Коли виникають сумніви i запитання
Автор живе в штаті Джорджія, США.
Запитання є важливою складовою нашого вічного зростання, а пошуки відповідей у Господній спосіб можуть наближати нас до нашого Небесного Батька.
Ілюстрації Бет Джепсон
Інтернет стає головною причиною того, що члени Церкви досить часто постають перед питаннями, які кидають виклик їхнім віруванням. У деяких членів Церкви підняті запитання викликають розгубленість, а потім і невпевненість: чи допустимо мати сумніви стосовно їхньої віри.
Важливо зрозуміти, що коли виникають запитання—це добре. В дійсності, для духовного розвитку важливо ставити запитання з вірою. Однак щирі запитання—це не те саме, що сумніви.
Запитання чи сумніви
То яка ж різниця між запитанням і сумнівом? Слід заохочувати запитання, які ставлять зі щирим бажанням поглибити розуміння і віру. Багато одкровень, отриманих у давнину і в наш час, надійшли внаслідок щиро поставленого запитання1. Наказ, шукати і запитувати, якщо ми хочемо знайти, найчастіше згадується в Писаннях. Щирі запитання це такі, які ставляться зі “справжнім наміром” (Мороній 10:4), аби краще зрозуміти і повнішою мірою виконувати волю Господа.
Той, хто запитує зі справжнім наміром, продовжує бути слухняним, поки шукає відповідь. На противагу, я бачив, що коли люди ставлять під сумнів свою віру, вони часто перестають віддано дотримуватися заповідей та завітів, поки чекають на відповіді. Той, хто сумнівається, як правило, перестає бути слухняним або залишається слухняним до певної межі, поки не вирішаться його сумніви.
Ви не знайдете ні в Писаннях, ні в ученнях пророків нічого, що заохочує до сумнівів. Насправді, в Писаннях є багато вчень, які вчать протилежному. Наприклад, нам заповідано: “Не вагайтеся, не бійтеся” (УЗ 6:36). А в Мормон 9:27 нас заохочують: “Не сумнівайтеся, але вірте”.
Одна з проблем, яка виникає через сумніви, це намір слухатися лише після того, коли невизначеність зникне і це задовольнить того, хто сумнівався. Прикладом такого ставлення був Коригор, який сказав: “Якщо ти покажеш мені ознаку, … тоді я буду переконаний в істинності твоїх слів” (Aлма 30:43).
Сила сумнівів руйнувати віру, надію і навіть сім’ю зменшується тієї миті, коли людина щиро каже: “Я робитиму те, що Господь наказав, бо я вступив у завіт робити так незалежно від того, швидко чи ні вирішаться мої питання”. Різниця між словами віри “Я буду дотримуватися заповідей тому що …” і сповненими сумніву словами “Я буду дотримуватися заповідей якщо …” є великою і має вічне значення.
Господній спосіб отримання відповідей
Як мережевий інженер я маю суворо дотримуватися настанов, якщо хочу, аби моя комп’ютерна мережа могла взаємодіяти з іншими мережами. Іноді ці правила можуть здаватися нудними, але коли кожен мережевий інженер дотримується однакових норм, ми можемо створити щось потужніше за те, що кожен з нас створив би самотужки.
Подібним чином, якщо ви шукаєте відповідь на духовне запитання у Джерела всього знання, то вам треба дотримуватися Його правил, щоб отримати відповідь. Цей процес вимагає щонайменше бажання зрозуміти істину і готовність виконувати Божу волю (див. Aлма 32:27). В протилежному випадку ви ризикуєте переконати себе в тих відповідях, у які ви хочете вірити, замість того щоб отримувати істинні відповіді від Бога.
Абсолютно природно для людини, яка стикається з незнайомою ідеєю, відчувати занепокоєння і незручність, особливо якщо ця ідея ставить під сумнів вірування, якого ця людина міцно трималася. Найважливішим є те, щоб ми не дозволили цій незручності відвернути нас від завітів під час пошуку відповідей. З особистого досвіду я зрозумів, що ми не можемо повертатися спиною до Бога, а потім сподіватися, що Він відповість на наші запитання у встановлений нами термін. Необхідно мати віру, щоб дотримуватися заповідей, доки ми не позбавимося невпевненості. Може виникати спокуса перестати бути слухняними повністю або частково, поки нашу проблему не буде вирішено у переконливий спосіб, але це не Божий шлях.
Насправді, спочатку ми маємо себе запитати: “Чи хочу я робити те, що необхідно для отримання відповіді від Господа, або я просто хочу все робити у свій спосіб?” Сам Спаситель навчав такого зразка, коли казав: “Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я” (Іван 7:17).
