Бог любить усіх своїх дітей і допомагає їм
Нам потрібна допомога Небесного Батька. Важливим джерелом цієї допомоги є служіння людини своєму ближньому, молитва і зосередженість на Христі.
Одна з найвеличніших істин Відновлення полягає в тому, що Бог живе і перебуває на небесах, що Він є піднесеною істотою, яка має тіло з “плоті й кісток”1, що Він учора, сьогодні й навіки є тим самим незмінним Богом2, джерелом усієї доброчесності й істини.
Адам і Єва були його першими смертними дітьми на цій землі. Господь так сказав про них: “І Я, Бог, на свій образ людину створив, на образ Мого Єдинонародженого її Я створив; як чоловіка та жінку створив їх”3.
Ця істина підносить людську сім’ю. Чоловіки і жінки є чудовими створіннями, обдарованими божественними якостями. Під час Сотворіння Бог наділив Адама і Єву божественною здатністю народжувати дітей, подібних собі. Отже, усі ми є за Його образом.
Однак у цьому житті нам доводиться долати великі слабкості й небезпеки. Хвороби, старіння і смерть неминучі. Труднощі й душевні переживання—складова земної подорожі. Особисті уподобання, пристрасті й пожадання вимагають вдоволення.
З цих та інших причин нам потрібна допомога Небесного Батька. Важливим джерелом цієї допомоги є служіння людини своєму ближньому4. Заповідь така: “Люби свого ближнього, як самого себе”5. Оскільки ми є братами і сестрами, усі ми “ближні”, хоча нас розділяють час, відстань, культура, релігія чи раса. Пророк Джозеф Сміт сказав: “Людина, сповнена любов’ю Божою, не задовольниться благословеннями тільки своєї сім’ї, але прагнутиме сягнути цілого світу, прагнутиме благословити весь рід людський6”. Господь встановив взірець, “бо Він робить те, що добре серед дітей людських;… і Він ні від кого не відмовиться, хто прийде до Нього, від чорного і білого, зв’язаного і вільного, чоловічої статі і жіночої; і Він пам’ятає язичника; і всі є однаковими для Бога”7.
Щоб допомагати людям у Господній спосіб, ми намагаємося піклуватися про себе й жертвувати для тих, хто у нужді. Бідні працюють за свою платню й прагнуть у той же час покращити становище інших8. Цей взірець було нам дано з самого початку9.
План благополуччя Церкви є втіленням цього божественного взірця, і вірні члени Церкви наслідують його. Їхні пожертвування дають можливість підтримувати вдів, піклуватися про сиріт і давати прихисток потерпілим.
Кілька років тому високопоставлений урядовець з Китаю відвідав Солт-Лейк-Сіті, оглянув місця, пов’язані з історією Церкви, й виступив в Університеті Бригама Янга. Коли йому розповіли про церковну програму благополуччя, він сказав: “Якби ми всі отак любили одне одного, то світ був би набагато спокійнішим місцем”.
Піст і сума, що економиться за рахунок неспожитих продуктів та витрачається для допомоги бідним, привернула його увагу. У кінці екскурсії по Площі благополуччя він вручив менеджеру маленький червоний конверт—“червону кишеню”. У Китаї “червону кишеню” дарують на знак любові, благословення або побажання добробуту. “У ній небагато грошей,—сказав відвідувач,—але ці гроші я заощадив, пропустивши два сніданки. Я б хотів передати своє пожертвування від посту церковній програмі благополуччя”10.
Церковний план благополуччя було дано через натхнення від Бога. Його принципи є основоположними для спасіння людини11. Це—символ служіння, свідчення світові, що Церкву Ісуса Христа було відновлено. Це—матеріалізована допомога з небес. Президент Томас С. Монсон сказав: “Принципи благополуччя—незмінні. Вони не будуть змінюватися. Вони є істиною, даною через одкровення”12.
Ще один важливий спосіб отримання Божої допомоги—молитва. Нам заповідано молитися нашому Богові, Небесному Батькові, в ім’я Ісуса Христа. Настанова є такою: “Просіть—і буде вам дано, шукайте—і знайдете, стукайте—і відчинять вам”13. Небесний Батько відповідає на всі щирі молитви.
Як Господній пророк Президент Монсон радить: “Іноді здається, що в кінці тунелю не буде світла, світанок ніколи не розсіє темряву ночі. … Ми почуваємо себе залишеними, вбитими горем, самотніми. Якщо ви опинилися у такій ситуації, я благаю вас звернутися до Небесного Батька, маючи віру, що Він підніме вас і поведе. Я не обіцяю, що Він забере ваші скорботи, але Він втішить і з любов’ю проведе через будь-які бурі”14.
