2008
Взірець праведності


Взірець праведності

Ми маємо обов’язок жити так, щоб бути взірцем праведності.

Зображення
President Thomas S. Monson

Я усвідомлюю, що ви, мої брати, як ті, що присутні у Конференц-центрі, так і в тисячах інших будівель, представляєте найбільше зібрання носіїв священства з усіх, що будь-коли збиралися. Ми є найвеличнішим братерством на всій землі. Яке це щастя і благословення—бути носієм священства Божого.

Слухаючи натхненні виступи, ми отримали настанови й відчули духовний підйом. Я молюся, щоб, коли я буду ділитися з вами своїми думками і почуттями, які виникли у мене під час підготовки до цього виступу, мене підтримувала ваша віра й молитви.

Як носії священства ми прийшли на цю землю в неспокійні часи. Ми живемо у складному світі, де повсюди вирують конфлікти. Політичні махінації руйнують стабільність націй, деспоти приходять до влади, а деякі верстви суспільства знехтувані, їх позбавляють можливостей і не залишають нічого, крім відчуття невдачі.

Ми, кого було висвячено у священство Боже, можемо вплинути на ситуацію. Коли ми достойні Господньої допомоги, то можемо зміцнювати хлопчиків, допомагати чоловікам, ми можемо здійснювати чудеса, виконуючи Його святе служіння. У нас безмежні можливості.

Наше завдання—показувати гідний приклад. Нас укріпляє та істина, що найвеличнішою силою в сучасному світі є сила Бога, і вона діє через чоловіків. Якщо ми виконуємо Господню роботу, брати, тоді ми можемо розраховувати на Господню допомогу. Ніколи не забувайте цього. Та божественна допомога, звичайно ж, обумовлюється нашою гідністю. Кожен має поставити собі запитання: “Чи мої руки чисті?”, “Чи моє серце щире?”, “Чи я гідний служитель Господа?”

Багато з того, що оточує нас, має на меті відволікти увагу від усього чеснотного та хорошого і через спокуси зробити нас недостойними застосування священства, носіями якого ми є. Я звертаюся не лише до молодих чоловіків з Ааронового священства, але до чоловіків будь-якого віку. Спокуси бувають різного виду і приходять упродовж усього життя.

Брати, чи завжди ми гідні виконання священних обов’язків, пов’язаних зі священством, носіями якого ми є? Молоді чоловіки,—я звертаюся до священиків—чи ваші тіла й духи чисті, коли ви в неділю сидите за столом із причастям і благословляєте символи причастя? Молоді чоловіки в чині вчителів, чи гідні ви підготовки причастя? Диякони, коли ви розносите причастя членам Церкви, чи робите ви це з усвідомленням того, що ви духовно підготувалися? Чи кожен з вас повністю розуміє важливість усіх священних обов’язків, які ви виконуєте?

Мої юні друзі, будьте сильними. Філософія людська оточує вас. Гріх у наш час часто прикривається маскою толерантності. Не дозволяйте себе обманути. За тим фасадом криється душевне страждання, пригнічення й біль. Ви знаєте, що є правильним, а що є хибним, і ніяка маска, якою б привабливою вона не була, не змінить цього. Суть гріха залишається незмінною. Якщо ваші, так звані, друзі вмовляють вас зробити щось таке, що, як ви знаєте, є неправильним—ви будете тією людиною, яка стоятиме за правду, навіть якщо доведеться робити це наодинці. Майте моральну сміливість бути світлом, за яким підуть інші. Немає більш цінної дружби за вашу чисту совість, вашу моральну чистоту. І яке неймовірне відчуття приносить знання того, що ви знаходитеся на призначеному для вас місці чистими, маючи впевненість, що ви гідні виконувати свої обов’язки.

Брати у Мелхиседековому священстві, чи намагаєтеся ви прожити кожен день так, як слід? Чи виявляєте ви любов і доброту до дружини й дітей? Чи ви чесні у своїх стосунках з людьми навколо вас—завжди і за будь-яких обставин?

Якщо хтось із вас спіткнувся на шляху, є ті, хто допоможуть вам знову стати чистими і гідними. Єпископ, або президент філії, завжди з готовністю й бажанням вам допоможе. Він з розумінням і співчуттям зробить усе, що в його силах, аби допомогти вам пройти процес покаяння, аби ви знову могли у праведності стояти перед Господом.

