Шануйте священство і належно його застосовуйте
Досконалим взірцем застосування святого священства є наш Спаситель Ісус Христос. Він служив з любов’ю, співчуттям і милосердям.
Любі брати! Ми зібралися по всьому світу як чудове братерство святого священства Божого. Ми маємо велике благословення належати до невеликої кількості чоловіків на землі, яким ввірено повноваження діяти від імені Спасителя і благословляти інших людей шляхом праведного застосування Його священства.
Цікаво, чи багато серед нас, братів, таких, хто серйозно розмірковує про безцінну можливість бути носієм Ааронового і Мелхиседекового священства? Коли ми усвідомимо, як небагато з тих чоловіків, які жили на землі, отримували священство і як Ісус Христос уповноважував тих людей діяти від Його імені, то повинні відчувати глибоке смирення й бути безмежно вдячними за те, що є носіями священства.
Священство—це повноваження діяти від імені Бога. Без цього повноваження неможливо здійснювати Його роботу на землі. Священство, яке маємо ми—це делегована нам частина вічних повноважень Бога. Якщо ми вірні й віддані, наше висвячення у священство буде вічним.
Однак сама по собі передача повноважень не обдаровує силою священства. Потенціал нашої сили священства залежить від особистої гідності, віри в Господа Ісуса Христа і послуху Його заповідям. Наша сила гідно застосовувати священство значно зростає, якщо основується на міцному фундаменті євангельського знання.
Досконалим взірцем застосування святого священства є наш Спаситель Ісус Христос. Він служив з любов’ю, співчуттям і милосердям. Його життя було небаченим прикладом смирення і сили. Найвеличніші благословення приносить смиренне, самовіддане служіння іншим. Як вірні, слухняні носії священства, ми зможемо, наслідуючи Його приклад, отримати велику силу. Коли того вимагають обставини, ми можемо застосовувати силу зцілювати, благословляти, втішати й давати пораду, з вірою дослухаючись до спонукань Духа.
Я прошу вас на хвилину уявити, що ми з вами наодинці знаходимося у спокійному місці, атмосфера якого допомагає відчувати спрямування Святого Духа. Хтось із вас періодично буває на співбесідах з визначення гідності, інші через певні покликання рідко мають таку нагоду. Уявіть, що впродовж кількох наступних хвилин ми з вами проведемо приватну співбесіду священства.
Під час співбесіди я прошу вас обдумати, чи вважаєте ви себе гідним застосування священних повноважень, дарованих вам. Я також попрошу поміркувати, як часто ви застосовуєте священство, щоб благословляти інших. У моїх намірах немає бажання критикувати. Я хочу допомогти вам краще усвідомити, яку користь приносить застосування священства.
Чи не відганяють ваші приватні, особисті думки Святого Духа? А може вони потребують “великого прання”? Чи живите ви свій розум надихаючими матеріалами, чи поступаєтеся спокусам порнографічної літератури або веб-сайтів? Чи докладаєте ви всіх зусиль, щоб уникати стимуляторів та речовин, що суперечать Слову мудрості, а, може, ви вже придумали виправдання для певних винятків? Чи встановили ви суворий контроль над тим, що проникає у ваш розум через зір і слух, і чи переконалися, що ці матеріали є хорошими і духовними?
Якщо ви розлучені, то чи забезпечуєте реальні фінансові потреби дітей, для яких є батьком, не обмежуючись мінімальними вимогами, встановленими законом?
Якщо ви одружені, то чи залишаєтеся вірним своїй дружині не лише фізично, але й у думках? Чи вірні ви шлюбним завітам і ніколи не розмовляєте з іншою жінкою про те, що хотіли б приховати від своєї дружини? Чи відчувають вашу доброту і підтримку дружина і діти? Чи допомагаєте ви дружині у виконанні хатньої роботи? Чи головуєте ви у сім’ї, коли йдеться про вивчення Писань, сімейну молитву і домашній сімейний вечір? А може вашій дружині доводиться заповнювати порожнини, що виникли через брак вашої уваги вдома? Чи кажете ви, що кохаєте її?
