Поганий фільм
“Я читатиму й дивитимуся тільки те, що приємне Небесному Батькові” (Мої євангельські норми).
Коли Евелін побачила назву фільму, її серце закалатало.
“Діти, у мене для вас сюрприз!”,—сказала пані Тейлор, виходячи вперед класу.
Евелін відірвала очі від своєї контрольної, вона усміхалася. На аркуші вгорі стояла велика “12+”.
“Ви всі так добре написали контрольну, що завтра в якості винагороди ми подивимося фільм,—сказала пані Тейлор, записуючи на дошці назви трьох фільмів. —У нас є такі варіанти, ми можемо проголосувати”,—сказала вона всім на радість.
Евелін піднялася зі свого стільця, намагаючись побачити написані назви. Перші два фільми були одними з її улюблених. Вона нахилилася до своєї подруги Кеті: “За який ти будеш голосувати?”
“Звичайно, за третій!—сказала Кеті. —Мої батьки не дозволяють нам дивитися його вдома, тому я його ніколи не бачила”.
Евелін знову поглянула на дошку і прочитала назву третього фільму. Її серце закалатало. Евелін чула про цей фільм і знала, що для неї не буде правильним його дивитися. А якщо за нього проголосує весь клас?
“Хто хоче проголосувати за перший варіант? —запитала пані Тейлор.
Евелін високо підняла руку і озирнулася. Від хвилювання вона прикусила губу. Піднялися тільки ще дві руки.
Пані Тейлор записала на дошці кількість голосів. “Варіант два?”
Серце Евелін упало. Здійнялися тільки три руки.
“І варіант три?”
Вистрілило п’ятнадцять рук. Евелін відкинулася на стілець, їй стало недобре. Як вона могла відмовитися від перегляду цього фільму, якщо всі інші хотіли його подивитися?
Прийшовши додому, Евелін одразу пішла в свою кімнату і навмисне скинула з гуркотом на підлогу важкий рюкзак. Неприємне відчуття не полишало її решту дня. “Краще б мені захворіти,—подумала вона. —Тоді мені не треба буде йти завтра до школи”.
Евелін дістала з рюкзака свою контрольну, подивилася на неї і зім’яла в руках. “Фільм мав бути винагородою, а не покаранням!”—подумала вона, зі злістю мнучи аркуш і кидаючи його під ліжко. Очі наповнилися сльозами. Вона стала на коліна біля ліжка і розплакалася. Потім вона почала молитися. З неабияким зусиллям вона промовила кілька нескладних речень, просячи Небесного Батька звільнити її від цієї проблеми, але згодом її молитва змінилася. “Будь ласка, допоможи мені змінити цю ситуацію. Я не хочу дивитися фільм, від якого почуватимуся погано, і я сподіваюся, що мої друзі і вчителька зрозуміють”.
Евелін завершила молитву. Тремтяче, нездорове почуття зникло. Вона вже навіть не відчувала страху.
Підстрибуючи, Евелін вибігла зі своєї кімнати, щоб знайти маму. До неї прийшла ідея.
Наступного дня Евелін зайшла до класу. В одній руці вона тримала записку від мами з поясненням, що перегляд того фільму змусить Евелін почуватися незручно. В іншій руці вона несла диски з трьома своїми улюбленими фільмами. Евелін віддала записку пані Тейлор і бачила, як вона її прочитала.
“Дякую, що сказала мені про свої почуття”,—сказала пані Тейлор.
“Моя мама сказала, що я могла би посидіти в іншому класі, поки йтиме фільм,—сказала Евелін. —Але я ще принесла кілька інших фільмів на випадок, якщо всі захочуть подивитися якийсь із них”.
Пані Тейлор усміхнулася і простягла руку до стопки з фільмами. “Фільм насправді не є винагородою, якщо ми всі не можемо подивитися його”,—сказала вона.
Пані Тейлор написала нові назви на дошці. “Діти, я б хотіла ще раз провести голосування щодо сьогоднішнього фільму. У мене для вас є нові варіанти”.
Евелін пішла і сіла за парту, щаслива від того, що їй не доведеться позбавляти себе винагороди для класу. Але найбільшою винагородою було знання того, що Небесний Батько забрав від неї страх і дав їй сміливість зробити те, що правильно.
Ілюстровано Бредом Тіром