Радіймо всім серцем
Членство у Товаристві допомоги є частиною нашого славетного спадку і благословенням для жінок в Церкві Господа.
Мої любі сестри, які ми благословенні! Ми не лише члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, але й члени Товариства допомоги—“Господньої організації для жінок”1. Саме існування Товариства допомоги є виявом Божої любові до Його дочок.
Чи не сповнюється ваше серце захопленням, коли в пам’яті спливає історія Товариства допомоги і яскраві спогади про те, з чого все починалось? Під час перших зборів Товариства допомоги 17 березня 1842 року пророк Джозеф Сміт проголосив, що “Церква ніколи не була організованою досконально, доки жінки не були так організовані”2. Тоді він організував сестер “під священством і за моделлю священства”3. На ті перші збори зібралась маленька, різноманітна за своїм складом група відданих жінок, які були схожі на сучасних членів Товариства допомоги. Там були жінки, молоді й більш зрілого віку, з освітою і без освіти. Там були одружені, були матері, а також незаміжні. Там були і заможні, і дуже бідні. Їх поєднувала любов одна до одної, любов до Господа і бажання служити. Пам’ятаючи про справи сестер Товариства допомоги в минулому, ми можемо отримати краще розуміння і скерування сьогодні.
На перших зборах Товариства допомоги Джозеф Сміт попросив сестер допомагати Братам, “пильнуючи за потребами бідних, шукати тих, хто шукає милосердя, і задовольняти їхні потреби”4. Він також закликав сестер діяти “за цими почуттями, які Бог посадив у ваше нутро”5.
Сестри всім серцем відгукнулись на це завдання і об’єднались у Товариство, яке присвячує свою діяльність служінню бідним і нужденним. Сестра Емма Сміт сказала: “Ми вчинимо щось надзвичайне. Якщо корабель з багатьма мормонами на борту застрягає на бистрині серед порогів, ми вважатимемо таку подію голосним закликом про допомогу. Ми чекаємо надзвичайних справ і невідкладних завдань”6.
У ті дні на початку існування Церкви сестри надавали допомогу, ходячи від дому до дому. Здійснюючи служіння, яке ми сьогодні називаємо візитним вчителюванням, сестри служили всім, піклуючись і переймаючись потребами інших, пересвідчуючись, чи у людей є їжа, одяг, дах над головою, і у разі потреби надаючи необхідну допомогу. Якщо сестра мала чим поділитися, вона передавала це візитним сестрам. Якщо вона мала в чомусь потребу, сестри приносили їй необхідне7.
Давайте ж присвятимо себе служінню в Товаристві допомоги, як це радив нам президент Бойд К. Пекер: “Служіння у Товаристві допомоги звеличує і освячує кожну сестру… Присвячуючи себе Товариству допомоги, організовуючи його, служачи в ньому і беручи участь в його діяльності, ви підтримуєте справу, що благословить кожну жінку, якої сягне її вплив”8.
Метафору Емми Сміт щодо корабля, який застряг на бистрині серед порогів, і людей, що потребували допомоги, ми можемо застосувати до наших часів, коли бачимо сусіда, який захворів, дитину, якій потрібна настанова, підлітка, якому не вистачає друга, або сім’ю, яка втратила джерело доходів і потребує допомоги, аби знову стати на ноги. Ми чуємо про нещастя, буревії та особисті трагедії в житті наших сестер по всьому світу. Нам не слід метушитись, намагаючись визначити, що робити або де можна допомогти.
Пам’ятайте, найчастіше допомога потрібна в наших власних домах, по сусідству, там, де ми живемо. Добре слово підтримки, записка з подякою, телефонний дзвінок, доброзичлива посмішка, корисна справа і нагадування, що Бог любить нас—саме в них найчастіше є найбільша потреба. Ми можемо підбадьорювати і благословляти інших безліччю способів.
Товариство допомоги—це не лише заняття в неділю. Це не просто місце, куди ми йдемо, якщо не навчаємо у Початковому товаристві чи у Товаристві молодих жінок. Це Господня організація для жінок. Членство у Товаристві допомоги є частиною нашого славетного спадку і благословенням для жінок в Церкві Господа.
На тих перших зборах Товариства допомоги Джозеф Сміт порадив сестрам навчати одна одну євангелії Ісуса Христа. Він сказав: “Товариство допомоги існує не тільки для того, щоб допомагати бідним, але й рятувати душі”9. Він також сказав: “Тепер я повертаю ключ за вас в ім’я Бога, і це Товариство радітиме, і знання і розум полинуть віднині”10. О, як мені подобається це висловлювання! Воно нагадує мені, що слід радіти благословенням, які Бог має для жінок цієї Церкви.
Жінки Товариства допомоги завжди прагнули навчатися й зростати. Ми знаємо, що “слава Бога—це розум”11.
