Подружні місіонерські пари: благословення від жертвування і служіння
Ви потрібні Небесному Батькові. Ваші унікальні здібності необхідні в Його роботі, яка ведеться під керівництвом нашого Спасителя Ісуса Христа.
Чотири роки тому я розповідав тут про подружні пари, що служать на місії повного дня. Я молився, щоб “Святий Дух торкн[увся] сердець, і десь один із двох чи обидва разом делікатно підштовхну[ли] ліктем свого супутника чи супутницю, і наста[в] момент істини [момент рішення]”1. Згодом одна сестра написала мені про свій випадок. Вона сказала: “Ми насолоджувалися затишком вітальні і дивилися конференцію по телевізору. … Коли ви виступали, моє серце було надзвичайно зворушене. Я подивилася на чоловіка, а він—на мене. Та мить назавжди змінила життя”.
Якщо за літнім віком ви вже можете або незабаром зможете служити місіонером, я звертаюся до вас сьогодні, щоб засвідчити про благословення, що назавжди змінять ваше життя. Ви потрібні Небесному Батькові. Ваші унікальні здібності необхідні в Його роботі, яка ведеться під керівництвом нашого Спасителя Ісуса Христа. Для кожного виду місіонерської роботи потрібні віра, жертвування і служіння, а за це завжди проливаються благословення.
Коли ми будемо обговорювати ці благословення, ви інстинктивно згадаєте фактори, які я назвав “чотири “С”: страх, сімейні турботи, сприйняття покликання служіння на місії і стан фінансів2. Дозвольте додати ще один важливий і впливовий фактор: віра. Тільки завдяки своїй вірі ми можемо прийняти пораду Бога: “Виберіть собі сьогодні, кому будете служити”3—“служити[…] Господу Богу, Який створив вас”4. І тільки через випробування віри ми можемо отримати дивовижні благословення, яких прагнемо для себе і своїх сімей. “Бо якщо не буде віри серед дітей людських, Бог не зможе творити ніякого чуда серед них; ось чому Він показав Себе тільки після їхньої віри”5.
Дозвольте мені розповісти вам про ці дивовижні благословення з листів і розповідей, які я отримав і почув за останні кілька років. Одна смиренна подружня пара з Айдахо поборола страх вірою, коли Господь покликав їх служити до Росії. Вони написали такий лист про згоду: “Ніхто ніколи не уявляв собі, що ми отримаємо таке покликання. Ми гадки не мали, як зможемо вивчити мову або допомогти в цій сфері, і хоча ми погодилися на це з великим трепетом, покладаючись повністю на віру, ми знали, що Господь і Його пророк краще знають, де ми повинні служити”. Через десять місяців Стокгольмський храм у Швеції прийняв групу з 30 святих з маленької російської філії, очолювала яку подружня пара з Айдахо, яка тільки-но почала розуміти російську мову. Писання кажуть нам: “Бог надав засіб, щоб людина через віру могла робити справжні чудеса”6. Так робота Бога виконується Його дітьми: “Щоб віра також могла збільшитися на землі. … Щоб повноту Моєї євангелії могло бути проголошено слабкими і простими до кінців землі”7.
Інша подружня пара підійшла до сімейних турбот з вірою. Вірна сестра писала: “Рішення служити на місії не було важким. Але моя 90-річна мати була дуже стурбована нашим від’їздом. Вона відчула велике заспокоєння, коли почула, що наші сім’ї будуть благословенні завдяки служінню”. Один відданий брат виразив подібне занепокоєння тим, що мав залишити літніх батьків, на що його батько відповів: “Не треба виправдовуватися матір’ю і мною, щоб не їхати на місію з дружиною. Помолися про це і роби, як скаже Дух”.
Одному з перших поколінь місіонерів, покликаних залишити свої сім’ї, Господь дав таке обіцяння: “Якщо вони робитимуть це в усій невибагливості серця,… Я, Господь, даю їм обіцяння, що Я забезпечу їхні сім’ї”8.
Звичайно, є багато сімейних турбот, які не можна залишити без уваги. Але ми не можемо подолати труднощі у сімейному житті без благословень Господа, а коли ми жертвуємо, щоб служити на місії повного дня як подружня місіонерська пара, ці благословення ллються потоком. Наприклад, одна подружня пара хвилювалася через те, що залишала молодшу дочку, яка не була активною в Церкві. Її праведний батько писав: “Ми постійно про неї молилися і часто постилися. Тоді під час Генеральної конференції Дух прошепотів мені: “Якщо ви будете служити, вам більше не треба буде переживати за дочку”. Тож ми зустрілися з єпископом. Через тиждень після отримання нами покликання, вона і її хлопець оголосили про своє заручення. “Перед тим, як ми вирушили до Африки, у нашому будинку відбулося весілля. [Потім ми зібрали свою сім’ю і] провели сімейну нараду. … Я свідчив про Господа і Джозефа Сміта … і сказав, що хотів би дати кожному батьківське благословення. Я почав з найстаршого сина і його дружини і дійшов до наймолодшої доньки,… [включаючи нового зятя]”.
