Щастя не має ціни

Абеліно Грандес Кастро, Перу

Нещодавно я пішов у банк, щоб зняти гроші для своїх працівників. Перш ніж касир дав мені гроші, я попросив його розміняти купюри в 200 соль на банкноти в 50 соль. Касир розміняв гроші, але мені здалося, що я помітив, як він припустився помилки, підраховуючи купюри.

Він дав мені купюри в 50 соль і я відійшов, щоб почекати решту грошей. Поки я чекав, то вирішив порахувати гроші. Я дав касиру 1200 соль, а він повернув мені 2200—на тисячу більше. У ту мить я відчув спокусу. Я казав собі, що в банку багато грошей. Але в серці я знав, що ті гроші не були моїми. Я маю їх повернути.

Через хвилину касир покликав мене, щоб завершити банківську операцію. Він порахував зняту суму і коли вручав мені гроші, то запитав: “Ще щось?”

“Так,—відповів я.— Я дав вам 1200 соль, щоб розміняти їх меншими купюрами, але ви повернули мені 2200 соль”.

Потім я передав йому 2200 соль. Тремтячими руками він двічі перерахував гроші. Чоловік не міг повірити тому, що бачить. Він поглянув на мене, намагаючись заговорити, але зміг лише двічі промовити: “Дуже дякую”.

Я вийшов з банку дуже щасливий. Того тижня я готував урок для молодих чоловіків у своєму приході про подолання спокуси. Так було чудово мати змогу розповісти їм про випадок, що стався у банку.

“Ви, мабуть, жартуєте!—сказав хтось з хлопців.— Ви ж повернули цілу тисячу соль!”

“Щастя не має ціни”,—відповів я, усміхаючись.

Я такий вдячний за той випадок, що зміцнив як моє свідчення, так і свідчення молодих чоловіків про те, як важливо протистояти спокусі.