З любов’ю від моїх сестер
“У нас все добре”,—запевнила я своїх візитних сестер. Однак їхнє служіння о тій Різдвяній порі все змінило.
Чим ближче до Різдва, тим важче мені було на серці. У листопаді ні чоловік, ні я не мали постійної роботи. Я сплатила за оренду квартири, електроенергію і телефон зі своїх невеликих заробітків, чоловік сплатив внесок за автомобіль зі своєї зарплати, яка суттєво зменшилася. Тих грошей, що залишилися, ледве вистачало на прожиття. У грудні з’явилося більше роботи, і ми отримали звичний прибуток. Але нам потрібно було протриматися до січня. За таких обставин ми не могли влаштувати навіть святковий обід.
“Все буде добре”,—казала я собі. Того літа мій чоловік назбирав багато малини, і ми наварили варення. Тож ми приготуємо млинці з варенням і зробимо подарунки своїми руками. Але коли три наші доньки (віком 6, 8 і 14 років) почали з радісним настроєм прикрашати квартиру гірляндами, які вони самі виготовили, і розмовляти про те, що батьки можуть подарувати їм на Різдво, моє серце защеміло.
Якось увечері з несподіваним візитом завітали мої візитні сестри. У мене немає рідних братів і сестер, тому сестри Товариства допомоги з моєї філії—особливо мої візитні сестри—дійсно стали мені сестрами. Того вечора вони підготували цікавий урок, а потім ми почали говорити про свято, яке вже наближалося. Я запевнила їх, що все у нас добре, але додала, що це Різдво буде для нас “бідним”. Вони запевнили мене, що будуть молитися за нашу сім’ю.
Одного разу, коли чоловік заїхав, щоб забрати мене з роботи, він сказав, що всі вже вдома і з нетерпінням на мене чекають. Одна сестра з нашого приходу привезла нам кілька коробок. Коли ми їх відкрили, то знайшли багато пригощень для свята: фрукти, печиво, цукерки, інші продукти, прикраси та з любов’ю загорнуті подарунки. На очі навернулися сльози вдячності. І то ще було не все. Вранці на Різдво сім’я однієї з моїх візитних сестер у вигляді сюрпризу вручила нам коробку з подарунками.
Зрештою, наше “бідне” Різдво було надзвичайно радісним. Наш дім наповнився не лише духом Різдва, але й теплом і любов’ю моїх візитних сестер та інших членів нашої філії. Я почала розуміти, що Господь дійсно задовольняє наші потреби за допомогою інших людей—особливо тих, які отримали від Нього натхненне призначення пильнувати й піклуватися про нас.
Ілюстрація Грегга Торкельсона