Приклади виявлення глибокої довіри
Коли Клер (ім’я змінено) було шість років, її батьки розлучилися. У наступні роки вона бачила багато нещасливих шлюбів, а також членів сім’ї, які боролися зі згубними звичками, були неактивними в Церкві й переживали депресію. Відчуваючи сум та збентеження, Клер втратила віру в необхідність сім’ї.
“Я повторювала собі, що шлюб не для мене,—розповідає вона.—Але я просто приховувала страх, що моє майбутнє може бути таким самим, як і те, що я вже пережила”.
Крім смутку через ситуацію в сім’ї, Клер відчувала самотність. Ще в підлітковому віці вона одного разу у відчаї стала на коліна і молилася, бажаючи знати, чи дійсно є Небесний Батько. “Коли я вгамувала сльози і замовчала, мене огорнуло тепле відчуття, яке було спокійним, сильним і незаперечним,—розповідає вона.—Я знала, що Небесний Батько є і що Він завжди любитиме мене й допомагатиме долати випробування”.
Відповідь, яку отримала Клер, зародила в ній бажання зміцнити своє свідчення і довіряти Богові та Його заповідям стосовно сім’ї. Вона не лише продовжувала молитися, але й читала Писання, ходила до семінарії і дотримувалася заповідей.
Зараз Клер має чоловіка, і вона навчається долати випробування з вірою. “Я не хвилююся, чи буде можливо зробити мою сім’ю міцною, оскільки ми з чоловіком вирішили завжди працювати над своїм свідченням, залучати до свого життя Небесного Батька та Спасителя і пам’ятати про незаперечні істини євангелії”.
Для Клер зміцнення довіри до Бога почалося з простої щирої молитви. Але що ще ми можемо робити, аби зміцнити свою довіру до Небесного Батька? Доросла молодь в усьому світі—де кожен має свої випробування—ділиться випадками про те, як вони зміцнювали довіру до Господа і навчалися покладатися на Його волю, Його шляхи, Його розклад.
Бути завжди вдячними
Розмірковуючи про свої благословення, Стефані Еглі з Гессе, Німеччина, довіряє плану Небесного Батька і Його розкладу.
Стефані почала записувати свої благословення після того, як стосунки з хорошим другом закінчилися нічим. “Хоча ми не ходили на побачення, я завжди сподівалася, що наші стосунки перетворяться на щось більше. Мої сподівання розвіялися, коли він сказав, що у нього є дівчина”.
Вбита горем Стефані знайшла втішення, прочитавши в Ліягоні статтю про вдячність. Вона відчула спонукання записати, які у неї є благословення—особливо про те, яким благословенням є самотнє життя.
Її перелік допоміг зрозуміти, що хоча в неї не було можливості вийти заміж, це не означало, що вона була позбавлена благословень. Стефані зрозуміла, що Господь благословив її можливістю стати вчителькою початкових класів і працювати з дітьми. Вона подорожувала, відвідала генеральну конференцію і як порадниця брала участь у програмі “Спеціально для молоді”. На конференціях для дорослої молоді вона знайшла кількох чудових друзів.
Але найбільшим благословенням, за словами Стефані, була можливість провести певний час з бабусею перед тим, як та пішла з життя. Брати, сестри і кузини не могли цього зробити, оскільки або жили далеко, або їм треба було піклуватися про свої сім’ї.
П’ять років минуло з того часу, як Стефані почала записувати свої благословення. Вона й досі чекає на час, коли матиме можливість укласти храмовий шлюб. Жінка каже: “Я не знаю, коли зустріну свого вічного супутника, але вірю, що час настане. А поки я знаю, що буду й надалі здобувати досвід, що допоможе мені навчатися й зростати”. Небесний Батько незмірно благословив її, і вона знає, що Він не припинить робити цього, поки вона буде вірною.
Щоденно читати Слово Бога
Деніел Мартучелло зі шт. Колорадо, США, розлучився і йому було важко знайти мир у своєму новому становищі. Справа не лише в тому, що він більше не був одружений. Він до того ж був молодим батьком і безробітним. Він не розумів, чому все так сталося—особливо беручи до уваги, що він завжди намагався бути праведним.
Почуваючи себе самотнім і безпорадним, Деніел звернувся до Писань. “Я пригадую, яке заспокоєння відчував у минулому, коли читав Писання, тож кожного дня приділяв їм особливу увагу”,—розповідає він. Щоб приділяти час щоденному вивченню Писань, необхідно було обмежити розваги, такі як телевізор та Інтернет. Але, за словами Деніела, то не була жертва. “Під час читання я відчував втішення і провід. Усе інше ставало другорядним. Я не просто читав, я шукав відповіді. Я читав з метою”.
