Благословення праці
Робота—це не лише питання економічної необхідності. Це—духовна потреба. У ці часи нестабільної економіки стає зрозумілим, що заповідь працювати знаходиться серед тих, які Господь допоможе нам виконувати.
Ті, хто колись були біля моря чи плавали морем, знають, яке воно мінливе. Хвилі, припливи, течії та вітри постійно змінюються і взаємодіють одне з одним. Досвідчені моряки й риболови навчаються використовувати хвилі й припливи та за допомогою вітрів і течій безпечно прямувати до місця призначення.
Світ також мінливий, і він змінюється з наростаючою швидкістю. На нестійкому ринку зайнятості, як і в усьому нестабільному світі, також спостерігається великий відплив і спад. На щастя, як і моряки, які використовують набуті навички, карти та інші засоби для успішної навігації, ми маємо ресурси й можемо здобути навички, що допоможуть нам орієнтуватися в мінливих умовах ринку зайнятості. Ті, хто добре навчені не лише працювати, але й шукати роботу, можуть краще маневрувати у ці нестабільні часи.
Заповідь і благословення
Сьогодні багато людей забули про цінність роботи. Дехто хибно вважає, що найвища ціль у житті—це досягнути такого стану, коли більше не потрібно працювати. Президент Девід О. Мак-Кей (1873–1970) дуже любив казати: “Нам слід усвідомити, що привілей працювати—це дар, що сила працювати—це благословення, а любов до праці—це успіх”1.
Робота—це не спосіб вирішення лише економічних питань; вона є духовною необхідністю. Наш Небесний Батько працює, щоб здійснити наше спасіння і вознесіння (див. Мойсей 1:39). І, починаючи з Адама, Він заповідав нам працювати. Уже в Еденському саду Адаму було заповідано “пора[ти] його і його догляда[ти]” (Буття 2:15). Після Падіння Адаму було сказано: “У поті свойого лиця ти їстимеш хліб” (Буття 3:19). Виконання цієї заповіді, як і будь-якої іншої, приносить радість. Праця—чесна і плідна—приносить задоволення і відчуття самоповаги. Після того як ми зробили все, аби бути самодостатніми, аби задовольняти особисті потреби і потреби членів сім’ї, ми можемо звернутися до Господа, упевнено попросивши про те, чого нам все ще бракує.
Дари, таланти, інтереси
Небесний Батько наділив усіх нас талантами, які можуть допомагати нам забезпечувати себе й свої сім’ї. Навчитися розпізнавати свої таланти, дари й інтереси—це важливий перший крок у підготовці до професійної діяльності. Президент Генрі Б. Айрінг, перший радник у Першому Президентстві, навчився у свого батька, Генрі Айрінга, вибирати таку роботу, яка відповідала б його інтересам.
Керуючись своєю любов’ю до науки, професор Генрі Айрінг заохочував своїх синів посилено займатися фізикою, готуючись до кар’єри науковця. У той час, коли президент Айрінг вивчав фізику в Університеті Юти, між ним і батьком відбулася розмова, яка стала вирішальною у виборі професії. Він попросив свого батька допомогти у вирішенні складної математичної задачі. “Батько стояв біля дошки, яка висіла у нас на цокольному поверсі,—згадує президент Айрінг.—Раптом він зупинився. “Геле,—сказав він,—ми розв’язували подібну задачу тиждень тому. Мені здається, що ти не розумієш її так само, як і тоді. Ти що, не працював над нею?”
Трохи спантеличений, президент Айрінг признався, що не працював. Далі він пригадує відповідь батька: “Коли я відповів заперечно, батько зупинився. Та мить дійсно була дуже делікатною і болісною, тому що я знав, як сильно він любив мене і як сильно хотів, щоб я був ученим. Потім він сказав: “Геле, я думаю тобі слід облишити фізику. Тобі треба знайти те, що ти любиш настільки сильно, що буде у твоїх думках навіть тоді, коли тобі не буде про що думати”2.
Навчання і освіта
Коли ми проаналізували свої інтереси та здібності, вислухали пораду тих, хто знає і любить нас—у першу чергу Господа,—нам потрібно здобути освіту й досвід у вибраній нами сфері діяльності. Найкращі інвестиції, які людина може зробити—це здобути освіту й необхідну підготовку.
Навчіться любити навчання. Наскільки важливо постійно робити внески на ощадний рахунок, настільки ж важливо постійно займатися освітою у вибраній професії чи кар’єрі, щоб ваші вміння користувалися попитом на ринку праці. Якщо, подібно до моряка, який не зводить погляду з горизонту, спостерігаючи за погодою, ви будете слідкувати за тим, що відбувається у сфері вашої діяльності, це допоможе вам помітити зміни, що відбуваються у вашій професії та зробити необхідні поправки у курсі.
Надавати і приймати допомогу
Ми не самотні в океані. Ми належимо до великого флоту. Як і флот, який має багато обслуговуючих суден, так і Церква має єпископів і президентів філій, президентів Товариства допомоги, президентів кворумів, фахівців з працевлаштування та інших, хто готовий допомогти нам вирушити в плавання. Такою допомогою часто буває спрямування до матеріалів та підготовки, які відповідають нашій конкретній ситуації, наприклад, написання резюме, проведення ефективних пошуків роботи і вміння подати себе під час співбесіди.