Багато з вас пам’ятають президента Н. Елдона Теннера, який служив радником чотирьох президентів Церкви. Він був взірцем непохитної праведності упродовж усієї кар’єри в галузі промисловості, служіння в Канадському уряді й, відповідно, у особистому житті. Він дав нам таку натхненну пораду:

“Ніщо не принесе більшої радості й успіху, ніж життя, узгоджене з ученнями євангелії. Будьте взірцем, здійснюйте позитивний вплив…

Кожного з нас було передвисвячено на виконання певної роботи як обраного [Богом] служителя, якого Він вважав гідним отримання священства і влади діяти від Його імені. Завжди пам’ятайте, що люди дивляться на вас як на провідника, і ви маєте або хороший, або поганий вплив на життя людей. Цей вплив буде відбиватися і на прийдешніх поколіннях”1.

Брати, я ще раз повторюю: ми як носії священства Божого маємо обов’язок жити так, щоб бути взірцем праведності для інших. Коли я роздумував про те, як нам найкращим чином показувати такий приклад, то згадав випадок, що стався кілька років тому під час відвідування конференції колу. Під час загальної сесії, що проводилася в центрі колу, я помітив хлопчика, що сидів зі своєю сім’єю у першому ряду. Я сидів у президії. Під час зборів я почав помічати, що коли я клав ногу на ногу, юнак робив так само. Якщо я міняв положення і клав іншу ногу на ногу, то і він повторював цей рух. Я клав руку на коліно, і він робив так само. Я спирався підборіддям на руку, і він також. Що б я не робив, він повторював мої рухи. Так продовжувалося до того моменту, поки не наблизився час мого виступу перед зібранням. Я вирішив влаштувати хлопчику тест. Я поглянув йому прямо в обличчя, переконавшись що він дивиться на мене, і поворушив вухами. Він зробив марну спробу повторити мій рух, але це було йому не під силу! Просто він не вміє ворушити вухами. Хлопчик повернувся до батька, який сидів поруч, і щось йому прошепотів. Він показав на свої вуха, а потім на мене. Коли його тато подивився в моєму напрямку, звичайно ж для того, щоб побачити, як ворушаться мої вуха, я сидів дуже поважний, з непорушним обличчям і складеними руками. Батько досить скептично знову подивився на свого сина, який відчував свою поразку. Він нарешті посміхнувся до мене ніяково і знизав плечима.

Протягом років я згадував про той випадок, коли спостерігав, як, особливо в молодості, ми прагнемо наслідувати приклад своїх батьків, провідників, однолітків. Пророк Бригам Янг сказав: “Ми ніколи не повинні дозволяти робити собі те, чого не хочемо бачити у своїх дітях. Ми повинні показувати їм приклад того, що хотіли б бачити в них”.2

Вам, батькам або провідникам хлопчиків, я кажу: намагайтеся показувати гідний приклад. Звичайно ж, батько в першу чергу має бути прикладом для хлопчика, і дуже пощастило тому юнакові, якого Бог благословив гідним батьком. Але навіть взірцева сім’я, де є старанні й вірні батько та мати, може звертатися за підтримкою до хороших і небайдужих чоловіків. Є й такі хлопчики, що не мають батька, або чий батько в даний момент не показує гарний приклад. Такому хлопчику Господь дав загін помічників у Церкві—єпископів, порадників, учителів, керівників скаутської програми, домашніх учителів. Коли Господня програма виконується і належним чином діє, жоден юнак у Церкві не буде позбавлений впливу хорошого чоловіка у своєму житті.

Ефективність роботи натхненного єпископа, порадника або вчителя не залежить від зовнішніх ознак влади чи кількості мирських благ. Провідники, які мають найсильніший вплив, як правило, надихають інших людей віддано служити істині. Для них виконання свого обов’язку є суттю справжнього чоловіка, а звичайнісіньку роботу вони можуть перетворити на подію, якщо ми поглянемо на неї з точки зору людини, якою прагнемо стати.

Ми не повинні забувати нашого Спасителя Ісуса Христа, Який насправді є нашим головним прикладом. Його народження провіщали пророки. Ангели звістили про його земне служіння. Він “зроста[в] та зміцня[вся] духом, набираючись мудрості. І благодать Божа на [Ньому] пробувала”3.

Після того як Іван охристив Його в ріці Йордан, розпочалося Його служіння людям. Ісус рішучо відхилив мудрування Сатани. Він виконував обов’язки, доручені Батьком, сміливо йдучи вперед зі щирим серцем, і, зрештою, віддавши Своє життя. І яким же безгрішним, безкорисливим, благородним і божественним було Його життя. Ісус трудився. Ісус любив. Ісус служив. Ісус свідчив. Чи може бути кращий взірець для наслідування? Почнімо зараз, цього ж вечора, чинити так само. Відкиньте назавжди свою стару сутність, а разом з нею поразки, розпач, сумніви і зневіру. Ми йдемо в нове життя—життя віри, надії, відваги і радості. Жодне завдання не здається надто складним, жодна відповідальність надто важкою, жоден обов’язок—тягарем. Усе стане можливим.

