Відновлення віри в сім’ю
Міцні сім’ї утворюють сплетіння, що тримає суспільство і впливає на благо всього людства.
Маючи знання про “великий План щастя”1, ми маємо можливість, а також обов’язок, допомагати відновлювати віру в сім’ю.
Багато в чому наше завдання можна порівняти із роботою працівників галузей медичних і наукових досліджень. Користуючись установленими законами, вони шукають, як полегшити страждання і покращити якість життя.
У сфері релігійних вірувань чоловіки і жінки віри, користуючись перевіреними принципами2, можуть допомогти зцілити засмучене серце, повернути надію і впевненість збентеженому розуму.
Успіх науковця досягається дотриманням того, що ми часто називаємо законами природи. Видатні вчені минулого і сучасності не створювали закони, що описують природні процеси, а відкривали їх.
У листі до коринтян апостол Павло ставить непросте запитання щодо джерела інтелекту людини: “Хто-бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає?”3
Логікою і навчанням зростає знання і розширюється розуміння. Це дозволяє визначати і сприймати теорії та закони як достовірні.
Просвітленому розумові стає ясно, що існують закони, які підтримують рівновагу в житті та в усьому живому. Відкриття законів фізики і прийняття їх приносить прогрес, дозволяючи людині піднятися на вищі щаблі досягнень, ніж було би без цього.
Я вважаю, що ця умова також стосується норм етики і моральних цінностей. Тому це наш обов’язок—берегти дім як осередок навчання, де такі цінності можуть бути прищеплені в атмосфері любові і силою прикладу4.
Президент Томас С. Монсон учив: “Молодь потребує менше критиків і більше взірців”5.
Озираючись на власне життя, я тепер усвідомлюю, як я здобув розуміння основних цінностей, необхідних для розвинення твердого характеру. Де я навчився відданості, цілісності і відповідальності? Я перейняв ці якості вдома з прикладу моїх батьків. Як я став цінувати цінність безкорисливого служіння? Коли дивився і насолоджувався, як моя мама віддано служить своїй сім’ї. Де я навчився шанувати і поважати дочок Бога? Я навчився цього на прикладі мого батька.
Я зростав у домі, де навчився принципам заощадливого життя і культурі праці. Я все ще можу пригадати, як мама провела безліч вечорів удома за механічною швейною машинкою, прошиваючи взуття для місцевої взуттєвої фабрики. Вона робила це не для того, аби купити щось собі, але для того, щоб мати кошти відправити нас із братом до коледжу. Потім вона розповідала, яке задоволення приносило їй це служіння.
Мій батько був мудрим, працьовитим чоловіком. Він учив мене як пиляти брус ручною пилкою, як замінити чи встановити вилку на дроті побутових приладів і багатьох інших практичних навичок.
Усі ці уроки мали спільну ідею: ніколи не задовольнятися зусиллями меншими, ніж максимальними.
Я навчився приймати важливі рішення, коли розмовляв з батьками і вчився з їх порад. Додайте до вже сказаного відповідальність, турботливість, заохочення пошуку можливостей здобуття освіти, і цей список ще можна продовжувати.
З відновленою євангелією Ісуса Христа мене в підлітковому віці познайомила Памела, яка згодом стала моєю дружиною. Вона допомогла перетворити моє життя з простої мелодії на грандіозну симфонію6.
Я 67 років насолоджуюся щастям у подружньому і сімейному житті: 21 з них як син в домі своїх батьків і 46 як чоловік, найвища радість якого—бути батьком і дідусем. Чого ще може бажати людина? Кажучи по-простому, щоб такі ж можливості могли мати всі.
Повертаючись до повчань Павла, записаних у посланні коринтянам, ми знаходимо такі слова:
“Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. …
А людина тілесна не приймає речей … Божих, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно”7.
Учені набувають знання переважно в ході досліджень, через експерименти і силою думки.
Учні Христа отримують свідчення, вивчаючи Його слова, споглядаючи Його діяння, застосовуючи євангельські принципи і через дух одкровення8.
“Дух—він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить”9.
Хоч духовні істини можуть здаватися менш реальними, для смиренного серця їхній вплив є беззаперечним. Важливо зрозуміти, що закони природи не сприймаються в залежності від своєї популярності. Вони установлені і покояться на камені реальності.
Є також моральні істини, які не залежать від людини10. Вони відіграють ключову роль у божественному плані, який, якщо його відкрити і прийняти, приносить велике щастя і надію в нашу земну подорож11.
Я, наприклад, вірю, як сказано в “Сім’я: Проголошення світові”12 та визначено в небесних одкровеннях, що шлюб і сім’я призначені Богом. Писання проголошують: “Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї,—і стануть вони одним тілом”13.
Мудрі люди залишили з минулого спадок знання. Ми мусимо передати майбутнім поколінням основу віри в сім’ю, якою її визначив Бог14.
Нам ніколи не слід забувати, що свобода і щастя в усіх гранях життя приходить завдяки розумінню вічних принципів і життю в гармонії з ними. Вони дають міцний фундамент для будівництва повнокровного, плідного і щасливого життя15.
Прийняття схеми, визначеної в плані Батька, дало мені відчути, що означає “жили ми щасливо”16 і що таке “з радістю черпати воду з криниць спасіння”17.
Спаситель учив: “Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали”18.
Наші світогляд або ставлення іноді можуть обмежувати здатність насолоджуватися чудовими можливостями життя.
Виникає запитання: “Як щодо тих, кому не вдалося відчути позитивний досвід сімейного життя?”
Міцні сім’ї утворюють сплетіння, що тримає суспільство і впливає на благо всього людства, навіть тих, кому, можливо, менше поталанило з умовами.
Тим, хто віддано живе19 і терпеливо молиться про таке товариство20, я прочитаю прості, лагідні слова Хелен Стайнер Райс:
“Коли Бог дає обіцяння,
Він завжди вірний цьому,
Бо все, що Бог обіцяє,
Неодмінно під силу Йому.
Коли підступає відчай
І надії вже більше нема,
Пригадай обіцяння Божі—
Оживе знову віра твоя”21.
Я молюся, щоб ми з мужністю і переконанням захищали даний Богом дар—сім’ю. В ім’я Ісуса Христа, амінь.