Якщо ви відчули незручність, подумки відповідаючи на поставлені мною запитання, відразу ж виправляйтеся. Якщо це стосується вашої гідності, я раджу вам поговорити з єпископом або членом президентства колу відразу ж. Вам потрібна допомога. Ті проблеми, що вас непокоять, не вирішаться самі собою. Без належної уваги вони тільки погіршаться. Можливо, вам буде важко поговорити з провідником священства, але я раджу вам зробити це зараз заради себе і заради тих, хто любить вас.
Брати, я зараз буду говорити про те, як священство має застосовуватися, щоб благословляти життя інших, особливо дочок Небесного Батька.
У Проголошенні про сім’ю сказано, що чоловік і дружина мають бути рівноправними партнерами. Я переконаний, що кожна дружина у Церкві радіє такій нагоді й підтримує її. Але стане це реальністю чи ні, залежить від чоловіка. Багато чоловіків підтримують ідею рівноправного партнерства з дружинами, і це приносить користь обом та благословення їхнім дітям. Однак у багатьох випадках буває не так. Я звертаюся до всіх чоловіків, які не бажають розвивати рівноправні стосунки зі своєю дружиною, прислухатися до натхненної поради Господа і виконувати її. Рівноправне партнерство принесе велику користь, якщо і чоловік, і дружина будуть прагнути Господньої волі у прийнятті важливих рішень як для себе, так і для своєї сім’ї.
Будьте чуйними до спонукань Святого Духа під час застосування священства—цього величного привілею діяти від імені Господа. Намагайтеся краще зрозуміти, як вам повніше застосувати силу священства в житті тих, кого ви любите і кому служите. Я, в першу чергу, думаю про вдів, які мають певні потреби і яким ви можете допомогти як розуміючий і співчутливий носій священства. Багато з них ніколи не попросять допомоги. Дізнайтеся, у вирішенні яких домашніх труднощів ви можете допомогти вдові: можливо, побороти занепокоєння, надавши натхненне благословення священства, або щось полагодити у домі.
Як єпископ будьте чуйними і уважними до сестер, які беруть участь у раді приходу. Сестри допоможуть дізнатися про потреби тих жінок вашого приходу, в домі яких немає носіїв священства. Завдяки візитному вчителюванню Товариство допомоги може визначати потреби й давати пораду щодо їхнього вирішення. Якщо питання виходить за компетенцію Товариства допомоги, ви можете звернутися до кворуму старійшин чи групи первосвящеників, щоб отримати допомогу у вирішенні відповідної проблеми.
Коли ви як єпископ проводите розмову з чоловіком і дружиною, які переживають труднощі в шлюбі, чи ставитеся ви з такою ж довірою до слів жінки, як і до слів чоловіка? Під час подорожей по всьому світу я помітив, що жінки перебувають у більш невигідному становищі, оскільки провідник священства більше довіряє сину, аніж дочці Небесного Батька. Така нерівність не повинна існувати.
Чи незаміжні сестри відчувають турботу й увагу, на яку заслуговують, якщо вони відвідують сімейний приход? Чи мають вони нагоду служити у важливих покликаннях, відчуваючи при цьому підбадьорення і заохочення? Чи отримують вони необхідну підтримку з боку священства?
Мета повноваження священства—дарувати, служити, підтримувати, надихати, а не контролювати або силувати у неправедності. У деяких культурах чоловік традиційно відіграє домінуючу роль, вважаючи, що має владу контролювати й вирішувати всі сімейні питання. Це не Господній спосіб. Є такі країни, де дружина вважається майже власністю чоловіка, так, ніби вона частина його майна. Таке жорстоке, безперспективне, помилкове бачення шлюбу, до якого заохочує Люцифер, має відкидатися кожним носієм священства. Воно основується на позиції певної вищості чоловіка у порівнянні з жінкою і дуже далеке від істини. Писання стверджують, що Небесний Батько приберіг Своє найпрекрасніше, найвеличніше творіння—жінку—на кінець. Лише після того як усе було завершено, було створено жінку. Лише тоді було проголошено, що роботу завершено і вона є хорошою.
