждень, викликало у нас нестерпні страждання. Лікарі сказали нам, що не знають, що буде далі. Тому ми були надзвичайно щасливі, коли до нього почала повертатися свідомість. Ми думали, що тепер з ним усе буде гаразд, та ми помилялися.

Коли він прийшов до тями, він не міг ходити, розмовляти чи годувати себе. Що було найгірше—у нього була відсутня короткочасна пам’ять. Він міг згадати майже все, що сталося до нещасного випадку, але не міг згадати, що було потім, навіть того, що сталося кілька хвилин тому.

Якийсь час ми переживали, що наш син залишиться у свідомості 15-літнього. До нещасного випадку нашому сину усе давалося дуже легко. Він був спортивний, популярний і дуже добре навчався. До цього його майбутнє здавалося яскравим; тепер ми непокоїлися, що у нього може і не бути майбутнього, принаймні такого, яке він міг би запам’ятати. Тепер йому було важко заново навчатися найпростішим навичкам. Той час навчав його бути дуже смиренним. Той час також навчав його батьків бути дуже смиренними.

Чесно, ми запитували себе, як таке могло статися. Ми завжди намагалися робити усе правильно. Життя за євангелією завжди було пріоритетом для нашої сім’ї. Ми не могли зрозуміти, як з нами могло статися щось настільки болісне. Ми були змушені стати на коліна, оскільки невдовзі стало зрозуміло, що його реабілітація займе місяці, навіть роки. Та ще складніше було прийняти поступове усвідомлення того, що він ніколи не буде таким, як раніше.

Протягом цього часу проливалося багато сліз, і наші молитви ставали навіть ще більш сердечними і щирими. Очима нашого смирення, ми поступово почали бачити маленькі чудеса, які відбувалися з нашим сином протягом цього болісного періоду. Він поступово почав досягати прогресу. Його настрій і налаштованість були дуже позитивними.

Сьогодні наш син Ерік одружений з чудовою супутницею життя і у них п’ятеро прекрасних дітей. Він—пристрасний освітянин і робить вагомий внесок у життя своєї громади, так само як і Церкви. Найважливіше те—що він продовжує жити у тому самому дусі смирення, який він здобув багато років тому.

А що, якби ми могли стати смиренними до того, як пройти тією “долиною смирення”? Aлма навчав:

“Благословенні ті, які упокорюються самі без того, щоб бути змушеними упокоритися”.

“Так, [вони] набагато більше благословенн[і], ніж ті, хто змушений бути покірливими”9.

Я вдячний за пророків, таких як Алма, які навчали про важливість цієї чудової якості. Спенсер В. Кімбол, 12-й Президент Церкви, сказав: “Як ми стаємо смиренними? Як на мене, необхідно мати постійне нагадування про нашу залежність. Залежність від кого? Від Господа. Як ми собі про це нагадуємо? Реальною, постійною, вдячною молитвою у дусі поклоніння”10.

Не дивно, що улюбленим гімном Президента Кімбола був “Моє спасіння—Ти”11. Старійшина Даллін Х. Оукс розповідав, що цей гімн найчастіше виконувався Братами як вступний на зборах у храмі в його перші роки у Кворумі дванадцятьох. “Уявіть духовний вплив жменьки слуг Господа, які співали цей гімн перед тим, як молитися про Його скерування для виконання їх величезних обов’язків”12.

Я свідчу про важливість смирення у нашому житті. Я також вдячний за таких людей, як Гріт’є Роулі, які написали натхненні слова і музику, що допомагають нам пізнавати вчення євангелії Ісуса Христа і поміж них смирення. Я вдячний за той спадок гімнів, який допомагає нам поклонятися через спів, і я вдячний за смирення. Я молюся про те, щоб усі ми намагалися бути смиренними у нашому житті, щоб ми могли стати кращими батьками, синами і дочками, і послідовниками Спасителя. В ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання

  1. “Передмова Першого Президентства”, Гімни Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (2006), с. ix.

  2. Учення і Завіти 25:11.

  3. На титульній сторінці першого видання збірника гімнів святих останніх днів вказано 1835 рік, але його не було завершено і він не був доступний до початку 1836 року.

  4. Двадцять шість гімнів, включених до збірника гімнів 1835 року, є у нашому нинішньому збірнику (див. Kathleen Lubeck, “The New Hymnbook: The Saints Are Singing!” Ensign, Sept. 1985, 7).

  5. “Будь у слабкостях смиренним”, Гімни, № 65.

  6. Див. Матвій 18:1–4.

  7. Howard W. Hunter, “The Pharisee and the Publican”, Ensign, May 1984, 66.

  8. Anthon H. Lund, in Conference Report, Apr. 1901, 22.

  9. Aлма 32:16, 15.

  10. The Teachings of Spencer W. Kimball, ed. Edward L. Kimball (1982), 233.

  11. “Моє спасіння—Ти”, Гімни, № 45; див. також Brent H. Nielson, “I Need Thee Every Hour”, Ensign, Apr. 2011, 16.

  12. Dallin H. Oaks, “Worship through Music”, Ensign, Nov. 1994, 10.