2008
Хай робиться все у простоті
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Хай робиться все у простоті

Якщо ми хочемо звільнитися від стресів, нам слід ретельно думати над тим, як шукати шляхів спрощення свого життя.

Elder L. Tom Perry

Ті з нас, хто вже трохи пожив на землі—ми зі старійшиною Віртліном прожили вже тривалий час,—помітили певні закономірності у земних випробуваннях. Це— чергування хороших і поганих часів, злетів і падінь, періодів радості й смутку, часів достатку й бідності. Коли життя робить поворот у непередбаченому й небажаному напрямку, ми іноді відчуваємо напруженість і тривогу. Одне з випробувань цього земного життя полягає в тому, щоб не дозволити напруженості й перевтомі позбавити нас найголовнішого—здатності вистояти під час життєвих негараздів, залишаючись при цьому позитивними, навіть оптимістичними. Можливо, коли навалюються труднощі й випробування, нам слід звертатися до таких слів Роберта Браунінга й закарбувати їх у своєму розумі: “Найкраще чекає попереду” (“Rabbi Ben Ezra,” in Charles W. Eliot, ed., The Harvard Classics, 50 vols. [1909–1910], 42:1103). Ми не можемо передбачити всіх труднощів і життєвих негараздів, навіть тих, які чекають нас за наступним рогом, але, маючи віру й надію, ми знаємо, без тіні сумнівів, що євангелія Ісуса Христа є істинною і найкраще чекає попереду.

Пам’ятаю один період надзвичайної напруженості у своєму житті. На роботі виникли проблеми, і у цей же час у моєї дружини виявили серйозну хворобу. Це був один із тих часів, коли я відчував, що супротивник розпочинає фронтальний наступ проти мене і моєї сім’ї. У ті дні, коли було важко долати напруженість і тривогу нашого неспокійного життя, ми з дружиною знайшли спосіб розрядити ситуацію.

Ми їхали машиною до місця, що було за кілька миль від нашого дому, щоб на якийсь час забути про проблеми, поговорити, морально підтримати одне одного. Тим місцем було Уолденське озеро. Це невеличке красиве озеро, розташоване посеред лісу. Коли у моєї дружини було достатньо сил, ми гуляли навколо озера. У ті дні, коли їй було важко ходити, ми сиділи в машині й розмовляли. Уолденське озеро стало для нас особливим місцем, де ми могли зупинитися, поміркувати й зцілитися. Можливо, цьому сприяла його історія—його зв’язок із зусиллями Генрі Девіда Торо відокремитися від світу на кілька років. Тому Уолденське озеро дало нам надію знайти спосіб спрощення життя і стало місцем відновлення сил за складних життєвих обставин.

У березні 1845 року Торо вирішив переїхати на берег Уолденського озера і прожив там два роки, намагаючись зрозуміти сенс життя. Він оселився на невеличкій ділянці землі, що належала його хорошому другові Ральфу Вальдо Емерсону. Придбавши старенький будиночок у працівника залізниці, він його розібрав. З колод, що залишилися від будинку, доповнивши їх деревиною з лісу, змайстрував невеличкий дім. Торо ретельно вів свої фінансові справи і підрахував, що придбав дім і свободу всього за 28,12 доларів. Він посадив город, де вирощував горох, картоплю, кукурудзу, боби й ріпу, з яких годувався. Два з половиною акри були засіяні бобами, і невелика сума від їх продажу допомагала Торо забезпечувати його потреби. Та сума була дійсно невеликою—8,71 доларів

Торо жив поза часом. У його маленькому будиночку не було ні годинника, ні календаря. Він присвячував час написанню книжок і вивченню краси та чудес природи, яка його оточувала: дерев, пташок і тварин. Він не був затворником. Часто він навідувався до міста Конкорд і запрошував інших до себе додому для духовних розмов. Коли минуло два роки, він без шкодувань залишив свій будиночок. Торо вирішив, що проведеного там часу було достатньо для досягнення своєї мети, яка полягала в тому, щоб відчути духовні переваги простого життя. Він також вважав, що попереду на нього чекають інші життєві пригоди. Настав час рушати вперед і шукати нових можливостей.

