Дев’ять принципів успішного шлюбу і сім’ї
Емі Адамс з Вашингтону, США, намагалася вирішити, які заходи будуть найкориснішими для її трьох малих дітей, але розмова з матір’ю змінила хід її думок. “А може ти даси своїм дітям щось краще за спортивні тренування або танці? —запитала мама у Емі. —Залишаючись вдома, вони зможуть краще навчитися відчувати Духа?” Потім мама нагадала слова президента Дітера Ф. Ухтдорфа, другого радника у Першому Президентстві, який навчав про те, яку силу ми здобуваємо, коли зосереджуємося на стосунках, що є головними у житті (див., наприклад, “Про найважливіше”, Ліягона, лист. 2010, сс. 19–22).
Емі та її чоловік Бретт молилися про цю пораду й розмірковували над нею та відчули, що для їхньої сім’ї буде добре проводити більше часу вдома. На рік вони вирішили відкласти танці та спорт. Натомість вони готували страви, вивчали пісні Початкового товариства, ходили в музеї і гралися на свіжому повітрі. “Наші діти змогли відчувати Духа, … оскільки ми приділяли час, щоб зупинятися і слухати”,—розповідає Емі. Їхні діти, можливо, не стануть найкращими спортсменами або танцюристами, однак, за її словами, “вони мають свідчення про Спасителя”.
Емі і Бретт молилися, щоб знати, як вони особисто мають виконувати пораду сучасних пророків, і це дозволило їм отримати натхнення для своєї сім’ї. Емі каже, що завдяки цьому натхненню вона “пережила моменти, якими пишається найбільше як мати”.
У зверненні “Сім’я: Проголошення світові” сучасні пророки окреслили дев’ять основних принципів для сильних, зосереджених на євангелії сімей: “Щасливі шлюби й сім’ї засновуються та зберігаються на принципах віри, молитви, покаяння, прощення, поваги, любові, співчуття, праці, а також здорового відпочинку” (Ліягона, лист. 2010, с. 129). Наступні вчення церковних провідників, приклади з життя Ісуса Христа та ілюстрації допоможуть краще зрозуміти ці дев’ять принципів і те, як ми можемо їх застосовувати.
Віра
“Віра—це упевненість і довіра до Ісуса Христа, яка спонукає людину слухатися Його”.
Guide to the Scriptures, “Faith,” scriptures.lds.org.
Слова церковних провідників
“Нам—батькам—заповідано навчати своїх дітей “розуміти вчення про … віру в Христа, Сина живого Бога” (УЗ 68:25). …
Не існує нічого іншого, у чому ми могли би мати цілковиту впевненість. Не існує жодного іншого фундаменту в житті, який міг би приносити такий же спокій, радість і надію. У непевні та важкі часи віра є справжнім духовним даром, гідним наших найкращих зусиль. Ми можемо дати нашим дітям освіту і матеріальне майно, навчити урокам, дати можливість займатись спортом і мистецтвом, але якщо ми не дамо їм віри в Христа, то наш вклад [в їхнє життя] буде невеликим”.
Старійшина Кевін У. Пірсон, сімдесятник, “Віра в Господа Ісуса Христа”, Ліягона, трав. 2009, с. 38.
Молитва
“Молитва—це акт, під час якого воля Батька і воля дитини приводяться у відповідність між собою. Мета молитви—не змінити Божу волю, а забезпечити для себе та для інших благословення, які Бог уже бажає дарувати, але про які ми мусимо просити, щоб одержати”.
Bible Dictionary, “Prayer.”
З життя Ісуса Христа
У кінці Свого першого дня служіння нефійцям Спаситель поглянув у обличчя людей і побачив, що “вони були в сльозах і дивилися нерухомо на Нього, нібито хотіли попросити Його залишитися трохи довше з ними”. Він сповнився до них співчуттям і сказав: “Чи маєте хворих серед вас? … Приведіть їх сюди, і Я зцілю їх”.
Люди потім підійшли до Нього з їхніми хворими, й Ісус зцілив їх один за одним. І всі вони—2500 чоловіків, жінок і дітей—стали на коліна біля Ісусових ніг і поклонилися Йому.
Потім Спаситель наказав, щоб маленьких дітей привели до Нього, і наказав людям стати на коліна. Він став на коліна серед дітей і почав молитися. Люди сповнилися радості, коли почули Його молитву, і вони свідчили: “Око ніколи не бачило, також і вухо ніколи не чуло досі такого великого і дивовижного, як те, що Ісус, як ми побачили і почули, говорив Батькові”. (Див. 3 Нефій 17:1–17).