В одкровенні, отриманому в 1830 році через пророка Джозефа і призначеному його дружині Еммі, Господь проголосив, що їй слід “роз’яснювати Писання і … напучувати Церкву, згідно з тим, як буде [їй] дано Моїм Духом”12. Цей заклик стосувався не лише Емми. Джозеф пояснив, що всі сестри мають прагнути цього дару13. Жінки навчали євангелії Ісуса Христа і наслідували приклад Спасителя і словом, і ділом. Сестри насичували одна одну добрим словом Бога14.
Деякі жінки казали, що їм боязко навчати в класі або виступати перед зібранням. Я можу запевнити вас, що знаю з власного досвіду наскільки це може лякати. Давайте згадаємо слова, сказані Елайзою Сноу її племінниці, якій запропонували виступити перед зібранням. Коли та підвелась і спробувала щось промовити, то не змогла сказати й слова, оскільки була охоплена страхом. Зрештою вона просто сіла. Елайза з добротою і лагідністю порадила їй: “Не переймайся. Але коли тебе знов запросять виступити, спробуй і будь готова що-небудь сказати”15.
Ми матимемо що сказати, якщо підготуємось так, як радив Господь. Він каже нам “проповідувати [Його] євангелію Духом” і ті, хто проповідують, і ті, хто сприймає, “розуміють один одного, і обидва напучуються і звеселяються разом” 16. Коли ми палко готуємося, використовуючи Писання і затверджені Церквою матеріали, і просимо Господа про допомогу, Він дасть нам “невимовний дар Святого Духа”17 і ми будемо знати що сказати, щоб усі могли наставлятися разом.
На чудових зборах Товариства допомоги Елайза Р. Сноу записала у протоколі що “майже всі присут- ні піднімались і виступали, і Дух Господа, немов потік чистої води, освіжав кожне серце”18. Ми сподіваємось, що наші сучасні сестри відчувають підживлення, напучування і духовний підйом щоразу, коли відвідують недільний урок, виконують візитне вчителювання, беруть участь у заходах або здійснюють будь-яке служіння.
Сестри, нині, більше ніж будь-коли, нам потрібні жінки, які братимуть на себе відповідальність і будуть стійкими. Нам потрібні жінки, які з силою, вірою і сміливістю проголошуватимуть істину. Нам потрібні жінки, які будуть прикладом праведності. Нам потрібні жінки, які “завзято займатимуться доброю справою”19. Нам слід жити так, щоб наше життя свідчило про нашу любов до Небесного Батька та Спасителя Ісуса Христа і наше прагнення робити все, про що Вони нас просили. Нам слід зберегти “все найкраще, що … ма[ємо] в собі”20, щоб як дочки Бога ми могли виконувати нашу частину роботи з розбудови Божого царства. Для здійснення цього ми матимемо допомогу. Як проголосив Джозеф Сміт: “Якщо ви будете жити за своїми привілеями, ангели не будуть стримуватися, щоб бути вашими товаришами”21.
Давайте нести тягарі один одного, сумувати з тими, хто сумує, співчувати тим, хто потребує співчуття, і тим самим дотримуватись укладених нами завітів22.
Ми—найблагословенніші. Спаситель стоїть на чолі цієї Церкви. Нас скеровують живі пророки, провидці й одкровителі. Ми маємо Святі Писання, щоб читати й вивчати їх і знаходити відповіді на виклики повсякденного життя. У нас є святі храми по всьому світу, де ми можемо пройти обряди, необхідні для повернення до нашого Небесного Батька. І ми є одна в одної, щоби допомагати одна одній.
Відвідуючи багато місцевостей по всьому світу, я бачу “образ Бога, вигравіюваний на ваших обличчях”23, добрі жінки. Я чую про ваші добрі справи і глибоку відданість. Я бачу Світло Христа, що сяє у ваших очах.
Я знаю, ми можемо відгукнутись на заклик Емми, і робити сьогодні щось надзвичайне. Ми можемо бути праведною армією жінок, озброєних любов’ю, співчуттям, добротою, служінням і вірою. Ми можемо бути могутньою силою, яка нестиме добрі зміни в цей світ. Тоді ми станемо тим, про що каже Президент Пекер: “Товариство допомоги можна буде порівняти з притулком—місцем безпеки і захисту. … У ньому вам буде безпечно. Воно оточує кожну сестру немов захисний мур”24. У нас повинно бути це місце безпеки і захисту!
Чи не сповнюється ваше серце захопленням від того, що ми належимо до Товариства допомоги? Пам’ятаючи про справи тих благородних жінок у минулому, ми матимемо спрямування сьогодні та у майбутньому.
Я свідчу, що Бог, наш Небесний Батько, і Його Син, Ісус Христос, живі і люблять нас. Я свідчу, що нас скеровує пророк Бога. Я свідчу, що дотримуючись наших завітів, ми отримаємо безмежні благословення. В ім’я Ісуса Христа, амінь.