Послання Першого Президентства
Світові потрібні піонери в наш час
Для багатьох піонерів перехід [на Захід] розпочався не в Наву, Кертленді, Фар-Уесті чи Нью-Йорку, а ще в далекій Англії, Шотландії, Скандинавії чи Німеччині. Маленькі діти не могли повністю осягнути сповнену енергії віру, яка спонукала їхніх батьків залишити родичів, друзів, затишок і безпеку.
Малюк міг запитати: “Мамо, чому ми залишаємо дім? Куди ми йдемо?”
“Ходімо, любий, ми йдемо до Сіону, до міста нашого Бога”.
Між затишною домівкою і обіцяним Сіоном пролягли штормові й підступні води могутньої Атлантики. Хто може передати страх, який стискав людське серце під час тієї ризикованої подорожі через океан? Перші святі, дослухаючись до тихих підказок Духа, підтримувані простою, але непохитною вірою, довірялися своєму Богові і вирушали у плавання.
Нарешті вони добиралися до Наву лише для того, щоб знову вирушити в дорогу, долаючи тяжкі випробування на своєму шляху. Надгробки з шавлії та каменів позначали могили упродовж усього переходу з Наву до Солт-Лейк-Сіті. Такою була ціна, яку заплатили деякі з піонерів. Їхні тіла покояться в мирі, але їхні імена продовжують жити.
Стомлені воли йшли повільно, колеса возів скрипіли, відважні чоловіки важко працювали, чувся бій військових барабанів і завивали койоти. Але сповнені віри піонери йшли вперед попри всі випробування. Часто вони співали:
Вперед, святі, вам випало іти
До важких перемог,
Душі звільніть від суму й гіркоти,
Все гаразд, з нами Бог! …
Все гаразд! Все гаразд!1
Ці піонери пам’ятали слова Господа: “Мій народ має бути випробуваним в усьому, щоб йому приготуватися до отримання слави, яку Я маю для них, саме слави Сіону”2.
З плином часу наші спогади тьмяніють і зменшується вдячність тим, хто пройшов шлях, долаючи біль, залишаючи дороговказами омиті сльозами безіменні могили. А як щодо сьогоденних випробувань? Хіба немає кам’янистих доріг, які треба пройти, важкодоступних гір, на які треба зійти, ущелин, які треба подолати, стежин, які треба проторити, рік, які необхідно перейти? І чи існує гостра потреба у тому піонерському духові, який скерує нас подалі від небезпек і загроз, що навалюються на нас, і який поведе нас до Сіону, до безпеки?
Упродовж десятиліть після Другої світової війни норми моралі постійно занижувалися. Злочинність швидко зростає; норми пристойності сповзають. Багато людей стрімко летять назустріч бідам, шукаючи миттєвих задоволень і в той же час жертвуючи вічними радощами. Отак ми втратили мир.
Ми забуваємо, як греки і римляни велично панували у світі варварів і як те панування закінчилося—як зрештою пасивність і терпимість спричинили руйнацію. У кінці вони хотіли безпеки й комфортного життя більше, ніж свободи, і втратили все—комфорт, безпеку і свободу.
Не піддавайтеся спокусам Сатани. Натомість стійко тримайтеся істини. Невдоволену спрагу душі ніколи не задовольнити нескінченним пошуком веселості, яка є наслідком чуттєвих бажань і гріха. Гріх ніколи не приводить до доброчесності. Ненависть ніколи не породжує любов. Малодушність ніколи не додає відваги. Сумніви ніколи не надихають на віру.
Деяким людям важко зносити глузування і в’їдливі зауваження тих нерозумних, хто насміхається з цнотливості, чесності і послуху Божим заповідям. Але світ завжди принижував вірність принципам. Коли Ною було наказано будувати ковчег, нерозумні люди дивилися на безхмарне небо, знущалися і глузували—поки не пішов дощ.
Чи слід нам засвоювати такою дорогою ціною ці уроки знову і знову? Часи змінюються, але істина залишається незмінною. Коли ми не навчаємося з минулого досвіду, то приречені на ті ж самі помилки з усім їхнім душевним болем, стражданнями і сумом. Чи не краще нам дослухатися до мудрості нашого Господа, Який розробив план спасіння, Який знає кінець від початку, а не до змія, який знехтував красу плану?
У словнику дано таке визначення слова “піонер”: “той, хто йде попереду, щоб підготувати або відкрити дорогу для інших”3. Чи можемо ми знайти в собі сміливість і наполегливість у досягненні мети, притаманні піонерам попередніх поколінь? Чи можемо ми з вами в дійсності стати піонерами?
Я знаю, що можемо. О, як світові потрібні піонери в наш час!
Як навчати з цього послання
Писання навчають, що домашні вчителі мають “застерігати, роз’яснювати, напучувати, і вчити, і запрошувати всіх прийти до Христа” (УЗ 20:59). Ви можете вказати тим, кого відвідуєте, на застереження і запрошення, що містяться в посланні Президента Монсона. Ви можете обговорити з ними те, як розпізнавати й наслідувати праведні приклади, уникати обману і навчатися на помилках інших людей. Запитайте тих, кого ви навчаєте, як вони можуть бути піонерами в наш час.
Дітям можуть сподобатися історії про піонерів, які вони можуть прочитати в серії “На шляху” на с. 62 цього номера.
Фотоілюстрація Уелдена С. Андерсена