Тож перший крок у вирішенні питань—це стояти “стійк[о] і непохитн[о] у виконанні заповідей Бога” (Aлма 1:25). Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, запитував:
“Як залишатися “стійкими і непохитними” під час випробування віри? Ви вдаєтеся до тих самих дій, які допомогли вам побудувати серцевину вашої віри—ви виявляєте віру в Христа, ви молитеся, ви розмірковуєте над Писаннями, ви каєтеся, виконуєте заповіді і служите іншим.
Коли ви стикаєтеся з випробуванням віри—щоб ви не робили, ви не повинні відходити від Церкви! Віддалитися під час випробування віри від царства Бога—це те саме, що вийти з безпечного підвального приміщення у той момент, коли ви побачите, як наближається торнадо”2.
Старійшина Андерсен також навчав, що “віра—це рішення”3. Господь не буде силувати ваш інтелект чи змушувати до послуху. Ви маєте свідомо зробити вибір на користь віри! Цей вибір не порушує вашу інтелектуальну чесність; вона є доказом вічної і божественної поваги до вашої свободи волі.
Запитання поглиблюють розуміння
Хтось неправильно припускає, що наявність щирого занепокоєння стосовно історії Церкви або вчення—це доказ того, що людина не живе за нормами Церкви. Наявність запитань не означає, що ви винні в якомусь тяжкому гріху. Запитання—це складова життя, і вони необхідні для нашого розвитку та поглибленого розуміння. Проблема не в тому, чи у нас виникатимуть запитання, але в тому, чи будемо ми дотримуватися заповідей у процесі отримання одкровення, що скеровує до відповіді.
Пам’ятайте, що Сатана може збільшувати наші сумніви або спонукати нас виправдовувати наші гріхи. Святий Дух викликатиме в нас неприємні відчуття, коли ми грішимо, і ми можемо або покаятися, або відкинути ці спонукання. Коли виникатимуть сумніви, корисно буде чесно запитати у себе: “Чи суперечить євангелії те, що я роблю або хочу?” Якщо ваша відповідь позитивна, шукайте допомоги у свого єпископа. Це може все змінити! Якщо ви дозволите своїм сумнівам виправдовувати свої гріхи—це ніколи не буде успішною заміною покаянню.
Деякі люди також спотикаються об заяви провідників Церкви, які виявилися неправильними і стосувалися не доктрини, але були їхньою особистою думкою. Наприклад, Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) написав у першому виданні своєї книги Answers to Gospel Questions (Відповіді на євангельські запитання): “Сумнівно, щоб людині було дозволено виготовити такий засіб або корабель, за допомогою якого вона подорожуватиме космосом і полетить на Місяць або на будь-яку віддалену планету”4.
Пізніше, після того як Аполон сів на Місяці й після смерті президента Девіда О. Мак-Кея, Джозеф Філдінг Сміт став Президентом Церкви. На прес-конференції репортер поставив запитання стосовно цього висловлювання. Президент Сміт відповів: “Що ж, я помилявся, чи не так?”5
Як зазначав старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Ми [можемо витрачати] так багато дорогоцінних емоцій і духовних сил, уперто вчепившись за … інцидент в історії Церкви, який довів не більше, не менше, ніж те, що смертним завжди буде нелегко задовольняти вимоги безсмертного життя”6.
Досліджувати у позитивний спосіб
Написано томи книг і витрачено незчисленну кількість годин на дослідження історії про Відновлення. Це часто веде до поглибленого розуміння, але також може викликати незручні запитання, особливо коли ми не розуміємо мотивів, що рухали людьми у той час. Легко також потонути в болоті пошуків історичних фактів, які можуть неправильно тлумачитися або бути втраченими, але завжди можна знайти правдиву і належну інформацію від Того, Хто розуміє все.
А ось, можливо, найважливіший ключ до всього: якщо ми твердо дотримуємося своїх завітів і живемо відповідно до того світла, яке маємо, Господь благословить наше життя і дасть нам натхнення. Я відчував ці лагідні милості; вони є наслідком дуже особистісного, безпосереднього спілкування між нами і Небесним Батьком. Вони є світлом і знанням. Жодна кількість прочитаного матеріалу або вивчення чужого досвіду не зрівняється за силою з особистим досвідом, даним нам милостивим і люблячим Батьком.
Запитання й надалі будуть виникати в ході нашого щоденного вивчення Писань та інших євангельських матеріалів. Коли Господь хоче нас навчати, Він часто буде робити це за допомогою запитань, які нам треба буде обдумувати. Відповіді приходять, якщо у процесі навчання ми вірні своїм завітам і служимо іншим, бо таким є шлях здобуття особистого досвіду, який з часом надасть відповіді на всі запитання.