Завдяки досвіду, набутому біля Уолденського озера, Торо прийшов до висновку, що людині по-спражньому потрібно чотири речі: їжа, одяг, помешкання і пальне. Я б хотів поговорити про кожну з цих основних складових життя та про духовні переваги простого способу життя.

Перша складова—це їжа. Як члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів ми володіємо священним знанням даної через одкровення істини щодо взаємозв’язку між тілом і духом. Учення і Завіти 88:15 стверджують: “Дух і тіло є душею людини”. Щоб ми мали і фізичні, і духовні благословення, Господь дав нам закон здоров’я, в якому йдеться про те, яка їжа й речовини є корисними для тіла, а які—ні. За настановами йде обіцяння, що міститься у розділі 89 Учення і Завітів:

“І всі святі, які не забувають дотримуватися цих слів і виконувати їх, ходячи в послушності заповідям, отримають здоров’я в череві та життєву силу в кістках;

І знайдуть мудрість і великі скарби знання, саме сховані скарби;

І бігтимуть—і не втомлюватимуться, і йтимуть—і не слабшатимуть.

І Я, Господь, даю їм обіцяння, що ангел знищення пройде повз них, як повз дітей Ізраїля, і не вб’є їх” (вв. 18–21).

Немає кращої поради стосовно Слова мудрості за ту, що міститься в брошурі Заради зміцнення молоді. Там сказано:

“Господь заповідав вам добре піклуватися про своє тіло. Для цього дотримуйтеся Слова мудрості, яке знаходиться в Ученні і Завітах 89. Споживайте корисну їжу, регулярно займайтеся фізичними вправами і достатньо висипайтеся. Роблячи все це, ви залишаєтеся вільними від шкідливих звичок і маєте контроль над своїм життям. Ви отримуєте благословення здорового тіла, кмітливого розуму та провідництва Святого Духа. …

Будь-які ліки, хімікати або небезпечні методи, які використовуються для створення сенсаційних відчуттів або “кайфу”, можуть зруйнувати ваше фізичне, розумове та духовне здоров’я. Це стосується наркотиків, ліків, які відпускаються за рецептом або без нього і неправильно використовуються, а також господарчих хімікатів” ([2002], сс. 36–37).

Ми не хочемо завдати шкоди нашим земним тілам, бо вони є даром від Бога, а за великим планом щастя нашого Небесного Батька наші духи возз’єднаються з нашими безсмертними тілами.

Ще одна основна потреба—це одяг. Простий спосіб життя, який приносить духовні благословення, потребує простого і скромного одягу. Наш одяг і зовнішній вигляд повідомляє іншим людям про те, ким ми є, і також впливає на наші вчинки. Якщо ми одягнуті скромно, то запрошуємо Дух Господа, який стає нам щитом і захистом.

Тенденції жіночої моди у світі завжди мали крайнощі. А останнім часом здається, що модельєри намагаються пошити дві чи три сукні з тієї кількості тканини, якої вистачає лише на одну. Більшість із них відрізає забагато з верхньої, а також з нижньої частини жіночого одягу, а іноді вони економлять іще й на середній. У чоловічій моді також переважають екстравагантні фасони. У мій час такий одяг вважали неакуратним і невідповідним. Я впевнений, що дуже легковажний одяг майже завжди супроводжується легковажними манерами.

Багато з вас докладає надто багато зусиль, щоб ні одягом, ні зовнішнім виглядом ні на кого не бути схожими, привертаючи тим самим, як вважає Господь, сумнівну увагу. В історії з Книги Мормона про дерево життя були люди, “вдягнені надзвичайно красиво”. Вони насміхалися над тими, хто скуштував плід дерева життя. Слід звернути увагу, що ті “модники” і глузії з великої і просторої будівлі несуть відповідальність за те, що збентежили багатьох, які, у свою чергу, засоромившись, “відступилися на заборонені дороги і зникли” (1 Нефій 8:27–28).

