1 О, якби я був ангелом і міг би мати бажання в моєму серці, щоб я міг піти і говорити сурмою Бога, таким голосом, щоб похитнути землю, і закликати до покаяння кожний народ!

2 Так, я проголошував би кожній душі, нібито голосом грому, покаяння і план викуплення, що вони повинні покаятися і прийти до нашого Бога, щоб не було більше смутку на всьому лиці землі.

3 Але ось, я є людина, і грішу в моєму бажанні; бо я повинен бути задоволений тим, чим Господь наділив мене.

4 Я не повинен розривати в моїх бажаннях тверду постанову справедливого Бога, бо я знаю, що Він дарує людям згідно з їхнім бажанням, чи то є смерть, чи то є життя; так, я знаю, що Він наділяє людей, так, постановляє їм постанови, які є незмінними, згідно з їхніми бажаннями, чи то вони до спасіння, чи до знищення.

5 Так, і я знаю, що добро й зло стало перед усіма людьми; той, хто не відрізняє добра від зла, є невинним; але той, хто знає, що таке добро й зло, тому дається згідно з його бажаннями, чи то він бажає добра або зла, життя або смерті, радості або мук сумління.

6 Тож усвідомлюючи, що я знаю це, чому я повинен бажати більше, ніж виконувати роботу, до якої я був покликаний?

7 Чому я повинен бажати бути ангелом, щоб я міг говорити до всіх кінців землі?

8 Бо ось, Господь дає усім народам з їхнього власного народу і язика навчати Його Слову, так, у мудрості, все, що Він вважає необхідним, щоб вони мали; тому ми бачимо, що Господь радить в мудрості, згідно з тим, що є справедливим та істинним.

9 Я знаю те, що заповів мені Господь, і я пишаюся цим. Я не пишаюся собою, але я пишаюся тим, що Господь заповів мені; так, і тим я пишаюся, що, мабуть, я можу бути знаряддям у руках Бога, щоб привести яку-небудь душу до покаяння; і в цьому моя радість.

10 І знайте, коли я бачу багатьох моїх братів, які розкаюються і приходять до Господа Бога свого, тоді моя душа сповнюється радістю; тоді я згадую, що Господь зробив для мене, так, а саме, що Він почув мою молитву; так, тоді я згадую Його милосердну руку, яку Він простер до мене.

11 Так, і я також згадую неволю моїх батьків; бо я напевно знаю, що Господь визволив їх з залежності, і цим Він установив Свою церкву; так, Господь Бог, Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова визволив їх з залежності.

12 Так, я завжди памʼятав неволю моїх батьків; і що Той Самий Бог, Який визволив їх від рук Єгиптян, визволив їх від залежності.

13 Так, і що Той Самий Бог установив Свою церкву серед них; так, і що Той Самий Бог покликав мене святим покликанням проповідувати Слово цьому народові, і дав мені великі успіхи, через які моя радість повна.

14 Але я радію не тільки через мій власний успіх, але моя радість є повнішою через успіхи моїх братів, які були на землі Нефія.

15 Знайте, вони трудилися надзвичайно і принесли багато плодів; і якою великою буде їхня винагорода!

16 Тепер, коли я думаю про успіхи цих моїх братів, моя душа відлітає, аж до того, що відділяється від тіла, начебто так є, такою великою є моя радість.

17 І тепер нехай Бог дарує їм, моїм братам, щоб вони могли сидіти в царстві Бога; так, а також усі ті, хто є плодом їхніх зусиль, щоб вони більше не залишали Його, але щоб вони могли прославляти Його завжди. І нехай Бог дасть, щоб це було зроблено відповідно до моїх слів, саме так, як я сказав. Амінь.