Якщо ми обдумуємо рішення про наше місіонерське служіння як подружньої пари, то дуже доречно залучити до цього наші сім’ї. Під час сімейних нарад ми можемо дати дітям можливість виказати підтримку, запропонувати нам допомогу й отримати благословення священства, яке підтримуватиме їх за нашої відсутності. Якщо це доречно, ми й самі можемо отримати благословення священства. Коли відданий батько з цієї історії благословляв своїх рідних, його зять відчув вплив Святого Духа. Батько пише: “Через рік нашого служіння на місії серце [зятя] почало пом’якшуватися щодо Церкви. Саме перед нашим поверненням додому він з нашою дочкою приїхав відвідати нас. У його валізі був перший недільний одяг в його житті. Вони пішли з нами в приход, а коли ми повернулися додому—він охристився. Через рік вони запечаталися в храмі”9.
Хоча деталі цієї історії, можливо, унікальні для цієї сім’ї, принципи є однаковими для всіх, хто говорить Господу: “Я завжди ітиму туди, де Ти”10. Я свідчу, що якщо ми будемо довіряти Господу, Він забезпечить для нас належні можливості, щоб ми виконували місіонерську роботу. Як Він сказав: “Як хто служить мені,… того пошанує Отець”11.
Розглядаючи місіонерські можливості, багато подружніх пар у всьому світі мають велике бажання служити, але не мають достатньої кількості грошей. Якщо ви опинилися в такій ситуації, пам’ятайте, що належне покликання на місію може і не привести вас до далекої країни з дивною назвою. Належним для вас може бути покликання служити в межах вашого колу чи округи. “Знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно”12. Порадьтеся з рідними і єпископом чи президентом філії. Якщо слуги Господа будуть знати ваші матеріальні умови, ви зможете отримати вічні благословення служіння на місії повного дня.
Якщо ви не можете служити на місії через якісь серйозні обставини, чи не варто подумати над можливістю надати фінансову допомоги тим, хто може служити? Розумна жертва коштів не тільки благословить інших місіонерів і тих, кому вони служать; вона також благословить вас і вашу сім’ю.
А зараз дозвольте звернутися безпосередньо до тих, хто не міг служити на місії в молоді роки. Можливо, протягом років вас обтяжувало відчуття смутку, або ви почувалися недобре, бо не мали можливості служити на місії і зростати духовно в молодості. Я раджу вам дивитися вперед, а не назад. Починайте готуватися до місії як літні пари сьогодні! Заощаджуйте трошки грошей кожного місяця. Приймайте церковні покликання. Моліться, щоб відчути любов Господа до інших і сприйміть Його любов і впевненість у вас. Одного дня ви зможете претендувати на всі благословення місіонерського служіння!
Які це чудові благословення! Після шлюбу протягом 51 року мене запитали: “Яку частину життя ви б хотіли прожити знову?” Не вагаючись я відповів: “Коли моя дружина і я служили разом, виконуючи величну місіонерську роботу Господа”. Думки іншої місіонерської пари повторюють ті, що були у нас з дружиною: “Наше рішення поїхати на місію принесло нові сили, нові емоції, нових друзів, нові подорожі, нові виклики життя. Це зблизило нас як чоловіка і дружину; у нас була спільна мета і справжній дух напарництва. А найкраще, це принесло нове духовне зростання замість духовної пенсії”. Брати і сестри, не йдімо на духовну пенсію!
А тепер дозвольте дати завдання єпископам і президентам філій по всьому світу. Чи зможете ви за наступні шість місяців порекомендувати одну чи дві подружні місіонерські пари, окрім тих, що наразі планують служити? Найкращим джерелом для досягнення цього завдання є ті літні ваші прихожани, які вже служили на місіях. У моєму приході натхненний єпископ провів особливі збори потенційних та колишніх подружніх місіонерських пар. Коли ми свідчили про жертвування і служіння, Дух свідчив усім нам, що покликання служити насправді є покликанням “пізнати рясність Господніх благословень”13.