Деніел знайшов у Писаннях втішення, коли зрозумів, що кожен переживає труднощі. “Пророки та інші люди були праведними, однак мали випробування,—каже він.— Коли я читав про те, що вони пережили, це допомогло мені зрозуміти, що в певні моменти життя всі ми страждаємо, але у цих стражданнях ми можемо наблизитися до Христа”.
Крім того, за словами Деніела, щоденне читання полегшувало його тягарі, бо то був спосіб залучити Спасителя у своє повсякденне життя. “Коли Бог промовляв до мене словами віршів, які я читав, я вірив, що все покращиться і, з Його допомогою, все, що відбувається, піде на користь”.
Ставити Бога на перше місце
По Ньєн Каохсіунг, Тайвань, відчував страх після того, як зробив пропозицію своїй дівчині Мей Ва. “Я ходив на побачення з іншими дівчатами раніше, принаймні з трьома, і наші серйозні стосунки закінчувалися розривом. Той досвід похитнув мою впевненість у тривалі стосунки, які перейдуть у вічні”,—зізнається він.
Хоча По Ньєн відчував спокій, коли молився про одруження з Мей Ва, він почав сумніватися у отриманій відповіді. Чи відчував він підтвердження Духа? А може почуття змушують його помилятися? Чи завершаться його заручини храмовим шлюбом? А може ці стосунки знову закінчаться розривом?
Саме в цей час По Ньєн згадав цитату Президента Езри Тефта Бенсона (1899—1994), яку почув на заняттях інституту релігії: “Ми повинні поставити Бога на перше місце у своєму житті. …Коли ми ставимо Бога на перше місце, все інше або займає належне місце, або зникає з нашого життя”1.
Ця порада стала поворотним моментом у житті По Ньєна. “Я знав, що якщо поставлю Бога на перше місце у своєму житті і якщо я залишатимусь вірним і відданим, усе неправильне відпаде, а хороше стане на свої місця”,—каже він. Якщо він поставить Бога на перше місце і його стосунки з Мей Ва є хорошими, то Небесний Батько допоможе, щоб усе влаштувалося. Йдучи вперед з вірою, По Ньєн одружився з Мей Ва у Гонконзькому храмі, Китай. “Я отримав багато благословень за те, що довірився Господу”,—розповідає він.
Намагатися виконувати Його волю
Ще один спосіб зміцнювати довіру до Небесного Батька—це виконувати Його волю. Для Марти Фернандес-Ребольйос з Таррагони, Іспанія, уміння довіряти Небесному Батькові розвинулося завдяки рішенню дотримуватися норм.
Юнак, з яким вона зустрічалася, не був членом Церкви і не хотів до неї приєднуватися. “Моя душа почала розриватися між тим, чого мене навчали про вічний шлюб, і сотнями самовиправдань, які виникали в серці й переконували, що треба від усього відмовитися і виходити заміж за того юнака лише на час земного життя,—розповідає вона.— То були місяці збентеження, болю і частих сліз”.
Позбавлена спокою через нерішучість, Марта пішла до своєї кімнати і шукала спрямування у патріаршому благословенні. Вона читала, що їй було обіцяно, якщо вона обере правду. Розплакавшись, вона знала, що має робити. “Наслідки розриву стосунків більше мене не хвилювали. Я не знала, що чекає попереду, але була переконана: якщо залишатимусь на стороні Господа, неодмінно станеться щось хороше. Я зрозуміла, що коли ми розширюємо своє бачення і діємо за спонуканнями Святого Духа, то побачимо, що плоди праведності є солодшими за все, що ми коли-небудь куштували (див. 1 Нефій 8:11)”.
У Приповістях 3:5–6 ми читаємо:
“Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки”.
Зміцнювати довіру до Бога і Його планів не завжди легко. Кожен з нас постає перед випробуваннями. Можливо, ви не знайшли у своєму приході чи філії підходящу людину, щоб ходити на побачення. Можливо, ви вже у шлюбі, а дітей все немає. Можливо, ви переживаєте розлучення. А, можливо, минулий досвід змушує вас боятися взяти на себе зобов’язання. Господь знає ваші труднощі і просить довіряти Йому. Якщо ви навчитеся довіряти Небесному Батькові, то відчуєте мир і отримаєте спрямування.
Перший крок, художник Девід Лінн © IRI, з люб’язного дозволу Музею історії Церкви
Пам’ятай про ці, художник Девід Лінн, копіювання заборонено