Духовні дари, надані президенту колу
Я зустрічався із сотнями президентів колів. Це гідні й цілісні чоловіки. Вони сповнені віри й мають непохитне бажання догодити Господу.
Покликання президента колу—це священна і духовна подія. Відповідальність надавати це покликання покладається Першим Президентством на генеральних авторитетів і територіальних сімдесятників. Упродовж 16 років служіння генеральним авторитетом я покликав братів з багатьох країн і континентів—від Північної Америки до Південної Америки, від Європи до Азії.
Кожного разу я зберігав у пам’яті два уроки, отримані за перші кілька тижнів служіння у якості генерального авторитета, від Президента Томаса С. Монсона: “Коли ви виконуєте Господнє завдання, то маєте право на отримання Господньої допомоги”; від президента Бойда К. Пекера, президента Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Під час вашого служіння будуть випадки, коли ви будете ставити Господу запитання через завісу й негайно отримувати відповідь”. У кожному випадку ці два обіцяння справджувалися.
Процес покликання президента колу завжди той самий і завжди різний. Він той самий у тому розумінні, що двоє генеральних авторитетів або територіальних сімдесятників, яких було послано, відчувають неймовірну залежність від Господа, і, перш ніж покликання буде запропоновано, кожен має отримати через натхнення однакове відчуття. Дух Божий завжди відчувається дуже сильно й підтверджує правильність вибору. Процес покликання відрізняється в тому, що чоловіки, яких покликають, в усіх колах зовсім різні. Іноді президентами колів є досвідчені чоловіки, за плечима яких роки служіння; іноді—це чоловіки молодші за віком, сповнені віри. Усі вони мають різні професії.
Надання ключів
Хоча, як правило, президента колу обирають з-посеред наявних у колі провідників, бувають і винятки. Якось ми проводили співбесіди з братами аж до пізнього вечора, але так і не відчули підтвердження від Духа, що Він когось обрав з-поміж непересічних чоловіків, з якими ми зустрічалися. Нарешті, після того як список осіб для проведення співбесіди було вичерпано, ми звернулися до шанованих чоловіків, які на даний момент не служили на керівних посадах. Коли ми о 10-й вечора зустрілися з учителем класу “Євангельське вчення”, Господь з великою силою підтвердив, що то був Його вибір. Лише після того як брата було вже покликано, ми дізналися, що він був удома і чекав на наш телефонний дзвінок. За кілька місяців до цього, ще до оголошення про зміни в президентстві колу, вони з дружиною прокинулися серед ночі, знаючи, що йому буде дано це покликання.
Ті, хто служать президентами колів, не прагнуть цієї посади. Коли їх покликають, усі вони шанобливо приймають покликання, але декого воно приголомшує. Після того як я зателефонував президенту колу в Європі, який був членом Церкви лише приблизно 10 років, він, ледве переводячи подих, сказав: “О ні, ні, лише не я. Я не зможу це робити”. На щастя його чудова дружина, яка стояла поруч, обійняла його і сказала: “Любий, ти зможеш це робити. Я знаю, що ти зможеш”. Вона була права, і він служив дуже добре.
На Філіппінах, де Церква зростає дуже швидко і де є багато молодих провідників, один чоловік, коли його покликали, відповів так: “О ні, лише не я. Я надто старий”. Коли йому сказали, що деякі члени Кворуму дванадцятьох були на тридцять років старші за нього, він прийняв покликання і служив дуже добре.
“Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив” (Іван 15:16),—сказав Спаситель. Ми не прагнемо і не відмовляємося від покликань, які нам пропонують.
У певний час—до, під час чи після служіння в покликанні, Господь підтверджує чоловікові, що його було покликано Богом. Один молодий президент колу розповів, як він отримав своє підтвердження:
“Коли проводили співбесіду, мені було 32 роки. Близько чотирьох років я служив єпископом. Один з тих, хто проводив співбесіди, поставив мені два проникливих запитання: (1) “Як ви здобули свідчення?” і (2) “Чи не поділитеся ви своїм свідченням про Спасителя?” Я розповів, як ще підлітком, невдовзі після смерті своєї матері, здобув особисте знання про істинність відновленої євангелії, особливо Книги Мормона.
Коли я ділився своїм свідченням про Спасителя, то отримав свідчення, що мене буде покликано наступним президентом колу. Прийшовши додому, я розповів про це своїй дружині. Після того як я їй сказав, що мене можуть покликати наступним президентом колу, вона відповіла: “Ти хороший, але не настільки”. За дві години пролунав телефонний дзвінок, і мене запросили прийти знову разом зі своєю дружиною. Тоді мені й дали покликання”.
