Руки безпеки
Коли ми смиренно і з розкаянням приходимо на причасні збори і гідно причащаємося, то можемо знов і знов відчувати ці руки [безпеки].
Сьогодні я говоритиму про Спокуту Ісуса Христа і її зв’язок з прислужуванням причастя носіями Ааронового священства, про що старійшина Оукс так чудово і з такою силою говорив сьогодні вранці. Я наведу одне коротке словосполучення, яке дає мені уявлення про милість Спасителя. Ця фраза: “руки безпеки” (див. Алма 34:16).
В Його міцних руках
Одна сім’я влаштувала фотосесію на оглядовому майданчику північної дуги Великого каньйону. Раптом вони почули крики і побігли на допомогу. Виявилося, що дворічна дівчинка провалилася крізь загорожу і з 11-метрової висоти впала на виступ. Вона намагалася видряпатися нагору, але, рухаючись, лише сповзала, доки не опинилася в 1,5 м від самого краю страшного 65-метрового обриву.
19-річний Айан оцінив ситуацію і, навчений, що робити за надзвичайних ситуацій, знав як справитись з цим. Він розповідав: “Ця думка негайно з’явилася у мене в голові, я просто знав, що маю робити. Я поклав фотоапарат і спустився на стежку в безпечнішому місці, переліз через загорожу, зліз по купі каміння крізь чагарник і знайшов її”. Айан тримав її на руках понад годину, доки не прибули рятувальники і не скинули їм канати”, щоб урятувати їх. (“Save Her!” New Era, Sept. 2007, p. 6). Мою увагу привернула фраза “тримав її на руках”, бо і в Писаннях говориться про це—руки любові, милості і безпеки (див. 2 Нефій 1:15; Мосія 16:12; Алма 5:33; УЗ 6:20; 29:1).
Фраза з Писань “оточує руками безпеки” зустрічається у зверненні Амулека до зорамійців на тему нескінченної і вічної Спокути. Він учив, що жертва Сина Божого дала людині можливість вірити в Христа, що веде нас до покаяння. “І так милість може задовольнити вимоги справедливості і оточує їх руками безпеки” (Алма 34:16; див. також вірші 9–15).
Навчайте абстрактному за допомогою відчутного
Щоб краще зрозуміти принцип “рук безпеки”, треба пам’ятати, як Спаситель за допомогою відчутних речей, наприклад, монет, насіння, овець, хліба, риб і частин тіла навчав євангельских приципів.
Руки—цілком відчутна річ, і з їх допомогою ми виражаємо ніжність і любов. Коли я приходжу з роботи додому, мене обіймає руками моя дружина. Я знав руки любові і безпеки, коли служив у Латинській Америці і коли мене часто вітали своїм un abrazo, тобто обіймами.
Я розмірковував, як можна доступно вчити інших Спокуті, і в цьому мені допомогла фраза “руки безпеки”. Коли нас охристили і через покладання рук дарували Святого Духа, ми пройшли два обряди, які привели нас до рук безпеки. Коли ми смиренно і з розкаянням приходимо на причасні збори і гідно причащаємося, то можемо знов і знов відчувати ці руки.
Застосовуючи причасні збори до нашого часу
У вступі до розділу 110 Учення і Завітів описується ситуація, за якої було дано одні з найактуальніших віршів щодо рук безпеки. У Суботній день під час освячення Кертлендського храму Пророк Джозеф Сміт сказав, що разом з іншими носіями священства прислужував причастя Церкві.
Після цього священного обряду Джозеф Сміт і Олівер Каудері усамітнилися для молитви. Після молитви цим двом мужам явився Спаситель і проголосив: “Ось, ваші гріхи прощено вам; ви чисті переді Мною; отже, підійміть свої голови і радійте” (УЗ 110:5).
Послідовність подій у Кертлендському храмі в 1836 році подібна і в наш час і стосується нас. Неділю за неділею ви, юні носії священства, прислужуєте причастя святим, які приходять на причасні збори з молитвою, прагнучи духовного зцілення, благаючи в молитві, сподіваючись почути в розумі та в серці ці слова: “Ось, ваші гріхи прощено вам; ви чисті переді Мною; отже, підійміть свої голови і радійте” (УЗ 110:5).