Задовго до появи терміну мережа моряки обмінювалися інформацією про такі речі, як небезпечні відмілини, нові маршрути і джерела постачання. Будь-який моряк перед тим як вирушити у невідомі моря, поговорить з кожним, хто може поділитися корисною інформацією та досвідом. У нинішній ситуації, яка склалася у сфері зайнятості, так само важливо встановлювати й підтримувати контакти з тими, хто має корисну інформацію чи досвід. Найкраще почати з місцевих провідників приходу чи філії та родичів.
Привчати дітей до роботи
Один з найважливіших обов’язків батьків—привчати дітей до праці. Навіть малі діти можуть почати розуміти користь від праці, коли їх залучають виконувати роботу в домі та служити іншим. Мудрі батьки працюватимуть разом з дітьми, часто їх хвалитимуть і слідкуватимуть, щоб завдання не було надто важким.
Коли Президент Томас С. Монсон був дитиною, батьки навчали його принципу праці власним прикладом. Його батько, друкар, працював довго й важко практично кожен день свого життя. Коли він бував удома, то не відпочивав, хоча й заслуговував на те, а продовжував працювати. Він продовжував працювати, служачи сім’ї та друзям3. Батьки Президента Монсона часто просили його супроводжувати їх або послужити їм, таким чином даючи можливість безпосередньо дізнатися, якою роботою є служіння іншим.
Президент Монсон навчився від батька працювати на підприємстві. Він почав підробляти, коли йому було 14 років і працював у друкарні, якою керував батько. Президент Монсон розповідає, що після того як йому виповнилося 14, він не пам’я-тає днів, окрім неділь, коли б він не працював. “Коли ви привчаєтеся працювати замолоду, ця звичка вас не полишає,”—каже він4.
Наполегливість—це благословення
Коли йдеться про зайнятість, і це стосується майже всього, що ми покликані робити в житті, дуже важливо невпинно йти вперед. Коли ми докладаємо всіх зусиль, просимо про допомогу як людей, так і Бога, та покладаємося на люблячого Небесного Батька, то Він благословить те, що ми робимо.
Ще хлопчиком президент Дітер Ф. Ухтдорф, другий радник у Першому Президентстві, хотів робити щось інше, але йому доводилося розвозити випрану білизну, щоб допомагати своїй сім’ї. Він не любив ні візка, ні важкого велосипеда, ні самої роботи. Однак він старанно працював, щоб допомогти сім’ї.
Президент Ухтдорф розповідає наступне про благословення, які він отримав завдяки виконанню тієї нелегкої роботи:
“Через багато років, коли я збирався в армію, я вирішив натомість піти в повітряні сили і стати пілотом. Я любив літати і думав, що бути пілотом—це моє.
Щоб мене прийняли, я мав пройти численні перевірки, включаючи сувору медкомісію. Лікарі були трохи занепокоєні результатами і зробили кілька додаткових медичних обстежень. Тоді вони оголосили: “У вас спайки в легенях, що свідчить про захворювання в підлітковому віці, але, безсумнівно, зараз усе гаразд”. Лікарям було цікаво дізнатися, як саме я лікувався, щоб позбутися того захворювання. До дня того дослідження я ніколи не здогадувався, що в мене було якесь захворювання легенів. Тоді я зрозумів, що мої регулярні заняття на свіжому повітрі в якості хлопця-розвізника нашої пральні були ключовим фактором мого зцілення від тієї хвороби. Без тих додаткових щоденних зусиль, коли я тягав візок на спусках і підйомах вулиць нашого містечка, я не зміг би колись стати пілотом реактивного літака, а пізніше—командиром екіпажу Боїнга-747. …
Якби я тільки знав тоді те, про що дізнався багато років потому—якби я тільки міг бачити кінець від початку—я б краще цінував цей досвід, що зробило б мою роботу набагато легшою5.
Встановити вітрила
У ці економічно нестабільні часи, коли здається, що приплив можливостей більше схожий на відплив, коли вітри і течії стають перепоною в нашому розвитку, дуже важливо пам’ятати, що Господь не дає заповідей дітям людським “без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що Він наказав їм” (1 Нефій 3:7). Безсумнівно, заповідь працювати, щоб утримувати себе і сім’ю, знаходиться серед тих, які Господь допоможе нам виконувати.
Декому це випробування буде здаватися надто важким, яким безсумнівно було і випробування Нефія, коли він вдивлявся в океан, що простягався до горизонту. Юнак, який виріс у пустелі, мав стати кораблебудівником і моряком. Це була зміна професії. Нефій отримав настанови і взявся до роботи (див. 1 Нефій 17:8–11). Так само і в наш час Господь благословить нас, якщо ми будемо жертвувати і служити в царстві та виявлятимемо віру, знаючи, що нам не доведеться плисти на самоті.
Фон та ілюстрації Дага Феккела; фотоілюстрації Уелдена С. Андерсена, за винятком зазначених
Ні в кого немає потреби на самоті плисти сьогоденними бурхливими водами працевлаштування. Не лише місцеві провідники, але й фахівці, такі як ці у Центрі працевлаштування в Мехіко, можуть надати цінну допомогу.
Було б мудро, якби люди, що вперше виходять на ринок зайнятості, подібно до моряків, які, готуються вирушити у плавання невідомими морями, звернулися за порадою до тих, хто там уже побував.
Зліва: фотоілюстрація Метью Рійєра