Старійшина Едуардо Гаваррет
Сімдесятник
Розмірковуючи над своїм покликанням до Першого кворуму сімдесятників, старійшина Едуардо Гаваррет свідчить: “Іноді події, що не здаються важливими, складаються в єдине ціле наче мозаїка, щоби підготувати вас”.
Старійшина Гаваррет народився 11 травня 1956 р. в Мінасі, Уругвай, в сім’ї Хуана Гаваррета і Ельзи Інзаурральде Гаваррет. Він служив на місії в Парагваї та Уругваї з 1975 по 1977 рр., а повернувшись, одружився з Нормою Беатріс Горгорозо 20 жовтня 1978 р. Вони були пізніше запечатані у храмі Сан-Паулу, Бразилія.
Старійшина Гаваррет вчився управлінню бізнесом в закладі Escuela Superior de Administracion Empresas у 1986 р. У 2000 р. він отримав ступінь магістра маркетології в INPG (Instituto Nacional de Pos-graduacão) в Бразилії.
“Озираючись назад, я можу бачити руку Господню в моєму житті, яка переводила мене з одного місця на наступне і від одного покликання до іншого, щоби я міг краще Йому служити”,—каже старійшина Гаваррет.
Служачи єпископом в Парагваї, він співпрацював з фармацевтичною компанією, яка послала його в Болівію, щоби відкрити там філію. Там його було покликано як президента нового колу, а потім—регіональним представником. Коли компанія перевела його разом з сім’єю до Перу, щоби відкрити там ще одну філію, його покликали територіальним авторитетом. Компанія перевела його знову—цього разу до Бразилії, де він служив як територіальний сімдесятник. Пізніше він служив пезидентом місії.
“Покликання—це не обіймання посад,—каже старійшина Гаваретт.—Покликання допомагають нам наблизитися до Христа. Коли вони закінчуються—це не кінець всьому, але кінець певного етапу. В них ми маємо шукати натхнення, вчитися молитися і зосереджуватися на людях, а не на собі”.
На час свого покликання він був генеральним директором фармацевтичної компанії в Лімі, Перу. У нього з дружиною троє дітей.
“Коли Христос є центром нашого життя, все інше стає на свої місця,—каже старійшина Гаваррет.—Усе під Його контролем”.