Багато років тому я розповідав про чоловіка, для якого Спаситель був взірцем в усьому, хто стояв твердо й непорушно, був сильним і гідно пройшов крізь усі життєві бурі. Він відважно звеличував свої покликання у священстві. Він був взірцем для кожного з нас. Звали його Томас Майкл Уілсон. Він був сином Віллі та Джулії Уілсонів з Лафайєтта, шт. Алабама.

У підлітковому віці, коли ні він, ні його сім’я ще не належали до Церкви, хлопець захворів на рак. Після болісного лікування опромінюванням настала ремісія. Його хвороба змусила сім’ю усвідомити, що життя не лише дорогоцінне, але може бути ще й коротким. Вони почали шукати релігію, щоб мати сили пережити ці нелегкі часи. Зрештою вони познайомилися з Церквою і невдовзі всі, крім батька, охристилися. Після хрищення юний брат Уілсон дуже хотів стати місіонером, хоча він був уже старшим за більшість молодих чоловіків, які починали місіонерське служіння. У 23 роки він отримав покликання служити в місії міста Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта.

Напарник старійшини Уілсона казав, що його віра була безсумнівною, непохитною і незламною. Він був прикладом в усьому. Однак після 11 місяців місіонерського служіння хвороба повернулася. Через рак кісток необхідно було ампутувати руку і плечовий суглоб. Однак юнак не припиняв трудитися на місіонерській ниві.

Відвага старійшини Уілсона і його невідступне бажання залишатися на місії настільки зворушили його батька, який не був членом Церкви, що він почав досліджувати вчення Церкви і також охристився.

Я дізнався, що зацікавлена, яку навчав старійшина Уілсон, охристилася, але потім захотіла, щоб старійшина Уілсон, якого вона дуже поважала, її конфірмував. Разом з кількома іншими людьми вона приїхала до старійшини Уілсона в лікарню. Там він поклав свою єдину руку, яка в нього залишилася, на її голову і конфірмував членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Місяць за місяцем старійшина Уілсон продовжував своє дорогоцінне, але сповнене болем місіонерське служіння. Давалися благословення, підносилися молитви. Завдяки його прикладу відданості місіонери навколо нього ближче відчували Бога.

Фізичний стан старійшини Уілсона погіршувався. Кінець наближався, і він мав повернутися додому. Він попросив дозволу служити ще один місяць, і його прохання було задоволено. Він поклав свою довіру на Бога, і Той, Кому він беззастережно довіряв, відкрив отвори небесні й пролив щедрі благословення на нього. Його батьки, Віллі та Джулія Уілсон, і брат Тоні приїхали в Солт-Лейк-Сіті, щоб допомогти своєму синові й братові повернутися додому в Алабаму. Однак залишалося ще отримати благословення, про яке так багато молилися і якого так довго чекали. Сім’я запросила мене піти разом з ними у храм Джордан-Рівер, де були виконані ті священні обряди, що поєднують сім’ї на час і на вічність.

Я попрощався із сім’єю Уілсонів. Я й досі бачу, як старійшина Уілсон дякував мені за те, що я був разом з ними і його рідними. Він сказав: “Не має значення, що відбувається з нами у цьому житті, якщо ми маємо євангелію Ісуса Христа і живемо відповідно. Не має значення, чи буду я навчати євангелії по цей чи по той бік завіси, якщо я маю можливість навчати”. Яка відвага. Яка впевненість. Яка любов. Сім’я Уілсонів проїхала довгий шлях додому в Лафайєтт, де старійшина Томас Майкл Уілсон пішов у вічність. Його було поховано з місіонерською табличкою.

Брати! Йдучи зараз із цих зборів священства, візьмімо зобов’язання бути готовими скористатися своїми можливостями і шанувати священство, носіями якого ми є, надаючи служіння, благословляючи життя людей, спасаючи ті душі, яким ми маємо привілей допомагати. Ви—“вибраний рід, священство царське, народ святий”4, і ви можете впливати на світ. Я свідчу про ці істини в ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання

  1. “For They Loved the Praise of Men More Than the Praise of God,” Ensign, Nov. 1975, 74.

  2. Deseret News, June 21, 1871, 235.

  3. Лука 2:40

  4. 1 Петра 2:9