Я впізнала голос пророка

Міріам Руїс, шт. Юта, США

Illustration of young adult woman in bed. There is a radio by her bed

Одного недільного вечора приблизно через три місяці після того як я поїхала на навчання з рідної Мексики до Сполучених Штатів, я налаштовувала приймач з однієї радіостанції на іншу, намагаючись знайти якусь хорошу недільну музику. Прослуховуючи кілька місцевих радіостанцій, я почула знайомий голос і зупинилася.

Я підозрювала, що то був голос Президента Гордона Б. Хінклі (1910–2008), який у той час був Президентом Церкви. Я зрозуміла, наскільки незвично для мене було те, що я змогла впізнати його голос. Я звикла слухати генеральну конференцію, духовні вечори Церковної системи освіти та інші церковні трансляції, чуючи голос іспанського перекладача, який накладався на голос промовця. Однак якимось чином я знала, що голос по радіо належав Президенту Хінклі.

Я ще не досить добре знала англійську мову, аби зрозуміти, про що він казав, однак я все одно слухала промову по радіо. Його голос сповнив мене спокоєм. Коли промова закінчилася, диктор сказав: “Ми щойно слухали Президента Гордона Б. Хінклі”.

Я знала, що Господь промовляє через Своїх служителів, і у який би спосіб не надходило послання—Його голосом чи голосом Його пророків—все одно (див. УЗ 1:38).

Я думала про те, як дивовижно, що я впізнала голос Президента Хінклі. Після цього я зрозуміла, що завжди хочу мати здатність впізнавати голос, за допомогою якого Господь спілкується зі Своїми дітьми—яким би не було це джерело.

“Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть”,—сказав Спаситель (Іван 10:27).

У світі, сповненому багатьма голосами—багатьма “станціями”,— які можна прослуховувати, я сподіваюся завжди бути налаштованою на голос мого Пастиря і Його служителів та мати бажання виконувати їхню пораду.