Після підтримки нового президента колу на загальній сесії конференції колу ми, кого було послано, покладаємо свої руки йому на голову і передаємо ключі священства, необхідні для головування і безпосереднього ведення справ колу. Ці ключі головування над колом делегуються Президентом Церкви та рештою 14 апостолами, які тримають всі ключі на землі. У цих ключах—духовне повноваження і сила.
Господь завжди надавав ключі Своїм обраним апостолам. Петру Він сказав: “І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!” (Матвій 16:19). Деякі з цих ключів були потім надані місцевим провідникам. У Зарагемлі Алма “висвятив священиків і старійшин покладенням своїх рук згідно з чином Бога, щоб вони головували над церквою й пильнували її” (Aлма 6:1).
Зовнішній вияв застосування ключів
Цікаво, що колись на храмовій рекомендації мав стояти підпис Президента Церкви. Зараз ці повноваження лежать у межах ключів, делегованих президенту колу. Разом зі своїми радниками він рекомендує Першому Президентству кандидатури єпископів і висвячує їх, коли вони затверджені. Він ухвалює кандидатури на висвячення в Мелхиседекове священство, рекомендує й рукопокладає місіонерів повного дня та служить суддею в Ізраїлі, допомагаючи тим, хто вчинив серйозні гріхи, здобути повне прощення. Він скеровує єпископів та президентів філій свого колу в роботі та прийнятті рішень.
Коли президент колу виконує ці обов’язки, Господь проливає на нього одкровення. Один президент колу, який живе на півдні Сполучених Штатів, розповів мені такий випадок:
“У жовтні 2007 року до мене прийшла сестра, щоб отримати храмову рекомендацію. Під час співбесіди я запитав, чи збирається її чоловік прийти до мене для отримання своєї рекомендації після того, як наша співбесіда закінчиться. Вона розповіла, що її чоловік не був у храмі вже понад 20 років і що вони ніколи не запечатувалися у храмі, хоча прожили у шлюбі 40 років. Я відчув сильне спонукання негайно побачитися з цим братом. Це спонукання було настільки сильним, що я вийшов зі свого офісу, знайшов того брата в іншій частині тієї будівлі і привів його для проведення співбесіди. Після співбесіди, під час якої до нас приєднався його єпископ, брат отримав храмову рекомендацію. Для всіх нас, а особливо для його дружини, та подія стала дуже зворушливою. В кінці того ж тижня я отримав запрошення прийти на запечатування їхнього шлюбу в храмі.
На почату 2008 року, приблизно за чотири місяці після запечатування шлюбу, той брат встав вранці, щоб іти на роботу, знепритомнів і помер у себе вдома. Я буду вічно вдячний за те, що послухався спонукання Духа і заохотив того брата зробити все, що так необхідно йому було зробити в цьому житті”.
Духовні дари й духовні обіцяння
Господь проголосив, що кіл призначається “для захисту і для притулку від бурі” (УЗ 115:6). Президент колу—це Господній пастир, який має зробити все можливе, щоб у церковній громаді панував дух безпеки і духовна захищеність. Він має ретельно перевіряти, що доктрина, якої навчають, є правильною і чистою. Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) якось сказав:
“Обов’язки учителя в Аароновому священстві можна застосувати до президента колу. Він має “пильнувати [весь кіл], і бути з [членами Церкви] і укріпляти їх,
І дивитися, щоб не було ні беззаконня в Церкві, ні бездушності між ними, ні брехні, наклепів, ні лихослів’я;
І дивитися, щоб Церква часто збиралася разом і також дивитися, щоб усі члени Церкви виконували свій обов’язок” (УЗ 20:53–55)1.
Його робота полягає, серед іншого, і в отриманні натхнення, щоб знати, як зміцнювати сім’ї, укріпляти підростаюче покоління, запрошувати більше дітей Небесного Батька до очищувальних вод хрищення, допомагати тим, хто відійшов від Церкви, і наближати храмові обряди до живих і тих, хто жив до нас.
У виконанні всіх цих важливих обов’язків Господь благословляє президента колу збільшенням духовних дарів. У 46-му розділі Учення і Завітів Господь розповідає про багато духовних дарів і проголошує:
“Бо не всім даються всі дари; бо є багато дарів, і кожній людині дається дар Духом Бога.
Декому дається один, а декому дається інший, щоб усі мали користь від цього” (УЗ 46:11–12).
Потім Господь додає: “Тим, кого Бог призначить і висвятить спостерігати за Церквою,… буде дано їм розрізняти всі ці дари,… аби міг бути глава, щоб кожний член Церкви міг мати користь від того” (УЗ 46:27, 29).