Я чув про одного президента колу, який започаткував заняття, під час яких літні місіонери надихали потенційні подружні місіонерські пари і допомагали підготуватися до служіння. Керівники священства, коли ви з молитвою намагаєтеся заохотити місіонерське служіння подружніх пар, пам’ятайте, що покликана пара не тільки виконує роботу Господа по всьому світу, але й саджає насіння служіння, яке буде приносити плоди в прийдешніх поколіннях. Я все ще вдячний своїм батькам за їхній вплив і служіння місіонерською парою в Англії, що є прикладом для їхніх нащадків.
А ви, потенційні подружні місіонерські пари, не чекайте, доки єпископ запросить вас поговорити про місію! Ідіть самі до нього. Поділіться думками. В тому, що стосується місіонерської роботи, Господь чекає, що ми проявимо свої бажання. Якщо ми будемо робити це, то можемо бути впевнені, що той Дух, який надихає нас просити покликання, надихне і пророка, щоб він дав вам належне призначення.
А є стільки покликань! Є покликання навчати євангелії тих, хто бажає знайти істину, включаючи молодь в Церковній системі освіти; покликання працювати в програмі благополуччя та гуманітарній службі, у храмах, у центрах сімейної історії, офісах місій та на історичних пам’ятках; покликання “чинити найвище благо своїм ближнім і сприяти славі Того, Хто є твоїм Господом”14.
Подивіться на ці приклади: одна пара, покликана до Індії, допомогла школі для незрячих дітей побудувати санітарно-гігієнічні комплекси і закупити друкарські машинки, настроєні на шрифт Брайля. Одна пара на Гаваях збільшила малу філію з 20 членів до 200 і підготувала 70 членів Церкви до відвідання храму. Одна пара в Перу організувала доставку медикаментів та іграшок на Різдво 550 дітям у притулку. Одна пара в Камбоджі навчала класи інституту і керувала філією, яка лише за 10 місяців зросла до 180 прихожан. Одна пара в Росії допомогла місцевим фермерам виростити врожай картоплі в 11 разів більший, ніж у державних господарствах, а пара на Філіппінах допомогла близько 700 бідним сім’ям навчитися розводити кролів й обробляти огороди. Одна пара в Пенсільванії допомогла 60 особам, половина з яких не належать до нашої віри, підготувати свої генеалогічні записи. Одна пара в Гані допомагала бурити і відновлювати колодязі, забезпечивши водою 190 тисяч людей у селах і таборах біженців.
Чи є результати в кожній місії такими явними для земних очей, чи ні, всі ті, хто служать, роблять безцінний внесок в очах Господа, адже всі мають милість і роблять добро15. Подружні місіонерські пари є взірцями і прикладом сили для місіонерів повного дня і для керівників священства і допоміжних організацій по всьому світу. Я виражаю вдячність всім їм та тисячам інших, які служать в різних покликаннях, жертвуючи мільйони годин для служіння своїм ближнім.
Мої брати і сестри, якщо ви відчували поштовх залучитися до цієї роботи, якими б малопомітними не були ці почуття, не відкладайте дня свого служіння. Настав час підготуватися, настав час бути покликаним, настав час жертвувати, настав час ділитися дарами і талантами, і настав час отримувати благословення Бога для себе і своєї сім’ї. “Постійно існує потреба в подружніх місіонерських парах”,—сказав Президент Гордон Б. Хінклі16. З тим, як робота просувається далі, ця потреба зростає. Нехай ми у свої роки найбагатшого досвіду, зрілості, мудрості і, найголовніше, віри справимося з цією потребою, адже тільки нам це під силу.
У нас, тим більше, є особлива причина для цього. З життєвого досвіду ми бачимо і впізнаємо милість нашого Батька Небесного та Його Сина Ісуса Христа до нас і наших сімей. Як казав один вірний брат: “Ми з дружиною хотіли б відслужити п’ять місій—по одній за кожну прекрасну дитину, якою нас благословив Бог!” Які б благословення кожен з нас не отримував, я свідчу, що всі ми отримали найвеличніше благословення: “Так-бо Бог [наш Небесний Батько] полюбив світ, що дав Сина Свого Однонародженого”17, а Його Син Ісус Христос “так любить світ, що навіть віддав Своє власне життя”18. Я складаю особливе свідчення, що Його спокутна жертва була найвищим проявом цієї любові.
Як у членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у нас є привілей повернути Його любов через жертву і служіння і мати право на Його святе обіцяння: “Той, хто покладе життя своє за Мою справу, заради Мого імені, знайде його знову, саме вічне життя”19. Я сердечно молюся, щоб ми знайшли його, в ім’я Ісуса Христа, амінь.