Благословення на хрищення
Автор живе в штаті Невада, США.
Занурення під воду завжди змушувало Тревора хвилюватися. Як він міг охриститися?
Тревор сів на диван і підпер руками підборіддя. Його брати гралися з дідусем. Йому також хотілося веселитися, але його не полишало хвилювання перед хрищенням.
Мама сіла поруч із ним і покуйовдила його волосся. “Що трапилося?—запитала вона. —Хіба тобі не охота погратися?”
Тревор похитав головою, насупивши брови.
Мама поглянула на нього, а тоді поклала руку йому на плече. “Ти все ще боїшся занурення у воду?”
Тревор кивнув.
Думка про занурення завжди лякала Тревора. Коли йому було три роки, він упав у басейн. Він ніколи не міг забути, як йому було страшно, коли він все глибше і глибше опускався у воду, доки хтось не витяг його. Відтоді він завжди відчував тривогу поблизу води.
“Чому нічого не допомагає? —запитував Тревор. —Ми молилися і навіть побували біля купелі. Ніякого результату!” Зіскочивши з дивана, Тревор побіг у свою кімнату.
Грюкнувши дверима спальні, Тревор упав на своє ліжко. Невдовзі він почув легкий стук у двері.
Тревор глянув, як тато сів біля нього. “Мама сказала мені, що ти досі хвилюєшся з приводу хрищення”,—сказав тато.
Тревор кивнув. Я продовжую молитися, але відчуття страху не зникає.
Тато подумав хвилину. “Іноді, коли ми про щось молимося, це не стається відразу. Можливо, ти відчуваєш страх зараз, але завтра все покращиться”.
Тревор похитав головою, але потім згадав, коли минулого року він хвилювався перед початком навчання в школі. Тато дав йому благословення. Можливо, благословення допоможе йому й охриститися. Він подивився на тата. “Як думаєш, ти і дідусь могли б дати мені благословення?”
Тато кивнув. “Думаю, це чудова ідея!”
Незабаром Тревор сидів у вітальні в кріслі. Тато і дідусь поклали свої руки йому на голову. Тато благословив його, сказавши: якщо він матиме віру, Небесний Батько зможе допомогти йому відчути заспокоєння і мир.
Наступного дня, коли Тревор у білому одязі сидів на своєму хрищенні, він усе ще хвилювався. Він був радий, що отримав благословення, але що буде, якщо він не припинить боятися? Як він зможе охриститися?
Після виступу про хрищення, тато нахилився до нього. “Час іти до купелі”,—сказав він. Тревор кивнув і пішов за татом до купелі. Тато зайшов першим.
Черга була за Тревором. Він вагався, але потім згадав своє благословення. “Небесний Батьку, будь ласка, допоможи мені мати віру”,—молився він подумки в собі.
Повільно Тревор ступив однією ногою у воду. Вона була приємною і теплою. Тревор зробив наступний крок.
З кожним кроком він міг відчувати, як зникають його хвилювання і страх. Тато взяв його за руку і усміхнувся. “Готовий?”
Тревор відчув заспокоєння і мир. Саме це почуття Небесний Батько пообіцяв дати йому. Він кивнув. “Готовий”.
Тато підняв праву руку і промовив молитву хрищення. Коли тато занурив Тревора під воду, він не боявся. Все, що він міг відчути—заспокійливе, тихе відчуття, яке ставало все сильнішим.
Тревор вийшов з води з усмішкою. Він знав, що його віра допомогла йому здолати свій страх, аби він міг бути охрищений. Він знав, що Небесний Батько завжди допомагатиме йому, якщо він намагатиметься вибирати правильно.
Ілюстрації Кевіна Кілі