Урожай
“Свят[ий] Дух … покаже вам усе, що вам слід робити” (2 Нефій 32:5).
У дитинстві, живучи в Японії, я хотів вивчати англійську мову. Але уроки англійської коштували дорого, а в мене не було достатньо грошей платити за них.
Одного дня я побачив двох юнаків, які роздавали запрошення на безкоштовні уроки англійської мови. Вони були місіонерами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я відразу ж записався у їхній клас вивчення англійської.
Місіонери викликали в мене особливі почуття. Вони були радісними й позитивними. Я розпитав їх про їхню Церкву, і це зворушило моє серце. Я відчував Духа, хоча тоді я цього не розумів. Невдовзі я захотів охриститися.
Мої батьки не дозволяли мені христитися в церкві, яка відрізнялася від їхньої. Але місіонери прийшли до нас додому і з любов’ю поговорили з моїми батьками. Дух торкнувся сердець моїх батьків, і вони дозволили мені охриститися.
Однієї неділі у жовтні мені було доручено виконувати важливе завдання в церковній програмі. Але у жовтні кожен у моїй сім’ї мав багато працювати під час збору врожаю рису на полі мого батька. Робота тривала і в неділю.
Я молився Небесному Батькові, і завдяки Духу в моїй голові виникла думка. Я можу спробувати закінчити збір врожаю до неділі. Я вставав рано і працював перед школою кожного ранку. А потім вечорами я працював після школи до настання темноти.
Однак до вечора в суботу було зібрано лише половину врожаю. Я пішов спати в сумному настрої від того, що не досягнув поставленої цілі. У неділю я прокинувся рано, щоб іти в поле. Батько зайшов до мене в кімнату і з лагідною усмішкою запитав, чому я не йду до Церкви. Моє серце сповнилося радості. Я міг іти до Церкви і зберігати Суботній день у святості!
Я вдячний за знання про те, що коли ми слухаємося Господнього голосу і йдемо за Ним, Він завжди благословлятиме і скеровуватиме нас.