Іноді цими дарами є духовні обіцяння, які Господь виконає. Колишній президент колу з Бразилії розповів мені такий випадок:
“Сповнена віри мати-одиначка, яка мала чотирьох дітей-підлітків, переживала економічні труднощі. Я запитав у неї: “Сестро, чи ваші діти регулярно відвідують семінарію?” Вона відповіла: “У мене так багато проблем, і живу я далеко від каплиці. Це небезпечно”. У ту мить я відчув сильне спонукання дати їй пораду й обіцяння. Я сказав: “Якщо у вас немає грошей, вам потрібно проходити всі ті кілометри разом з дітьми. Йдіть з ними. Сидіть з ними на уроці. Якщо ви будете це робити, то врятуєте своїх дітей, і всі вони укладуть шлюб у храмі”. Мене здивувало те, що я сказав, але я не міг опиратися сильному натхненню.
Сестра прислухалася до поради і багато років разом зі своїми дітьми ходила до семінарії. Обіцяння, дане їй, здійснилося. Всі діти уклали храмовий шлюб, а син служить єпископом у її приході”.
Можливо, один з найбільших дарів, даних президенту кола,—це глибша і всеохоплююча любов до людей, служити яким його було покликано. Коли мене покликали президентом колу, я був вражений тим, яку велику турботу й любов відчуваю до членів свого колу. Я мав співчуття і бажання допомогти навіть тим, хто скоїв серйозний гріх. Це відчуття любові завжди поєднано з бажанням допомогти членам Церкви стати по-справжньому наверненими до Спасителя і Його відновленої євангелії. Багато років я служив радником, але коли я отримав ключі президентства, мої почуття стали сильнішими і дієвішими. Я відчував, що отримав частку того дару милосердя, про який говорив Мормон, коли закликав нас: “Моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любов’ю, яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа” (Мороній 7:48).
Ці почуття спонукають президента колу допомагати людям, і тоді відбуваються чудеса. Один президент колу з Південної Америки розповідав, як ця любов спонукала його шукати того, хто загубився:
“У мене було сильне відчуття, що я повинен спробувати знайти одного брата, який багато років тому був моїм місіонерським напарником. Він був одружений і не дуже активний у Церкві. Запис про його членство знаходився у маленькому підрозділі за 150 км від центру колу. Я був там і розмовляв з президентом філії, який розповів, що мій колишній місіонерський напарник жив у віддаленій сільській місцевості. Президент спрямував мене до маленького села. Через якийсь час асфальт закінчився і почалася ґрунтова дорога. Проїхавши багато кілометрів, я зрозумів, що заблукав. Я зупинив машину й був на грані того, щоб відступитися від свого задуму. День був дуже спекотним, у машині не було кондиціонера. Дружині й дітям було важко дихати через куряву на дорозі. Я став на коліна прямо на дорозі й попросив у Господа допомоги.
За кілька годин ми приїхали в маленьке село і знайшли мого місіонерського напарника. Я запросив його повернутися до Церкви. Він став активним і багато років служив на керівних посадах. Його син відслужив почесну місію, і сьогодні мій друг і колишній напарник служить радником у єпископаті”.
Цей чин має силу. Господь допомагає Своїм президентам колів. Ось що розповів президент колу з Еквадору: “Я бачив у колі одного чоловіка, який часто виглядав сумним. Одного разу я відчув сильне спонукання, що мені слід з ним поговорити. Я відразу ж поїхав до нього додому. Він розповів, що дуже сумує через те, що упродовж багатьох років не спілкується зі своїм батьком. Він пояснив, що батько був важкою людиною і обірвав усі стосунки між ними. Я запитав, чи хоче цей чоловік виправити ситуацію. Ми поїхали до його батька, і я зупинив машину навпроти його дому. Я постукав у двері й почув, як хтось запитав: “Хто там?” Я впізнав голос його батька й відповів: “Ваш президент колу, брате”. Він відчинив двері й побачив мене та свого сина. Не промовивши й слова, вони кинулися в обійми один одному й заплакали. Ситуацію було залагоджено”.
У світі є більше як 2800 президентів колів. Головним чином, вони звичайні люди—як ви і я. Вони працюють над своїм спасінням. Як і ми працюємо над своїм. Однак вони отримали надзвичайне покликання. На їхні голови було покладено руки, і вони отримали ключі священства.
Я зустрічався із сотнями президентів колів. Це гідні й цілісні у своєму особистому житті й професійній діяльності чоловіки. Вони сповнені віри й мають непохитне бажання догодити Господу.
Я бував у їхніх домівках, молився з ними на колінах і чув їхні щирі благання до Небесного Батька. Я відчував, що вони мають силу Господа. Господь любить їх і проливає на них духовні дари.
Молімося ж разом за президента колу. Стіймо поруч з ним і допомагаймо йому. Слухаймо його і довіряймо йому. “І Ізраїль буде спасенний … ; і ключами, які Я дав, їх вестимуть, і не будуть вони більше приведені в замішання” (УЗ 35:25).
Фотоілюстрації Джона Люка і Крістіни Сміт