Покаяння
“Покаяння означає, що особа відвертається від зла і повертає своє серце і волю до Бога”.
Guide to the Scriptures, “Repent, Repentance,” scriptures.lds.org.
Слова церковних провідників
“Сьогоднішній день завжди буде кращим для покаяння, ніж будь-який завтрашній. … Навіть якщо нас буде прощено через якийсь час, Господь не може відновити ті хороші наслідки, які ваше сьогоднішнє покаяння може справити на тих, кого ви любите і кому служите. Це особливо стосується батьків маленьких дітей. У тому ніжному віці вам випадає нагода формувати й надихати, якої ви пізніше можете ніколи не мати. Але навіть дідусь, який пропустив свій шанс з власними дітьми, якщо вирішить покаятися сьогодні, зробить для онуків те, що він колись міг зробити для їхніх батьків”.
Президент Генрі Б. Айрінг, перший радник у Першому Президентстві, “Не зволікайте ”, Ліягона, січ. 2000, с. 40.
Прощення
Прощення, як правило, означає дві речі: (1) Коли Бог прощає людей, Він скасовує або відкладає покарання, що вимагається за гріх. … (2) Коли люди прощають одне одного, вони ставляться одне до одного з Христовою любов’ю”.
Guide to the Scriptures, “Forgive,” scriptures.lds.org.
З життя Ісуса Христа
Фарисей на ім’я Симон запросив Спасителя прийти на обід. Поки вони їли, одна жінка, яку в місті вважали грішницею, підійшла до Ісуса і неподалік від Нього плакала. Ставши на коліна біля ніг Спасителя, вона омила їх сльозами, витерла волоссям та намастила пахощами. Симон побачив жінку й подумав: “Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається”.
Потім Спаситель звернувся до Симона і навчав його притчею:
“Були два боржника у одного вірителя; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий—п’ятдесят.
Як вони ж не могли заплатити, простив він обом”.
Потім Ісус запитав Симона: “Котрий із [боржників] більше полюбить [кредитора]?” Симон відповів, що, ймовірно, той боржник, якому пробачили більший борг. Тоді Ісус повернувся до жінки і сказав Симону: “Чи ти бачиш цю жінку? Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить”. Потім Він пообіцяв жінці: “Прощаються тобі гріхи. … Твоя віра спасла тебе,—іди з миром собі!” (Див. Лука 7:36–50).
Слова церковних провідників
“Пам’ятайте, що небеса наповнені тими, хто мають одне спільне: вони прощені. І вони прощають”.
Президент Дітер Ф. Ухтдорф, другий радник у Першому Президентстві, “Милостиві отримають милість”, Ліягона, трав. 2012, с. 77.
Повага
“Вважати гідним високої пошани”.
Merriam-Webster’s Collegiate Dictionary, 11th ed. (2003), “respect.”
Слова церковних провідників
“Після того, як ми багато всього спробували, пройшли безліч шляхів, побачили, настільки швидкоплинним і часом поверхневим є багато чого в цьому світі, тоді зростає наше почуття вдячності за привілей мати те, на що ми можемо завжди розраховувати—дім, сім’ю та вірність близьких людей. Ми розуміємо, що означає бути зв’язаними обов’язком, повагою, належністю одне одному. Ми дізнаємося—ніщо не може повністю замінити благословенних стосунків сімейного життя. …
Брати, давайте ставитися до наших дружин з гідністю і повагою. Вони наші вічні супутниці. Сестри, шануйте своїх чоловіків. Їм треба чути добрі слова. Їм потрібна дружня усмішка. Вони потребують теплого виявлення справжньої любові”.
Президент Томас С. Монсон, “Любов у домі: порада нашого пророка”, Ліягона серп. 2011, с. 4.
Любов
“Глибока відданість і прихильність. … Найвеличніший приклад Божої любові до Його дітей—це безкінечна спокута Ісуса Христа”.
Guide to the Scriptures, “Love,” scriptures.lds.org.
З життя Ісуса Христа
Напередодні розп’яття і годин страждань у Гефсиманії Ісус Христос справив останню Пасху зі Своїми апостолами. У кінці трапези Ісус знав, “що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх”. Потім Спаситель підвівся і підперезався рушником. Він налив до вмивальниці води і омив учням ноги. Коли Він це закінчив, то дав їм нову заповідь:
“Любіть один одного! Як Я вас полюбив. …
По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”. (Див. Іван 13:1–5, 34–35).