Про наших дружин, матерів, бабусь і сестер та інших важливих жінок у житті Президент Хінклі сказав: “З усіх творінь Всемогутнього немає нічого більш прекрасного і натхненного за чудову дочку Бога, яка ходить чеснотно, розуміючи, чому так має чинити, яка шанує й поважає своє тіло як таке, що є священним і божественним, яка розвиває свій розум і постійно розширює горизонт свого розуміння, яка живить свій дух вічною істиною”1.
За божественним задумом жінка кардинально відрізняється від чоловіка у багатьох аспектах2. Вона співчутлива і небайдужа до потреб людей навколо неї. Однак та співчутливість може стати причиною пригніченості для жінки, яка знаходить набагато більше справ, ніж здатна виконати навіть з допомогою Господа. Деякі сестри відчувають збентеження, бо не вважають, що роблять усе, що мають робити. Я впевнений, що багато гідних, працьовитих, відданих жінок у Церкві мають саме такі відчуття.
Отже, як чоловік або син дякуйте за все, що ваша дружина і мати робить для вас. Часто виявляйте свою любов і вдячність. Це зробить життя більш різноманітним, приємним і змістовним для багатьох дочок Небесного Батька, яким за безліч справ рідко кажуть слова похвали або подяки. Якщо ви, чоловіки, відчуваєте, що дружина потребує підбадьорення, обійміть її і скажіть, як сильно ви її любите. Нехай кожен з нас завжди виявляє ніжність і вдячність усім особливим жінкам, які є окрасою нашого життя.
Дуже часто ми усвідомлюємо справжню цінність речей після того, як втрачаємо їх. Як приклад розповім вам про чоловіка, який втратив можливість застосовувати священство через провину. Пізніше він знову отримав можливість застосовувати його завдяки відновленню обрядів, яке стало можливим внаслідок повного покаяння. Коли обряди було поновлено, я звернувся до його дружини і запитав: “Чи хотіли б ви отримати благословення?” Вона радо погодилася. Потім я поглянув на чоловіка, який знову міг застосовувати священство, і запитав: “Чи хотіли б ви дати своїй дружині благословення?” Неможливо описати словами глибину почуттів, викликаних тією подією, та узи любові, довіри і вдячності, які виникли завдяки їй. Вам не слід втрачати своє священство, щоб більше його цінувати.
Я відчуваю безмежну радість і щастя, бо люблю, піклуюся і поважаю свою дорогоцінну дружину всім серцем і душею. Я бажаю, щоб застосування священства і ставлення до важливої у вашому житті жінки приносило вам таке ж задоволення.
Як один з 15 апостолів Господа Ісуса Христа на землі я висловлюю свої почуття стосовно священства, які співпадають з цим чудовим твердженням Президента Говарда В. Хантера: “Як особливим свідкам нашого Спасителя, нам дано надзвичайне доручення керувати справами Його церкви і царства й служити Його дочкам і синам, де б вони не жили на лиці землі. Оскільки нам дано покликання свідчити, керувати і служити, від нас вимагається, незважаючи на вік, хвороби, втому і почуття невідповідності, до останнього подиху виконувати доручену нам роботу”3.
Ми будемо відповідати перед Богом за те, як ставилися до Його дорогоцінних дочок. Тож давайте ставитися до них так, як Він цього очікує. Я молюся, щоб Господь скеровував нас, допомагаючи бути більш натхненними, чуйними і ефективними у застосуванні священства особливо по відношенню до Його дочок. В ім’я Ісуса Христа, амінь.