1 І сталося, що Алмі й Амулекові було звелено піти з цього міста; і вони пішли і дійшли аж до землі Сидома; і знайте, там вони знайшли всіх людей, які пішли з землі ^аАммонійга, яких було ^бвигнано і закидано камінням, через те що вони повірили словам Алми.

2 І вони розповіли їм про все, що трапилося з їхніми ^ажінками і дітьми, і також про себе, і про їхню ^бсилу визволення.

3 І також Зизром лежав у Сидомі, хворий на запальну гарячку, яку було викликано великими стражданнями його свідомості через його ^азлочестивість, бо він вважав, що Алми й Амулека більше немає; і він вважав, що їх було вбито через його зло. І цей великий гріх і ще багато інших його гріхів терзали його душу, доки це не стало надзвичайно тяжко, і не було полегшення; тому його почала мучити запальна гарячка.

4 Тож коли він почув, що Алма й Амулек були на землі Сидома, його серце почало мужатися; і він відразу послав повідомлення їм, бажаючи, щоб вони прийшли до нього.

5 І сталося, що вони прийшли негайно, підкоряючись посланню, яке він послав їм; і вони зайшли в дім до Зизрома; і вони знайшли його на ліжку, хворого, дуже кволого від запальної гарячки; і його душа також боліла через його беззаконня; і коли він побачив їх, він простер уперед руку і благав їх, щоб вони зцілили його.

6 І сталося, що Алма сказав йому, взявши його за руку: Чи ^авіриш ти у силу Христа до спасіння?

7 І він відповів йому і сказав: Так, я вірю всім словам, яким ти навчав.

8 І Алма сказав: Якщо ти віриш у викуплення Христа, тебе можна ^азцілити.

9 І він сказав: Так, я вірю відповідно до твоїх слів.

10 І тоді Алма заволав до Господа, кажучи: О Господи Боже наш, змилуйся над цим чоловіком і ^азціли його згідно з його вірою, яка є вірою в Христа.

11 І коли Алма сказав ці слова, Зизром ^асхопився на ноги і почав ходити; і це було зроблено на превеликий подив усіх людей; і звістка про це пройшла по всій землі Сидома.

12 І Алма христив Зизрома в імʼя Господа; і він почав з того часу і надалі проповідувати людям.

13 І Алма встановив церкву на землі Сидома і висвятив священиків і вчителів на цій землі, щоб христити в імʼя Господа тих, хто мав бажання бути хрищеним.

14 І сталося, що таких було багато; бо вони збиралися разом з усього краю навколо Сидома, і христилися.

15 А щодо людей, які були на землі Аммонійги, вони ще залишалися закамʼянілим серцем і твердошиїм народом; і вони не покаялися у своїх гріхах, приписуючи всю силу Алми й Амулека дияволові; бо вони були віросповідання ^аНегора і не вірили в покаяння у своїх гріхах.

16 І сталося, що Алма й Амулек, після того як Амулек ^авідмовився від усього свого золота, і срібла, і коштовностей, які були на землі Аммонійги, за слово Бога, від нього ^бвідвернулися ті, які колись були його друзями, а також його батько і його коліно;

17 Тому після того як Алма встановив церкву в Сидомі, побачивши велику ^азупинку, так, побачивши, що люди зупинили гордовитість своїх сердець і почали ^бупокорюватися перед Богом, і почали збиратися разом у своїх святилищах, щоб ^вушановувати Бога перед жертовником, ^гстежачи і молячись постійно, щоб їх було визволено від Сатани, і від ^дсмерті, і від знищення,—

18 Тож як я сказав, Алма побачив усе це, отже, він узяв Амулека і прийшов до землі Зарагемлі, і взяв його у свій власний будинок, і заспокоїв його в його нещасті, і посилив його в Господеві.

19 І так закінчився десятий рік правління суддів над народом Нефія.