Старійшина Даллін Х. Оукс свідчив, що з причастям пов’язане духовне очищення або зцілення. “Причастя Господньої Вечері є поновленням завітів і благословень хрищення. Нам наказано покаятися у своїх гріхах і прийти до Господа зі скрушеним серцем і впокоре- ним духом та прийняти причастя. Приймаючи хліб, ми свідчимо про те, що ми бажаємо взяти на себе ім’я Ісуса Христа і завжди пам’ята- ти Його, і дотримуватися Його заповідей. Коли ми виконуємо цей завіт, Господь відновлює очищувальний ефект хрищення. Ми стаємо чистими й можемо завжди відчувати Духа біля себе” (“Особливі свідки Христа”, Ліягона, квітень 2001 р., с. 14).
Висновки для носіїв Ааронового священства
Щоби члени Церкви могли повніше відчувати цей очищувальний ефект чи руки безпеки, особи, які мають ключі від причастя і які прислужують його, повинні дотримуватися загальних настанов стосовно підготовки, благословення і рознесення причастя, викладених у церковних довідниках. Кожен носій священства мусить пам’ятати, що діє від імені Господа, і бути благоговійним і гідним. Якщо узагальнювати, наша молодь бездоганна. Однак час від часу ми спостерігаємо тривожні ознаки зайвої неформальності та несерйозності в одязі й зовнішньому вигляді.
Юнаки! Перед тим як іти до Церкви, зупиніться ще раз на мить біля дзеркала і спитайте себе, чи все в порядку у вашій зовнішності. А ще краще, попросіть близьку людину, когось із батьків, ще раз поглянути на вас, і якщо щось не так, прийміть її пораду.
Істинні слуги Ісуса Христа мають належний зовнішній вигляд і одяг, що завжди характеризують Його норми, а не заплив світу у недбалість. Увага до кожної дрібниці гарантує присутність з вами Духа Господа. Одяг чи зовнішній вигляд тих, хто прислужує причастя, не повинен привертати до себе увагу людей, які прагнуть благословень нескінченної Спокути.
У виступах Президента Монсона до носіїв священства простежується принцип, що можливість мати священство—це привілей. “Це доручення служити, це привілей надихати, це можливість благословляти життя людей” (“Відповідальність нашого святого священства”, Ліягона, травень 2006 р., с. 57). Я свідчу, що це стосується і прислужування причастя.
Відчуття рук безпеки
Коли я служив єпископом, то бачив благословення Спокути в житті членів Церкви, які вчиняли тяжкі гріхи. Як суддя в Ізраїлі я слухав їхні сповіді і, при необхідності, накладав на них певні обмеження, наприклад, забороняв якийсь час причащатися.
Один дорослий юнак з нашого приходу зустрічався з дівчиною. Вони дали почуттям вийти з-під контролю. Він прийшов до мене за порадою і допомогою. З того, що він розповів, і керуючись Духом, йому, крім іншого, було заборонено якийсь час приймати причастя. Ми часто зустрічалися, щоб перевірити хід покаяння, і через певний час я дозволив йому знову причащатися.
На тих причасних зборах я сидів на трибуні. Мої очі були прикуті до того, хто тепер міг з гідністю прийняти причастя. Я бачив, як його огортають руки милості, любові і безпеки, як зцілення Спокутою відігріває його душу і знімає його тягар, даючи обіцяні прощення, спокій і щастя.
Спокута—повсюдна сила
Я відчував і маю свідчення про істину, якій навчав Президент Пекер: “Ми чомусь думаємо, що спокута Христа вступає в дію лише наприкінці земного життя, щоб викупити від падіння, від духовної смерті. Насправді вона набагато ширша. Це постійна сила, яку слід прикликати у щоденному житті. Коли ми в катуванні, тортурах чи мученні або обтяжені стражданням, Він може зцілити нас. Хоч ми повністю і не розуміємо того, як спокуту Христа було здійснено, але можемо відчувати “мир Божий, що вийщий від усякого розуму” (“Дотик руки Вчителя”, Ліягона, липень 2001 р., с. 26).
Я люблю свого Небесного Батька та Його Сина Ісуса Христа. Я покладаю на Них свою віру, віддаю свою любов і свою відданість. Я свідчу, що Бог—наш Небесний Батько, а ми—Його діти. Я свідчу, що Спокута реальна і є силою в нашому житті. Я свідчу, що відновлена євангелія істинна. Ці істини містяться в Священних Писаннях, особливо в Книзі Мормона. В ім’я Ісуса Христа, амінь.