Іноді потреби бувають такими, що нам необхідна молитва, з якою звертаються уповноважені служителі Бога, поклавши на нашу голову свої руки. Ісус Христос “зціл[яв] хворих, оживл[яв] мертвих”15 і підбадьорював занепалих духом. З відновленням євангелії з’явилася влада і повноваження священства продовжувати цей аспект Божої роботи16.
Якщо людина хворіє або має серйозні проблеми, “хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє ім’я, і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме”17. Вірні старійшини мають зобов’язання робити те, що зробив би Господь, якби Він був тут18.
Якби велися записи того, на скільки молитов було отримано відповіді, то світ не зміг би вмістити таку кількість томів. Старійшині Глену Л. Радду, почесному генеральному авторитету і улюбленому соратнику, належить таке незабутнє свідчення:
“По телефону я отримав інформацію про те, що моя родичка, 12-річна дівчинка на ім’я Дженіс, знаходилася у лікарні із серйозними травмами. Її мати хотіла, щоб Дженіс отримала благословення священства.
Ми зі старійшиною Коулі поїхали до лікарні. Там ми дізналися подробиці нещасного випадку. Дженіс збив міський автобус. Подвійні колеса проїхали по її голові й тілу.
Ми зі старійшиною Коулі увійшли в палату, де лежала Дженіс. У неї був зламаний таз, серйозно пошкоджене плече, багато переломів кісток і настільки серйозні травми голови, що вони не підлягали лікуванню. Однак у нас було відчуття, що ми повинні дати їй благословення. Я помазав її олією, а старійшина Коулі запечатав помазування. Він благословив її сильним і рішучим голосом на одужання і можливістю прожити нормальне життя. У благословенні було сказано, що вона відновиться й не матиме тривалих наслідків від численних травм. То було чудове благословення, а момент—воістину величним”.
Старійшина Радд продовжував: “Дженіс не могла поворухнути жодним м’язом понад місяць. Ми ніколи не втрачали віри. У благословенні було сказано, що вона одужає і не матиме тривалих ушкоджень”.
На закінчення старійшина Радд сказав: “З того візиту до лікарні минуло багато років. Я нещодавно розмовляв з Дженіс. Їй зараз 70 років, вона мати 3-х дітей і бабуся 11-ти онуків. До сьогоднішнього дня вона не відчувала жодних негативних наслідків тієї аварії”19.
Її випадок одужання є одним з багатьох. Але саме цей випадок у лікарняній палаті з 12-річною Дженіс і двома смиренними служителями Бога 58 років тому є найяскравішим свідченням того, як Небесний Батько допомагає Своїм дітям, що звертаються до Нього з молитвою.
Найбільша допомога від Небесного Батька надходить до нас через Його Сина: “Так-бо Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне”20.
Я свідчу про Господа Ісуса Христа з великим благоговінням і захопленням. Я це роблю, щоб нагадати, як обережно ми повинні використовувати Його ім’я. Хоча Його вплив, учення і спасіння викликають у нас любов до Нього, нам не слід говорити про Нього, як про друга, що живе по сусідству.
Він—Першонароджений з духовних дітей нашого Батька. Він зробив усе, що від Нього вимагалося. Тому все навколо проймається благоговінням і свідченням про Нього21. Він казав давнім пророкам, що писати, і виявляє Свою волю сучасному пророкові, і Він виповнює кожне написане ними слово22.
Будучи Єдинонародженим у плоті, Він народився від Діви Марії, переміг смерть, викупив гріхи світу і приніс спасіння як живим, так і мертвим. Як наш воскреслий Господь Він їв рибу і стільника медового разом з апостолами та дав багатьом людям обох півкуль відчути рани на Його руках, ногах і боці, щоб усі могли знати, що Він—Бог Ізраїля, живий Христос.
Він усім проголосив:
“Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене,—хоч і вмре, буде жити.
І кожен, хто живе та вірує в Мене,—повіки не вмре”23.
Він—Джерело любові і Суддя, Викупитель світу. Під час Його Другого пришестя “влада буде на рамені Його; і буде названо Його ім’ям: Чудовий, Порадник, Могутній Бог, Вічний Батько, Князь Миру”24. Я свідчу про це у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.