Президент Н. Елдон Таннер застерігав нас такими словами: “Скромність у одязі—це характеристика розуму і серця, яка основується на повазі до себе, до інших і до Творця всіх нас. Скромність є відображенням смирення, ввічливості й дотримання норм моралі. Нехай батьки, вчителі й молодь, у відповідності до цих принципів і керуючись Святим Духом, обговорять особливості одягу, зовнішнього вигляду й особистого стилю та, пам’ятаючи про свободу волі, візьмуть на себе зобов’язання й виберуть істину” (“Friend to Friend”, Friend, June 1971, 3).

А зараз звернемося до третьої необхідності, згідно з Торо—необхідності житла. У газетах можна побачити багато статей про нинішню житлову кризу. Я пам’ятаю, що майже на кожній генеральній конференції Церкви нас заохочують жити відповідно до наших статків. Не великий дім сусіда через дорогу, а наш прибуток має визначати, який дім ми можемо собі дозволити. Президент Гебер Дж. Грант якось сказав: “З раннього дитинства, з часів Бригама Янга і до сьогодні, я слухав, як з цієї трибуни зверталися чоловіки і… переконували людей не брати в борг. І я впевнений, що недотримання цієї поради є причиною переважної більшості проблем у наш час” (y Conference Report, Oct. 1921, 3).

Один з найкращих способів вести скромний спосіб життя—це виконувати пораду, яку ми часто чуємо: жити за статками, уникати боргів і заощаджувати на “чорний день”. Ми повинні застосовувати й розвивати навички заощадливості, працьовитості, економності та помірності. Якщо сім’я правильно використовує свої фінанси, то вона не виплачує відсотки, а заробляє їх.

Остання необхідна річ за Торо—пальне. Ми часто чуємо про пальне й енергію— високі ціни на них, обмежені ресурси і про нашу небезпечну й непрогнозовану залежність від поставників, а також про потребу в нових і економних джерелах енергії. Я залишу обговорення цих складних питань керівникам країн і промисловості. Те пальне, про яке я хочу говорити—є духовним.

Господь дав нам чудовий план того, як повернутися до Нього, але для подолання земного шляху нам потрібне пальне. Ми хочемо бути подібними до п’ятьох мудрих дів, які запасли достатньо оливи, щоб супроводжувати молодого після Його приходу (див. Матвій 25:6–10). А без чого ж неможливо підтримувати достатній рівень духовного пального? Ми повинні здобувати знання про вічний Божий план і про нашу роль у ньому. І тоді, якщо ми будемо жити праведно та підкоримо свою волю волі Господа, ми отримаємо обіцяні благословення.

Як навчав з цієї кафедри старійшина Вільям Р. Бредфорд: “Бути праведним—просто. На кожному кроці свого життя ми маємо вибирати або правильний, або неправильний шлях, щоб іти далі. Якщо ми вибираємо правильно, то в усьому, що робимо, нас підтримують принципи праведності, пов’язані з силою небес. Якщо ми вибираємо неправильний шлях і діємо відповідно до цього вибору, то не отримуємо подібної небесної підтримки або обіцяння. Ми залишаємося на самоті й приречені на провал” (“Праведність”, Ліягона, січ. 2000, с. 103).

Перед самою смертю у Торо запитали, чи примирився він з Богом. Він відповів: “Ми ніколи й не сварилися” (in Mardy Grothe, comp., Viva la Repartee [2005], 181).

Якщо ми хочемо звільнитися від стресів, нам слід ретельно думати над тим, як шукати шляхів спрощення свого життя. Прислухаймося до натхненної поради і спрямування, які нам дав Господь у великому плані щастя. Будьмо гідними товариства Святого Духа і прислухаймося до Його підказок, поки ми долаємо цю земну подорож. Будьмо готові до того, щоб досягнути головної мети цього земного випробування—повернутися і жити з нашим Небесним Батьком. Про це моя молитва в ім’я Ісуса Христа, амінь.