Співчуття
“Буквальне значення “переживати разом”. Це також означає виявляти іншим розуміння, жаль і милість”.
Guide to the Scriptures, “Compassion,” scriptures.lds.org.
З життя Ісуса Христа
У Писаннях є багато епізодів про те, як Спаситель виявляв іншим людям співчуття. Керуючись співчуттям, Він дав зір двом сліпим чоловікам (див. Maтвій 20:30–34), Він очистив прокаженого (див. Maрк 1:40–41) і Він зцілив усіх хворих серед нефійців (див. 3 Нефій 17:6–9).
У надзвичайно зворушливій історії розповідається про те, як Ісус наближався до міста Наїн, де Він побачив поховальну прецесію. Ховали юнака, “одинака в своєї матері, що вдовою була”. Коли Спаситель побачив, як багато людей з того міста було з тією жінкою і як глибоко вона сумувала, Він “змилосердивсь над нею”. Він доторкнувся до нош, на яких лежав юнак, і сказав: “Юначе, кажу тобі: встань!”. Відразу ж юнак сів і почав говорити, а Спаситель віддав його матері, яка дуже страждала. (Див. Лука 7:11–15).
Праця
“Напружуватися фізично або розумово особливо під час тривалих зусиль для досягнення мети”.
Merriam-Webster’s Collegiate Dictionary, 11th ed. (2003), “work.”
Слова церковних провідників
“Навчати дітей тому, яку радість приносить чесна праця—це один з найбільших дарів, які ви можете їм дати. Я переконаний, що серед найбільших причин розлучень у наш час є невміння батьків навчити і виховати у своїх синів відповідальність забезпечувати свої сім’ї та дбати про них і відчувати радість від викликів, пов’язаних із цим. Багато з нас не зуміли розвинути у своїх дочок бажання прикрашати і впорядковувати свій дім власними руками.
[Мій батько] навчив мене відчувати радість від чесної праці і вдячність за неї та підготував мене до того часу в моєму житті, коли я матиму відповідальність забезпечувати сім’ю. Принципи чесної праці, заощадливості, дисципліни, доведення справи до кінця—все чого навчав мене мудрий батько,—лежали в основі мого успіху”.
Старійшина Л. Том Перрі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “The Joy of Honest Labor,” Ensign, Nov. 1986, 62, 64.
Розваги
Здорові доброчесні заходи, які відновлюють силу і дух усіх, хто до них залучений.
Слова церковних провідників
“Так само, як чесна напружена праця робить відпочинок приємнішим, так і повноцінний відпочинок є другом і незмінним напарником праці. Музика, література, живопис, танці, театр, спорт—усе може стати відпочинком, що збагатить життя людини і дасть їй можливість освячувати його ще більше. У той же час просто необхідно сказати, що багато з теперішніх розваг є непристойними, принизливими, насильницькими, вони викликають заціпеніння розуму і марнування часу. Іронія в тому, що іноді, аби знайти собі повноцінну, пристойну розвагу, треба неабияк попрацювати. Якщо розвага відвертає від доброчесності й веде до пороку, вона стає знищувачем життя, яке посвячується [Божим цілям]”.
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “Роздуми про життя, що посвячується”, Ліягона лист. 2010, с. 17.
Фотоілюстрація Крейга Дімонда і Коуді Белл © IRI
Зліва направо: фотоілюстрація Крейга Дімонда, Коуді Белл, Крістіни Сміт © IRI; Господь Ісус Христос, художник Дел Парсон © IRI
Зліва НАПРАВО: ФОТОІЛЮСТРАЦІЯ КРЕЙГА ДІМОНДА, КОУДІ БЕЛЛА І ДЕВІДА СТОКЕРА © IRI; Я буду вірити, художник Ліз Лемон Свіндл, копіювання заборонено
Зліва направо: фотоілюстрації СТІВА БАНДЕРСОНА, ДЕВІДА УІНТЕРСА І МЕТЬЮ РІЄРА; ФРАГМЕНТ КАРТИНИ ІСУС ОМИВАЄ НОГИ АПОСТОЛАМ, ХУДОЖНИК ДЕЛЛ ПАРСОН © IRI