1 І сталося, що вони зупинилися і відступили на один крок від них. І Мороній сказав Зерагемні: Бачиш, Зерагемно, що ми ^ане хочемо бути людьми крові. Ти знаєш, що ви в наших руках, і все ж ми не хочемо вбивати вас.

2 Дивись, ми не вийшли на битву проти вас, щоб ми могли пролити вашу кров заради влади; також не хочемо ми приводити будь-кого в ярмо залежності. Але це є саме та причина, через яку ви виступили проти нас; так, і ви гніваєтеся на нас через нашу релігію.

3 А тепер ви бачите, що Господь з нами; і ви бачите, що Він віддав вас у наші руки. І тепер я б хотів, щоб ви зрозуміли, що це зроблено для нас через нашу релігію і нашу віру в Христа. І тепер ви бачите, що ви не можете знищити цю нашу віру.

4 Тепер ви бачите, що це є істинна віра в Бога; так, ви бачите, що Бог буде підтримувати, і охороняти, і оберігати нас доти, доки ми будемо вірними Йому, і нашій вірі, і нашій релігії; і ніколи Господь не дозволить, щоб нас було знищено, якщо ми не впадемо у провину і не зречемося нашої віри.

5 А тепер, Зерагемно, я наказую тобі, в імʼя Того всемогутнього Бога, Який зміцнив наші руки так, щоб ми здобули владу над вами, через нашу віру, через нашу релігію, і через наші ^аобряди поклоніння, і через нашу церкву, і через священну підтримку, якою ми завдячуємо нашим жінкам і нашим дітям, через ту ^бволю, яка привʼязує нас до наших земель і нашої країни; так, і також через додержання святого слова Бога, Якому ми завдячуємо всім нашим щастям; і через усе, що найдорожче для нас,—

6 Так, і це ще не все; я наказую вам заради всіх бажань жити, які ви маєте, віддайте нам вашу зброю війни, і ми не будемо прагнути вашої крові, але ми пощадимо ваші життя, якщо ви підете своїм шляхом і не прийдете більше воювати проти нас.

7 І ось, якщо ви не зробите цього, дивіться, ви в наших руках, і я накажу моїм людям, щоб вони напали на вас, і нанесли рани смерті на ваші тіла, щоб ви зовсім загинули; і тоді ми побачимо, хто матиме владу над цим народом; так, ми побачимо, кого буде приведено в залежність.

8 І тоді сталося, що коли Зерагемна почув ці слова, він вийшов уперед і передав свій меч і свою криву шаблю, і свій лук у руки Моронія, і сказав йому: Дивися, ось наша зброя війни; ми віддамо її вам, але ми не дозволимо собі дати ^аклятву вам, яку, як ми знаємо, ми порушимо, і також наші діти; але візьміть нашу зброю війни, і дозвольте нам піти в пустиню; інакше ми залишимо собі наші мечі, і ми загинемо або переможемо.

9 Дивися, ми не вашої віри; ми не віримо, що Бог віддав нас у ваші руки; але ми віримо, що це ваша хитрість уберегла вас від наших мечів. Ось, це ваші ^анагрудники і ваші щити уберегли вас.

10 І ось, коли Зерагемна закінчив говорити ці слова, Мороній повернув меч і зброю війни, яку він отримав, Зерагемні, кажучи: Ну що ж, ми закінчимо боротьбу.

11 Тож я не можу відізвати ті слова, що я промовив, тому, як Господь живий, ви не вийдете, окрім як вийдете з клятвою, що не будете повертатися знову воювати проти нас. Тож оскільки ви в наших руках, ми проллємо вашу кров на землю, або ви підкоритеся умовам, які я запропонував.

12 І ось, коли Мороній промовив ці слова, Зерагемна взяв свій меч, і він був розгніваний на Моронія, і він кинувся вперед, щоб убити Моронія; але як тільки він підняв свій меч, ось, один з Моронієвих воїнів ударив по ньому і він упав на землю, і він зламався у рукояті; і він також ударив Зерагемну так, що зняв з нього скальп, який впав на землю. І Зерагемна відійшов назад у середину поміж своїх воїнів.

13 І сталося, що той воїн, який стояв поруч, який зняв скальп з Зерагемни, взяв той скальп з землі за волосся і поклав його на кінчик свого меча, і простяг його вперед до них, звертаючись до них гучним голосом:

14 Так само, як цей скальп упав на землю, а це є скальп вашого вождя, так само ви впадете на землю, якщо ви не віддасте вашу зброю війни і не підете з угодою миру.

15 Тож було багато таких, які, почувши ці слова і побачивши скальп, що був на мечі, були вражені страхом; і багато хто прийшов і кинув свою зброю війни до ніг Моронія, і ввійшов у ^азгоду миру. І всім, хто ввійшов у згоду, вони дозволили піти в пустиню.

16 Ось сталося, що Зерагемна був надзвичайно розлючений, і він підбурював решту своїх воїнів до гніву, щоб битися ще сильніше проти Нефійців.

17 І тоді Мороній був дуже розгніваний через упертість Ламанійців; отже, він наказав своїм людям, щоб вони напали на них і вбили їх. І сталося, що вони почали вбивати їх; так, і Ламанійці боролися своїми мечами і своєю могутністю.

18 Але ось, їхні незахищені шкіри і їхні оголені голови були піддані гострим мечам Нефійців; так, вони були проколоті і розбиті, так, і падали надзвичайно швидко від мечів Нефійців; і їх стали знищувати саме так, як воїн Моронія пророкував.

19 Тоді Зерагемна, коли він побачив, що їх невдовзі всіх знищать, заволав гучно до Моронія, обіцяючи, що він дасть клятву і також його люди з ним разом, якщо вони пощадять решту з їхніх життів, що вони ^аніколи більше не прийдуть воювати проти них.

20 І сталося, що Мороній наказав, аби робота смерті знову припинилася серед людей. І він узяв зброю війни від Ламанійців; і після того як вони уклали з ним ^аугоду миру, їм було дозволено піти в пустиню.

21 Ну а число їхніх мертвих не було підраховано через величину цього числа; так, число мертвих було надзвичайно велике, і серед Нефійців, і серед Ламанійців.

22 І сталося, що вони кинули тіла своїх мертвих у води Сидону, і ті попливли далі і схоронені в глибинах моря.

23 А військо Нефія, тобто Моронія, повернулося і прийшло до своїх осель і на свої землі.

24 І так закінчився вісімнадцятий рік правління суддів над народом Нефія. І так закінчився літопис Алми, який було написано на пластинах Нефія.